Ухвала

від 27.08.2024 по справі 592/4831/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

27 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 592/4831/22

Провадження № 61-8167ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційними скаргами ОСОБА_1 (далі - матір позивачки) і ОСОБА_2 (далі - сестра позивачки)

на рішення Ковпаківського районного суду міста Сум від 14 листопада 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 2 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_3 (далі - позивачка) до матері та сестри про визнання припиненим права користування житлом і виселення та

в с т а н о в и в:

1. У серпні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати припиненим право її матері користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 (далі - будинок); виселити матір і сестру позивачки з будинку.

2. 14 листопада 2023 року Ковпаківський районний суд міста Сум ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив і вирішив питання про розподіл судових витрат.

3. 2 травня 2024 року Сумський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. 30 травня 2024 року матір і сестра позивачки подали до Верховного Суду дві касаційні скарги. Просять скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову, а також зупинити виконання рішення суду першої інстанції, яке залишив без змін апеляційний суд, до завершення їхнього касаційного перегляду.

5. 24 червня 2024 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив дві ухвали, згідно з якими залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення недоліків десятиденний строк із дня вручення тих ухвал. Матір і сестра позивачки мали конкретизувати підстави касаційного оскарження, надати документи про доплату судового збору та їхні копії для інших учасників справи.

6. 16 липня 2024 року матір і сестра позивачки подали до Верховного Суду уточнені редакції касаційних скарг, квитанції № 1355497192 і № 1355499914 від 10 липня 2024 року про сплату по 3 959,60 грн судового збору, а також їхні копії для інших учасників справи. Обґрунтували касаційні скарги так:

- апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання матері позивачки про відкладення розгляду справи на іншу дату через хворобу, незважаючи на те, що в неї не було представника, і вона сама представляла її інтереси. Матір позивачки мала намір бути присутньою на судовому засіданні, надати пояснення та докази, проте її клопотання відхилили. Внаслідок цього рішення про задоволення позову ґрунтується виключно на доказах, які подала позивачка, що суперечить принципу змагальності та рівності сторін (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 червня 2021 року у справі № 203/2861/19 (провадження № 61-19060св20));

- право власності на будинок зареєстроване за позивачкою (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 квітня 2010 року). У будинку були зареєстровані матір і батько позивачки - ОСОБА_4 (далі - батько позивачки). Апеляційний суд помилково виснував, що матір позивачки не є членом сім`ї останньої. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц (провадження № 61-15699св19));

- позивачка за її бажанням не проживає у будинку. Вона мешкала з чоловіком і дітьми у квартирі АДРЕСА_2 , а у липні 2022 року виїхала до Сполучених Штатів Америки. У лютому 2022 року позивачка звернулася до її матері та сестри з вимогою звільнити будинок. У позові стверджувала, що зареєстрована разом із батьками у будинку з 11 жовтня 2011 року, проте не вказала, чому весь цей час не утримувала його;

- фактично будинок збудували за кошти матері та батька позивачки. Після смерті останнього (27 червня 2015 року) будинок утримували за власні кошти матір і сестра позивачки. Перша надала суду належні докази цього (платіжні та розрахункові документи на будівельні матеріали, виконані роботи, довідки Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» від 4 грудня 2023 року і від 11 грудня 2023 року тощо), однак суди ці документи не оцінили;

- матір і сестра позивачки не чинили останній жодних перешкод у користуванні будинком, не вчиняли будь-які інші неправомірні дії щодо нього;

- суди не перевірили, чи є виселення матері співмірним і виправданим втручанням у її право на житло в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів вказаної статті. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням і не звільняє від обов`язку вирішити спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), від 4 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 жовтня 2019 року № 615/1636/17 (провадження № 61-46323св18));

- суди не врахували те, що будинок збудували матір і батько позивачки за їхні кошти. Суди не перевірили та не дослідили підстави набуття позивачкою будинку у власність. Сутність позовних вимог суд має оцінювати, виходячи з правових і фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише з формулювань прохальної частини, які можуть бути недосконалими. Неможливість для власника фактично користуватися житлом через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 686/26093/19-ц (провадження № 61-16974св20));

- батько, матір, сестра позивачки і вона сама домовилися про оформлення права власності на будинок на останню, бо на той час вона була студенткою Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, а батько та сестра - працівниками органів прокуратури Сумської області. Після виходу на пенсію батько не встиг переоформити право власності на будинок на себе, оскільки раптово помер. Позивачка, яка теж працювала у Прокуратурі Сумської області, 2 червня 2015 року надала пояснення ДПІ у місті Суми ГУ ДФС у Сумській області щодо відомостей, які вона вказала у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік (зазначила, що будівництво будинку відбулося з використанням матеріалів за рахунок членів сім`ї, переважно батька; цей факт є безспірним, оскільки на час будівництва у 2008 - 2010 роках позивачка була студенткою, яка повністю перебувала на утриманні батьків);

- суди не врахували, що тягар доказування у справах цієї категорії покладений на того з подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19)).

7. Одержавши касаційні скарги, оформлені відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

8. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційні скарги подані у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційних скаргах є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження.

9. У касаційних скаргах матір і сестра позивачки просять зупинити виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Сум від 14 листопада 2023 року, яке залишив без змін апеляційний суд згідно з постановою від 2 травня 2024 року, до завершення їх касаційного розгляду. Обґрунтували клопотання так: рішення суду першої інстанції набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню; виконавчі листи будуть скеровані на виконання; матір позивачки має незадовільний стан здоров`я, тривалий час перебуває на лікуванні; унаслідок примусового виконання рішення матері позивачки доведеться залишити будинок, який для неї також слугує укриттям; у разі зміни місця проживання вона не зможе своєчасно дістатися до найближчого укриття, що створюватиме загрози її життю та здоров`ю.

9.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

9.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

9.3. За змістом наведених приписів у заяві про зупинення виконання чи дії оскаржених судових рішень має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Матір і сестра позивачки не підтвердили доказами, зокрема, те, що суд першої інстанції видав виконавчий лист на примусове виселення, а виконавець відкрив відповідне виконавче провадження та розпочав вчинення виконавчих дій. Тому заяви про зупинення виконання оскаржених судових рішень є необґрунтованими. Матір і сестра належне обґрунтування не навели і доказів на підтвердження своїх доводів не надали. Тому у задоволенні заяв слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нарішення Ковпаківського районного суду міста Сум від 14 листопада 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 2 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання припиненим права користування житлом і виселення.

2. Витребувати з Ковпаківського районного суду міста Сум цивільну справу № 592/4831/22.

3. Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Сум від 14 листопада 2023 року, залишеного без змін згідно з постановою Сумського апеляційного суду від 2 травня 2024 року.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційних скарг та доданих до них матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційні скарги, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко