Постанова

від 20.11.2023 по справі 369/5049/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/5049/23

номер провадження 22-ц/824/12259/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача Пошелюзний С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року /суддя Дубас Т.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району, Київської області, Управління освіти Вишневої міської ради, Бучанського району, Київської області, «Дитячо-юнацької спортивної школи, Бучанського району, Київської області» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на раніше займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 також звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у якій просив суд забезпечити позов шляхом: заборони Вишневій міській раді Бучанського району Київської області, Управлінню освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та будь-яким іншим органам та/або особам (посадовим особам) приймати будь-які рішення в результаті прийняття яких може бути реорганізовано Дитячо-юнацьку спортивну школу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та/або скорочено посаду директора Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та/або змінено/зменшено/обмежено повноваження директора Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та/або змінено орган управління Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та/або можуть настати будь-які інші наслідки, які унеможливлять поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з повноваженнями, які були у директора Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області станом на 09.03.2023 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. /а.с. 181-184/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, задовольнивши вимоги заяви.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, він стверджував, що станом на дату подання заяви про забезпечення позову існують обґрунтовані припущення, що Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської (надалі також - ДЮСШ) може бути реорганізована, внаслідок чого посада директора ДЮСШ буде скорочена, а керівництво ДЮСШ буде здійснюватися посадовими особами органів місцевого самоуправління міста та/або району. Зокрема, таку інформацію йому було озвучено міським головою міста Вишневе Діковим І.В., начальником Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської Скочко В.А., виконуючим обов`язки директора ДЮСШ Бухонським В.В., а також тренерським складом ДЮСШ. Зазначені дії матимуть наслідком унеможливлення виконання рішення суду, а також, унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Звертав увагу суду апеляційної інстанції, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, оскільки предметом позову є вимога про поновлення позивача на посаді директора ДЮСШ, а заходи забезпечення позову стосуються заборони вчиняти дії, які можуть унеможливити поновлення позивача на посаді директора ДЮСШ, а тому судом першої інстанції було порушено частину десяту статті 150 ЦПК України.

Представником Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області В. Скочко подано відзив на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи підстави відмови в апеляційній скарзі тим, що системний аналіз норм процесуального та матеріального права і заявлених позовних вимог дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу заборон вчиняти дії, пов`язані із призначенням або зміною директора юридичної особи, по суті вирішує спір, який має розглядатись окремо. Отже, зазначений вид забезпечення позову розглядається судом як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає по суті підміною рішення суду. Застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17, зробила правовий висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Крім того, звертав увагу суду, на те, що доводи позивача як у заяві про забезпечення позову та і у апеляційній скарзі не обґрунтовані та підтвердженні належним чином у відповідності до вимог ЦПК України.

Представник Вишневої міської ради Бучанського району Київської області А. Смаляна також звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказувала, що застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, таких доказів заявником не надано.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України про те, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суду необхідно детально аналізувати підстави, за яких заявник звернувся до суду з такою заявою, та мету, якої буде досягнуто шляхом забезпечення позову, чи дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист порушених прав і чи в повній мірі таке забезпечення позову відповідає процесуальним заборонам, а також чи таке забезпечення не буде надмірним чи не відповідним при оцінці конкретних обставин справи.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом розгляду в даній справі є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на раніше займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Системний аналіз норм процесуального та матеріального права і заявлених позовних вимог дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу заборон вчиняти дії, пов`язані із призначенням або зміною директора юридичної особи, по суті вирішує спір, який має розглядатись окремо. Отже, зазначений вид забезпечення позову розглядається судом як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає по суті підміною рішення суду. Застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Аналогічна позиція міститься у Постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі №800/521/17, яка зробила правовий висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу відповідних заборон є тотожним заявленим позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги, про те, що предмет позову та заходи забезпечення позову не є тотожними і разі їх невжиття, утруднять виконання рішення суду, апеляційним судом відхиляються з огляду на суб`єктивне сприйняття апелянтом вимог законодавства і неврахування того, що суд не може втручатись в господарську діяльність Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області і перешкоджати її можливій, як вказує апелянт, реорганізації. Доказів такої можливої реорганізації, також не надає.

Крім того, наявний механізм виконання рішення суду в разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для чого роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: