Рішення

від 20.11.2023 по справі 478/1254/23

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1254/23 пров. №2/478/265/2023

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2023 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Казанківської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Українська», приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Олена Олексіївна про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами дійсним,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Казанківської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Українська», приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами дійсним.

В обґрунтуванняпозовних вимогпредставник позивача зазначив,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина в тому числі на майно, яке складається із житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який був придбаний ОСОБА_3 у КСП «Комуніст», згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року, який зареєстровано Українською товарною біржею за реєстровим №35659 від 22 листопада 1998 року. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 05 червня 2018 року за №05. 26 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте, приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки договір купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року, який зареєстровано Українською товарною біржею за реєстровим №35659 від 22 листопада 1998 року, не був нотаріально посвідчений, а іншої інформації про нерухоме майно в реєстрі нерухомого майна не має.

Посилаючись на, що на теперішній час нотаріальне посвідчення спірного договору є не можливим, у зв`язку з припиненням юридичної особи продавця КСП «Комуніст», та смертю фізичної особи покупця ОСОБА_3 , представник позивача просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року, який зареєстровано Українською товарною біржею за реєстровим №35659 від 22 листопада 1998 року, укладений між КСП «Комуніст» Казанківського району Миколаївської області та ОСОБА_3 , щодо купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Дану позовну заяву подано до суду 16 жовтня 2023 року в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, але від них надійшла заява в якій вони просять справу розглядати без їхньої участі, заявлені вимоги підтримую, просить їх задовольнити.

Відповідач Казанківська селищна рада Миколаївської області явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа - Товарна біржа «Українська» явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа - приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року, який зареєстровано Українською товарною біржею за реєстровим №35659 від 22 листопада 1998 року, КСП «Комуніст» Казанківського району Миколаївської області, в особі бухгалтера КСП «Комуніст» Тебенка В.О., який діє на підставі доручення від 28 жовтня 1998 року за №15, продав ОСОБА_3 А-І - житловий будинок цегляний по АДРЕСА_1 , площею 41.9 кв.м, з господарськими спорудами: Б-І - літня кухня цегляна, Впб - погріб цегляний, Г-І сарай шлакоблочний, Д-І гараж цегляний, Е-І - сарай цегляний, Ж-І - сарай цегляний, З-І - вбиральня, І.ІІ - спорудження, 3-5 - загорожа, які знаходяться на земельній ділянці державного фонду площею 900 кв.м., про що сторони підписали вказаний договір (копія) (а.с.9).

З реєстраційного посвідчення виданого Казанківським бюро технічної інвентаризації вбачається, що житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований за ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого Казанківською філією Української товарної біржі за №35659 від 22 листопада 1998 року, та записано в реєстрову книгу №1 за зареєстрованим №111 від 04 грудня 1998 року (копія) (а.с.12).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05 червня 2018 року складено заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, що житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , заповів в рівних частинах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Кондратенко Л.М. 05 червня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №05 (копія) (а.с. спадкова справа №1/2023).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04.11.2022 року Казанківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис №243, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (копія) (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої в тому числі увійшов житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , який йому належав на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року, зареєстрованого Українською товарною біржею за реєстраційним №35659 від 22 листопада 1998 року (копія) (а.с.9).

З копії спадкової справи за №1/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведеної приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. від 23.01.2023 року вбачається, що спадщину після смерті прийняла дочка ОСОБА_1 , подавши відповідну заяву 20.02.2023 року, у відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України, яка є спадкоємцем за заповітом (а.с.45-61).

Позивач (спадкоємець) ОСОБА_1 26 червня 2023 року, на підставі статті 1296 ЦК України, звернулася до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається з житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 (а.с.58 спадкова справа №1/2023).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 позивачу (спадкоємцю) ОСОБА_1 було відмовлено, про що приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. винесено відповідну постанову від 26.06.2023 року (а.с.14-15, а.с.61 спадкова справа №1/2023).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що підставою для відмови у видачі свідоцтва є надання позивачем (спадкоємцем) ОСОБА_1 документу на житловий будинок, а саме договору купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року, зареєстрованого Українською товарною біржею за реєстраційним №35659 від 22 листопада 1998 року, який нотаріально не посвідчений, що свідчить про те, що спадкодавець за цією угодою не набув права власності на зазначене нерухоме майно, та відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 листопада 2023 року КСП «Комуніст» Казанківського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 03764790), яке в послідуючому було реорганізовано в СГВК «Гулаківський» Казанківського району Миколаївської області припинило свою діяльність 07 липня 2005 року (номер запису про припинення юридичної особи: 15131280000000113) (а.с.35-36).

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно п.4 Прикінцевих і перехідних положеньЦивільного кодексуУкраїни 2003року (далі -ЦК України), що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу нерухомості укладений та зареєстрований Українською товарною біржею в 1998 році, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексуУкраїнської РСР1963року (далі - ЦК Української РСР), Закону України «Про власність», Закону України «Про товарну біржу».

Відповідно до ст.49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Згідно ст.1 Закону України«Про товарнубіржу» (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має замету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж,поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України на момент вчинення правочину не було передбачено такої форми угоди, як біржова.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно ст.41 ЦК Української РСР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно дост.42ЦК Української РСРугоди можуть укладатися усно абов письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зіст.47 ЦК Української РСРнотаріальне посвідчення угодобов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.Недодержання в цих випадкахнотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей128,153 ЦК Української РСРправо власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно дост.224 ЦК Української РСР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСРпередбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно дост.15 Закону України «Про товарну біржу»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, непідлягаютьнотаріальному посвідченню.

Однак за загальним правилом, визначеним у статтях47,227ЦК УкраїнськоїРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню.

Таким чином, у період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями224,227ЦК УкраїнськоїРСР договір купівлі-продажу житлових будинків (квартир) повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1ст.128 ЦК Української РСР), а відповідно дост.153 ЦК Української РСРдоговір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положенняст.227 ЦК Української РСРспрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді якст.15 Закону України «Про товарну біржу»закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положенняст.15 Закону України «Про товарну біржу»по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справа №205/8493/16-ц (провадження №61-40951св18), від 01 квітня 2020 року в справі №754/1466/15-ц (провадження №61-11804св18), від 21 липня 2021 року в справі № 640/3509/19 (провадження № 61-10287св20).

Крім того, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 липня 1978 року №3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами ПленумуВерховного СудуУкраїни від25грудня 1992року №13 та від 25 травня 1998 року №15) роз`яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Таким чином, угоди щодо придбання на біржових торгах жилого будинку (квартири) чи його (її) частини вимагають оформлення в нотаріальній формі.

Ураховуючи вищевикладене, немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду - на біржі чи поза нею. Тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року в справі № 640/3509/19 (провадження № 61-10287св20).

Крім того, ч.2 ст.220ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 389/122/16ц (провадження № 61-12634св18) зазначено, що для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

За правилами статей 12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З договору купівлі-продажу нерухомості від 22 листопада 1998 року за реєстровим №35659, укладеного на Українській товарній біржі між КСП «Комуніст» Казанківського району Миколаївської області, в особі бухгалтера КСП «Комуніст» Тебенка В.О., який діє на підставі доручення від 28 жовтня 1998 року за №15, і ОСОБА_3 , вбачається, що його укладено без дотримання форми, а саме без нотаріального посвідчення. Доказів навмисного ухилення, КСП «Комуніст» Казанківського району Миколаївської області, в особі бухгалтера КСП «Комуніст» Тебенка В.О., який діяв на підставі доручення від 28 жовтня 1998 року за №15, від нотаріального оформлення угоди позивач суду не надала.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Казанківської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товарна біржа «Українська», приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Олена Олексіївна про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами дійсним, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 20.11.2023 року.

Суддя І.П. Сябренко