Постанова

від 14.11.2023 по справі 369/10187/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/10187/21 Головуючий у 1 інстанції: Фінагеєва І.О.

Провадження № 22-ц/824/13160/2023 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційні скарги адвоката Єрьоменка Володимира Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторія Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В., ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки. Зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , в період якого вони набули у власність домоволодіння та земельну ділянку. Без її згоди ОСОБА_4 здійснив відчуження майна ОСОБА_2 . Надана нею довіреність ОСОБА_4 не свідчить про надання згоди на реалізацію спільного сумісного майна подружжя, оскільки згода іншого із подружжя на відчуження нерухомого майна має бути викладена окремо у письмовій формі. Відсутність такої згоди є підставою для визнання недійсними відповідних правочинів. ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння від 26 травня 2011 року укладений між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , а також договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2011 року кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, укладений між ОСОБА_4 який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року задоволена заява ОСОБА_2 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 56 000,00 грн.

На рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 31 липня 2023 року подана апеляційна скарга представником ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матетеріального і процесуального права. На думку апелянта суд не надав належної оцінки наданим ОСОБА_1 доказам, які доводять, що укладення спірних договорів відбувалося у інтересах ОСОБА_4 . Також за умовами шлюбного договору нерухоме майно, яке було предметом оспорюваних договорів, мало перейти в особисту власність ОСОБА_1 . Суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_4 уклав спірні договори без письмової згоди ОСОБА_1 , що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 65 СК України. Суд виходив з того, що письмова згода позивачки на укладення спірних договорів не вимагалася, оскільки 17 травня 2005 року вона видала ОСОБА_4 довіреність на право розпоряджання її майном. Проте довіреність позивачкою була видана 17 травня 2005 року, земельна ділянка набута подружжям ІНФОРМАЦІЯ_1 , а домоволодіння - 05 травня 2011 року. Тобто, на час видачі вказаної довіреності, нерухомого майна, яке було предметом оспорюваних договорів не існувало. А томуможна дійти висновку, що ОСОБА_4 використав згоду позивачки, яка відображена у довіреності, всупереч меті довіреності, яка надає право представнику на вчинення дій саме в інтересах довірителя, а не проти його інтересів. Підставою для скасування додаткового рішення апелянт визначаєпорушення норм процесуального права. Суд помилково зазначив, що від позивачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заперечень щодо неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу. У відповіді на відзив від 07.02.2022 представник позивачки заявив, що попередньо визначена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг. Відповідач не направив позивачці документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, щопозбавило її можливості подати до суду деталізоване клопотання про зменшення розміру витрат з урахуванням змісту, обсягу та вартості окремих робіт представників відповідача, з яких складається заявлений розмір витрат. На думку апелянта суд мав повернути заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення без розгляду. У додатковому рішенні суд послався на документи, яких немає у матеріалах справи. Так, суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу документально підтверджується договором від 08.10.2019 між АО «В. Тетерський і Партнери» та ОСОБА_5 , актом про надання послуг (правової допомоги) від 27 грудня 2019 року, дублікатом квитанції № 0.0.1514054862.1 від 05 листопада 2019 року. Разом з тим, такі така особа не брала участі у справі.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційні скарги та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просить відхилити подані апеляційні скаргу, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

В судове засідання треті особи не не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1963 року.

17 травня 2005 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Монько Т.В. посвідчена довіреність, зареєстровану в реєстрі за номером 608, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 керувати і розпоряджатися її майном, у чому б воно не полягало та де б не знаходилося, укладати від її імені правочини, угоди щодо управління та розпоряджання майном та інше.

19 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. посвідчена та зареєстрована в реєстрі за номером 871 заява ОСОБА_1 , відповідно до якої вона надала згоду ОСОБА_4 на укладання договорів купівлі-продажу та придбання останнім будь-якого нерухомого майна із чого б воно не складалося, за ціну та на умовах за його розсудом.

05 травня 2011 року ОСОБА_1 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 - на житловий будинок площею 182,5 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок входив до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33570917), яке складалося також з: навісу, огорожі, вимощення, колодязя та вигрібної ями.

26 травня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. засвідчила надану ОСОБА_1 письмову згоду ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125 за адресою: АДРЕСА_1 , за ціну та на умовах на її розсуд.

26 травня 2011 року ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності від 17 травня 2005 року діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та зареєстрований в реєстрі за номером 1446.

Того ж дня, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 17 травня 2005 року, ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

13 вересня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір, за змістом якого сторони погодили, що майно (рухоме та нерухоме), що придбане подружжям за час шлюбу, є особистою власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. У випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно залишається тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване.

За цим договором особистою приватною власністю чоловіка ОСОБА_4 є: 1)житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) автомобіль марки Lexus LX 570, 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; 4) автомобіль марки Mersedes Benz S550, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_3 ; 5) земельна ділянка площею 1,743 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Завалівка, кадастровий номер 3222788600:04:013:0027; 6) земельна ділянка площею 3,724 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Юрівська, кадастровий номер 3222788600:04:013:0034; 7) земельна ділянка площею 1,1115 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788600:01:005:1149; 8) земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1159; 9)земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:01:005:1160; 10) земельна ділянка площею 0,1845 га за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Юрів, кадастровий номер 3222788600:04:013:1161; 11) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1156; 12) земельна ділянка площею 1,3175 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1142; 13) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1155; 14) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1154; 15) земельна ділянка розміром 0,1300 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1153; 16) земельна ділянка розміром 0,1441 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1158; 17) земельна ділянка розміром 0,1441 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1157; 18) земельна ділянка розміром 0,25 га, розташована на території с. Юрів, Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788601:01:005:1147; 19) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ; 20) депозитні вклади та будь-які грошові вклади у будь-якій банківській установі та будь-якому банку на території України та за кордоном. Особистою приватною власністю дружини ОСОБА_1 є: 1) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 ; 2) легковий автомобіль марки SKODA SUPERB, 2009 року випуску, кузов НОМЕР_4 ; 3) депозитні вклади та будь-які грошові вклади у будь-якій банківській установі та будь-якому банку на території України та за кордоном.

