Рішення

від 16.11.2023 по справі 357/8074/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8074/23

Провадження № 2/357/2358/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Бондаренко О.В., Удод В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грона» про розірвання трудового договору, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грона» про розірвання трудового договору, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів, в якому просив суд: визнати наказ № 266/к/тр від 07.06.2023р., виданий відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Грона" відносно ОСОБА_1 про припинення трудового договору з 07.06.2023р., - незаконним; розірвати трудовий договір від 27.03.2023р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Грона" та ОСОБА_1 , на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 01.06.2023 року; зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Грона" видати наказ про звільнення з роботи з 01 червня 2023 року ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, змінити у трудовій книжці запис про дату і формулювання причини звільнення із зазначенням дати звільнення 01 червня 2023р., причина звільнення частина 3 статті 38 КЗпП України; стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Грона" на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 37 361 грн. 37 коп. (без врахування податків та зборів), в якості вихідної допомоги при звільненні, грошові кошти у розмірі 11 005 грн. 56 коп. (без врахування податків та зборів) в якості середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать звільненому працівникові та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.03.2023 р. він був прийнятий на посаду професіонала з розвитку персоналу до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грона». Позивач зазначає, що у зв`язку із систематичним порушенням трудових прав та соціальних гарантій, що були допущені з боку відповідача, ним 31.05.2023 р. було написано та надано відповідачу заяву про звільнення з підстав передбачених частиною 3 статті 38 КЗпП України, в якій він просив відповідача звільнити його з 01.06.2023 року. Позивач вказує, що 01.06.2023 року прибув на своє робоче місце до ТОВ фірма «Грона», проте близько 13:00 години за усною вказівкою директора підприємства його було відсторонено від роботи та зобов`язано вимкнути робочий комп`ютер і залишити робоче місце. Після даної вказівки позивач передав інспектору з кадрів ОСОБА_3 паперову та електронну перепустку, а також ключ від кабінету. Після цього будучи відстороненим від роботи та позбавленим доступу до робочого місця позивач продовжив перебувати на території підприємства, оскільки усвідомлював можливі зловживання з боку адміністрації (оформлення прогулу). Разом з цим перебуваючи на території підприємства будь-якої інформації щодо термінів видачі трудової книжки, копії наказу про звільнення та повідомлення про нараховані та виплачені суми, позивач так і не отримав. О 15 годині 06 хвилин позивач повторно звернувся до відділу кадрів з метою отримання трудової книжки. Отримавши усну відмову, останній близько 15 години 10 хвилин залишив територію підприємства. 01.06.2023 р., після завершення робочого дня о 18 годині 23 хвилини на електронну адресу позивача надійшло повідомлення (попередження) від 01.06.2023 року, про його звільнення у зв`язку із встановленням протягом строку випробування невідповідності працівника займаній посаді після спливу 3 днів від дати попередження з підстав передбачених п.11 ч, 1 ст.40 КЗпП. Враховуючи зміст отриманого повідомлення, а також невідповідність підстави звільнення, яка була зазначена у раніше поданій заяві позивача про звільнення (ч.3 ст. 38 КЗпП), цього ж дня 01.06.2023р., позивачем було написано звернення до Урядового контактного центру, яке в подальшому передано на розгляд до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці. 02.06.2023 р., позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою направити на його адресу трудову книжку, наказ про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та плачені суми при звільненні. Проте, цього ж дня 02.06.2023 р. на електронну адресу позивача надійшла вимога роботодавця про надання пояснень щодо його відсутності на робочому місці 02 червня 2023 року з 08 години 30 хвилин та попередження про розірвання трудового договору з підстав передбачених ст. 40 КЗпП, тобто, прогулу без поважних причин. 05.06.2023 р. на електронну адресу позивача повторно надійшла вимога роботодавця про надання пояснень щодо його відсутності на робочому місці 05 червня 2023 року з 08 години 30 хвилин та попередження про розірвання трудового договору з підстав передбачених п.4 ст. 40 КЗпП, тобто прогулу без поважних причин. Позивач вказує, що в супереч раніше поданій заяві про звільнення із займаної посади з підстав передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, відповідачем всіляко вживались заходи аби не допустити звільнення позивача з підстав, що були вказані у заяві про звільнення від 31.05.2023 р. Натомість в період з 01.06.2023р., по 07.06.2023р., відповідачем було вчинено ряд протиправних дій спрямованих на незаконне звільнення позивача, що спочатку обґрунтовувалось невідповідність працівника займаній посаді, а потім прогул без поважних причин. 12.06.2023р. позивач отримав відповідь Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про результат розгляду його звернення. Зі змісту листа про розгляд звернення позивача вбачається, що Центральним міжрегіональним управлінням надіслано запит до Фірма «Грона» з роз`ясненням норм чинного законодавства про працю та вимогою щодо усунення порушень допущених відповідачем по відношенню до позивача. Разом з цим позивачу було роз`яснено, що у зв`язку з порушенням трудових прав та соціальних гарантій, останній може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи законних інтересів. 13.06.2023 року позивачем в поштовому відділенні було отримано трудову книжку із записом про звільнення від 07.06.2023 року та копію наказу ТОВ Фірма «Грона» № 266/к/тр від 07.06.2023р., про звільнення позивача із займаної посади із 07.06.2023 року на підставі п.4. ч.1 статті 40 КЗпП України. З поміж іншого позивачем також були отримані розрахункові листки за травень та червень 2023р. Позивач вказує, що враховуючи вищевикладені обставини, а також грубі порушення чинного трудового законодавства, що були допущені відповідачем по відношенню до нього, останній змушений звернутись до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 07 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом 15.08.2023 року за вх.. №36130 отримано відзив на позовну заяву, за підписом директора ТОВ фірма «Грон» ОСОБА_4, в якому остання просила повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач зазначає, що позивач дійсно був 24 березня 2023 року прийнятий на посаду професіонала з розвитку персоналу до ТОВ фірма «Грона» зі строком випробування 3 місяці та був ознайомлений з посадовою інструкцією «професіонала з розвитку персоналу дирекція з управлінням персоналом». Відповідач зазначає, що товариством були виявлені істотні недоліки в роботі ОСОБА_1 , його очевидну неспроможність (чи небажання) сумлінно та якісно виконувати визначені посадовою інструкцією обов`язки та встановлено невідповідність працівника займаній посаді, на яку його прийнято, та/або виконуваній роботі, було прийнято рішення про ініціювання його звільнення відповідно до пункту 11 статті 40 Кодексу законів про працю України. З цією метою було заплановано проведення 01 червня 2023 року о 16:30 год. зборів (наради) із керівництвом підприємства, на які був запрошений ОСОБА_1 (шляхом надіслання відповідного повідомлення у месенджерах Viber, Telegram на його телефон НОМЕР_1 (повідомлений ним у власноруч заповненому листку з обліку кадрів), на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та Укрпоштою). Проте у призначений час позивач на збори не прибув, причини своєї неявки - не повідомив. У зв`язку із встановленням під час зазначених зборів невідповідності працівника ОСОБА_1 протягом строку випробування займаній посаді «Професіонал з розвитку персоналу» та виконуваній роботі, працівника було повідомлено (попереджено) про його звільнення з займаної посади після спливу 3 днів від дня цього попередження та таке повідомлення (попередження) було направлено позивачу. Окрім того, відповідач вказує, що 01 червня 2023 року було встановлена відсутність працівника ОСОБА_1 на його робочому місці з 13:35 год. і до кінця робочого дня та з метою встановлення причин його відсутності була надіслана вимога про надання пояснень, проте жодних пояснень та/або підтверджуючих документів з цього приводу ОСОБА_1 не надав. За таких фактичних обставин, вже наступного робочого дня ТОВ фірма «Грона» мало усі визначені законом підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України - тобто прогулу без поважних причин. Попри це, протягом наступних робочих днів (02 та 05 червня 2023 року) ТОВ фірма «Грона» намагалось з`ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці надсилаючи відповідні вимоги про надання пояснень. У вимозі від 05 червня 2023 року додатково зазначено про необхідність прибути до місцезнаходження ТОВ фірма «Грона» 06 червня 2023 року з 08:30 до 17:30 годин з метою отримання трудової книжки та розрахунків у зв 'язку зі звільненням, або повідомити про спосіб надсилання трудової книжки та розрахункових. 07 червня 2023 року був отриманий лист ОСОБА_1 від 02 червня 2023 року, в якому зазначені спосіб та адреса надсилання йому трудової книжки та інших документів. Відповідач зазначає, що у зв`язку з отриманням від ОСОБА_1 відомостей про спосіб та адресу надіслання трудової книжки за одночасної відсутності будь-яких пояснень щодо причин його відсутності на робочому місці наступним кроком стало звільнення ОСОБА_1 (а не безпідставне твердження позовної заяви «у зв`язку з чим вважаю, що такі дії відповідача є намаганням уникнути цивільно-правової відповідальності, після звернення позивача до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці за захистом порушеного права», оскільки про таке звернення ТОВ фірма «Грона» стало відомо лише з листа зазначеного органу № Ц/1/1757-ЗВ-23 від 12 червня 2023 року, який не міг бути отриманий раніше зазначеної дати). Згідно наказу ТОВ фірма "Грона" № 266/к/тр від 07 червня 2023 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади із 07 червня 2023 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудова книжка була надіслана на адресу, вказану ним у заяві від 02 червня 2023 року (надіслана позивачем 02 червня 2023 року, отримана ТОВ фірма «Грона» 07 червня 2023 року), проведені розрахунки та надіслані розрахункові листи. Тому, відповідач наголошує, що звільнення ОСОБА_1 зумовлено фактичними обставинами його відсутності на робочому місці протягом більше ніж 3 годин поспіль 01, 02, 05 та 06 червня 2023 року, і усі дії ТОВ фірма «Грона» щодо звільнення ОСОБА_1 саме з цієї підстави повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що додана до позову копія надрукованого тексту з підписами, візуально схожими із підписами ОСОБА_1 та директора ТОВ фірма «Грона» ОСОБА_4 не є доказом подання такої заяви, оскільки: заява не містить дату її подачі (вручення) директору ТОВ фірма «Грона»; заява не зареєстрована як вхідна кореспонденція; на заяві відсутня «віза» директору ТОВ фірма «Грона» із вказівкою відповідному підрозділу щодо дій, які необхідно вчинити. При цьому, наприклад, на заяві ОСОБА_1 від 24 березня 2023 року про прийом на роботу наявна віза «В.К. в наказ» з наступним підкреслення та підписом керівника. Тому, відповідач вважає, що даний доказ не є належним та допустимим доказом дійсного звернення саме 31.05.2023 року позивача до адміністрації ТОВ фірма «Грона» із заявою про його звільнення саме з 01.06.2023 року. Окрім того, відповідач наголошує, що навіть подача такої заяви не звільняла ОСОБА_1 від обв`язку виконувати свої трудові функції 01 червня 2023 року, оскільки день звільнення працівника вважається останнім днем його роботи. Попри це ОСОБА_1 01 червня 2023 року з 13:35 год. покинув своє робоче місце без будь-яких пояснень і був відсутній на робочому місці до кінця робочого дня до 17:30 год. Також у відзиві зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження стверджуваних останнім обставин нібито порушення роботодавцем трудового законодавства (статей 31; 110 та 115 КЗпП України), відповідного нібито порушення роботодавцем трудових прав позивача, існування письмово викладеної ініціативи працівника про намір припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку, а тому у даному випадку відсутні і визначені законом підстави для розірвання трудового договору відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України.

Судом 21.08.2023 року за вх..№36832 отримано відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає, що доводи відповідача про правомірність його дій в частині належного повідомлення позивача про необхідність надання пояснень, що стосуються його трудових прав та обов`язків, також подальші повідомлення про його звільнення є незаконними, оскільки вони складені та направлені в адресу позивача з порушенням норм чинного трудового законодавства. Також зазначає, що відповідачем не доведено, що останній не отримував від позивача заяву про звільнення від 31.05.2023 року, оскільки будь-яких доказів, як то висновок почеркознавчої експертизи, що вказує на факт приналежності або неналежності особистого підпису директора ТОВ фірма «Грона» відповідачем не надано. Позивач вважає, що твердження відповідача про мотиви його звільнення є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, та підставою для звільнення є саме порушення законодавства про працю з боку відповідача, які відповідачем не спростовані.

Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка зареєстрована судом 24.08.2023 року за вх..№ 37366, в якій останній просив п.5 позовної заяви викласти в наступній редакції: стягнути з Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Грона" на користь Позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 37 361 грн. 37 коп. (без врахування податків та зборів), в якості вихідної допомоги при звільненні, грошові кошти у розмірі 51552 грн. 36 коп. (без врахування податків та зборів) в якості середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать звільненому працівникові та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Судом 04.09.2023 року за вх..№38883 отримано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем зазначено, що повідомлення позивачеві були направлені у месенджерах Viber, Telegram на телефон № НОМЕР_1 , на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та Укрпоштою, відомості про які надав сам позивач у власноруч ним заповненій заяві від 24 березня 2023 року про прийом на роботу, а також у власноруч заповненому ним листку з обліку кадрів. Також відповідач зазначає, що відсутні будь-які належні та допустимі докази як існування заяви ОСОБА_1 про звільнення з 01 червня 2023 року, так і її подання 31 травня 2023 року позивачем адміністрації відповідача. Також, відповідач вказує, що у ТОВ фірма «Грона» відсутній оригінал даної заяви, оскільки така до підприємства позивачем не надавалася.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали аналогічні пояснення викладені в позові та наполягали на задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову та надали аналогічні пояснення викладені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, судом встановлено, що позивач 24 березня 2023 року був прийнятий на посаду професіонала з розвитку персоналу до ТОВ фірма «Грона», зі строком випробування 3 місяці, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяви, наказу № 132/к/тр від 24 березня 2023 року та трудової книжки. (а.с. 15, 89-91)

Відповдідно до протоколу Адміністративної комісії ТОВ фірма «Грона» від 01.06.2023 року, комісією було ініціювано звільнення з роботи ОСОБА_1 відповідно до п. 11 ст. 40 КЗпП України - встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування, враховуючи істотні недоліки та недопрацювання в роботі Професіонала з розвитку персоналу ОСОБА_1 . (а.с.96-97)

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення (попередження) про звільнення працівника відповідно до п. 10 ст. 40 КЗпП України від 01.06.2023 року було направлено ОСОБА_1 на електронну пошту, на особистий номер телефону останнього за допомогою застосунків Viber, Telegram та засобами поштового зв`язку. (а.с. 98-102)

Також судом встановлено, що 07.06.2023 року ОСОБА_1 був звільнений за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що свідчить копія наказу № 266/к/тр від 07.06.2023 року. (а.с. 137)

З повідомлення та доповідної записки охорони ТОВ «Грона-Партнер» керівництву ТОВ фірма «Грона» від 01 червня 2023 року вбачається, що працівник ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 13:35 год. і до кінця робочого дня. (а.с.103-104)

Також встановлено, що відповідачем, з метою встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 01 червня 2023 року, позивачеві була надіслана вимога про надання пояснень. (а.с.105-111)

З матеріалів справи вбачається, що позивач був відсутній на робочому місці 02.06.2023 року, 05.06.2023 року, що підтверджується повідомленнями та доповідними записками охорони ТОВ «Грона-Партнер» керівництву ТОВ фірма «Грона», актом про відсутність на робочому місці (а.с. 126-131) та відповідачем, з метою встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці були надіслані вимоги про надання пояснень у месенджерах Viber, Telegram на телефон НОМЕР_1 , на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та Укрпоштою. (а.с.112-125)

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст. 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст. 142 КЗпП України).

Згідно ч.1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Також частиною першою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст.149 ч.1 КЗпП України).

Роботодавець або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк у тому числі і у випадку здійснення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п.4 ч.1ст.40 КЗпП України).

Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як встановлено судом, відповідач направляв вимоги позивачеві про надання письмових пояснень причин його відсутності на робочому місці, шляхом надіслання відповідного повідомлення у месенджерах Viber, Telegram на телефон НОМЕР_1 , на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та Укрпоштою . Відомості про номер свого телефону та адресу своєї електронної пошти ОСОБА_1 повідомив ТОВ фірма «Грона» у власноруч написаній ним заяві від 24.03.2023 року про прийняття на роботу, а також у власноруч заповненому ним листку обліку кадрів.

Сам позивач підтвердив отримання даних повідомлень про вимогу надання пояснень, однак проігнорував їх.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі №553/1875/16 (провадження №61-20902св18) У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством.

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку про те, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 296/576/17, провадження № 61-46199св18).

Позивач в судовому засіданні підтвердив, що він був на робочому місці лише 01.06.2023 року та решту днів був відсутній, вимоги відповідача про надання письмових пояснень причин його відсутності на робочому місці, останній отримував, однак пояснення не надавав, оскільки вважав, що його було звільнено на підставі заяви від 31.05.2023 року за власним бажанням з підстав передбачених п. 3 ст. 38 КЗпП України.

Суд не бере до уваги доводи позивача, що останнім 31.05.2023 року було складено та надано відповідачу заяву про звільнення його з займаної посади згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з не виконанням роботодавцем законодавства про працю (статті 31, 110, 115 КЗпП України) з 01.06.2023 року, виходячи з наступного.

Нормами статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В пункті 5.26 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020" встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Представник позивача, адвокат Дишлюк Олег Олексійович, до позову додав копію заяви ОСОБА_1 від 31.05.2023 року про звільнення його з займаної посади згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яка посвідчена адвокатом «згідно з оригіналом», містить підпис та печатку адвоката. Тобто, представник позивача даними діями підтвердив наявність у позивача оригінала даного документа. Однак, за клопотанням відповідача, у зв`язку з сумнівом щодо відповідності копії заяви оригіналу, на вимогу суду, позивач відмовився надати оригінал заяви та зазначив, що в нього відсутній оригінал даного доказу.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача, що ним була надана відповідачу заява про звільнення від 31.05.2023 року, що підтверджується підписом директора ТОВ фірма «Грона» на заяві. Оскільки, дані обставини не підтверджено достовірними та достатніми доказами, з наявного підпису в верхньому лівому куті заяви неможливо встановити приналежність даного підпису директору ТОВ фірма «Грона». Також дана заява не містить відомостей щодо дати її вручення директору товариства та відмітки про реєстрацію даної заяви. Окрім зазначеного, відповідач вказує, що в ТОВ фірма «Грона» відсутня дана заява, оскільки така їм позивачем не надавалася.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи викладене та враховуючи, що позивачем при розгляді справи не було доведено факту подання директору ТОВ фірма «Грона» 31.05.2023 року заяви про звільнення його з займаної посади згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, позивач підтвердив, що він був відсутній на робочому місці, отримував вимоги про надання пояснення щодо причин відсутності на робочому місці і ним не було направлено пояснення щодо поважності такої відсутності, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено, що позивач здійснив прогул без поважних причин та звільнення з посади Професіонала з розвитку персоналу ОСОБА_1 відбулося без порушення законодавства про працю, тобто процедуру звільнення останнього порушено не було..

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В судовому засіданні позивач зазначив, що будь-яких претензій до відповідача стосовно розрахунків та отримання трудової книжки при звільненні немає.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грона» про розірвання трудового договору, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Грона», адреса: вул. Залізнична, буд. 10, м. Сквира, Київська обл. 09101; код ЄДРПОУ 21178239.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.11.2023 року.

Суддя Б. І. Кошель