Ухвала

від 21.11.2023 по справі 947/12155/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/12155/23

Провадження № 1-кс/947/14858/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з начальником відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000000648 від 14.04.2023 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має двох малолітних дітей, офіційно не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.201-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про продовження строк дії відносно підозрюваного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000000648 від 14.04.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2, ч.1 ст.212, ч.5 ст.426-1 КК України.

Встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Статтею 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначено, що цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є: 1) освіта; 2) охорона здоров`я; 3) екологія, охорона довкілля та захист тварин; 4) запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; 5) опіка і піклування, законне представництво та правова допомога; 6) соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності; 7) культура та мистецтво, охорона культурної спадщини; 8) наука і наукові дослідження; 9) спорт і фізична культура; 10) права людини і громадянина та основоположні свободи; 11) розвиток територіальних громад; 12) розвиток міжнародної співпраці України; 13) стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України; 14) сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні; 15) сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про волонтерську діяльність» визначено, що волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерська допомога - роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами. Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності. Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю. Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, неприбутковості.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів, зазначених у абзаці п`ятому цього пункту.

Відповідно до абз. 3 п. 1 цієї ж Постанови, товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

В порушення вказаних вимог чинного законодавства України, громадянин Пакистану ОСОБА_7 вирішив незаконно використати товари (предмети) гуманітарної допомогу для продажу з метою отримання прибутку за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Одесі, на початку 2023 року, але не пізніше 09.03.2023, більш точний час досудовим слідством встановити не виявилось можливим, придбав в Турецькій Республіці товарно-матеріальні цінності у вигляді LED-ліхтарів марки «Almina» та «Fujita» в кількості 20 160 од.

Пунктом пропуску, через який буде ввозитись вказаний товар (предмети) ОСОБА_7 обрано пункт пропуску «Орлівка» митний пост «Орлівка» Одеської митниці.

В один із днів березня 2023 року, але не пізніше 09.03.2023, більш точну дату та час встановити в ході досудового слідства не виявилось за можливе, для забезпечення транспортування та супроводження вказаного вантажу з Турецької Республіки до України було обрано іноземного суб`єкта господарювання - LOGЭTRANS ОСОБА_8 (Акціонерне підприємство «ЛОГІТРАНС ЛОДЖІСТІК»), місцезнаходження головного офісу: Турецька Республіка, Картал/Стамбул, район Есентепе, проспект Джевізлі Д-100, Південна сторона, Сіте Картал Візійон, блок Д, номер 13/83, яке є власником 100 відсотків частки статутного капіталу підприємства на території України - ТОВ «ЛОГІТРАНС ЛОЖІСТІК» (ЄДРПОУ 41826433, місцезнаходження юридичної особи: Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Таїрове, вулиця Набережна, 1-А, каб. 12).

09.03.2023 вказаний товар (предмети), а саме: LED-ліхтарі марки «Almina» та «Fujita» з задекларованою кількістю 20 160 од., загальною вагою 20 920 кг, вирушив з м. Стамбул (Турецька Республіка) до України на транспортному засобі марки «DAF» реєстраційний номерний знак (далі за текстом - р.н.з) НОМЕР_1 з причепом р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія громадянина Туреччини ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) та 14.03.2023 прибув до міжнародного пункту пропуску через державний кордон поромний комплекс Орлівка (Україна) - Ісакча (Румунія), з румунської сторони.

В один із днів на початку березня 2023 року, більш точну дату та час встановити в ході досудового слідства не виявилось за можливе, співробітниця ТОВ «ЛОГІТРАНС ЛОЖІСТІК» ОСОБА_11 , яка мала забезпечувати транспортування вказаного вантажу з Туреччини до України, зателефонувала власнику вантажу ОСОБА_7 та повідомила, що йому необхідно підготувати відповідні документи для подальшого митного оформлення вказаного вантажу в органах митної служби.

Зважаючи на те, що у ОСОБА_7 не було достатніх документів для ввезення вказаних товарів (предметів) на територію України, останній вирішив передати LED-ліхтарі марки «Almina» та «Fujita» у кількості 20 160 од. на потреби Державної прикордонної служби України в якості гуманітарної безоплатної допомоги.

Однак у подальшому, у невстановлений в ході досудового розслідування час, в ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на незаконне використання - продаж з метою отримання прибутку товарів (предметів) гуманітарної допомоги на території Одеської області, для власного незаконного збагачення, який він реалізував за наступних обставин.

З метою реалізації свого злочинного умислу, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що надання в пункті митного пропуску письмової згоди отримувачем гуманітарної допомоги на її одержання усуне необхідність вжиття з боку співробітників Держмитслужби України заходів додаткової перевірки справжності відомостей, зазначених у декларації, щодо отримувача гуманітарної допомоги, залучив до вчинення кримінального правопорушення у якості пособника заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з ресурсного забезпечення ОСОБА_12 , який відповідно до відведеної йому ролі та наявних у нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на займаній ним посаді, мав забезпечити документальне підтвердження того, що отримувачем вказаних товарно-матеріальних цінностей у вигляді LED-ліхтарів марки «Almina» та «Fujita» у кількості 20 160 од., є ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи обізнаним про те, що фактично вказаний вантаж до місця призначення не прибуде.

Надалі, ОСОБА_7 , 10.04.2023, встановити точний час в ході досудового слідства не виявилось за можливе, знаходячись на території Промтоварного ринку «Сьомий кілометр», при невстановлених в ході досудового слідства обставинах, діючи за попередньо погодженим планом з ОСОБА_12 , підготував лист від 10.04.2023 за № 1004/1 від свого імені, відповідно до якого ОСОБА_7 нібито надає у вигляді безоплатної та безповоротної допомоги для підтримки Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Національної гвардії, Національної поліції України товарно-матеріальні цінності у вигляді LED-ліхтарів, без зазначення їх кількості.

У подальшому, 11.04.2023, ОСОБА_7 , у невстановлений в ході досудового слідства час, знаходячись у м. Одесі, поблизу військового узвозу, зустрівся із заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з ресурсного забезпечення ОСОБА_12 , якому надав зазначений вище лист із пропозицією надання допомоги вигляді LED-ліхтарів.

У подальшому, 12.04.2023, у невстановлений в ході досудового слідства час, знаходячись у м. Одесі, поблизу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , реалізуючи досягнуті з ОСОБА_7 домовленості, надав останньому запитуваний ним лист від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2023 вих. № 70/880-23, відповідно до якого Управління звертається до ОСОБА_7 з проханням про надання на адресу Управління допомоги в якості LED-ліхтарів, без зазначення кількості, без посилання на товар як на гуманітарну допомогу.

З метою реалізації свого злочинного умислу, 12.04.2023, ОСОБА_7 , знаходячись на території промтоварного ринку «Сьомий кілометр», при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, склав інший примірник листа від імені ОСОБА_7 , датованого 10.04.2023, відповідно до якого останній надає у вигляді гуманітарної допомоги для підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 товарно-матеріальні цінності у вигляді LED-ліхтарів з точно зазначеною кількістю - 20 160 од, що слідують на адресу Управління відповідно до комерційного інвойсу № SW26879INV та CMR № 2302891EX у автомобілі марки «DAF», р.н.з. НОМЕР_1 з причепом р.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому, відповідно до досягнутих домовленостей між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , цей лист, із вказаним змістом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , надходити не повинен був.

Надалі, невстановленою в ході досудового слідства особою, на замовлення ОСОБА_7 , було складено від імені підприємства SHIPWAYS ONLINE LLC лист від імені директора ОСОБА_7 , з використанням атрибутики та логотипу цього підприємства, за підписом директора, виконаним від імені ОСОБА_7 , який скріплено печаткою підприємства «SHIPWAYS ONLINE» (Dubai, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), датований 12.04.2023, в якому засвідчувалась відмова ОСОБА_7 від вантажу, який слідував згідно інвойсу CMR № 2302891EX від 09.03.2023 у вантажному автомобілі «DAF», р.н.з. НОМЕР_1 з причепом р.н.з. НОМЕР_2 , нібито на користь Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), з проханням врахувати цю інформацію при оформленні вантажу.

В ході організації своєї злочинної діяльності, ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне використання - продаж з метою отримання прибутку товарів (предметів) гуманітарної допомоги, залучив до вчинення кримінального правопорушення громадянина України ОСОБА_4 , який був обізнаний з порядком ввезення та митного оформлення гуманітарної допомоги.

Відповідно до відведеної ОСОБА_7 ролі ОСОБА_4 повинен був забезпечити проходження вказаного товару (предметів) через митний кордон України у пункті пропуску «Орлівка» митний пост «Орлівка» Одеської митниці Державної митної служби України в якості гуманітарної допомоги, без здійснення митного оформлення та для подальшого транспортування вказаних товарів на територію Промтоварного ринку «Сьомий кілометр» для його протиправного продажу з метою отримання прибутку.

З вказаною метою ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 відповідні документи, в тому числі, підготовлене ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_12 , листування із Регіональним управлінням Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України.

