Рішення

від 17.11.2023 по справі 504/3566/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3566/21

Номер провадження 2/504/856/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді Вінської Н.В.

за участю секретаря Коцар А.М.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача- адвокатів Смирнова А.І., Ковальової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доброслав Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, виплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що 12.07.2019 року він був прийнятий в.о. директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ до проведення конкурсного відбору. У період виконання обов`язків директора інституту двічі брав участь у конкурсі та двічі отримував згоду більшості від повного складу органу громадського самоврядування інституту університету про призначення його керівником інституту та укладення контракту. На момент участі у конкурсі інші питання щодо порядку призначення керівника інституту статутом Університету не визначались. Відповідач не врахував повторну згоду більшості працівників інституту та імперативний характер ст. 43 Закону України «Про вищу освіту». Закон не містить правових підстав залишення керівником університету без уваги згоду більшості працівників інституту та права не призначати керівника інституту на строк до п`яти років. 14.12.2020 року призначений в.о. професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки до проведення конкурсного відбору. В ознайомлені з наказом про звільнення з посади директора інституту відмовлено. На зазначеному наказі він свій власний підпис про ознайомлення та/або отримання копії не ставив. Копію наказу йому не видано. Вихідна допомога не виплачена. 05.04.2021 р. був призначений на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки як такий, що пройшов конкурсний відбір. 22.07.2021 р. перебуваючи у відпустці послугою поштового зв`язку (Укрпошта) ознайомлений з наказом від 13.07.2021 № 63 в/с, яким його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 31.08.2021 р. був незаконно звільнений з ініціативи власника (фактично); по закінченню строку контракту (формально). Йому було відмовлено в ознайомлені з наказом про звільнення з посади професора кафедри. Підпису він не ставив, копію наказу йому не видано. В день звільнення виплата усіх сум, що йому належить не проведена. При нарахуванні належної йому суми власник або уповноважений орган письмово не повідомили його перед виплатою зазначених сум. Випадок, прямо передбачений законами України щодо контрактної форми трудового договору, що застосовуються до науково-педагогічних працівників при прийнятті (найманні) на роботу не був визначений. Він не заявляв відповідачеві про встановлення трудових відносин на посаді професора кафедри на визначений строк (термін) й не обумовлював сімейно-побутовими або іншими обставинами. Його інтересам не відповідає укладення строкового трудового договору тп/або контрактної форми трудового договору (наказ від 05.04.20221 № 77 о/с). Він не підписував строковий договір та/або контрактну форму трудового договору (наказ від 05.04.2021 р. № 77 о/с) або будь-яку іншу угоду, колективний договір. Питання строковості його перебування на посаді професора кафедри сторонами не погоджувались. З наказом від 05.04.2021 року № 77 о/с (про призначення) ознайомлений після звільнення. З наказом від 31.08.2021 р. № 201 о/с (про звільнення) в ознайомлені відмовлено, підпис на наказах не ставив, копії наказів не отримував. На заході від 31.08.2021 р., котрому організував і взяв участь відповідач, доведені висновки щодо застосування норм трудового права, викладені у постановах Верхового Суду. Просив суд: 1. Наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 31.08.2021 року № 201 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП (по закінченню строку контракту) визнати незаконним (недійсним та скасувати. 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ. 3. Наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 13.07.2021 року № 63 в/с визнати незаконним (недійсним) та скасувати. 4 Виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. 5. Виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 6 . Стягнути з відповідача судові витрати.

У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, якими просив суд:

1.Наказ у внутрішніх справ від 12.01.2021 № 8 щодо ОСОБА_1 в частинах «укладення контрактів на які є навантаження на другий семестр 2020/21 навчального року в обсязі відповідно до Закону України «Про вищу освіту» не враховувати та не брати до уваги.

2.Наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 05.04.2021 р. № 77о/с щодо ОСОБА_1 в частині «за контрактом» визнати незаконним (недійсним) та скасувати наказ в частині.

3.Наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 31.08.2021 року № 201 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП (по закінченню строку контракту) визнати незаконним (недійсним) та скасувати.

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ.

5.За невиплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення та за затримку видачі копії наказу про звільнення з посади професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 з вини власника працівникові виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.09.2021 року і по день фактичного розрахунку.

6.Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в сумі 174 980,37 грн.

7.За затримку видачі копії наказу про звільнення з посади директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного

8.моральну шкоду в сумі 3292, 64 грн. за кожен день з 14.12.2020 р. по день фактичного розрахунку.

9.Поновити ОСОБА_1 на посаді директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ.

10. Припинити Одеським державним університетом внутрішніх справ дій щодо непризначення ОСОБА_1 директором навчально-наукового інституту права та кібербезпеки на строк до п`яти років та неукладення з ним контракту, що порушують право ОСОБА_1 .

11.Наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 13.07.2021 року № 63 в/с визнати незаконним (недійсним) та скасувати.

12.Залучити у справу третю особу , яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 .

13.Судові витрати стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити посилаючись на те, що відповідач не врахував відсутність в статуті університету відмінної від визначеної процедури, повторну згоду більшості працівників інституту щодо призначення його директором інституту та імперативний характер ст. 43 Закону України «Про вищу освіту». Відповідач посилаючись на наказ МОН України від 05.10.2015 року №1005 розробив Положення про порядок проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад науково-педагогічних працівників Одеського державного університету внутрішніх справ та укладення з ними трудових договорів (контрактів), що діяло у редакції дня проведення конкурсного відбору та залишив поза увагою той факт, що п. 2 наказу адресований керівникам вищих навчальних закладів, які віднесені до сфери управління МОН України. Однак за Статутом університету відповідач перебуває у сфері управління МВС України. Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» наказом МОН України від 05.10.2015 р. № 1005 не є нормативно-правовим актом і не може встановлювати правові норми. Відповідач після кожної з двох згоди більшості від повного складу органу громадського самоврядування інституту університету з ним контракт не уклав. З наказом про призначення/звільнення не ознайомлював. Фактично допускав продовження реалізації прав/обов`язків директора інституту в межах 5 років, що визначені ч. 1 ст. 43 Закону України «Про вищу освіту». За ініціативою та психологічним тиском ректора університету, поза його волею, ректор незаконно звільнив/ перевів його з керівної посади директора інституту (посадової особи) університету. З наказом від не ознайомлений, та запис про звільнення /переведення з посади директора у трудовій книжці та особовій картці працівника відсутній. Трудова книжка перебувала у відповідача. Особова картка працівника йому надана після звільнення, що підтверджується його підписом та датою. До 08.2021 року окремі повноваження (права/обов`язки) директора інституту фактично продовжував виконувати. Умов контракту не порушував.14.12.2020 р. згідно запису трудової книжки та особової картки працівника його призначено в.о. професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 інституту, тимчасово до проведення конкурсного відбору. Строковий трудовий договір та/або контракт щодо в.о. професора кафедри не укладав. З наказом не ознайомлений. Особова картка працівника йому надана після звільнення, що підтверджується його підписом та датою. Наказом університету від 05.04.2021 р № 77 о/с призначений на посаду професора кафедри як такий, що пройшов конкурсний відбір. Умови стокового письмового трудового договору та/або контракту сторони не узгоджували. Окремо питання щодо строку його перебування на посаді професора кафедри сторони не ініціювали та не узгоджували. Він не заявляв відповідачеві про бажання встановити трудові відносини на посаді професора кафедри на визначений строк (термін) і не обумовлював це сімейно-побутовими або іншими обставинами. Відповідно до ст. 24 КЗпП він не заявляв та не наполягав на укладені трудового договору у письмовій формі та/або у формі контракту, так як не відповідало його інтересам. Наказ від 05.04.2021 № 77о/с не містить посилання на укладення сторонами строкового письмового трудового договору або контракту. Наказ університету від 12.01.2021 року № 8 в частинах щодо науково-педагогічних працівників «та укладення […] контрактів […] на які є навантаження на другий семестр 2020/21 навчального року в обсязі відповідно до Закону України «Про вищу освіту» вважає, що не відповідає: Конвенції Міжнародної організації праці № 158, мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07. 1998 № 12-рп/98КЗпП, КЗпП, Закону України «Про вищу освіту», статуту університету. Вважав, що з ним, як з науково-педагогічним працівником укладено усний безстроковий трудовий договір та фактично допустили до реалізації прав та обов`язків науково-педагогічного працівника за посадою професора кафедри інституту з відома відповідача. Відповідно до постанови ВС від 30.06.2020 у справі №755/14829/18, «якщо ж стоковий трудовий договір укладено всупереч правилам ст. 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку». Ректор через дисциплінарне провадження здійснював психологічний тиск щодо нього. 22.07.2021 року перебуваючи у відпустці послугою поштового зв`язку Укрпошта його ознайомлено з наказом від 13.07.2021 № 63в/с, яким його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 31.08.2021 року його із завідуючим кафедри конституційного та міжнародного права та іншими науково-педагогічними працівниками інституту запрошено на незаконно організований відповідачем захід (кадрова комісія). ОСОБА_4 в присутності керівників окремих структурних підрозділів університету розпочав з адресованого його питання щодо наявності в нього бажання продовжувати роботу в університеті, закінчив захід повідомленням, що розриває з ним контракт. На це він повідомив ректору, що за результатами кількох конкурсів фактично має статус особи, яка успішно пройшла такий відбір, та контракт з директором інституту ректор незаконно не підписує, а трудовий договір з професором кафедри укладено в усній формі і він фактично продовжує реалізовувати права та обов`язки за кожною з посад. 31.08.2021 року був незаконно звільненим з ініціативи відповідача (фактично); по закінченню строку контракту (формально). В ознайомлені з наказом про звільнення з посади професора кафедри відмовлено із посиланням на триваючий характер виготовлення такого наказу. На зазначеному наказі його підпис про ознайомлення та отримання його копії відсутній. Копії наказу йому не видано та він не отримував. При його звільнені виплата всіх сум, що належать йому від відповідача в день звільнення не проведена.

На посаді директора інституту: сума середнього заробітку - 29 163,39 грн., вихідна допомога - 174 980,37 грн. Сума середнього заробітку за весь час затримки, вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку : 29 163, 39 грн. * кількість днів з 14.12.20202 по день фактичного розрахунку.

На посаді професора кафедри : сума середнього заробітку - 15 132,91 грн. Сума середнього заробітку за весь час затримки, вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку - 15 123,91 грн. * кількість днів з 01.09.2021 по день фактичного розрахунку.

Моральна шкода: якщо трудові права порушені, то моральна шкода підлягає стягненню (постанова КЦС ВС від 27.04.2020 р. у справі № 428/2052/17 від 22.02.2020 у справі № 753/12569/18). Незаконними діями ректор університету систематично завдавав йому моральний біль, страждання та, окремо моральну шкоду. Зазначене погіршало його морально-емоційний стан, що незворотно негативно відобразилось на відносинах з членами його сім`ї, та потребувало вимушеного перевлаштування способу життя його родини, суттєві додаткові зусилля щодо відновлення. Ректор завдав шкоду його честі та репутації, оскільки за рахунок образ, системного демонстративного порушення закону щодо нього публічно самостверджувався як «сильний керівник», знизив його авторитет в професійному - серед науково- педагогічних працівників, студентства та особистому колах. Завдані моральний біль, страждання та, окремо, моральну шкоду оцінює мінімум в 3292,64 за кожен день болю, страждання та шкоди з 14.12.2020 року по день фактичного розрахунку.

Щодо тягаря доведення: з урахуванням вимог трудового законодавства у справах , у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова ВС від 23.01.2018 року у справі № 273/212/16-ц). У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві (постанова ВС від 13.11.2019 року у справі № 523/18122,15-ц.

Просив суд задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Відповідач Одеський державний університет внутрішніх справ позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив суд відмовити у задоволенні його позову посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Відповідачем по справі надано суду відзив та у судових засіданням надані наступні пояснення.

14.12.2020 року на підставі заяви позивача від 10.12.2020 про прийняття на посаду до проведення конкурсу між позивачем та відповідачем було укладено контракт на виконання обов`язків за посадою професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС (далі по тексту професора кафедри) з 14.12.2020 до проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад. Додатковою угодою від 07.12.2020 р. до контракту внесені зміни в частині зобов`язань працівника. Наказом ОДУВС від 12.10.2021 р. № 8 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в ОДУВС на які є навчальне навантаження на другий семестр 2020/2021 навчального року в обсязі відповідно до Закону України «Про вищу освіту», зокрема на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС у кількості 1 посади (пункт 1.5. наказу). Позивачем 10.02.2021 року за вих № М-18 надано до відділення документального забезпечення заяву про допуск до участі в конкурсі відповідно до вимог наказу від 12.08.2021 № 8. Засіданням кафедри конституційного та міжнародного права навчально- наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС від 12.03.2021 (протокол № 8) ухвалено рекомендувати ОСОБА_1 для обрання на посаду професора кафедри та затвердити відповідний висновок кафедри (05.03.2021). Наказом ОДУВС від 26.02.2021 № 84 було допущено кандидатів до участі у конкурсному відборі для заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, в тому числі і ОСОБА_1 для заміщення вакантної посади професора кафедри за рахунок коштів спеціального фонду. 02.04.2021 року комісія рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду за контрактом до 31 серпня 2021 року (результати таємного голосування: за 7, проти 1, утрималося 0). Положенням про порядок проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад науково-педагогічних працівників ОДУВС та укладення з ними трудових договорів (контрактів), схвалених рішенням Вченої ради № 7 від 31.05.2015 р. (в редакції рішення № 9 від 07.02.2020) визначено наступний перелік дій посадових осіб ОДУВС після проведеного конкурсного відбору. Рішення конкурсної комісії є підставою для укладення трудового договору (контракту) з обраною особою і видання ректором наказу Університету про прийняття її на роботу (п.5.10.). Витяг із рішення конкурсної комісії про обрання на посаду передається до відділу кадрового забезпечення для реалізації та зберігання (п.5.11). Відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатись безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт (п. 5.12.). Строк трудового договору (контракту) встановлюється за погодженням сторін (п. 5.13). Вносити пропозиції щодо строку трудового договору має право кожна із сторін. Декан факультету, завідувач кафедри обирається строком на п`ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету та кафедри. Так, наказом ОДУВС від 05.04.2021 № 77 о/с ОСОБА_1 призначено професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір. В якості підстави для винесення такого наказу є заява ОСОБА_2 та протокол конкурсної комісії від 02.04.2021 № 2. За результатами проведеної діяльності в ОДУВС, на підставі доповідної записки директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС ОСОБА_5 від 31.08.2021, керівництвом ОДУВС було прийнято рішення про розірвання контракту та його звільнення з посади. Наказом ОДУВС від 31.08.2021 № 201 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту - 31.08.2021. Через неможливість вручення 31.08.2021 р. трудової книжки ОСОБА_1 через зайнятість останнього (про що свідчить акт), трудова книжка вручена позивачу 01.09.2021 р. Вважали, що ствердження позивача про укладення з ним контракту у письмовій формі на умовах безстроковості спростовуються поясненнями посадових осіб, які займали посади, що безпосередньо брали участь в оформлені матеріалів результатів конкурсної комісії та в подальшому оформлення особових спав та заяв, договорів, наказів на призначення на посаду осіб, які успішно пройшли конкурсний відбір що долучено до матеріалів справи разом із матеріалами службової перевірки. Протягом останніх років в університеті склалася практика, що для науково-педагогічних працівників університету підставою для трудових відносин є наявність підписаного сторонами контракту терміном до 31 серпня поточного чи наступного року, крім посади директора інституту, заступника директора інституту та завідувача кафедри. Так як ОСОБА_1 з липня 2019 року виконував обов`язки директора навчально-наукового інституту, організовував роботу підлеглих кафедр інституту у тому числі науково-педагогічних працівників і знав про укладення контрактів до 31 серпня поточного року, але не більше ніж на 1 навчальний рік з науково-педагогічними працівниками. Він особисто контролював надання до відділу кадрового забезпечення контрактів, які були підписані підлеглими науково-педагогічними працівниками. Наказом ОДУВС від 26.02.2021 р. № 84 було допущено кандидатів до участі у конкурсному відборі для заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, у тому числі й ОСОБА_1 для заміщення вакантної посади професора кафедри за рахунок коштів спеціального фонду. Щодо відсутності в особовій справі заяви ОСОБА_1 про призначення на посаду професора кафедри відповідач не міг надати пояснення. Далі на підставі проходження конкурсу було видано наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду професора кафедри до 31 серпня 2021 року. З пояснень колишнього проректора університету ОСОБА_6 позивачеві було оголошено результати засідання конкурсної комісії. Крім того, ОСОБА_6 пояснює, що ОСОБА_1 мав намір погодити умови контракту особисто з ректором університету. Вважали, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, оскільки конкретний строк дії трудових відносин між працівником та роботодавцем був чітко встановлений угодою сторін. Сама по собі незгода позивача з наказом про його звільнення не може бути підставою для його скасування та поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено. Щодо позовної вимоги позивача відносно визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу ОДУВС від 13.07.2021 № 63 в/с, то позивач взагалі не зазначив у чому саме на його думку полягає незаконність, не говорячи про доведення обґрунтованості цього твердження будь-яким чином. Вважали що до спірних правовідносин має бути застосований принцип змагальності сторін, який забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Тертя особа ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з`явилась, причини неявки суду не повідомляла (т. 1 а.с. 204).

Рух справи:

1.29 вересня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Комінтернівського районного суду Одеської області, в той же день розподілена судді Вінській Н.В.

2.30 вересня 2021 року постановлено ухвалу про відкриття провадження, призначено підготовче судове засідання на 24 листопада 2021 року на 11-30.

3.07 лютого 2022 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеського державного університету внутрішніх справ - адвоката Смирнова А.І. про закриття провадження у справі. Також відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 поданих у судовому засіданні 07.02.2022 року.

4.16 травня 2022 року ухвалою суду за клопотанням представника відповідача провадження у справі закрито у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

5.19 серпня 2022 року постановою Одеського апеляційного суду ухвалу від 16 травня 2022 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

6.29 березня 2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року залишено без змін.

7.06 червня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 від 13.04.20223 року щодо визнання зловживанням процесуальними правами, щодо клопотання про закриття провадження у справі представником відповідача- адвокатом Смірновим А.І.

8.06 червня 2023 року ухвалою прийнято до спільного розгляду заяву позивача, щодо доповнення позовних вимог; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 ; за клопотанням ОДУВС викликані для допиту свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду на 13 вересня 2023 року на 10:30 год.

Судовим розглядом справи встановлено:

10 липня 2019 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ректора ОСОБА_9 укладено контракт з науково-педагогічним працівником ОСОБА_1 про призначення на посаду виконуючого обов`язки директора навчально наукового інституту права та кібербезпеки на термін з 12.07.2019 до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад (т. 1 а.с. 41-43).

