Рішення

від 21.11.2023 по справі 569/18102/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/18102/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного Управління національної поліції в Рівненській області, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області, Держави України в особі Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконних дій працівників поліції,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до держави України в особі Головного Управління національної поліції в Рівненській області, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконних дій працівників поліції звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю, а саме стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області 50000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

В судовому засіданні представник відповідача Головного Управління національної поліції в Рівненській області просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, заявлені позовні вимоги позивача не визнала.

В судове засідання представник відповідача Головного управління державної казначейської служби у Рівненській області не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позов, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» заявлені позовні вимоги позивача не визнала, просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 15 травня 2022 року поблизу супермаркету «Сім-23» в м. Рівне вул. Коперніка 40а, ОСОБА_1 з?ясувавши, що його телефон залишився в авто, з якого він тільки що вийшов, звернувся до працівників Національної поліції Рівненської академії патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Мельника та лейтенанта поліції ОСОБА_2 за допомогою. ОСОБА_1 попрохав зазначених працівників надати йому телефон з метою зателефонувати, пояснив, що забув власний телефон в авто друга. В цей час працівники поліції стояли в оточенні молодих людей та про щось спілкувалися. На своє запитання про допомогу ОСОБА_1 отримав відмову у грубій формі від працівників поліції, які наказали йому йти як найдалі. Зрозумівши, що допомогу йому не нададуть, ОСОБА_1 пішов до супермаркету «Сім-23» з метою попрохати подзвонити у продавця магазину. Перебуваючи на сходах магазину ОСОБА_1 почув звернення у свою адресу з боку працівників поліції, після чого, один з них підійшов до ОСОБА_1 та наказав йому йти за ним. Таким вимог ОСОБА_1 дослухався, хоча вважати їх законним не можна. Після відведення в бік ОСОБА_1 працівники поліції почали кричати на нього, один із них тримав руками за верхній одяг, потім, без жодного на те законного приводу, застосував до ОСОБА_1 фізичну силу, шляхом підбиття ногою ніг ОСОБА_1 , поваливши його на асфальт. Після цього працівники поліції тримали ОСОБА_1 на землі, душили його та нанесли удар по обличчю, після чого у затриманого ОСОБА_1 пішла з носа кров. Побачивши це, працівники поліції відпустили ОСОБА_1 , надали йому серветку, він піднявся з землі. Незважаючи на відсутність будь якого спротиву, працівники поліції наказали ОСОБА_1 йти до авто з метою доставлення його у відділення поліції та складання протоколу адміністративного затримання. Крім того, без будь якого спротиву з боку ОСОБА_1 до нього застосували кайданки. Затриманий неодноразово просив послабити кайданки, на що працівники поліції ніяк не реагували. Як наслідок, від застосування спеціального засобу - кайданок, на обох руках затриманого залишався слід протягом 5 годин.

Відповідне поводження працівників поліції з ОСОБА_1 були особливо принизливими для затриманого, оскільки всі дії вчинялися під його будинком на очах у дітей і сусідів.

Після приїзду до відділку поліції, ОСОБА_1 знаходився там до 01 години 54 хвилини 16.05.2022, що підтверджується складеним протоколом.

Слід зазначити, що протокол затримання був складений дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Дроздюк Т.Ю., тобто зовсім іншою особою, ніж проведено саме затримання.

Адміністративне затримання було проведено з метою припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства, як зазначено в протоколі. В той же час, ОСОБА_1 дрібного хуліганства не вчиняв, а лише просив про допомогу у працівників поліції.

Слід зазначити, що стосовно ОСОБА_1 також складений адміністративний протокол щодо злісної непокори законній вимогі працівника поліції. В чому саме відбулася злісна непокора працівнику поліції - не зрозуміло.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу серії ВАБ № 755829, складеного 16 травня 2022 року ДОПСДОП відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Дроздюк Т.Ю. відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що о 20 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 нецензурно лаявся, агресивно поводився, чіплявся до пересічних громадян, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив дрібне хуліганство.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу серії ВАБ № 755830, складеного 16 травня 2022 року ДОПСДОП відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Дроздюк Т.Ю. відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 16 травня 2022 року о 20 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського ОСОБА_3 при виконані ним службових обов`язків в громадському місці, а саме не припинив нецензурно лаятись та шарпав за формений одяг.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 серпня 2022 року (справа № 569/6147/22) провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 КУпАП закрити в зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В своєму позові та в судовому засіданні позивач, зокрема зазначає, що без жодного на те законного приводу, поліцейський застосував до ОСОБА_1 фізичну силу, шляхом підбиття ногою ніг ОСОБА_1 , поваливши його на асфальт. Після цього працівники поліції тримали ОСОБА_1 на землі, душили його та нанесли удар по обличчю, після чого у затриманого ОСОБА_1 пішла з носа кров. Побачивши це, працівники поліції відпустили ОСОБА_1 , надали йому серветку, він піднявся з землі. Незважаючи на відсутність будь якого спротиву, працівники поліції наказали ОСОБА_1 йти до авто з метою доставлення його у відділення поліції та складання протоколу адміністративного затримання. Крім того, без будь якого спротиву з боку ОСОБА_1 до нього застосували кайданки. Затриманий неодноразово просив послабити кайданки, на що працівники поліції ніяк не реагували. Як наслідок, від застосування спеціального засобу - кайданок, на обох руках затриманого залишався слід протягом 5 годин.

Застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, а саме фізичної сили, кайданок та адміністративного затримання, що в своїй сукупності призвели до наявності тілесних ушкоджень, завдали моральну шкоду ОСОБА_1 , яка виразилась в нестепному фізичному болю в області носу, неможливості нормального дихання, необхідності додаткового лікування та витрачання коштів на це. Крім того, затримання, яке було проведено біля будинку де мешкає ОСОБА_1 завдало моральних страждань через приниження його честі та гідності серед мешканців його будинку та сусідів, які знають його як пристойного, добропорядного громадянина. Ставлення до ОСОБА_1 з боку сусідів змінилося, що призвело до погіршення його соціальних стосунків.

Крім того, з метою доведення власної невинуватості ОСОБА_1 повинен був витрачати свій час на звернення за правничою допомогою, складання документів, відвідувань поліції та суду. Таким чином, його нормальний уклад життя суттєво змінився та погіршився.

Всі ці обставини, які впливають на завдання моральної шкоди заявник оцінює в 50 000 грн., що є розумним та справедливим, враховуючи ступінь завданих страждань та моральних переживань внаслідок незаконних дій працівників поліції.

З дослідженої в судовому засіданні медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачається, що після події, що сталася 15 травня 2022 року, а саме затримання працівниками поліції, позивач звертався 16 травня 2022 року до нейрохірурга із скаргами на біль в голві та загальне нездужання в ділянці носа, призначено лікування. Крім того, 20 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до отоларинголога зі скаргою на біль в носі після отриманої внаслідок події, що сталася 15 травня 2022 року. Лікарем поставлено діагноз закритий перелом кісток носу без зміщення.

Згідно зі ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167ЦК України відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

За змістом ст.1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 цього Кодексу).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі та положення норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1174 ЦК України.

Статтями 2, 4Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» визначено, що в наведених у статті цьогоЗакону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели допорушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, щоздійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначала, щовідповідачі протиправно складали протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.152,173та186 КУпАПвідносно неї, чим завдали їй суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення її нормальних життєвих та професійних зв`язків.

За змістом ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та їїрезультатом - моральною шкодою.

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що:

«кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. ..»

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Як свідчить тлумачення ст.ст.23, 1176ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, врахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін протягом якого останній прийшлось доводити свою невинуватість у всіх шести правопорушеннях, та зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, а тому сама ця довготривала життєва ситуація об`єктивно свідчить про глибокі душевні страждання позивача, суд приходить до висновку про те, що внаслідок завдання позивачці моральної шкоди на її користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 2000,00 грн., саме такий розмір моральної шкоди є виправданим у цій ситуації.

Врахувавши фізичний біль та страждання, які зазнав позивач у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою до нього, у приниженні честі і гідності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій працівників поліції на його користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 2000,00 грн. Саме такий розмір моральної шкоди є виправданим у цій ситуації, тому позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід солідарно стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 992,40грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного Управління національної поліції в Рівненській області, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області, Держави України в особі Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконних дій працівників поліції задоволити частково.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, м.Рівне, вул.С.Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 38012494 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 кошти в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції України в Рівненській області.

Стягнути з Держави України в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, м.Рівне, вул.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, м.Рівне, вул.С.Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 38012494, Держави України в особі Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції», с.Городок вул.Б.Штейнгеля, 90 Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 43028270 солідарно судовий збір в розмірі 992,40грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1

Відповідач: Держава України в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, м.Рівне, вул.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, м.Рівне, вул.С.Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 38012494

Відповідач: Держава України в особі Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції», с.Городок вул.Б.Штейнгеля, 90 Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 43028270

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов