Постанова

від 19.03.2024 по справі 569/18102/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/18102/22

Провадження № 22-ц/4815/224/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції

в Рівненській області,

відповідач Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської

служби України в Рівненській області,

відповідач Держава Україна в особі Державного закладу професійної освіти зі

специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року у складі судді Ковальова І. М., постановлене в м. Рівне о 08 годині 40 хвилин, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного Управління національної поліції в Рівненській області, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконних дій працівників поліції. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 травня 2022 року поблизу супермаркету «Сім-23» у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , з?ясувавши, що його телефон залишився в авто, з якого він щойно вийшов, звернувся до працівників Національної поліції Рівненської академії патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Мельника та лейтенанта поліції ОСОБА_2 за допомогою та попрохав надати йому телефон з метою зателефонувати, пояснив, що забув власний телефон в авто друга. В цей час працівники поліції стояли в оточенні молодих людей та про щось спілкувалися. На своє запитання про допомогу ОСОБА_1 отримав відмову у грубій формі від працівників поліції, які наказали йому йти якнайдалі. Зрозумівши, що допомогу йому не нададуть, ОСОБА_1 пішов до супермаркету «Сім-23» з метою попрохати подзвонити у продавця магазину. Перебуваючи на сходах магазину ОСОБА_1 почув звернення у свою адресу з боку працівників поліції, після чого, один з них підійшов наказав йому йти за ним. Таких вимог ОСОБА_1 дослухався, хоча вважати їх законними не можна. Після відведення в бік ОСОБА_1 працівники поліції почали кричати на нього, один із них тримав руками за верхній одяг, потім, без жодного на те законного приводу, застосував до ОСОБА_1 фізичну силу, шляхом підбиття ногою ніг ОСОБА_1 , поваливши його на асфальт, після чого працівники поліції тримали його на землі, душили та нанесли удар по обличчю, після чого у затриманого пішла з носа кров. Побачивши це, працівники поліції відпустили ОСОБА_1 , надали йому серветку, він піднявся з землі. Незважаючи на відсутність будь-якого спротиву, працівники поліції наказали ОСОБА_1 йти до авто з метою доставлення його у відділення поліції та складання протоколу адміністративного затримання, а також Крім того, без будь якого спротиву з боку ОСОБА_1 до нього застосували кайданки. Затриманий неодноразово просив послабити кайданки, на що працівники поліції ніяк не реагували. Як наслідок, від застосування спеціального засобу - кайданок, на обох руках затриманого залишався слід протягом 5 годин. Відповідне поводження працівників поліції з ОСОБА_1 були особливо принизливими для затриманого, оскільки всі дії вчинялися під його будинком на очах у дітей і сусідів. Після приїзду до відділку поліції, ОСОБА_1 знаходився там до 01 години 54 хвилини 16.05.2022, що підтверджується складеним протоколом. Звертав увагу, що протокол затримання був складений дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Дроздюк Т.Ю., тобто зовсім іншою особою, ніж проведено саме затримання. Адміністративне затримання було проведено з метою припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства, як зазначено в протоколі, тоді як він дрібного хуліганства не вчиняв, а лише просив про допомогу у працівників поліції. Зазначав, що стосовно нього також складений адміністративний протокол щодо злісної непокори законній вимозі працівника поліції, проте це не відповідає дійсності. Застосування до нього заходів впливу, а саме фізичної сили, кайданок та адміністративного затримання, що в своїй сукупності призвели до наявності тілесних ушкоджень, завдали моральну шкоду ОСОБА_1 , яка виразилась в нестерпному фізичному болю в області носу, неможливості нормального дихання, необхідності додаткового лікування та витрачання коштів на це. Крім того, затримання, яке було проведено біля будинку де мешкає ОСОБА_1 завдало моральних страждань через приниження його честі та гідності серед мешканців його будинку та сусідів, які знають його як пристойного, добропорядного громадянина і ставлення яких змінилося, що призвело до погіршення його соціальних стосунків. Крім того, з метою доведення власної невинуватості ОСОБА_1 повинен був витрачати свій час на звернення за правничою допомогою, складання документів, відвідувань поліції та суду. Таким чином, його нормальний уклад життя суттєво змінився та погіршився. Всі ці обставини, які впливають на завдання моральної шкоди заявник оцінив у 50 000 грн., що є розумним та справедливим, враховуючи ступінь завданих страждань та моральних переживань внаслідок незаконних дій працівників поліції. Просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області 50 000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 2 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції України в Рівненській області. Стягнуто з Держави України в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Держави України в особі Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» солідарно судовий збір в розмірі 992,40грн. та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст.. 1174 ЦК України, яка встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи та обґрунтоване належними, достатніми доказами на підтвердження того, що фізичний біль та страждання, яких зазнав позивач у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевні стражданнях, яких він зазнача у зв`язку із протиправною поведінкою щодо себе, приниженні честі і гідності, мали місце, чим позивачу завдана моральна шкода внаслідок незаконних дій працівників поліції, а тому на користь позивача підлягає до стягнення відшкодування у розмірі 2 000,00 грн., яке є справедливим та виправданим у цих обставинах.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Національної поліції в Рівненській області та Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі Головне управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті пояснює,що шкода,завдана фізичнійособі незаконнимирішеннями,дією чибездіяльністю посадовоїособи органудержавної владипри здійсненнінею своїхповноважень,відшкодовується напідставі ст.1174ЦК України,згідно якоїобов`язоквідшкодувати завданушкоду потерпіломупокладається нена посадовуособу,незаконним рішенням,дією чибездіяльністю якоїзавдано шкоду,а надержаву Україна.Зазначає,що загальніпідстави відповідальностіза завданумайнову таморальну шкодупередбачені нормамистатей 1166,1167ЦК України,відповідно дояких шкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностівини.Покликається нарішення КонституційногоСуду Українивід 03.10.2001року посправі №1-36/2001(провідшкодування шкодидержавою),де зазначено,що відшкодуванняшкоди (моральноїчи матеріальної),завданої фізичнимособам незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю органівдержавної влади,їх посадовимиі службовимиособами приздійсненні нимисвоїх повноважень,покладається самена державу,а нена відповідніоргани державноївлади,тобто відшкодуванняшкоди утаких випадкахздійснюється зарахунок держави,а неза рахуноккоштів наутримання державнихорганів.Зауважує,що суд першої інстанції, незважаючи на вищевказані норми, на частину з яких сам посилався у оскаржуваному рішенні, задовольняючи позов, стягнув моральну шкоду на користь позивача не за рахунок держави, а за рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, що суперечить чинному законодавству. Заперечує стягнення з нього судового збору солідарно з іншими відповідачами та вказує, що оскільки за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду у відповідності до п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється, то позивач був фактично звільнений від сплати судового збору, а відтак той має бути віднесений за рахунок держави. Покликається на те, що позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, про що було наголошено під час розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь його моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої його здоров`ю; будь-яких доказів про страждання, заподіяні позивачу внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, моральної втрати, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, позивачем не надано. Зазначає, що ГУНП в Рівненській області наголошувало під час розгляду справи, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до ст.283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

У своїй апеляційній скарзі Головне управлінняДержавної казначейськоїслужби Українив Рівненськійобласті заперечуєправомірність визначенняйого яквідповідача уцій справіта пояснює,що державабере участьу справіяк стороначерез відповіднийїї орган,наділений повноваженнямисаме успірних правовідносинах,зокрема,і представлятидержаву всуді,а отже,відповідачем усправі провідшкодування шкодимає бутидержава Україна,яка береучасть усправі черезвідповідний органдержавної влади.Звертає увагу, щоГоловне управлінняКазначейства,яке залученодо справияк відповідач,згідно ізсвоїми функціональнимиобов`язками неє учасникомспірних відносині немає фактичнихданих,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Вважає,що відповіднодо статті170ЦК УкраїниДержаву Українау справі№ 569/18102/22повинен представлятилише Державнийзаклад професійноїосвіти зіспецифічними умоваминавчання «Рівненськаакадемія патрульноїполіції». Доводить,що позивачемпомилково обраноспосіб захистусвого права,зокрема,необхідності зазначеннятаких відомостей,як орган,через якийгрошові коштимають перераховуватись,процесуальний законне встановлює,оскільки таківідомості невпливають ніна підстави,ні наобов`язковістьвідновлення правапозивача вразі встановленнясудом йогопорушення,та засвоєю суттює регламентацієюспособу тапорядку виконаннясудового рішення,що маєвідображатися увідповідних нормативнихактах,а нерезолютивній частинірішення.Таким чином,не можепідлягати задоволеннюпозовна вимогащодо стягненнякоштів «зГоловного управлінняКазначейства» чи«через Казначейство»,«з єдиногоказначейського рахункуКазначейства»,«з Державив особіКазначейства»,оскільки вонає очевиднонеобґрунтованою ітакою,що невідповідає встановленомузаконом способузахисту правпозивача. Вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач зазнав моральних страждань у зв`язку з закриттям кримінального провадження за відсутності в діях складу кримінального правопорушення, оскільки відшкодування такої шкоди відповідно до норм ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є лише правом, яким наділений позивач, а не беззаперечним обов`язком держави відшкодувати таку шкоду громадянинові. Пояснює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наголошує, що в цьому спорі позивачем не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо втрат морального характеру, розладів здоров`я тощо. Вважає, що реалізація позивачем права на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав ОСОБА_1 .. Заперечує солідарне стягнення коштів з огляду на відсутність солідарного обов`язку відповідачів перед позивачем та вказує, що Головне управління не завдавало шкоди позивачу ані одноособово, ані спільно з відповідачами, в зв`язку з чим не може нести солідарну відповідальність перед позивачем. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У поданих письмових поясненнях Державний заклад професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 травня 2022 року поблизу супермаркету «Сім-23» в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , зясувавши, що його телефон залишився в авто, з якого він вийшов, звернувся до працівників Національної поліції Рівненської академії патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Мельника та лейтенанта поліції ОСОБА_2 за допомогою. ОСОБА_1 попрохав зазначених працівників надати йому телефон з метою зателефонувати, пояснив, що забув власний телефон в авто друга. В цей час працівники поліції стояли в оточенні молодих людей та про щось спілкувалися. На своє запитання про допомогу ОСОБА_1 отримав відмову у грубій формі від працівників поліції, які наказали йому йти якнайдалі. Зрозумівши, що допомогу йому не нададуть, ОСОБА_1 пішов до супермаркету «Сім-23» з метою попрохати подзвонити у продавця магазину. Перебуваючи на сходах магазину ОСОБА_1 почув звернення у свою адресу з боку працівників поліції, після чого, один з них підійшов до ОСОБА_1 та наказав йому йти за ним. Таким вимог ОСОБА_1 дослухався, хоча вважати їх законним не можна. Після відведення в бік ОСОБА_1 працівники поліції почали кричати на нього, один із них тримав руками за верхній одяг, потім, без жодного на те законного приводу, застосував до ОСОБА_1 фізичну силу, шляхом підбиття ногою ніг ОСОБА_1 , поваливши його на асфальт. Після цього працівники поліції тримали ОСОБА_1 на землі, душили його та нанесли удар по обличчю, після чого у затриманого ОСОБА_1 пішла з носа кров. Побачивши це, працівники поліції відпустили ОСОБА_1 , надали йому серветку, він піднявся з землі. Незважаючи на відсутність будь якого спротиву, працівники поліції наказали ОСОБА_1 йти до авто з метою доставлення його у відділення поліції та складання протоколу адміністративного затримання. Крім того, без будь якого спротиву з боку ОСОБА_1 до нього застосували кайданки. Затриманий неодноразово просив послабити кайданки, на що працівники поліції ніяк не реагували. Як наслідок, від застосування спеціального засобу кайданок, на обох руках затриманого залишався слід протягом 5 годин. Після приїзду до відділку поліції ОСОБА_1 знаходився там до 01 години 54 хвилини 16.05.2022, що підтверджується складеним протоколом.