22 лютого 2020 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ОСОБА_10 укладено контракт з науково-педагогічним працівником ОСОБА_1 про призначення на посаду виконуючого обов`язки директора навчально наукового інституту права та кібербезпеки на термін з 02.03.2020 року до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад (т. 1 а.с. 44-46).

05.03.2020 року наказом університету № 84 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в університеті (п. 1.18.) - директор навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду) - 1 посада (т. 3 а.с.59-61). Цим же наказом затверджено склад конкурсної комісії та умови проведення конкурсу (т. 3 а.с.62-65).

04 червня 2020 року відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ за результатами таємного голосування при призначені на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду) за Михайлова проголосувало 10 осіб (т. 3 а.с.47).

17 червня 2020 конкурсна комісія, утворена наказом від 05.03.2020 року № 84 за результатами повторного голосування ухвалила вважати конкурс на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок спеціального фонду) вважати таким, що не відбувся (т. 3 а.с.71)

26 червня 2020 року відповідно до витягу з протоколу № 10 засідання навчально-методичної ради Одеського державного університету внутрішніх справ за ОСОБА_1 , як кандидата на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки за результатами таємного голосування проголосували «за» - 15 членів навчально-методичної ради, «проти» - 0, «бюлетень недійсний» - 5 (т. 1 а.с.48).

01 жовтня 2020 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 389 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково - педагогічних працівників в університеті за п. 1.20 - директор навчально -наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду ) - 1 посада (т. 3 а.с.73). Цим же наказом затверджено склад конкурсної комісії та умови проведення конкурсу (т. 3 а.с.75-78).

04 грудня 2020 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ОСОБА_10 та науково-педагогічним працівником ОСОБА_1 укладено контракт про призначення на посаду професора кафедри з 14 грудня 2020 р. до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад (т. 3 а.с.54- 57).

07 грудня 2020 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду про зміну та доповнення контракту з науково-педагогічним працівником з викладенням нової редакції Розділу 3 Договору «обов`язки сторін» (т. 3 а.с.58).

08 грудня 2020 року конкурсна комісія, утворена наказом від 01.10.2020 року № 389 за результатами голосування ухвалила (п. 1.3) не рекомендувати ОСОБА_1 для призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок спеціального фонду) за контрактом (т. 3 а.с.81).

10 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я Ректора Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_11 заяву про призначення його виконуючим обов`язки професора кафедри з 14 грудня 2020 року, за контрактом, тимчасово, до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантної посади, увільнивши від виконання обов`язків директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок спеціального фонду) (т. 3 а.с.53).

12 січня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 8 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в університеті (п.1.7.) професора кафедри навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки - 1 посада (т. 3 а.с.83-84, 140-141).

10 лютого 2021 року ОСОБА_1 подана заява про допуск його до конкурсного відбору для заміщення вакантної посади професора кафедри (т.3. а.с.146).

26 лютого 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 84 в тому числі ОСОБА_1 допущено до конкурсного відбору на заміщення вакантної посади професора кафедри конституційного та міжнародного права (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (т. 3 а.с.90-91, 138-139).

05 березня 2021 року витягом з протоколу № 8 засідання кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально - наукового інституту права і кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ (т.3 а.с.86-88) рекомендовано ОСОБА_1 для обрання на посаду професора кафедри та затверджено висновок (т. 3 а.с.89).

02 квітня 2021 року конкурсна комісія, утворена наказом від 12.01.2021 року № 8 за результатами голосування ухвалила ( п.1.7) рекомендувати ОСОБА_1 для призначення на посаду професора кафедри …за контрактом до 31 серпня 2021 року (т. 3 а.с.96).

05 квітня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №77о/с на підставі заяви ОСОБА_1 та протоколу конкурсної комісії від 02.04.2021 року № 2 ОСОБА_1 призначено професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір (т. 3 а.с.98).

05 квітня 2021 року відповідно до наказу Одеського державного університету внутрішніх справ № 77о/с ОСОБА_1 призначено професором кафедри конституційного та міжнародного права (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки, з 05 квітня до 31 серпня 2021 року, за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір. Підставою для видачі наказу зазначено заяву ОСОБА_1 та протокол конкурсної комісії від 02 квітня 2021 року № 2 (т. 1 а.с.50, 112).

13 липня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 63в/с ОСОБА_1 як професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки університету притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (т. 1 а.с.12-13), який йому направлено для ознайомлення листом від 16.07.2021 № 1/2239 (т. 1 а.с.11 на звороті).

31 серпня 2021 року на адресу ректора Одеського державного університету внутрішніх справ надійшла доповідна записка директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОСОБА_12 (третя особа по справі) з клопотаннями про звільнення та розірвання контракту з науково педагогічним працівником - професором кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально- наукового інституту права та кібербезпеки ОСОБА_1 по закінченню строку контракту (т. 3 а.с.99).

