Постанова

від 21.11.2023 по справі 207/5073/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6198/23 Справа № 207/5073/21 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки,

-за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Переверзев Іван Вікторович

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

22.11.2021 року позивач звернувся в Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій просить визнати за АТ КБ Приватбанк право іпотекодержателя на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , а саме на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, кадастровий номер: 1210400000:006:0010, площею 0,1474 га. на умовах, передбачених договором іпотеки № DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р., а також просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р. в розмірі 179688,75 [долар США], що за курсом 26,0575 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.11.2021 року складає 4682239,60 грн. (22700,470 [Долар США] заборгованість за кредитом; 22104,40 [долар США] заборгованість по процентам за користування кредитом; 7022,40 [долар США] заборгованість по комісії за користування кредитом; 127861,55 [долар США] заборгованість з пені) звернути стягнення на вказаний будинок та земельну ділянку шляхом продажу зазначеного майна на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Баглійського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від10січня 2023рокупозов було задоволено.

Визнано за АТ КБ Приватбанк право іпотекодержателя на нерухоме майно, яке згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2021 року перебуває у власності ОСОБА_1 , а саме на житловий будинок загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер: 1210400000:04:006:0010 площею 0.1474 (га), Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, передбачених договором іпотеки № DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р., в розмірі 179688,75 [Долар США], що за курсом 26,0575 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.11.2021 року складає 4682239,60 грн. (22700,40 [Долар США] заборгованість за кредитом; 22104,40 [Долар США] заборгованість по процентам за користування кредитом; 7022,40 [Долар США] заборгованість по комісії за користування кредитом; 127861,55 [Долар США] заборгованість з пені) звернено стягнення на: житловий будинок загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер: 1210400000:04:006:0010 площею 0.1474 (га), Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу зазначеного майна на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастровоого номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання про роз поділ судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

30.05.2023 року від ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ПереверзевІван Вікторовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що АТ КБ «Приватбанк» пропустив строк позовної давності, оскільки граничною датою повернення кредиту було 24.05.2012 року. Отже з 25.05.2021 року розпочався строк позовної давності. Позивач звернувся до суду 12.11.2021 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Щодо нарахування штрафних санкцій припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а тому це є втручанням у його власність.

Крім того у справі є неправильною та незаконною сума заборгованості, оскільки нарахування процентів після 24.05.2012 року (дня пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту) є безпідставним.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що коли банк дізнався про повторну продажу предмету іпотеки, службовою запискою від 09.01.2023 року було доручено працівникам Напрямку служби безпеки банки здійснити відповідну перевірку. В ході перевірки було встановлено, що в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_4 договір купівлі-продажу було укладено формально зі знайомими для уникнення відповідальності. «Добросовісні набувачі» навіть не користуються набутим майном. Відповідачі, таємно, без згоди іпотекодержателя, двічі змінювали власника предмета іпотеки, при цьому сама позичальниця (первісна іпотекодавиця) продовжує мешкати в спірному будинку і по цей час.

АТ КБ «Приватбанк» у 2013 році вже звертався з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки (той самий будинок). Рішення суду набуло чинності 04.12.2014 року, з моменту його апеляційного перегляду.

Про недобросовісність ОСОБА_2 банк дізнався з Реєстру лише 17.09.2021 року та вияснив, що ОСОБА_2 продала предмет іпотеки ОСОБА_3 , яка в свою чергу продала його ОСОБА_1 .

Таким чином, банк не пропустив строк звернення до суду.

Заборгованість складена станом на 09.07.2012 року, тобто в період дії кредитного договору.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Переверзева Івана Вікторовича надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що обставини перевірки, яки були виявлені робітниками Служби безпеки банку не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Робітники банку перевищили свої повноваження через порушення недоторканності житла.

Крім того, ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2 , що підтверджується печаткою в її паспорті.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представник ОСОБА_1 адвокат Переверзев І.В. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник АТ КБ «Приватбанк» Шевченко А.О., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

19.12.2007 року між ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ''ПРИВАТБАНК'', правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке було перейменоване у АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNUHGA0000000001 про надання кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії.

За змістом п. 7.1. кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк до 19.12.2022 року у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 22800,00 Доларів США на споживчі цілі, а також на оплату страхових платежів в сумі 4152,90 Доларів США, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у межах узгодженого сторонами кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

За умовами договору, щомісячно в період сплати позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 307,52 Доларів США, для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом та відсотками. Період сплати вважається з 1 по 5 число кожного місяця.

Згідно п.7.4. договору, при порушенні позичальником будь-яких зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом згідно п.7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 цього договору.

В порушення відповідних умов договору та приписів законодавства ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, не сплатила заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості. На час подачі цього позову у позичальника наявна прострочена заборгованість.

19.12.2007 року між ЗАТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке було перейменоване у АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Позивач; іпотекодержатель) з одного боку та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № DNUHGA0000000001.