Адміністративне затримання було проведено з метою припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства, як зазначено в протоколі.

Стосовно ОСОБА_1 також складений адміністративний протокол щодо злісної непокори законній вимозі працівника поліції.

Згідно протоколу серії ВАБ № 755829, складеного 16 травня 2022 року ДОПСДОП відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , о 20 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 нецензурно лаявся, агресивно поводився, чіплявся до пересічних громадян, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив дрібне хуліганство.

Згідно протоколу серії ВАБ № 755830, складеного 16 травня 2022 року ДОПСДОП відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , 16 травня 2022 року о 20 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського ОСОБА_4 при виконані ним службових обов`язків в громадському місці, а саме не припинив нецензурно лаятись та шарпав за формений одяг.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 серпня 2022 року (справа № 569/6147/22) провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 КУпАП закрито в зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що без жодного на те законного приводу поліцейський застосував до нього фізичну силу шляхом підбиття ногою ніг та повалення на асфальт. Після цього працівники поліції тримали ОСОБА_1 на землі, душили його та нанесли удар по обличчю, після чого у затриманого пішла з носа кров. Побачивши це, працівники поліції відпустили його, надали йому серветку, він піднявся з землі. Незважаючи на відсутність будь-якого спротиву, працівники поліції наказали йому йти до авто з метою доставлення у відділення поліції та складання протоколу адміністративного затримання. Крім того, без будь якого спротиву з його боку до нього застосували кайданки, які він неодноразово просив послабити кайданки, на що працівники поліції ніяк не реагували. Застосування до нього. заходів впливу, фізичної сили, кайданок та адміністративного затримання у своїй сукупності призвели до наявності тілесних ушкоджень, а також моральної шкоди у зв`язку із нестерпним фізичним болем в області носу, неможливістю нормального дихання, необхідністю додаткового лікування та витрачання коштів на це. Крім того, затримання, яке було проведено біля будинку, де він мешкає, завдало моральних страждань через приниження його честі та гідності серед мешканців його будинку та сусідів, які знають його як пристойного, добропорядного громадянина, і ставлення яких до нього після цього інциденту змінилося. З метою доведення власної невинуватості він був змушений витрачати свій час на звернення за правничою допомогою, складання документів, відвідувань поліції та суду, у зв`язку з чим його нормальний уклад життя суттєво змінився та погіршився. Всі ці обставини, які впливають на завдання моральної шкоди заявник оцінив у 50 000 грн., що є розумним та справедливим, враховуючи ступінь завданих страждань та моральних переживань внаслідок незаконних дій працівників поліції.

На підтвердження таких своїх доводів позивач надав медичну картку амбулаторного хворого з якої вбачається, що після події, що сталася 15 травня 2022 року, а саме затримання працівниками поліції, він звертався 16 травня 2022 року до нейрохірурга із скаргами на біль в голові та загальне нездужання в ділянці носа, йому призначено лікування. 20 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до отоларинголога зі скаргою на біль в носі після отриманої внаслідок події, що сталася 15 травня 2022 року. Лікарем поставлено діагноз закритий перелом кісток носу без зміщення.

Згідно зі ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167ЦК України відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

За змістом ст.1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 цього Кодексу).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі та положення норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1174 ЦК України.

Статтями 2, 4Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» визначено, що в наведених у статті цьогоЗакону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За змістом ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Оцінюючи встановлені обставини справи, характер і обсяг фізичних і моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також потреба у зверненні за кваліфікованою допомогою з метою доведення власної невинуватості, фізичний біль та страждання, яких він у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, у зв`язку із протиправною поведінкою щодо себе, у приниженні честі і гідності, а також беручи до уваги вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що оцінений розмір морального відшкодування в розмірі 2000,00 грн. є достатнім та виправданим у цих обставинах.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо покладення такого стягнення на Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області не ввідповідає чинному законодавству.

Так, Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 21.11.2011 № 119 (у редакції наказу Державної казначейської служби України 10.05.2018 № 154) (далі Положення) Головне управління Казначейства у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-Міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України, наказами Державної казначейської служби України, дорученнями Голови Державної казначейської служби України, актами місцевої держадміністрації, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення, Головне управління Казначейства є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Тобто, Головне управління Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України.

Згідно з Положенням, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього функцій забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку та, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України кошти державного бюджету належать на праві власності державі.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що: «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. ..».

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми морального відшкодування на користь позивача із Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області підлягає зміні із стягненням такої суми з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, стягнення судом судового збору в солідарному порядку з обох відповідачів суперечить положенням цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються уразі задоволенняпозову на відповідача.При повномуабо частковомузадоволенні позовумайнового характерудо кількохвідповідачів судовийзбір,сплачений позивачем,відшкодовується нимипропорційно дорозміру задоволенихсудом позовнихвимог докожного звідповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв`язку з наведеним рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору також підлягає зміні із визначенням суми судового збору окремо для кожного платника.

Згідно ч.1ст.376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року змінити,

-виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції України в Рівненській області».

-виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, Держави Україна в особі Державного закладу професійної освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» судовий збір в розмірі 992,40 грн., по 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок з кожного, та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України».

Поновити дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року в частині, що не змінена цією постановою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 березня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Хилевич С. В.