Сторони шлюбного договору також погодили, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, яке одночасно зареєстроване на дружину та чоловіка.

25 березня 2014 року ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 400.

Також 25 березня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В., ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься і в статті 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт у судовому порядку. Водночас тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 205/1255/17.

Згідно зі статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Отже, відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, були набуті ОСОБА_1 в період перебування у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , а тому набуте у спільну сумісну власність.

26 травня 2011 року вказане майно було відчужене на підставі договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_2 .

Договори купівлі-продажу від 26 травня 2011 року були укладені ОСОБА_1 як власником, на ім`я якого зареєстроване право власності на домоволодіння та земельну ділянку. Від імені ОСОБА_6 діяв на підставі довіреності нотаріально посвідченої довіреності від 17 травня 2005 року ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За змістом частини першої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже довіреністю є односторонній правочин, спрямованим на делегування довірителем своїх повноважень повіреному на певний строк для надання права вчиняти певного роду дії.

Оскільки оспорювані ОСОБА_1 договори укладалися саме від її імені суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивачки на відсутність її згоди на відчуження майна як підставу для визнання недійсними договорів.

Підписання ОСОБА_4 оспорюваних договорів відповідає визначеним повноваженням за довіреністю від 17 травня 2005 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Монько Т. О. та зареєстрована за № 608.

Позивачкою не доведено, що ОСОБА_4 уклав оспорювані договори з перевищенням визначених у довіреності повноважень, а укладення оспорюваних договорів не відповідало її волі. На час укладення спірних правочинів довіреність від 17 травня 2005 року не втратила чинність, не визнавалася недійсною, а отже ОСОБА_4 , діяв в межах делегованих йому ОСОБА_1 повноважень.

Колегія суддів також враховує, що при укладенні шлюбного договору від 13 вересня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визначили яке майно належить на праві особистої власності кожному із них, земельна ділянка площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, до переліку такого майна включені не були, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В., ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору.

Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року про відшкодування відповідачці витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У відзиві від 18 січня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ганенко Р.А. зробив заяву про попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які на той час складали 50 000,00 грн. В суд овому засіданні 13 червня 2023 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Гайдай О.Д. до закінчення судових дебатів зазначив, що докази на підтвердження розміру понесених відповідачкою судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи убачається, що 11 травня 2011 року між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Романа Ганенка» укладений договір про надання правової допомоги №11/05, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Відповідно до п. 3 договору клієнт зобов`язався сплатити адвокатові гонорар в розмірі та строк погоджені між ними згідно відповідного рахунку та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Згідно акту № 02/22 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги згідно договору від 11.05.2021р. №11/05 про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2022 року та виписки за рахунком від 13 січня 2022 року, ОСОБА_7 сплатила адвокатському бюро «Романа Ганенка» гонорар у розмірі 22 000,00 грн.

Згідно розрахунку витрат робочого часу адвоката та обчислення вартості наданих послуг адвокат надав клієнтові наступні правничі послуги: юридична консультація, правовий аналіз та збір документів, складання і друк документів, підготовка відзиву, підготовка заперечень, представництво клієнта в суді.

22 жовтня 2022 року між ОСОБА_2 та адвокатом Гайдаєм О.Д. був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Відповідно до п 6.2. договору клієнт зобов`язався сплатити адвокатові гонорар в розмірі та строк погоджені між ними або за додатковими угодами цього Договору.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до вищезазначеного договору від 20 листопада 2022 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 12 березня 2023 року та акту № 4 про виконання робіт від 12 березня 2023 року ОСОБА_2 сплатила адвокату Гайдаю О.Д, гонорар у розмірі 19 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 12 березня 2022 року до договору про надання правничої допомоги № 02/10/2022 від 22.10.2022 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №6 від 13 червня 2023 року та акту № 6 про виконання робіт від 13 червня 2023 року ОСОБА_2 сплатила адвокату Гайдаю О.Д. гонорар у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно розрахунку витрат робочого часу адвоката та обчислення вартості наданих послуг адвокат надав клієнтові наступні правничі послуги: юридична консультація, правовий аналіз та збір документів, складання і друк процесуальних документів, складання скарг, представництво клієнта в суді.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 56 000,00 грн.

Надання правничої допомоги відповідачці ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи. Позивачка не довела, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що у додатковому рішенні міститься посилання на документи, які відсутні у матеріалах справи, зокрема, на договір від 08.10.2019 між АО «В. Тетерський і Партнери» та ОСОБА_5 , акт про надання послуг (правової допомоги) від 27 грудня 2019 року, дублікат квитанції № 0.0.1514054862.1 від 05 листопада 2019 року. Зазначення у додатковому рішенні про вказані договори є опискою, яка може бути виправлена у загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги адвоката Єрьоменка Володимира Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Крижанівська Г.В.

Матвієнко Ю.О.