Ухвала

від 22.11.2023 по справі 369/14186/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 369/14186/17

провадження № 61-10496 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Островський Роман Сергійович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Парадігма»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Островського Романа Сергійовича, на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року

у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 серпня 2008 року між ним

та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа

№ 755/10272/17).

У період шлюбу у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було набуто у спільну сумісну власність наступне майно:

- земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по АДРЕСА_1 (вартість 215 811,00 грн);

- автомобіль «Peugeot 2008», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (вартість 560 000,00 грн);

- автомобіль «Peugeot Boxer», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (вартість 266 820,00 грн).

Вищевказане нерухоме та рухоме майно зареєстровано на дружину, тобто

на відповідача, проте воно є спільною сумісною власністю подружжя на підставі статті 60 СК України та статті 368 ЦК України.

Крім цього, вказував, що ними розпочато будівництво житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по

АДРЕСА_1 .

Позивач уважав, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя,

так як набуто подружжям за час зареєстрованого шлюбу та за спільні кошти,

а тому він має право на поділ спільного майна.

У досудовому порядку питання про поділ майна не вирішувалося, оскільки вони

не дійшли спільної згоди (частина перша статті 71 СК України).

З урахуванням наведеного, а також заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований

на вказаній земельній ділянці, автомобілі «Peugeot Boxer» та «Peugeot 2008»;

- у порядку поділу майна виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на: автомобіль «Peugeot 2008», автомобіль «Peugeot Boxer», земельну ділянку, площею 0,1426 га та об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований на ній;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у розмірі

1/2 вартості всього виділеного їй майна.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом

до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа

№ 755/10272/17) її позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задоволено частково, розірвано між ними шлюб, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання синів у розмірі 713,00 грн. На виконання указаного рішення відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.

За усною домовленістю між ними їх неповнолітні діти проживають із нею

та повністю знаходяться на її вихованні й утриманні. ОСОБА_1 участі

у вихованні дітей не бере, лише сплачує аліменти, яких на проживання, харчування, одяг, відвідування спортивних і навчальних закладів не вистачає.

Вказувала, що дійсно, за час перебування у шлюбі ними було набуто наступне майно: земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031 та автомобіль «Peugeot Boxer», що знаходиться

у користуванні ОСОБА_1 .

Хоча й автомобіль «Peugeot 2008», який знаходиться у її користуванні, був придбаний за час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за її власні кошти. Тому вважала, що автомобіль є її особистою приватною власністю і поділу

не підлягає.

При поданні первісного позову ОСОБА_1 не було вказано інше майно,

яке було набуто під час перебування у шлюбі та яке підлягає поділу, а саме:

- житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ,

площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031. Право власності

на який в установленому законодавством порядку зареєстровано не було, однак фактично він збудований та готовий до експлуатації, що підтверджується відповідними доказами;

- автомобіль «Mazda СХ-5», 2012 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігма» (далі - ТОВ «Парадігма»), ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, яка належить

ОСОБА_1 , як одному із кінцевих бенефіціарних власників товариства.

Позивач указувала, що у зв`язку з розглядом справи вона очікує понести витрати

у розмірі 50 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати її особистою приватною власністю автомобіль «Peugeot 2008», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: автомобіль «Peugeot Boxer», автомобіль «Mazda СХ-5», земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці, частку у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн;

- у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за нею право власності

на вищезазначену земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва;

- у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право власності на вищезазначені автомобілі «Peugeot Boxer» та «Mazda СХ-5», а також на частку у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює

858 106,60 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року зустрічний позов прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року у складі судді Дубас Т. В. первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, а саме: земельну ділянку в Київській області, Києво-Святошинський район,

село Ходосівка, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га; автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номер знак НОМЕР_2 ; автомобіль «Peugeot» модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Розподілено спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

виділено ОСОБА_2 та визнано за нею: право власності на 100 % автомобіля «Peugeot Boxer», вантажний фургон малотоннажний, номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; право власності на 100% автомобіля «Peugeot модель 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію

у розмірі 1/2 вартості автомобіля «Peugeot Boxer», що складає 192 763,31 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію

у розмірі 1/2 вартості автомобіля «Peugeot модель 2008», що складає

191 268,14 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

4 826,31 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, виходив із того, що земельна ділянка та автомобілі «Peugeot Boxer» і «Peugeot 2008» були набуті сторонами за час перебування у шлюбі, а тому вказане майно

є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними у рівних частках. Належних і допустимих доказів, що автомобіль «Peugeot 2008»

є особистою приватною власністю ОСОБА_2 не надано.

Здійснюючи поділ майна, районний суд, урахувавши заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги (стаття 13 ЦПК України), застосувавши відповідні норми

СК України, ЦК України, а також узявши до уваги висновок експерта

за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи

від 22 листопада 2018 року № 20120/18-54, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду першої інстанції від 27 серпня 2018 року (далі - висновок судової автотоварознавчої експертизи від 22 листопада 2018 року № 20120/18-54), вважав за можливе визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі «Peugeot Boxer»

і «Peugeot 2008», й стягнути з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості вказаних автомобілів у розмірі 192 763,31 грн

і 191 268,14 грн, відповідно.

Залишаючи земельну ділянку у спільній сумісній власності подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що вимога про поділ земельної ділянки по 1/2 частині

між сторонами не заявлялася, як і не заявлялася ОСОБА_2 вимога

про збільшення власної частки. Сама по собі наявність дітей на утриманні одного із подружжя та сплата аліментів іншим із подружжя не є підставою для визнання права власності одним із подружжя на весь об`єкт нерухомого майна. Із цих підстав суд відмовив ОСОБА_1 у стягненні грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості цієї земельної ділянки з ОСОБА_2 на його користь,

так як присудження компенсації застосовується лише до неподільних речей (частини друга, четверта, п`ята статті 71 СК України).

Вирішуючи вимоги щодо об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вказаний будинок не введений в експлуатацію. Судова будівельно-технічна експертиза відносно вищезазначеного об`єкта не була проведена, а без цього висновку неможливо встановити ступінь готовності незавершеного будівництва, його вартість, точний період будівництва, та провести його поділ чи зобов`язати сплатити компенсацію. Підстав для визнання права власності на весь об`єкт за ОСОБА_2 останньою не наведено та судом таких не встановлено.

Районним судом установлено, що за час перебування у шлюбі сторони відчужили автомобілі «Mazda СХ-5» та «Peugeot 107». Належних і допустимих доказів того,

що продаж зазначених автомобілів здійснено проти волі іншого з подружжя

та не в інтересах сім`ї сторонами не надано.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя частки в статутному капіталі ТОВ «Парадігма»,

що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, і визнання за ОСОБА_1 права власності на цю частку, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині вимог.

Посилаючись на положення статті 141 ЦПК України, районний суд здійснив розподіл судових витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Євсєєва М. В., задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня

2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1

та ОСОБА_2 наступне майно:

- земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна

№ 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;

- об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований

на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031;

- автомобіль «Peugeot модель 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 382 536,28 грн;

- автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю

385 526,63 грн;

- внесок ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює

858 106,60 грн.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотонажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю

385 526,63 грн, припинивши право власності на нього ОСОБА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ,

площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності

на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;

- 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- автомобіль «Peugeot модель 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 382 536,28 грн;

- 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ,

площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності

на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, номер запису про право власності №2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;

- 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.

У задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 990,35 грн,

як компенсацію різниці вартості автомобіля «Peugeot Boxer» та «Peugeot модель 2008».

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 429 053,30 грн,

як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу

ТОВ «Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до складу майна, що підлягає поділу, включається майно подружжя, наявне на час розгляду справи, а саме: земельна ділянка, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований

на вказаній земельній ділянці; автомобіль «Peugeot модель 2008»; автомобіль «Peugeot Boxer»; внесок ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн.

Спірне майно набуто сторонами за час перебування у шлюбі. Презумпцію спільності права власності подружжя на майно (стаття 60 СК України)

не спростовано, у добровільному порядку питання про порядок поділу спільного майна сторонами не вирішено.

Апеляційний суд, з огляду на відсутність доказів на підтвердження (погодження сторонами) вартості об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку,

що унеможливлює визначення одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на це майно, вважав доцільним

і таким, що відповідатиме інтересам обох сторін, визнати за ОСОБА_1

та ОСОБА_2 право власності на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок та на земельну ділянку, на якій він розташований, в рівних частках, тобто, по 1/2 частці кожному, без їх реального поділу і залишення вказаного нерухомого майна в спільній частковій власності сторін.

Вирішуючи питання про поділ рухомого майна, а саме: автомобіля «Peugeot модель 2008» та автомобіля «Peugeot Boxer», апеляційний суд, урахувавши позицію сторін

у справі, висновок судової автотоварознавчої експертизи від 22 листопада

2018 року № 20120/18-54, відповідно до якого вартість автомобілів становила 382 536,28 грн і 385 526,63 грн, відповідно, зробив висновок про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності

на автомобіль «Peugeot Boxer», який перебуває у його користуванні, припинивши право власності ОСОБА_2 на нього, та визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «Peugeot модель 2008», яким вона користується, стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію

за відхилення від рівності часток у вказаному спільному майні подружжя у розмірі 2 990,35 грн (385 526,63 грн - 382 536,28 грн).

Відчуження автомобілів «Mazda СХ-5» та «Peugeot 107» відбулось за час перебування сторін у шлюбі, тому вони не входять до складу майна, що підлягає поділу судом. При тому не доведено, що їх реалізація відбулась без згоди другого

з подружжя, а отримані від продажу вказаних автомобілів кошти було використано не в інтересах сім`ї.

Вирішуючи вимоги в частині поділу частки у статному капіталі, суд апеляційної інстанції, врахувавши відповідні норми ЦК України, Закону України

«Про господарські товариства», пославшись на відповідні правові позиції Верховного Суду України, встановив, що внесок у статутний капітал

ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, зроблено ОСОБА_1 за рахунок спільних коштів подружжя, тому він є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно підлягає поділу між сторонами шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки внеску,

що дорівнює 429 053,30 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Островський Р. С., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року залишити в силі або направити справу

на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_2 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржила.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 21 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 369/14186/17 з Києво-Святошинського районного суду Київської області. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Островського Р. С., про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Островського Р. С.,

про розгляд справи із викликом сторін у відкритому судовому засіданні. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Островського Р. С., мотивована тим, що апеляційним судом не було досліджено ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва, не з`ясовано придатність до експлуатації,

а тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення районного суду в цій частині. Суд першої інстанції вірно зазначив, що без висновку відповідної експертизи неможливо провести поділ вказаного об`єкта чи стягнути грошову компенсацію.

Зазначає, що вклад (внесок) до статутного фонду господарського товариства

не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Апеляційний суд взагалі не врахував той факт, що згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва у графі «Неоплачений капітал» встановлено значення заборгованості учасників за внесками до статного капіталу - 387,5

(387 500,00 грн), яка так і не була внесена ОСОБА_1 .

Вказується, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що без наявності реєстраційних документів на автомобіль, виділений у власність ОСОБА_1 , судове рішення фактично неможливо виконати, оскільки всі автомобілі зареєстровані за ОСОБА_2 , тоді як реєстрація транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду, а також реєстраційних документів.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 760/20948/16-ц (провадження № 61-2983св21) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спільним сумісним майном, поділ майна, стягнення коштів

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та стягнення грошових коштів.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що наявні підстави для відступу від висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року

у справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 щодо висновків Верховного Суду України, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна (грошова компенсація) в разі поділу майна подружжя (у справі № 760/20948/16-ц ОСОБА_3 просила половину вартості компенсації внеску до статутного капіталу ТОВ).

Крім того, є невирішеним питання, в якій юрисдикції підлягає вирішенню спір між подружжям (колишнім подружжям) про компенсацію половини вартості частки (іншого з подружжя) у статутному капіталі товариства.

З урахуванням принципу верховенства права звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, України, тому роль Великої Палати Верховного Суду може полягати саме

у роз`ясненні особливостей інтерпретації положень статті 74 СК України, статті 13 Закону України «Про господарські товариства» в ситуаціях, аналогічних тій, щодо якої виник спір у цій справі.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу

№ 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) прийнято та призначено

до розгляду.

Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі

№ 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22).

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі)

у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження

у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання

про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження

у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, яка переглядається, до закінчення перегляду

в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду справи

№ 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 369/14186/17 (провадження

№ 61-10496св23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Парадігма», про поділ майна подружжя, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець