Рішення

від 13.11.2023 по справі 916/3749/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3749/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, Одеська область, м. Одеса, вул.Косовська, буд.2-Д)

до відповідача: Міжнародного гуманітарного університету (65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 33)

про стягнення 272 654,64 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гершкулова О.В. - самопредставництво

від відповідача: Негара Р.В. ордер ВН №1288532 від 02.10.2023

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи.

У грудні 2022 року Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до Міжнародного гуманітарного університету про стягнення 272 654,64 грн заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням умов низки договорів та невнесенням плати за право користування місцями для розташування стаціонарної відеореклами за період з 01.09.2016 по 31.07.2021, у тому числі 5 378,86 грн заборгованості за договором від 01.06.2016 № 1428-о, 79 430,41 грн за договором від 01.07.2016 № 776-од, 187 845,37 грн за договором від 01.08.2016 № 824-од.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 позов задоволено. Стягнуто з Університету на користь КУ "Одесреклама" заборгованість за договорами на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у сумі 272 654,64 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 082,92 грн.

Суд мотивував таке рішення тим, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмові договори на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.06.2016 № 1428-о, від 01.07.2016 № 776-од та від 01.08.2016. № 824-од. Університетом як користувачем в порушення приписів статей 525, 526, 530, 610, 629, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України та умов зазначених договорів своєчасно та остаточно не перераховано плату за розміщення рекламних засобів, з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК та умов п. 5.2 укладених договорів строк виконання щомісячних зобов`язань настав. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнав його правильним.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої позов КУ "Одесреклама" задоволено частково, стягнуто з Університету на користь КУ "Одесреклама" 109 335,91 грн заборгованості та 1 635,93 грн судового збору, у задоволені решти позову відмовлено. Стягнуто з КУ "Одесреклама" на користь Університету 3 680,83 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

При цьому суд апеляційної інстанції за встановлених обставин погодився з твердженням скаржника про те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. З огляду на ці обставини апеляційний суд вважав, що відповідача було позбавлено можливості брати участь в призначеному судом першої інстанції судовому засіданні та своєчасно звернутися із заявою про застосування строків позовної давності, а також надати свої заперечення щодо суті спору, тому прийняв до розгляду заяву відповідача про застосування позовної давності. По суті спору апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих для розташування рекламних засобів місць за укладеними між сторонами договорами у період з вересня 2016 року по 31.07.2021 в порядку та строки, встановлені цими договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість; позивач був обізнаний про обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання з 01.09.2016, проте з позовом до суду звернувся 30.12.2022, тому з огляду на встановлений умовами договорів 4-х річний строк позовної давності до відповідних вимог, не наведення позивачем поважних причин пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про сплив позовної давності за заявленою позивачем до стягнення з відповідача заборгованістю: за договором від 01.06.2016 №1428-о за період з 01.09.2016 по 24.11.2016 на суму 5 378,86 грн; за договором від 01.07.2016 № 776-од за період з 01.09.2016 по 30.12.2018 на суму 48 230,00 грн; за договором від 01.08.2016 № 824-од за період з 01.09.2016 по 30.12.2018 на суму 70 574,00 грн, а відтак і для відмови в позові в цій частині. Водночас суд апеляційної інстанції установив наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.07.2016 № 776-од за період з 30.12.2018 по 31.07.2019 у сумі 12 057,50 грн та за період з 01.08.2019 по 28.06.2021 у сумі 19 142,91 грн.; за договором від 01.08.2016 № 824-од за період з 30.12.2018 по 31.07.2019 у сумі 17 643,50 грн.

Щодо заборгованості за договором від 01.08.2016 № 824-од за період з 01.08.2019 по 27.07.2021, заявленої позивачем до стягнення, то суд апеляційної інстанції встановив обставини безпідставного розрахунку сум заборгованості з урахуванням плати в розмірі 4 173,60 грн., оскільки за умовами відповідного договору, а саме додатку № 1 від 01.08.2016 до нього, сторони погодили таку плату в розмірі 2 520,5 грн, при цьому доказів внесення будь-яких змін до відповідних положень договору матеріали справи не містять.

Судом відхилено твердження позивача, що встановлені у подальшому міською радою відповідні тарифи мають застосовуватися автоматично. Оскільки це суперечить пункту 5.1 цих договорів, за яким плата за ними визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору.

Апеляційний суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості відповідача за договором від 01.08.2016 № 824-од за вказаний період з урахуванням плати за користування місцями для користування рекламних засобів у розмірі 2 520,50 грн, передбаченому умовами відповідного договору, встановив, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі не 99 627,87 грн, а 60 492.00 грн.

Також судом відхилено доводи відповідача про наявність підстав для ненарахування плати за користування місцями для розташування рекламних засобів відповідно до пункту 5.5 договорів у зв`язку з проведенням реконструкції на таких місцях, оскільки періоди, щодо яких надсилались відповідні повідомлення відповідача, знаходяться за межами строку позовної давності, який судом вже враховано.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.08.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 у справі № 916/3749/22 скасовано, справу № 916/3749/22 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи попередні судові рішення і направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про ненадання апеляційним судом оцінки доводам відповідача щодо наявності обставин, внаслідок яких плата за користування місцями розташування реклами не нараховується, та доводам позивача про відсутність таких обставин та відповідно доказам, що підтверджують розміщення рекламних засобів протягом дії договору.

Верховний Суд наголосив, що апеляційним судом не надано оцінки тому, що про такі обставини відповідачем зазначалося щодо всього періоду дії договорів, про що останній неодноразово наголошував під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а відповідні заперечення та докази позивача взагалі не прийняв до розгляду. При цьому Верховний Суд врахував, що такі обставини наведено в тому числі у листуванні між сторонами протягом 2016-2019 років, копії таких листів було надано сторонами до суду апеляційної інстанції.

Зміст наданих сторонами копій листів на підтвердження узгодження певних обставин, свідчить про наявність між сторонами суперечок як щодо внесення плати на підставі укладених між ними договорів, так і щодо розміру цієї плати у певний період і необхідності внесення змін до договору.

Проте, як вказує Верховний Суд, суд апеляційної інстанції, обмежився посиланням на те, що такі обставини не приймає до уваги, оскільки періоди, щодо яких надсилались відповідні повідомлення відповідача, знаходяться за межами строку позовної давності.

Крім того, за висновками Верховного Суду апеляційним судом також не надано оцінки та не з`ясовано обставин щодо порядку внесення змін до договорів у разі нормативної зміни плати за тимчасове користування місцями розташування для розміщення зовнішньої реклами, у тому числі з огляду на відповідне право позивача, визначене у пункті 3.1.5 договорів.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

За результатом автоматичного розподілу справ між суддями справу №916/3749/22 розподілено судді Господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 30.08.2023 суддею Щавинською Ю.М. справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

19.09.2023 до суду від позивача надійшли пояснення по справі (т.3 а.с.7-16).

18.10.2023 та 01.11.2023 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (т.3 а.с.38-47, а.с.63-66).

06.11.2023 відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів (т.3 а.с.75-83), пунктом першим прохальної частини якого також просить поновити строк на подання доказів.

Позивачем 06.11.2023 подано до суду заперечення проти долучення доказів (т.3 а.с.84-98).

У судовому засіданні 06.11.2023 суд протокольною ухвалою поновив відповідачу строки на подання клопотання про залучення доказів та заперечень, оскільки останні подані на вимогу суду.

У судовому засіданні 08.11.2023, після дослідження доказів, суд закінчив розгляд справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради.

Міжнародний гуманітарний університет є власником рекламних засобів згідно дозволів на розміщення зовнішньої реклами, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Черняховського, 2; м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23; м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18.

Оскільки земельні ділянки, на яких розташовані рекламні засоби Міжнародного гуманітарного університету, належать до земель комунально власності територіальної громади міста Одеси, Комунальним підприємством "Одесреклама" Одеської міської ради, правонаступником якого з 11.05.2018 є Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради, було укладено з Міжнародним гуманітарним університетом договори на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 1428-o від 01.06.2016 (термін дії до 24.11.2016), № 776-од від 01.07.2016 (термін дії до 28.06.2021) та № 824-од від 01.08.2016 (термін дії до 27.07.2021).

Водночас, в порушення прийнятих на себе за договорами зобов`язань, відповідач з вересня 2016 року не вносить плату за укладеними договорами, внаслідок чого станом на 31.07.2021 у нього сформувалась заборгованість у загальній сум 272 654,64 грн.