Відповідно до п. 35.2 договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника - ОСОБА_2 , що випливають з кредитного договору від 19.12.2007 року №DNUHGA0000000001, з повернення кредиту в сумі 26952,00 Доларів США на строк з 19.12.2007 року по 19.12.2022 року включно.

Згідно п. 35.3 договору іпотеки, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань зa кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 60,20 кв.м., житловою площею 32,60 кв.м. Майно передається в іпотеку з невід`ємними приналежностями, що знаходяться в ньому. Предмет іпотеки находиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення предмету іпотеки- жила нерухомість.

Згідно п. 35.4 договору іпотеки, іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 1375 кв.м., на яку заставодавець зобов`язується набути право власності і отримати відповідні документи протягом 9 місяців від дати підписання цього договору. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 8 договору іпотеки, іпотека поширюється на земельну ділянку складають предмет іпотеки за цим договором. Іпотека за цим договором поширюється і на частину об`єкта предмету іпотеки, яка не може бути виділена в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього договору (п. 10 договору іпотеки).

Позивач зазначив, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.04.2014 року по справі № 208/10290/13-ц позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ КБ ПриватБанк, приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Орлов О.Г. задоволені, визнано недійсним договір іпотеки №DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р.

11.04.2016 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за апеляційною скаргою АТ КБ ПриватБанк прийнято рішення, яким скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.04.2014 року по справі № 208/10290/13-ц.

Проте 17.09.2021 року згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що на підставі заочного рішення суду, яке в подальшому було скасовано, ОСОБА_2 вчинила дії щодо зняття заборони з предмета іпотеки та відчужила предмет іпотеки ОСОБА_3 , яка 13.12.2014 року згідно договору купівлі-продажу № 1643 реалізувала ОСОБА_1 предмет іпотеки (житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований площею 0,1474 га).

Майно, яке складає предмет іпотеки відчужено в порушення Закону України Про іпотеку та умов договору іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Недобросовісність також полягає в тому, що ОСОБА_2 спочатку відчужила майно ОСОБА_3 , яка зареєстрована в м.Сніжне Донецької обл., при цьому сама ОСОБА_2 до купівлі зазначеного будинку також мешкала в м.Сеніжне Донецької обл., що свідчить про подружні стосунки між ними.

Службою безпеки позивача встановлено, що на теперішній час, не зважаючи на подальший продаж предмету іпотеки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 продовжує зі своєю родиною мешкати в будинку, який є предметом іпотеки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2021 року позивач дізнався, що ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований площею 0,1474 га. на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 1643.

Відтак, іпотека за договором іпотеки №DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р. залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, тому ОСОБА_1 набув статусу іпотекодавця на підставі ст. 23 Закону України Про іпотеку.

AT КБ ПРИВАТБАНК, як іпотекодержатель вищезазначеного майна переданого в іпотеку, не надавав будь-якої згоди на розпорядження іпотекодавцем предметом іпотеки.

Оскільки AT КБ ПРИВАТБАНК письмової згоди ОСОБА_2 на відчуження редмета іпотеки - не надавав, тому правочини, щодо відчуження предмету іпотеки в силу г. 9. ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ч. 2 ст. 215 ЦK України є нікчемним, отже підлягають застосуванню наслідки його нікчемності.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором №DNUHGA000000000l від 19.12.2007р. ОСОБА_2 станом на 29.10.2021 року має заборгованість - 179688,75 [Долар США], яка складається з наступного:

- 22700,40 [Долар США] - заборгованість за кредитом;

- 22104,40 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 7022,40 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

-127861,55 [Долар СІЛА] - заборгованість за нарахованою пенею.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

Встановивши зазначеніобставини судпершої інстанціїприйшов довисновку,що Кредитнийдоговір№ DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р. та договір іпотеки DNUHGA0000000001 від 19.12.2007р. є чинними, договори не визнані недійними, укладені договори відповідають вимогам закону, визначені в договорах умови кредитування АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 погоджені та підписані, кредитний договір виконувався позичальником до грудня 2008 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, чим порушила умови договору, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором.

Позивач надав до суду копію розрахунок заборгованості по кредиту, який являється допустимим доказом у справі, при цьому відповідач ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу, що спростовують наявність боргу за кредитним договором.

Отже, враховуючи, що позичальник зобов`язання за Кредитним договором не виконав, а за Договором іпотеки та за вимогами законодавства передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі ігнорування вимоги позивача про погашення заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий удинок загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер: 1210400000:04:006:0010 площею 0.1474 (га), Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу зазначеного майна на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку", згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності апеляційний суд зазначає, що позивачем вказано, що він дізнався про продаж предмету іпотеки 17.09.2021 року (т.1 а.с.38-42), доказів на спростування цього доводу матеріали справи не містять, тож з моменту, коли позивач дізнався, що його право порушено до моменту звернення до суду за захистом свого права строки позовної давності не пройшли, бо прошов лише рік. А від так, позов подано до суду у межах строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Переверзев Іван Вікторович залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 21.11.2023 року.

Судді: