Рішення

від 22.11.2023 по справі 420/3813/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3813/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вулиця Героїв Майдану, 32, Львів, Львівська область, 79026) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі Академія) звернулась до суду з адміністративним позовом (а.с.5-10) до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути витрати, пов`язані з утриманням відповідача, у розмірі 244790,22 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 в задоволенні позову відмовлено (а.с.78-83).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 апеляційну скаргу Академії задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 скасовано і прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Академії витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у розмірі 226826,49 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.117-122).

Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 у справі №420/5512/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду (а.с.192-201).

13.06.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа №420/5512/19.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2023 справа передана судді Катаєвій Е.В. (а.с.211).

Ухвалами суду від 19.06.2023 та 04.09.2023 року позов залишено без руху, надано та продовжено строк на усунення недоліків позову (а.с.212-214, 219-221).

Ухвалою суду від 18.09.2023 року прийнято до провадження справу №420/5512/19, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.250-252).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 наказом начальника Академії №31-КС від 20.07.2017 зараховано на перший курс навчання до Академії. Також наказом начальника Академії №204 від 15.08.2017 відповідача зараховано до списків особового складу Академії з вечері 15.08.2017 року.

Між Міністерством оборони України в особі начальника Академії та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ, згідно умов якого відповідач зобов`язаний добровільно відшкодовувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

За рапортом ОСОБА_1 про його відрахування у зв`язку з небажанням продовжувати навчання 24.05.2019 року розірвано контракт та наказом начальника Академії №129 від 24.05.2019 відповідача виключено зі списків особового складу. Проте ОСОБА_1 в добровільному порядку не відшкодував витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі у розмірі 244790,22 грн, чим завдав матеріальну шкоду державі на вказану суму, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

В матеріалах справи наявний відзив на позов (а.с.50-52), у якому ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що він до зарахування на навчання в Академію проходив військову службу та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО. Тобто станом на час зарахування його курсантом Академії він являвся військовослужбовцем військової частини польова пошта НОМЕР_1 , та згідно умов укладеного з Академією контракту йому визначено розмір грошового забезпечення близько 7000 грн.

Згідно ч.10 ст.25 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни, яких відраховано з військових навчальних закладів ЗСУ через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, зобов`язані відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням.

Відповідач зазначив, що він подав до відповідача рапорт про відрахування з Академії та повідомив про неможливість продовження навчання у зв`язку зі станом здоров`я, оскільки під час бойових дій в зоні АТО отримав травму. Тобто він повідомив, що має намір відрахуватись з навчання з підстави (за станом здоров`я), яка не передбачена ч.10 ст.25 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу».

В свою чергу, відповідач зазначив, що добросовісно виконував покладені на нього обов`язки згідно контракту, зауважень та стягнень від позивача він не отримував. Також під час підписання рапорту, він не був повідомлений про розрахунок заборгованості за навчання.

Серед іншого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, як на підставу посилаючись на відсутність у нього джерел доходів, одруження та вагітності дружини, а також проходження учбових зборів.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.07.2014 року проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 на посаді старшого стрільця 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону (а.с.68), та з 29.09.2014 по 04.09.2015, з 02.07.2016 по 13.06.2017 брав участь в антитерористичній операції (а.с.65,67).

29.02.2016 року відповідачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 (а.с.114).

15.08.2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника Академії та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантом вищого військового навчального закладу (а.с.15).

Також 15.08.2017 року наказом начальника Академії (по стройовій частині) від №204 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення, а на котлове з вечері 15.08.2017 року (а.с.14).

Наказом начальника Академії (по особовому складу) від 20.07.2017 року №31-КС ОСОБА_1 зараховано для потреб Збройних Сил України на перший курс навчання до Академії (а.с.13).

Курсант ОСОБА_1 звернувся до начальника курсу із рапортом, у якому просив відрахувати його з навчальної групи навчального курсу факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення військ з числа курсантів Академії, у зв`язку з небажанням продовжувати навчання (а.с.16).

Наказом начальника Академії від 24.05.2019 року №26-КС розірвано з відповідачем контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання та відраховано відповідача з числа курсантів другого курсу спеціальності «Військове управління» спеціалізації «Управління діями інженерних підрозділів військ і сил» у зв`язку з розірванням контракту та звільнено з військової служби у запас за пп.«ж» п.2 (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.17).

Також 24.05.2019 року начальником Академії прийнято наказ №129, яким виключено ОСОБА_1 з 24.05.2019 року зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення, а з котлового зі сніданку 25.05.2019 року. Відповідачу наказано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії за період з 15.08.2017 по 24.05.2019 в сумі 245790,22 грн відповідно до постанови КМУ №964 від 12.07.2006 року «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (а.с.18).

Згідно довідки-розрахунку від 24.05.2019 №111 витрати, пов`язані з утриманням в Академії курсанта ОСОБА_1 складають 245790,22 грн, з яких: 179815,67 грн грошове забезпечення, 47744,82 грн продовольче забезпечення, 266 грн медичне забезпечення, 17963,73 грн спожиті комунальні послуги та енергоносії.

Вказану довідку відповідач отримав та з розрахунком витрат погодився, про що свідчить його підпис (а.с.19).

ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням в Академії, у розмірі 1000 грн, станом на 19.06.2019 року за курсантом рахується заборгованість у розмірі 244790,22 грн, що підтверджується довідкою №646 від 19.06.2019 року (а.с.26).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 в задоволенні позову відмовлено (а.с.78-83).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач, як учасник бойових дій, має право на безкоштовне навчання та не зобов`язаний відшкодовувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії.

Також суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про те, що підставою неможливості продовження навчання слугував стан здоров`я останнього, оскільки під час навчання він неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні після отриманої 04.11.2014 року травми під час бойових дій в зоні АТО.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 апеляційну скаргу Академії задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 скасовано і прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Академії витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у розмірі 226826,49 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.117-122).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач підпадає під дію п.5 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі Порядок №964) та повинен відшкодувати витрати пов`язані з утриманням його, як курсанта у вищому навчальному закладі, у повному розмірі.

З аналізу положень Порядку №964, а також Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок №419), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оплата за навчання не входить до складу витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ.

Також суд, аналізуючи положення, зокрема, ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дійшов висновку, що держава повинна забезпечити відповідачу, як учаснику бойових дій, цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти шляхом повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, безоплатного проживання в гуртожитку, безоплатного забезпечення підручниками, безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах та інших заходів, затверджених КМУ.

Однак довідка-розрахунок від 24.05.2019 №111 є розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням відповідача, а не витрат, пов`язаних з його навчанням в Академії, тобто вказана довідка не передбачає відшкодування відповідачем витрат держави на його навчання, користування підручниками, мережею Інтернет, на проживання в гуртожитку та інше.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що суд першої інстанції при вирішенні даного спірного питання помилково ототожнив поняття - відшкодування витрат на утримання особи у вищому військовому навчальному закладі, з поняттям - оплата за навчання, а статус відповідача, як учасника бойових дій, не звільняє його від обов`язку по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням, як курсанта вищого навчального закладу, у випадку дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість; враховуючи, що відповідач достроково припинив навчання в Академії, то в силу вимог частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку №419, він зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Крім того, суд дійшов висновку, що з наданого позивачем розрахунку вартості комунальних послуг на суму 17 963,73 грн, вбачається, що така вартість розрахована без врахування пільг передбачених п.5 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому така сума не може бути стягнута з відповідача; таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 226 826,49 грн.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 у справі №420/5512/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду (а.с.192-201).

Скасовуючи рішення Верховний Суд дійшов висновку, суд апеляційної інстанції в повній мірі не дослідив, що саме входить у державну цільову підтримку для здобуття, зокрема, вищої освіти відповідно до Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти затверджено постановою КМУ від 23.11.2016 №975 (далі Порядок №975).

Попри відмову у задоволенні позовних вимог з підстав того, що відповідач, як учасник бойових дій, має право на безкоштовне навчання та не зобов`язаний відшкодовувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії, суд першої інстанції також в повній мірі не дослідив наведеного спірного питання.

Верховний Суд дійшов висновку, що без з`ясування складових державної цільової підтримки, порядку її надання та складових витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Академії, їх порівняння, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій в цій справі, зокрема й висновки апеляційного суду про те, що статус учасника бойових дій та гарантії держави щодо забезпечення відповідачу державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах не надають йому права не відшкодовувати витрати держави, пов`язані з утриманням у навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що встановлення вищевказаних обставин, має вирішальне значення для вирішення цього спору, оскільки це дасть змогу встановити чи підлягають стягненню з відповідача витрати, пов`язані з його утриманням в Академії.

Дослідивши заяви по суті справи, а також надані учасниками докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII), статтею 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 1 статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із ч.10 ст.25 Закону №2232-XII (в редакції від 01.01.2019 року, чинній станом на час відрахування відповідача з навчання), зокрема, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком №964.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема, особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до п. «е», «є», «ж», «и» п.1 та п.п. «д», «е», «є», «ж», «з» п.2 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII - за весь період навчання (п.5 Порядку №964).

Судом встановлено, що відповідач звертався з рапортом про його відрахування з числа курсантів Академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання (а.с.16). Суд не приймає доводи відповідача про його намір закінчити навчання у зв`язку зі станом здоров`я, оскільки поданий ним рапорт не містить будь-яких посилань на стан здоров`я, причиною зазначено лише не бажання продовжувати навчання.

Крім того, наказом начальника Академії від 24.05.2019 року №26-КС розірвано з відповідачем контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання та звільнено з військової служби у запас за п.п.«ж» п.2 (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч.5 ст.26 Закону №2232-XII (а.с.17).

Відповідач у позові не зазначав про незгоду розірвання з ним контракту за вказаними в наказі підставами, а також не зазначав про оскарження в цієї частини наказу Академії від 24.05.2019 року №26-КС.

Оскільки ОСОБА_1 , з яким достроково розірвано контракт через небажання продовжувати навчання в Академії, звільнено з військової служби після закінчення вищого навчального закладу відповідно до п.п. «ж» п.2 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII він зобов`язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі за весь період навчання.

Скасовуючи рішення судів по даній справі Верховний Суд зазначив, що суди не дослідили питання складових державної цільової підтримки, порядку її надання та складових витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Академії, та їх порівняння.

Питання складових державної цільової підтримки та порядку її надання регламентовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядком №975.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбаченні пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Відповідно до ч.ч.7, 8 вказаної статті, держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Порядок №975 визначає механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до Закону №2232-XII (п.п.1 п.1 Порядку №975).

Згідно п.4 Порядку №975 державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, у вигляді:

повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства);

пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;

соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання;

безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;

безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.

Особам, зазначеним у п.п.1-4 пункту 1 цього Порядку, які навчаються за денною формою навчання, державна цільова підтримка на проживання в учнівських та студентських гуртожитках надається у вигляді безоплатного проживання.

Документами, що підтверджують право на одержання державної цільової підтримки, є, зокрема, для осіб, зазначених у п.п.1 п.1 цього Порядку посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (п.п.1 п.7 Порядку №975).

Отже відповідач, будучи учасником бойових дій, мав право на одержання державної цільової підтримки, передбаченої Порядком №975, в тому числі, повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів.

Проте згідно п.7 Порядку №975 для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у п.1 цього Порядку подають особисто на ім`я керівника відповідного закладу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, зазначених у п.7 Порядку.

Водночас, відповідач не скористався правом на отримання повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів, тому ОСОБА_1 не зараховано на навчання до Академії за державним (регіональним) замовленням відповідно до умов Порядку №975. Натомість з відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ на загальних умовах

В такому разі, оскільки відповідач не звертався до Академії із заявою та необхідними документами згідно умов Порядку №975, тобто не реалізував своє право на отримання державної цільової підтримки Академія як суб`єкт владних повноважень не зобов`язана самостійно вчиняти дії для її отримання ОСОБА_1 .

Отже, державна цільова підтримка у вигляді повної оплати навчання для здобуття освіти в даному випадку не звільняє відповідача від обов`язку відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням.

Також суд, порівнюючи складові державної цільової підтримки із витратами, які пов`язані з утриманням відповідача в Академії, дійшов висновку, що вони є різними та останні не охоплюються державною цільовою підтримкою, враховуючи наступне.

Окрім повної оплати навчання для здобуття освіти на місця державного (регіонального) замовлення, державна цільова підтримка згідно умов Порядку №975 надає учасникам бойових дій: 1) пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти; 2) першочергове право на переведення на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення; 3) соціальну стипендію; 4) безоплатне забезпечення підручниками; 5) безоплатний доступ до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти; 6) безоплатне проживання в учнівських та студентських гуртожитках.

Згідно п.3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: 1) грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; 2) перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; 3) оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідно до довідки-розрахунку від 24.05.2019 №111 витрати, пов`язані з утриманням в Академії ОСОБА_1 у розмірі 245790,22 грн складаються з: грошового забезпечення 179815,67 грн, продовольчого забезпечення 47744,82 грн, медичного забезпечення 266 грн та спожитих комунальних послуг і енергоносіїв 17963,73 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 як відрахований курсант Академії у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання не звільнений від обов`язку відшкодовувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, тобто підпадає під дію Порядку №964.

Пунктом 2.1.1.1 Порядку №419 передбачено, що курсанти, які підпадають під дію п.5 Порядку №964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення.

Відповідач був ознайомлений з довідкою-розрахунком №111 від 24.05.2019 року (а.с.19), у якій міститься його підпис та власноруч зазначена згода з розрахунком витрат на суму 245790,22 грн, у зв`язку з чим ОСОБА_1 відшкодував Академії витрати у розмірі 1000 грн (а.с.26). Отже до стягнення Академією заявлено з урахуванням сплаченого 244790,22 грн.

Разом з цим, відповідно до п.5-6 ч.1, ч.2 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII) (в редакції від 26.03.2019 року, чинній на час відрахування відповідача з навчання) учасникам бойових дій надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати за спожиті комунальні послуги та енергоносії під час навчання в Академії з врахуванням пільг, передбачених п.5-6 ч.1 ст.12 Закону №3551-XII.

В контексті наведеного суд вважає, що згідно наданого позивачем розрахунку вартості комунальних послуг на суму 17963,73 грн, така вартість розрахована без врахування пільг передбачених п.5-6 ч.1, ч.2 ст.12 Закону №3551-XII, а тому така сума не може бути стягнута з відповідача.

Отже, сума, яка підлягає стягненню з відповідача на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Академії складає 226826,49 грн.

Відповідно до п.2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ та Службі зовнішньої розвідки.

Згідно п.8 Порядку №964 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.

Згідно матеріалів справи контракт військової служби (навчання) у ЗСУ укладений між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Академії.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з позивача до спеціального фонду державного бюджету витрати, пов`язані з утриманням в Академії у розмірі 226826,49 грн.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вулиця Героїв Майдану, 32, Львів, Львівська область, 79026, код ЄДРПОУ 08410370) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду державного бюджету витрати, пов`язані з утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у розмірі 226826,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

СуддяЕ.В. Катаєва