Твердження відповідача про наявність підстав для ненарахування плати за договорами не ґрунтуються на нормах закону та не підтверджені належними доказами, з урахуванням наступного:

- в силу правил №434 від 22.04.2008 підставою для ненарахування плати за договором є, зокрема, проведення реконструкції на місці розташування конструкції, що не є тотожним реконструкції рекламного засобу;

- при наявності оформленого у встановленому законом порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розміщення або ні, ремонт, реконструкція, невикористання є суб`єктивним правом його власника та не впливає на необхідність внесення плати за користування місцем;

- надані відповідачем листи, в якості доказів проведення реконструкції, містять лише повідомлення про реконструкцію, але не доказують факт реального проведення реконструкції місця розташування рекламного засобу;

- позивач не отримував лист МГУ за вих.№19/5 від 12.09.2016. Наданий відповідачем реєстр відправки не дає можливості встановити дату відправлення листа та не підтверджує вручення позивачу; інші листи є відповідями на претензії позивача та не підтверджують дійсність проведення реконструкції;

- впродовж дії договорів відповідач користувався рекламними конструкціями, жодних реконструкцій місць розташування рекламних засобів не зафіксовано працівниками позивача, про що складено доповідні записки; користування рекламними конструкціями підтверджено також відеоматеріалами, які знаходяться у вільному доступі на ресурсі "Youtube";

- належні МГУ рекламні засоби є стаціонарними, наземними конструкціями, такими, що стоять окремо на місцях комунальної власності територіальної громади міста Одеси, відтак будь-яка реконструкція таких місць відбувається на підставі відповідних рішень Виконавчого комітету Одеської міської ради. Проте в 2016 році Виконавчим комітетом Одеської міської ради не приймалось жодних рішень про проведення реконструкції місць за адресами: м. Одеса, вул. Черняховского, 2, вул. Генерала Петрова, 18, вул. Фонтанська дорога, 23.

Також позивач зазначає про вчинення ним усіх необхідних дій для внесення змін до договору щодо вартості послуг, натомість відповідач проігнорував необхідність внесення змін у зв`язку із зміною розміру плати. Тому позивач зобов`язаний нараховувати плату у зміненому розмірі.

Щодо строку позовної давності позивач вказує наступне:

-оскільки відповідач за договором зобов`язаний вносити плату щомісяця, то право позивача вважається порушеним з моменту неотримання кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку погашення;

- у відповідності до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 ЦК, продовжились на строк дії карантину;

- строки позовної давності продовжено на строк дії воєнного стану.

3.2. Доводи Міжнародного гуманітарного університету.

Проведення реконструкції місць розташування рекламних засобів, починаючи з 2016 року та до 2021 року, а також направлення відповідних повідомлень на адресу позивача протягом 2016 2019 років, відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434, та умов договорів (пункт 5.5) є підставою для ненарахування плати за цей період.

Зміст п.5.5 договору свідчить про те, що у разі здійснення реконструкції рекламного засобу користувач зобов`язаний лише завчасно повідомити підприємство. Відповідачем завчасно повідомлено позивача про проведення реконструкції листами від 12.09.2016 №19/5, від 17.02.2017 №49, від 10.05.2017 №169 та ін.

З метою підтвердження факту проведення реконструкції відповідач у справі надав належним чином засвідчені копії документів, якими було передбачено проведення такої реконструкції та перелік робіт, які виконувалися під час її проведення.

Із змісту зазначених документів вбачається, що реконструкція рекламних засобів та місць їх розташування здійснювалась відповідачем у справі та передбачала виконання наступних робіт: посилення зовнішнього корпусу рекламного засобу; ґрунтування металевої частини корпусу; фарбування металевої частини корпусу; зміна електричної проводки, щитів, розеток, вимикачів; перевірка приладів обліку електричної енергії; зміна приладів освітлення; перевірка фіксації та устаткування, підготовка до демонтажу рекламного засобу; демонтаж бетонного стягування (майданчика) для встановлення рекламного засобу; демонтаж поверхневого оздоблення; підняття рекламного засобу; підготовка та встановлення майданчика для розміщення рекламного засобу; укладання тротуарної плитки; встановлення бордюрів.

КУ "Одесреклама" протягом усього часу з 2016 року не заперечувала проти факту проведення МГУ реконструкції рекламних засобів та не вчиняла жодних дій щодо перевірки таких фактів.

Надані позивачем доповідні не містять відомостей про їх реєстрацію, тобто офіційне надходження, дати їх складання та ін. Такі докази не спростовують факту здійснення МГУ реконструкції.

Також відповідач вказує, що порядок визначення та розмір плати за користування місцями для розташування рекламних засобів визначається виключно положеннями спірних договорів. Натомість сторонами не вносились зміни до договору щодо плати за користування місцями для розташування рекламних засобів. Позивачем не було ініційовано внесення змін.

Відповідач також наполягає на застосуванні строку позовної давності та зазначає, що строки позовної давності становлять 4 року та не підлягають продовженню на строк карантину.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.06.2016 між Комунальним підприємством Одесреклама Одеської міської ради, правонаступником якого є КУ Одесреклама (Підприємство) та Міжнародним гуманітарним університетом (Користувач) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів № 1428-О (т.1 а.с.23-27), за умовами якого Підприємство надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (пункт 2.1); місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору (пункт 2.2.).

Плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору (пункт 5.1).

Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі (пункт 5.2).

Відповідно до пункту 5.5 договору у разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування конструкції, плата не нараховується, про що користувач завчасно повідомляє підприємство.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 6.1).

У пункті 6.5 договору сторони визначили, що позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пунктами 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Договір набуває чинності з моменту його укладання; договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (пункти 8.1, 8.2).

За змістом пункту 8.3 договору його укладено з 01.06.2021 по 24.08.2016. Продовжено з 25.08.2016 по 24.11.2016.

У додатках №1, 2, 3 до цього договору визначено адреси розташування рекламних засобів (зокрема, вул. Льва Толстого, 24, вул. Академічна, 30, Фонтанська дорога,23, вул. Черняховського, 2, вул. Генерала Петрова, 18, вул. Успенська, 28/30), розміри рекламних засобів та розмір плати за розміщення відповідних рекламних засобів.

Під час нового розгляду справи позивачем надано суду додаток №3-1 від 25.08.2019 до договору №1428-о від 01.06.2016 (т.3 а.с.58), в якому визначено інші адреси розташування рекламних засобів: а саме: вул. Льва Толстого, 24/вул. Ковальська, вул. Льва Толстого, 24/електроопори, вул. Піонерська (Академічна), 30, вул. Льва Толстого, 24, вул. Успенська, 28/30.

01.07.2016 та 01.08.2016 між КУ "Одесреклама" та Університетом укладено ще два аналогічних за змістом договори на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів з аналогічними умовами, відповідно № 776-од зі строком дії по 28.06.2021 (т.1 а.с.36-38) та № 824-од із строком дії по 27.07.2021 (т.1 а.с.40-42).

Так відповідно до п. 2.1. договорів Підприємство надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього Договору (пункти 2.2 Договорів).

Відповідно до п. 5.1. договорів плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору.

Згідно п. 5.2. договорів Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету місті Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому Договорі.

Пунктами 5.5. договорів встановлено, що у разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування конструкції, плата не нараховується, про що користувач завчасно повідомляє підприємство. При цьому витрати, пов`язані з демонтажем/монтажем рекламного засобу, здійснюються за рахунок Користувача.

Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.5.1, 6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (пункт 6.5 Договорів).

Договори є укладеними з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (п.8.2 договорів).

За умовами п.9.4. договорів усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додатку №1 до договору №776-09 від 01.07.2016 адресою розташування рекламного засобу розміром 2,35м*2,96м*1ст. є м. Одеса, вул. Черняховського, 2.

Відповідно до додатку №1 до договору №824-од від 01.08.2016 адресою розташування рекламного засобу розміром 3,2м*5,165м*2ст. є м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23 та рекламного засобу розміром 3м*6м*1ст. є вул. Генерала Петрова, 18.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що у 2016 році Управлінням реклами Одеської міської ради видано Міжнародному гуманітарному Університету ряд дозволів на розміщення стаціонарної відеореклами:

- № 4743-В1/П/С-К від 29.06.2016 (т.1 а.с.17-18), адреса розташування - м. Одеса, вул. Черняховського, 2, площа - 2,96 м х 2,35 м х 1 ст., строк дії дозволу з 29.06.2016 по 29.06.2021;

-№ 4861-В1/П/Св від 28.07.2016 (т.2 а.с.19-20), адреса розташування - Одеса, Фонтанська дорога, 33, площа - 4,028 м х 3,2 м х 2 ст., строк дії дозволу з 28.07.2016 по 28.07.2021;

- № 4862-В2/М/С-Щ від 28.07.2016, адреса розташування м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18, площа - 3 м х 6 м х 1 ст., строк дії дозволу з 28.07.2016 по 28.07.2021.

Як вказує позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе за договорами зобов`язань не сплачував плату за користування місцями під рекламними засобами.

Згідно до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості МГУ становить 272654,64 грн, з яких 5378,86 грн заборгованість за договором від 01.06.2016 № 1428-о за період з 01.09.2016 по 24.11.2016, 79430,41 грн за договором від 01.07.2016 № 776-од за період з 01.09.2016 по 28.06.2021, 187845,37 грн за договором від 01.08.2016 № 824-од за період з 01.09.2016 по 27.07.2021.

В матеріалах справи наявна вимога позивача № 01-27/885 від 23.09.2021 (т.1 а.с.44), в якій останній повідомляє, що станом на 07.09.2021 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 272654,64 грн, з яких 5378,86 грн заборгованості за договором від 01.06.2016 р. № 1428-о, 79430,41 грн за договором від 01.07.2016 р. № 776-од, 187845,37 грн за договором від 01.08.2016 р. № 824-од, та пропонує погасити існуючу заборгованість.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, надав суду наступні докази на підтвердження звільнення його від оплати за договором:

-лист №19/5 від 12.09.2016 (т.1 а.с.145), в якому відповідач повідомляє позивача про звільнення МГУ від плати за договорами у зв`язку із реконструкціями на місцях розташування рекламних засобів, визначених у додатках до договорів №776-од, 824-од, 1428-о; реєстр відправки кореспонденції (т.1 а.с.146);

-лист №49 від 17.02.2017 (т.1 а.с.147-148), який є відповіддю на лист позивача №01-28/2980 від 31.01.2017; лист №169 від 10.05.2017 (т.1 а.с.149-150), який є відповіддю на лист позивача №01-27/440 від 14.04.2017, лист №507 від 20.11.2017 (т.1 а.с.151), який є відповіддю на лист позивача №01-27/1499 від 02.11.2017, лист №639 від 25.10.2019 (т.1 а.с.152-153), який є відповіддю на лист позивача №28 від 27.08.2019. У вказаних листах відповідач повідомляв позивача про відсутність у нього обов`язку із внесення плати на підставі п. 5.5. договору у зв`язку із проведенням реконструкції.

-наказ МГУ №423 від 10.09.2016 про реконструкцію рекламних засобів з 10.09.2016; план-графік реконструкції, згідно якого реконструкція проводиться за адресами: м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, вул. Черняховського, 2 та вул. Генерала Петрова, 18; протокол засідання ректорату МГУ №10 від 31.08.2016, на якому вирішено провести реконструкцію; розпорядження №14 а від 06.08.2019, в якому доручено завершення будівельних та інших монтажних робіт і реконструкції рекламних засобів до 01.04.2020; рапорт проректора з адміністративно-господарської роботи від 01.04.2020 про продовження терміну здійснення реконструкції;

- акт виконання робіт відповідно до плану-графіку реконструкції на місці розташування рекламного засобу за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, який містить інформацію щодо найменування робіт та фактичного їх виконання (підготовка до демонтажу рекламного засобу - 10.09.2016, демонтаж бетонного стягування (майданчика) для встановлення рекламного засобу 01.06.2017, демонтаж поверхневого оздоблення 19-21.06.2017, підняття рекламного засобу 30.06.2017, підготовка та встановлення майданчика для розміщення рекламного засобу, укладання тротуарної плитки 12.07.2021, встановлення бордюрів 15.07.2021, посилення зовнішнього корпусу рекламного засобу 16-17.08.2017, ґрунтування металевої частини корпусу 19.08.2017, фарбування металевої частини корпусу 10.09.2019, зміна електричної проводки, щитів, розеток, вимикачів 31.05.2018, перевірка приладів обліку електричної енергії 01-02.06.2018, зміна приладів освітлення, перевірка фіксації та устаткування 01.08.2021);

- акт виконання робіт відповідно до плану-графіку реконструкції на місці розташування рекламного засобу за адресою м. Одеса, вул. Черняховського, 2 (т.3 а.с.81), який містить інформацію щодо найменування робіт та фактичного їх виконання (підготовка до демонтажу рекламного засобу - 10.09.2016, демонтаж бетонного стягування (майданчика) для встановлення рекламного засобу 01.06.2017, демонтаж поверхневого оздоблення, підняття рекламного засобу, підготовка та встановлення майданчика для розміщення рекламного засобу, укладання тротуарної плитки 15.06.2021, встановлення бордюрів 16-17.06.2021, посилення зовнішнього корпусу рекламного засобу 21-22.06.2017, ґрунтування металевої частини корпусу 26.05.2017, фарбування металевої частини корпусу 25.06.2018, зміна електричної проводки, щитів, розеток, вимикачів 10.08.2019/30-31.05.2021, перевірка приладів обліку електричної енергії, зміна приладів освітлення 01.06.2021, перевірка фіксації та устаткування 01.08.2021);

-акт виконання робіт відповідно до плану-графіку реконструкції на місці розташування рекламного засобу за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18 (т.3 а.с.82), який містить інформацію щодо найменування робіт та фактичного їх виконання (підготовка до демонтажу рекламного засобу - 10.09.2016, демонтаж бетонного стягування (майданчика) для встановлення рекламного засобу 01.07.2017, демонтаж поверхневого оздоблення 21.09.2016, підняття рекламного засобу 03.11.2016, підготовка та встановлення майданчика для розміщення рекламного засобу 31.07.2021, укладання тротуарної плитки 01.08.2021, встановлення бордюрів 01.08.2021, посилення зовнішнього корпусу рекламного засобу 21.08.2017, ґрунтування металевої частини корпусу 31.08.2017, фарбування металевої частини корпусу 01.09.2019, зміна електричної проводки, щитів, розеток, вимикачів 15.09.2019, перевірка приладів обліку електричної енергії, зміна приладів освітлення 20.07.2021, перевірка фіксації та устаткування 01.08.2021).

На підтвердження розміщення відповідачем рекламних засобів за адресами: 1) м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, 2) м. Одеса, вул. Черняховського, 2, та непроведення реконструкції позивачем надано суду доповідні на ім`я Дмитра Гаврилюка, датовані 21.12.2016, 28.02.2017, 16.05.2017, 01.11.2018, 13.11.2019, 27.12.2022.

Крім того, позивач також вказує про наявність на ресурсі "Youtube" відеоматеріалів, що підтверджують обставину використання відповідачем рекламних засобів увесь період дії договору та відсутність факту проведення реконструкції.

5. Позиція суду.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з внесення плати за договорами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти позову, МГУ посилається на наявність обставин, передбачених умовами договору та Правилами, за якими плата за користування місцями розташування реклами не нараховується, зокрема відповідач посилається на проведення реконструкції місць розташування реклами, які визначено в додатках до договорів, про що позивача було повідомлено листами.

У свою чергу позивач, заперечуючи такі обставини, посилається на відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обставин, що є підставою для не нарахування плати, натомість надав суду докази щодо розміщення відповідачем рекламних засобів за адресами, наведеними у додатку 1 до договорів.

Надаючи оцінку таким доводам сторін, суд вказує наступне.

Відповідно до п.14.4. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (п.12.5 попередньої редакції) у разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту доріг, будівництва на місці розташування конструкції, плата не нараховується.

Відповідно до положень 5.5. договорів у разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування конструкції, плата не нараховується, про що користувач завчасно повідомляє підприємство. При цьому витрати, пов`язані з демонтажем/монтажем рекламного засобу, здійснюються за рахунок Користувача.

Надаючи оцінку змісту укладених між сторонами договорів, суд, застосовуючи тлумачення «contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem»), за змістом якого слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав; тобто особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови, зазначає, що, виходячи з умов договору, юридичним складом події, наявність якої може бути підставою для звільнення від проведення оплати, є сукупність таких обставин: 1) здійснення реконструкції на місці розташування конструкції та 2) завчасне повідомлення користувачем надавача послуг. Вказана норма договору не передбачає обов`язку користувача надавати позивачу будь-які докази на підтвердження здійснення такої реконструкції та не конкретизує особу, якою така реконструкція має проводитися. Вказана норма також не визначає обов`язку проведення реконструкції за наявності певних дозволів.

Враховуючи викладене, протилежні твердження позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, а наявність та відсутність дозволів та правомірність проведення відповідачем реконструкції місця розташування рекламних конструкцій не входить до предмету дослідження в межах даної справи.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

З метою доведення обставини здійснення реконструкції відповідачем надано суду наказ МГУ №423 від 10.09.2016 про реконструкцію рекламних засобів з 10.09.2016; план-графік реконструкції, згідно якого реконструкція проводиться за адресами: м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, вул. Черняховського, 2 та вул. Генерала Петрова, 18; протокол засідання ректорату МГУ №10 від 31.08.2016, на якому вирішено провести реконструкцію; розпорядження №14 а від 06.08.2019, в якому доручено завершення будівельних та інших монтажних робіт і реконструкції рекламних засобів до 01.04.2020; рапорт проректора з адміністративно-господарської роботи від 01.04.2020 про продовження терміну здійснення реконструкції, а також акти виконання робіт за адресами: 1) м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, 2) м. Одеса, вул. Черняховського, 2, 3) м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18.

Дослідивши зміст наданих відповідачем документів, суд зауважує, що докази, надані відповідачем на підтвердження обставини здійснення реконструкції, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на її спростування.

Водночас, етап «підготовка до демонтажу рекламного засобу» не підпадає під визначення «реконструкції місця розташування». У зв`язку з чим суд вважає, що початок проведення відповідної реконструкції пов`язується не з «підготовкою до демонтажу рекламного засобу», а з «демонтажем бетонного стягування», який за адресами: м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, та м. Одеса, вул. Черняховського, 2, проводився з 1.06.2017 та 1.06.2017 відповідно, та з «демонтажем поверхневого оздоблення» за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18, що був проведений 21.09.2016.

При цьому суд критично відноситься до наданих позивачем на підтвердження розміщення відповідачем рекламних засобів за адресами 1) м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, 2) м. Одеса, вул. Черняховського, 2, доповідних, з огляду на те, що останні місять однаковий зміст, складені одноособово, без залучення користувача або будь-якої іншої незаінтересованої особи. З урахуванням відповідних зауважень, суд зазначає, що надані позивачем докази не відповідають критерію належності.

Щодо посилань позивача на наявність на ресурсі "Youtube" відеоматеріалів, що підтверджують обставину використання відповідачем рекламних засобів та непроведення реконструкції, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 96 ГПК України, суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Натомість позивач, в порушення названих статей, вказав лише посилання на ресурс "Youtube" та не дотримався положень ГПК України щодо форми електронних доказів, що відповідно унеможливлює дослідження таких доказів у встановленому процесуальним законодавством порядку.

З урахуванням наданих відповідачем доказів у сукупності, суд також зазначає про доведення останнім обставини повідомлення позивача про проведення реконструкції.

При цьому доводи позивача щодо неотримання ним листа за вих.№19/5 від 12.09.2016 жодним чином не спростовують факту обізнаності останнього про проведення відповідачем реконструкції з урахуванням змісту листування сторін.

Суд зазначає, що дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Суд зауважує, що зміст наданих сторонами копій листів на підтвердження узгодження певних обставин свідчить про наявність між сторонами суперечок щодо внесення плати на підставі укладених між ними договорів, в тому числі внаслідок повідомлення відповідачем про проведення реконструкції, щодо розміру цієї плати у певний період, а також необхідності внесення змін до договору.

В той же час, КУ "Одесраклама" при поданні позову жодним чином не було заявлено про наявність таких суперечок, не було надано доказів, яким саме чином установа реагувала на твердження відповідача щодо проведення реконструкції.

Суд також враховує, що позивачем не надано доказів звернення до суду з вимогами про розірвання договору чи про стягнення заборгованості за договором до моменту закінчення строку дії договору.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає про наявність юридичного складу для звільнення відповідача від обов`язку із внесення плати у зв`язку із проведенням реконструкції місць розташування рекламних конструкцій за адресами: 1) м. Одеса, Фонтанська дорога, 23 (договір №824-од) з 01.06.2017, 2) м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18 (договір №824-од) з 21.09.2016) 3) м. Одеса, вул. Черняховського, 2 (договір №776-од від 01.07.2016) з 01.05.2017 та до моменту закінчення договорів.

При цьому суд зазначає про недоведення відповідачем належними та допустимими доказами обставини проведення ним реконструкції місць розташування рекламних конструкцій за адресами, визначеними у договорі №1428-о від 01.06.2016 та за час дії договору, та відповідно наявності обставин для звільнення від обов`язку внесення плати за таким договором.

З урахуванням того, що у позовній заяві об`єднано вимоги про стягнення за трьома договорами, суд вважає за необхідне надати оцінку вимогам про стягнення заборгованості по кожному договору окремо.

Договір № 1428-o від 01.06.2016 (термін дії до 24.11.2016). За даним договором позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 5 378,86 грн за період з 01.09.2016 по 24.11.2016. Розрахунок позивачем проведено, виходячи з щомісячної суми 2 417,50 грн пропорційно кількості місяців днів користування відповідно до строку дії договору.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та визнав його правильним. При цьому, враховуючи, що правовідносини по вказаному договору охоплюють адреси: вул. Льва Толстого, 24/вул. Ковальська, вул. Льва Толстого, 24/електроопори, вул. Піонерська (Академічна), 30, вул. Льва Толстого, 24, вул. Успенська, 28/30, натомість жодних доказів про проведення реконструкції за такими адресами відповідачем не надано, та сторонами про це не заявлено, суд доходить висновку про підставність вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1428-o від 01.06.2016 у розмірі 5 378,86 грн.

Договір № 776-од від 01.07.2016 (термін дії до 28.06.2021). Предметом даного договору є розміщення рекламних конструкцій за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 2. За даним договором позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 79 430,41 грн за період з 01.09.2016 по 28.06.2021.

Оцінюючи такі вимоги позивача, суд, з огляду на попередні висновки щодо доведеності факту здійснення реконструкції та наявності підстав для звільнення від нарахування плати на підставі п.5.5. договору, доходить висновку про відсутність підстав для нарахування плати за цим договором, починаючи з 01.05.2017 року та до кінця дії договору, з огляду на що правомірним є період нарахування з 01.09.2016 по 30.04.2017.

Таким чином за вказаний судом період підлягає стягненню за підрахунком суду 13 780 грн. (1722,5 грн х 8 місяців).

При цьому посилання відповідача на необхідність звільнення від плати за весь заявлений період не приймаються судом до уваги, оскільки, як вже було встановлено раніше, такий вид робіт як підготовка до демонтажу рекламного засобу не може бути оцінена судом як реконструкція місця розташування такого рекламного засобу.

При цьому суд враховує доводи відповідача стосовно того, що проведення реконструкції охоплює період до кінця дії договору внаслідок продовження проведення таких робіт під час дії карантину, з огляду на що вважає підставним посилання відповідача на звільнення від оплати до кінця дії договору.

Договір № 824-од від 01.08.2016 (термін дії до 27.07.2021). Предметом даного договору є розміщення рекламних конструкцій за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, та м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 18. За даним договором позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 187 845,37 грн за період з 01.09.2016 по 27.07.2021.

Оцінюючи такі вимоги позивача, суд, з огляду на попередні висновки щодо наявності підстав для звільнення від нарахування плати на підставі п.5.5. договору, доходить висновку про відсутність підстав для нарахування плати за цим договором за адресою вул. Генерала Петрова, 18, починаючи з 21.09.2016, оскільки саме тоді відбулась така подія як демонтаж поверхневого оздоблення. З урахуванням таких висновків суду, правомірним є період нарахування з 01.09.2016 по 20.09.2016. Таким чином за вказаний судом період підлягає стягненню за підрахунком суду 658 грн. (987/30х20).

Щодо адреси м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, суд зауважує, що правомірним є період нарахування з 01.09.2016 по 31.05.2017, з урахуванням того, що саме 01.06.2017 відбулась подія демонтажу бетонного стягування. Таким чином за вказаний судом період підлягає стягненню за підрахунком суду 13 801,5 грн. (1533,5 грн х 9 місяців).

Надаючи оцінку обставині нарахування відповідачем плати за надані послуги у більшому розмірі, ніж встановлено договором, суд, по-перше, вказує, що період, в якому відповідачем застосовано плату у більшому розмірі припадає на період проведення реконструкції, що, за висновком суду є підставою для звільнення від плати, а отже така обставина не має значення для розгляду даної справи, по-друге, за умовами договору внесення змін в односторонньому порядку не допускається та є можливим лише шляхом укладення додаткової угоди.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом умовами усіх трьох договорів сторонами визначено більш тривалий строк позовної давності 4 роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки умовами договорів передбачено окремі самостійні щомісячні зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача вносити плату за договором частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи зазначене, суд зауважує, що початок перебігу позовної давності для стягнення платежів за договорами необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із зобов`язань.

З урахуванням наведеного, виходячи з умов договорів щодо строків оплати, суд зауважує, що перебіг позовної давності за першим несплаченим платежем МГУ починається з 28.09.2016, а отже останнім днем звернення до суду з вимогами про стягнення такої заборгованості вважається 28.09.2020.

В той же час суд враховує положення п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до яких під час карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Надаючи оцінку доводам відповідачу щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з огляду на продовження сторонами строків позовної давності за взаємною згодою, суд враховує, що питання того, чи поширюється п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України (щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258 цього Кодексу) на строк позовної давності, тривалість якого збільшена за домовленістю сторін на підставі ст. 259 ЦК України було розглянуто Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду при розгляді справи №679/1136/21.

Так у постанові від 07.09.2022 Верховний Суд вказав наступне:

"У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

З урахуванням означеного, суд зазначає, що збільшений за згодою сторін договору строк позовної давності в силу закону продовжився на час дії карантину, а отже позовну заяву подано в межах встановлено законом строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, позов підлягає частковому задоволення, а витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міжнародного гуманітарного університету (65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 33, код ЄДРПОУ 26249278) на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, Одеська область, м. Одеса, вул.Косовська, буд.2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) заборгованість у сумі 33 618 /тридцять три тисячі шістсот вісімнадцять/ грн 36 коп., судовий збір у сумі 504 /п`ятсот чотири/ грн 28 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 листопада 2023 р.

Суддя Ю.М. Щавинська