В свою чергу, ОСОБА_4 12.04.2023, отримавши від останнього описані вище документи, прибув до місця здійснення господарської діяльності ТОВ «ЛОГІТРАНС ЛОЖІСТІК» (ЄДРПОУ 41826433) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт.Таірово, вул.Набережна,1-А, надав ОСОБА_11 , яка не була обізнана із злочинним умислом ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , наступні документи:

- копію посвідки на постійне проживання та копію ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_7 ;

- оригінал листа від імені ОСОБА_7 від 10.04.2023 (інший примірник, в якому вказано точну кількість товару та з застереженням, що це є гуманітарною допомогою, який за таким змістом не надходив до ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- оригінал листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2023 вих. № 70/880-23, адресоване ОСОБА_7 про надання на адресу Управління допомоги в якості LED-ліхтарів;

- оригінал листа від імені Халіл ОСОБА_13 від 12.04.2023 про відмову від товару (предметів) на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 , після передачі ОСОБА_11 зазначених документів, надав останній вказівку про передачу водію транспортного засобу марки «DAF», р.н.з. НОМЕР_1 Mehmet Ali Akbali ( ОСОБА_10 ) цих документів, що ОСОБА_11 і зробила, оскільки остання не була обізнана із злочинним умислом ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , направленого на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.

Надалі, 13.04.2023 водій транспортного засобу марки «DAF», р.н.з. НОМЕР_1 з причепом р.н.з. НОМЕР_2 громадянин Туреччини ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), який не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , направленого на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, отримавши вказані вище документи відправився до органів митної служби - пункту пропуску «Орлівка» митний пост «Орлівка» Одеської митниці Державної митної служби України.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) раніше не оформлював вантаж в якості гуманітарної або безповоротної допомоги, останній звернувся до ОСОБА_11 та повідомив, що йому необхідна допомога в складанні відповідних документів.

В свою чергу ОСОБА_11 , зателефонувала до ОСОБА_4 та повідомила, що Mehmet Ali Akbali ( ОСОБА_10 ) не знає як правильно заповнювати документи, на що ОСОБА_4 , діючи із єдиним злочинним умислом ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , повідомив ОСОБА_11 , що водію необхідно заповнити декларацію про перелік товарів, які визнаються гуманітарною допомогою, та, надав вказівку останній, під його диктовку надрукувати необхідний текст і надіслати громадянину Туреччини ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), для подальшого заповнення власноруч останнім вказаної декларації, що нею і було зроблено, оскільки ОСОБА_11 не була обізнана із злочинним умислом ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , направленого на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.

13.04.2023 співробітниками пункту пропуску «Орлівка» митний пост «Орлівка» Одеської митниці Державної митної служби України було здійснено митне оформлення за спрощеною процедурою та зареєстровано відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» Декларацію № 500420/2023/722 про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, відповідно до якої товар (предмети) у вигляді LED-ліхтарів з задекларованою кількістю 20 160 од. визнаються гуманітарною допомогою, отримувачем якого нібито є Регіональне управління Морської охорони Державної прикордонної служби України, з фактичним місцем призначення та розвантаження: м. Одеса, вул. Приморська, 3А.

Надалі, 14.04.2023 ОСОБА_4 , діючи умисно, відповідно до раніше розробленого ОСОБА_7 плану, надав вказівку водію Mehmet Ali Akbali ( ОСОБА_10 ) через ОСОБА_11 , про необхідність приїхати за адресою: АДРЕСА_3 .

Того ж дня, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , за допомогою месенджера «Телеграм» підшукав ОСОБА_14 , який не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , направленого на незаконне використання - продаж з метою отримання прибутку товарів (предметів) гуманітарної допомоги, та надав вказівку ОСОБА_14 прибути за адресою: АДРЕСА_3 і перевантажити товари з транспортного засобу марки «DAF» р.н.з. НОМЕР_1 з причепом р.н.з. НОМЕР_2 в транспортний засіб марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_4 з причепом д.н.з. НОМЕР_5 , яким користується останній, для подальшого їх перевезення на територію Промтоварного ринку «Сьомий кілометр».

У подальшому, 14.04.2023 близько 13.00 год., ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно до раніше розробленого спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_12 плану, переслідуючи єдиний злочинний умисел направлений на незаконне використання - продаж з метою отримання прибутку товарів (предметів) гуманітарної допомоги, під час дії воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що вантаж знаходиться не за місцем призначення та розвантаження відповідно до Декларації № 500420/2023/722 про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, по якій був ввезений на територію України за спрощеною процедурою як гуманітарна допомога, а фактично знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Івана Франка, 2А, надав засобами мобільного зв`язку водіям транспортних засобів ОСОБА_14 та Mehmet Ali Akbali ( ОСОБА_10 ) через ОСОБА_11 вказівку на перевантаження товару (предметів) гуманітарної допомоги у вигляді LED-ліхтарів марки «Almina» та «Fujita» у фактичній кількості 20 090 од. з транспортного засобу марки «DAF» р.н.з. НОМЕР_1 з причепом р.н.з. НОМЕР_2 до транспортного засобу марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_4 з причепом д.н.з. НОМЕР_5 для подальшого продажу зазначеного товару з метою отримання прибутку, чим фактично розпорядились товарами гуманітарної допомоги на загальну суму 28 020 580 грн, що відповідно до п. 2 Примітки до ст. 201-2 у три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі, проте під час перевантаження товару вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 кримінального правопорушення було зупинено співробітниками правоохоронних органів, у зв`язку із чим останні не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

28.06.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.201-2 КК України та затримано за підозрою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- підозрюваний, перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні;

- підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, штучно затягуючи досудове розслідування, та створюючи штучні перешкоди у проведенні процесуальних дій, тим самим заважати проведенню усестороннього, об`єктивного та неупередженого досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, прокурор просив визначити розмір застави у розмірі 5 217 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні надав заперечення щодо клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання в м.Одесі. Жодні ризики щодо ОСОБА_4 не підтверджені. З моменту затримання слідчі дії з підозрюваним не проводяться. Просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі або зменшити розмір застави.

Підозрюваний підтримав думку захисника та зазначив, що через те, що він утримується під вартою, то його працююча дружина вимушена доглядати за дітьми, що створює складнощі в сімї. При цьому він не має відношення до вчинення злочину, так як лише надавав документи. Наразі усі свідки допитані, а документи вилучені а тому просив зменшити розмір застави до помірного.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як встановлено в судовому засіданні 28.06.2023 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

Того ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.201-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Одеси ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.08.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Одеси ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.08.2023 року.

Що стосується посилання підозрюваного на необґрунтованість підозри, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.201-2 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого корисливого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні незакінченого замаху на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, під час воєнного стану, сумарна ринкова вартість такого товару (предметів) гуманітарної допомоги складає 28 020 580 грн, враховуючи, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, а також те, що станом на теперішній час вказана категорія злочинів негативно впливає на функції з оборони держави, особу підозрюваного, оскільки останній усвідомлює, що санкція інкримінованих йому злочинів передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. В той же час, підозрюваний не має офіційних джерел доходів, місця роботи, що з врахуванням воєнного стану значно посилює цей ризик.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що в судовому засіданні було доведено наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні оскільки кримінальне провадження знаходиться на початковому етапі, наразі ще не допитано осіб, які приймали безпосереднє відношення до підготовки та складання документів, на підставі яких вказані товарно-матеріальні цінності ввезені на територію України як гуманітарна допомога, осіб, залучених до переміщення вантажу, осіб, які є фактичними власниками товарно-матеріальних цінностей у вигляді генераторів, акумуляторів, тощо. Також, у кримінальному провадженні органом досудового розслідування планується призначення інших судових експертиз, що дає підстави вважати, що підозрюваний для уникнення кримінальної відповідальності, зможе самостійно або через інших осіб незаконно впливати на допитаних, а також ще не допитаних осіб у цьому провадженні, здійснювати вплив на експертів, з метою викривлення, перекручування ними дійсних фактичних обставин, зміни останніми свідчень, приховування доказів.

Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України під час судового засідання не був встановлений.

Слідчий суддя враховує позитивні характеристики та наяність міцних соціальних зв`язків підозрюваного, водночас з врахуванням специфіки інкримінованого кримінального правопорушення вони істотно не знижують встановлених процесуальних ризиків.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді обґрунтовується розмір застави.

Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 28 грудня 2023 року.

Процесуальні дії зазначені в постанові прокурора є необхідними для здійснення належного досудового розслідування.

Ознак порушення розумних строків досудового розслідування слідчим суддею не встановлено.

В той же час, доводи захисту та підозрюваного вже були враховані під час обрання запобіжного заходу та перевірені Одеським апеляційним судом. Нових доводів стороною захисту не надано.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи те, що ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з начальником відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000000648 від 14.04.2023 року відносно ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,продовжити строктримання підвартою до27 грудня 2023 року включно, із можливістю внесення застави на умовах визначених в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.06.2023 р. та у разі її внесення покласти на нього у строк до 27 грудня 2023 року включно визначені в цій ухвалі процесуальні обов`язки.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1