31 серпня 2021 року відповідно до наказу Одеського державного університету внутрішніх справ № 201о/с ОСОБА_1 звільнено за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (по закінченню строку контракту) з виплатою грошової компенсації за 44 календарних дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час за період роботи з 12 липня 2019 року до 31 серпня 2021 року. Підставою для видання такого наказу зазначено - доповідна записка ОСОБА_3 (т. 1 а.с.51).

31 серпня 2021 року відповідно до запису 15 трудової книжки ОСОБА_2 звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України закінчення строку дії контракту (підстава наказ № 201 о/с від 31.08.2021 року (т. 1 а.с.7).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_8 пояснили суду, що ОСОБА_1 двічі подавав документи на конкурс на заміщення посади директора інституту. Перший раз, оскільки голоси за кандидатів були рівними, конкурс був визнаний таким, що не відбувався внаслідок чого з ОСОБА_1 було укладено контракт на виконання обов`язків директора інституту до проведення конкурсу. В другий раз конкурсна комісія не рекомендувала ОСОБА_1 на посаду директора інституту, у зв`язку з чим з ним був укладено контракт про виконання обов`язків директора інституту до проведення конкурсного відбору. У подальшому було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади професора. ОСОБА_1 подав заяву на участь у конкурсі, та конкурсна комісія прийняла рішення рекомендувати його на заміщення вакантної посади професора строком до 31 серпня 2021 року. Про результати рішення комісія оголосила невідкладно, ОСОБА_1 був присутнім при цьому і йому було відомо про те, що контракт буде укладено до 31.08.2021 року. Він писав заяву та підписав контракт, де у даний час заява та контракт ОСОБА_2 їм не відомо.

Розглянувши поданий позов, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнавання незаконним та скасування наказу від 31.08.2021 року № 201о/с щодо звільнення ОСОБА_1 (п. 1 позовних вимог від 29.09.2021р. т. 1 а.с.1-6; п. 3 позовних вимог т. 1 а.с.73-88) за п. 2 ст. 36 КЗпП України (по закінченню строку контракту) та в частині скасування наказу від 05.04.2021 р. № 77о/с в частині визнання незаконним (недійсним) посилання «за контрактом» ( п.2 позовних вимог т. 1 а.с.73-88) суд виходив з того, що 05 квітня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №77о/с на підставі заяви ОСОБА_1 призначено професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір (т. 3 а.с.98). Підставою для видання даного наказу слугувала заява ОСОБА_1 та протокол конкурсної комісії від 02.04.2021 року № 2.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що він не писав заяву про призначення його на посаду професора кафедри за умовою контракту строком до 31.08.2021 року та на відсутність укладеного між сторонами контракту, оскільки у протоколі конкурсної комісії наявна рекомендація про призначення ОСОБА_1 на посаду професора кафедри саме за контрактом та саме до 31 серпня 2021 року (т. 3 а.с.96). Протокол конкурсної комісії, як підстава для видання наказу та укладення контракту на час розгляду справи є чинним та неоспорюваним.

Відмовляючи у задоволені позову суд критично ставиться до пояснень позивача, щодо його необізнаності про строковість укладення з ним контракту до 31 серпня 2021 року, оскільки, дані посилання спростовуються як протоколом конкурсної комісії так і поясненнями свідків.

Згідно з ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

За ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Укладення трудового договору, здійснюється за нормами ст. 24 КЗпП України. За п. 3 ч. вказаної статті трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при укладенні контракту.

За частиною 4 вказаної статті працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 був допущений до роботи професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом (т. 3 а.с.98) наказом від 05.04.2021 р. № 77о/с.

При ухваленні рішення суд приймає до уваги матеріали службової перевірки щодо відсутності окремих документів (зокрема відсутність заяви ОСОБА_1 та контракту про виконання обов`язків професора кафедри у період часу з 05 квітня до 31 серпня 2021р.) в матеріалах особової справи колишнього професора кафедри конституційного та міжнародного права (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОСОБА_1 , затвердженого ректором Одеського державного університету внутрішніх справ полковником поліції Д.Швецем (т. 3 а.с.170).

Суд вважає, що сама по собі фізична відсутність заяви та підписаного ОСОБА_1 контракту про виконання обов`язків професора кафедри у період часу з 05 квітня до 31 серпня 2021р. не є доказом укладення сторонами безстрокового контракту. Інших пояснень щодо безстроковості контракту та доказів суду позивачем не надано, та судовим розглядом справи не встановлено.

Згідно з ч.11 ст.55 Закону України «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Отже, контрактна форма трудового договору передбачена законодавством для науково-педагогічних працівників.

Передумовою заміщенню вакантної посади професора кафедри був оголошений конкурсний відбір в результаті якого 02 квітня 2021 року конкурсна комісія рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду професора кафедри за контрактом до 31 серпня 2021 року (т. 3 а.с.96).

Таким чином підстав для скасування наказу від 31.08.2021 року № 201 о/с судовим розглядом справи не встановлено, так як призначення відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства, а звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП 31.08.2021 року відбулось за умовами контракту. Так як строк, на який працівник наймався на роботу, був зазначений у наказі про прийняття на роботу, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивач прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором (постанова Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 775/14829,18). У зв`язку з чим позовні вимоги в частині його поновлення на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ не підлягають задоволенню ( ч. 2 позовних вимог 29.09.2021р. т. 1 а.с.1-6; п.).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу № 63 в/с від 13.07.2021 року (п. 3 позовних вимог т. 1 а.с. 1-6; п. 11 позовних вимог т. 1 а.с.73-88. суд виходив з того, що 13 липня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 63в/с ОСОБА_1 як професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки університету притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (т. 1 а.с.12-13), який йому направлено для ознайомлення листом від 16.07.2021 № 1/2239 (т. 1 а.с.11 на звороті).

Підставою для притягнення професора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали результати службової перевірки щодо факту відсутності на робочому місці в період прийняття екзамену 01 липня 2021 року в період з 08:30 год. до 16:00 за адресою АДРЕСА_1 та на всій території навчального корпусу університету за адресою АДРЕСА_2 в період проведення екзамену з навчальної дисципліни «Конституційне право» який за викладом навчальних занять мав проходити 01 липня 2021 року в екзаменаційному центрі університету у студентів 1-ї та 2-ї академічної груп1-го курсу факультету №1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність», відповідно з 10:15 до 11:35 та з 12:00 год. До 13.20 год., чим порушив вимоги пункту 1.2. наказу ОДУВС від 27 вересня 2019 року № 477( зі змінами) «Про організацію служби та внутрішнього порядку в університеті» в частині необхідності перебування на робочому місці науково- педагогічному складу університету з понеділка до п`ятниці 08:30 год. До 16:30 год. Із перервою для відпочинку і харчування з 13:00 до 13:45 год, або за визначеним розкладом навчальних занять. В порушення вимог пункту 4.10 Положення про організацію освітнього процесу в Одеському державному університеті внутрішніх справ затвердженого наказом ОДУВС від 05 травня 2021 року № 155, ОСОБА_1 не отримав підписану керівником факультету відомість обліку успішності у день проведення екзамену відповідно до розкладу, під особистий підпис у журналі реєстрації відомостей обліку успішності, а також після завершення проведення підсумкового контролю, відомість обліку успішності не повернув у той же день до деканату факультету (т. а.с.12-13).

В судовому засіданні позивач пояснив, що приймав тестування студентів поза межами університету - онлайн. Вважав, що такий порядок проведення іспитів практикувався в університеті, та він належно провів екзамен, що підтверджується протоколами результатів тестування 01.07.2021 року, а оголошення догани щодо нього пояснюється упередженим ставленням щодо нього керівництвом (т.1 а.с.55,56).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивач та відповідач підтвердили відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01 липня 2021 року в екзаменаційному центрі університету у студентів 1-ї та 2-ї академічної груп1-го курсу факультету №1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність», відповідно з 10:15 до 11:35 та з 12:00 год. до 13.20 год. Позивачем не доведено, а судовим розглядом справи не встановлено визначених університетом підстав для проведення екзамену поза межами екзаменаційного центру університету. Наявність протоколів результатів тестування від 01.07.2021 року не доводять правомірність проведення тестування поза межами університету та підстав для скасування догани.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01 липня 2021 року з 10:15 до 11:35 та з 12:00 до 13:20 суд визнає встановленим фактом сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обов`язки працівників визначені нормами ст. 139 КЗпП України, відповідно до якої, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни, відповідно до ст. 147 КЗпП України до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Питання робочого часу науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників врегульовані нормами ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» відповідно до якої визначено, що: 1. Робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). 2. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти зобов`язані: 1) забезпечувати викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю, провадити наукову діяльність (для науково-педагогічних працівників); 2) підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників); 3) дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України; 3-1) дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти; 4) розвивати в осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, самостійність, ініціативу, творчі здібності; 5) дотримуватися статуту закладу вищої освіти, законів, інших нормативно-правових актів.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині вимог поновлення ОСОБА_1 на посаді директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ (п. 9 позовних вимог т. 1 а.с.73-88) суд виходив з того, що контракти між позивачем та відповідачем про призначення на посаду в.о. директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки укладалися з 17.07.2019 року та з 02.03.2020 року до проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад, відповідно до вимог ч. 12 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» (т. 1 а.с.41-46).

Так, частиною 12 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що в окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

Таким чином, контракти укладені відповідачем з ОСОБА_1 про призначення на посаду в.о. директора інституту мали тимчасовий характер. Судовим розглядом справи встановлено, що позивач жодного разу не пройшов конкурсний відбір на вказану посаду та не був рекомендований конкурсною комісією для призначення директором інституту (т. 3 а.с.71, 81).

Крім того, в матеріалах судової справи наявна заява ОСОБА_2 про увільнення його від виконання обов`язків директора інституту (т. 3 а.с.53).

Порядок зміни та умови розірвання контракту врегульовані розділом 7. У пункті 7.1 контракту визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством України та за умовами самого контракту. У пункті 5.2 контракту передбачені підстави для його розірвання, зокрема, і закінчення терміну його дії. Тобто умовами розірвання даних контрактів є оголошення конкурсного відбору на заміщення вказаної посади та відсутність рекомендації конкурсної комісії на призначення.

При ухваленні рішення суд не приймає до уваги посилання позивача, рішення органів загальних зборів трудового колективу від 04.06.2020 р. (т. 1 а.с.47) та розгляду питання про призначення на посаду його директором на засіданні навчально-методичної ради (т. 1 а.с.48), оскільки питання призначення та звільнення працівників відноситься до виключної компетенції керівника закладу вищої освіти (п. 7 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», абзац 6, 9 пункту 2 частини 2 розділу V Статуту ОДУВС (т. 1 а.с.147)). Крім того, для призначення науково-педагогічних працівників укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти (ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту»).

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень: призначає на посаду та звільняє з посади працівників.

Щодо позовних вимог припинення Одеським державним університетом внутрішніх справ дій щодо непризначення ОСОБА_1 директором навчально-наукового інституту права та кібербезпеки на строк до п`яти років та неукладення з ним контракту, що порушують право ОСОБА_1 (п. 10 позовних вимог т. 1 а.с.73-88).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що судовим розглядом справи не встановлено порушення права позивача в частині непризначення його на посаду директора інституту, оскільки порядок призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки відбувся з додержанням норм ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Суд наголошує, що процедура конкурсного відбору проведена із додержанням вимог чинного законодавства, рішення конкурсної комісії на час розгляду справи чинне та неоскаржене, позивач сам подав заяву про увільнення його від виконання обов`язків директора інституту. Крім того, суд не вирішує питання, які можливо у майбутньому ймовірно можуть відбутися.

При ухваленні рішення суд не приймає до уваги надані позивачем докази надані позивачем: 1. Копія частини відзиву МВС України на позовну заяву ОСОБА_10 у справі № 604/32087/21 на 2 арк. 1 примірник; 2. Питання ректорові Одеського державного університету внутрішніх справ з приводу порушень і недоліків виявлених під час розгляду скарги колективу ОДУВС на 4 арк. В 1 примірнику; 3. Копія наказу МВС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_10 від 08.10.2021 року № 398, на 2 арк. В 1 прим.; 4. Копію наказу МВС України «Про особовий склад» від 11.10.2021 № 591 о/с, на 1 арк., в 1 прим.; 5. Копію диплома кандидата наук, на 1 арк. В 1 прим.; 6. Копія атестата доцента на 1 арк. в 1 прим.; 7. Копія довідки за підсумками комплексної позапланової перевірки діяльності ОДУВС за період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2021 року на 10 арк. в 1 прим. (т. 1 а.с.163-183, 187-190), оскільки дані докази не стосуються питань розгляду даної справи та не знаходяться у причинному-наслідковому зв`язку, щодо предмета позову.

Вимоги, щодо стягнення з відповідача невиплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства, що провадяться у день звільнення, за затримку видачі копії наказу про звільнення з вини власника працівникові, виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.09.2021 року і по день фактичного розрахунку, стягнення вихідної допомоги в сумі 174 980,37 грн., за затримку видачі копії наказу про звільнення з посади директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного та моральну шкоду в сумі 3292, 64 грн. за кожен день з 14.12.2020 р. по день фактичного розрахунку, - не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог, щодо поновлення на посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Змагальність сторін визначена ст. 12 ЦПК України відповідно до якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Диспозитивність цивільного судочинства, визначено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Згідно ч.1, п. 1, 3 ч. 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування і подання доказів, визначені ст. 81 ЦПК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підстави звільнення від доказування, визначені ч. 1 ст. 82 ЦПК України відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 4. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, 3 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно ст. 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. 2. У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи. 3. В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо). 4. У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. 5. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, виплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : /підпис/ Вінська Н. В.

Копія вірна.

Суддя:

Рішення не набрало законної сили.

Суддя:

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Помічник судді Мостовий І.Л.

Дата засвідчення копії 17 листопада 2023 року.