Рішення

від 14.11.2023 по справі 592/4831/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/4831/22

Провадження №2/592/158/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., за участю секретаря судового засідання Подпрятова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненим права користування житлом та виселення,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Солошенко Л.Є. звернулася до суду з позовною заявою, яку мотивує тим, що ОСОБА_1 на праві належить домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований на належній їй на праві власності земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:14:003:0042. Домоволодіння складається з житлового будинку, в якому мається цокольний поверх, мансарда, літня кухня, погріб, огорожа, навіс та підпірну стіну. Правовстановлюючі документи були видані на дівоче прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано за рішенням Ковпаківського райсуду м. Суми від 23.11.2017 в справі .N2592/10871/17. Згідно свідоцтва про зміну імені від 01.03.2019, ОСОБА_6 після державної реєстрації зміни імені має прізвище ОСОБА_4 . 12.02.2021 вона вийшла заміж та її прізвище на даний час ОСОБА_7 . З 11.10.2011 ОСОБА_1 зареєстрована в належному їй на праві власності домоволодінні, де зареєстрований і її малолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з нею в домоволодіння були зареєстровані її батьки - ОСОБА_10 та ОСОБА_2 . Оскільки, 29.06.2013 ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_5 , створила сім`ю, то її батьки припинили бути членами її сім`ї. Тим більше, ІНФОРМАЦІЯ_3 її батько ОСОБА_10 помер. Матір не є членом її сім`ї, оскільки, вони не ведуть спільного господарства, у них відсутній спільний бюджет та вони спільно не проживають. Надавши право проживати в домоволодінні своїм батькам, вона надала їм право користуватись належним їй на праві власності житлом. Оскільки, відповідачка ОСОБА_2 не є членом її сім`ї, має фактично у власності 1/4 частину приватизованої трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , але продовжує користуватись належним ОСОБА_1 на праві власності домоволодінням, чинить їй перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні її власністю, оскільки, без її дозволу та без її згоди вселила в будинок проживати відповідачку ОСОБА_3 , яка також має право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 та зареєстрована у вказаній квартирі, замінила замки на вхідних дверях будинку та хвіртки, не надає ОСОБА_1 можливості потрапити в належне їй житло та повноцінно здійснювати право власності. За таких обставин, маючи велику сім`ю, а саме чоловіка та трьох дітей, а саме сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку її чоловіка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка виховується в їхній родині, вона вимушена проживати в 1/4 частині квартири АДРЕСА_2 , будучи одноособовим власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Тому просить суд визнати припиненим право ОСОБА_2 користуватися житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та виселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду відзив, в якому зазначили, що спірний будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , оскільки набутий за спільні грошові кошти членів сім`ї, тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.04.2010 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2010 (а.с. 8-9).

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 418380, ОСОБА_13 на підставі рішення Сумської міської ради від 04.07.2008 № 1707-МР, є власником земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 5910136600:14:003:0042, за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 10).

Домоволодіння складається з житлового будинку, в якому мається цокольний поверх, мансарда, літня кухня, погріб, огорожа, навіс та підпірну стіну, що підтверджується копією технічного паспорту на домоволодіння, довідкою щодо показників на житловий (садибний) будинок та сертифікатом відповідності № СМ000077 від 23.03.2010 (а.с. 11-20).

Правовстановлюючі документи були видані на дівоче прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 21).

ОСОБА_13 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано за рішенням Ковпаківського райсуду м. Суми від 23.11.2017 в справі № 592/10871/17 (а.с. 22).

Згідно копії свідоцтва про зміну імені від 01.03.2019, що видано Ковпаківським районним у місті Суми відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_6 після державної реєстрації зміни імені має прізвище ОСОБА_4 (а.с. 23).

12.02.2021 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зареєстрували шлюбу, прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 та копією паспорту № НОМЕР_3 (а.с. 24-25).

З 11.10.2011 ОСОБА_1 зареєстрована в належному їй на праві власності домоволодінні, за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована її дочка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання та копією будинкової книги (а.с. 26-31).

Також, в домоволодінні, за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані її батьки - ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 її батько ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 33).

Згідно Свідоцтва по право власності на житло від 18.12.2001, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 (а.с. 34).

ОСОБА_3 з 02.07.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 35).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_8 , батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 (а.с. 36).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_16 , батько ОСОБА_14 , мати ОСОБА_1 (а.с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_17 , батько ОСОБА_14 , ОСОБА_18 (а.с. 38).

ОСОБА_1 має велику сім`ю, а саме чоловіка та трьох дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, а саме сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку чоловіка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка виховується в їхній родині, що підтверджується копією заяви її матері ОСОБА_18 від 15.07.2022, підтвердженням факту встановлення місця проживання сина ОСОБА_19 з нею підтверджено рішенням Сумського райсуду Сумської області від 12.07.2021 в справі №587/823/21 (а.с 39-42).

01.02.2022 ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вимогою звільнити належне їй домоволодіння від належних їм речей та виселитись з нього (а.с. 43-45).

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Нормами статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частиною другою статті 64 Житлового кодексу УРСР до членів сім`ї наймача віднесено дружину наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника квартири користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи як члена своєї сім`ї.

Зазначені норми не передбачають самостійного характеру права члена сім`ї власника житлового будинку користування житловим приміщенням.

У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Можна зробити висновок, що законодавець при прийнятті ЦК України у вказаній статті не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим, відносини, які регулюються ЖК УРСР, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За правилом частини першої статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності як суб`єктивне цивільне право містить у своєму складі правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших та правомочність захисту.

При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.

Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У частині першій статті 402 ЦК України вказано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.

Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц (провадження № 6-13113цс16) та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, (провадження № 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, при вирішенні питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, необхідно приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) за загальним правилом не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 дійшла висновку про те, що питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком. Також необхідно встановити обставин щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Досліджуючи питання дотримання балансу між правами учасників справи, які гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема захистом права власності позивача та правом відповідачів на користування будинком, суд приймає до уваги те, що відповідачі фізично здорові особи та мають інше місце для проживання, у власності мають квартиру. Відповідачами не надано жодного доказу того, що вони здійснювали платежі за комунальні послуги або ж оплату інших послуг на утримання квартири.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Водночас захист позивачем свого права власності не тягне за собою порушення права відповідачів на житло, оскільки в ході судового розгляду справи було встановлено наявність іншого житла у якому вони мають можливість проживати.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо дотримання балансу захисту права власності, то відповідачка ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача, тому відповідач, як колишній член сім`ї, втратила право на користування будинком.

Таким чином, інтереси, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси колишнього члена сім`ї, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном, та яка забезпечена іншим житловим приміщенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17.

Суд вважає, що в ході розгляду даної справи знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилалася в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання припиненим права користування житлом та виселення. Сімейні відносити між сторонами припинено, однак як встановлено судом відповідачі продовжують порушувати права позивача як власника нерухомого майна, при цьому маючи у власності квартиру, тобто інше місце для проживання, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 1984 грн 80 коп. судового збору, тобто по 992 грн 40 коп. з кожного.

Керуючись ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 64, 150, 156 ЖК України, ст. 317, 319, 321, 401, 402, 406 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненим права користування житлом та виселення задовольнити повністю.

Визнати припиненим право ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) користуватися житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 1984 грн 80 коп, тобто по 992 грн 40 коп. з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 20.11.2023.

Суддя В.Б. Князєв