Постанова

від 10.07.2024 по справі 369/14186/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/14186/17 Головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.

Провадження № 22-ц/824/12758/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є в спільній сумісній власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Парадігма», про поділ майна та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтував тим, що 23 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа № 755/10272/17).

За час перебування у шлюбі за спільні кошти ними було набуто у спільну сумісну власність наступне майно:

- земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по АДРЕСА_1 (вартість 215 811,00 грн);

- автомобіль «Peugeot 2008», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (вартість 560 000,00 грн);

- автомобіль «Peugeot Boxer», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (вартість 266 820,00 грн).

Також сторонами розпочато будівництво житлового будинку, який розташований на зазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 3222487001:01:008:5031.

Посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 02 травня 2018 року, просив суд:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці, автомобілі «Peugeot Boxer» та «Peugeot 2008»;

- у порядку поділу майна виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на: автомобіль «Peugeot 2008», автомобіль «Peugeot Boxer», земельну ділянку, площею 0,1426 га та об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований на ній;

- стягнути із ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості всього виділеного їй майна.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Зустрічний позов мотивувала тим, що дійсно, за час перебування у шлюбі ними було набуто таке майно: земельна ділянка, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, автомобіль «Peugeot Boxer», що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 .

Хоча автомобіль «Peugeot 2008», який знаходиться у її користуванні, був придбаний за час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за її власні кошти, відтак він є її особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає.

При поданні первісного позову ОСОБА_2 не було вказано інше майно, яке було набуто за час перебування у шлюбі та яке підлягає поділу, а саме:

- житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031. Право власності на нього в установленому законодавством порядку зареєстровано не було, однак фактично він збудований і готовий до експлуатації, що підтверджується відповідними доказами;

- автомобіль «Mazda СХ-5», 2012 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігма» (далі - ТОВ «Парадігма»), ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, яка належить ОСОБА_2 , як одному із кінцевих бенефіціарних власників товариства.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати її особистою приватною власністю автомобіль «Peugeot 2008», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таке майно: автомобіль «Peugeot Boxer», автомобіль «Mazda СХ-5», земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці, частку у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн;

- у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за нею право власності на вищезазначену земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва;

- у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право власності на вищезазначені автомобілі «Peugeot Boxer» та «Mazda СХ-5», а також на частку у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року зустрічний позов прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно, а саме: земельну ділянку в Київській області, Києво-Святошинський район, село Ходосівка, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га; автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль «Peugeot 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Розподілено спільне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:

виділено ОСОБА_1 та визнано за нею: право власності на 100 % автомобіля «Peugeot Boxer», вантажний фургон малотоннажний, номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; право власності на 100 % автомобіля «Peugeot 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля «Peugeot Boxer», що складає 192 763,31 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля «Peugeot 2008», що складає 191 268,14 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 826,31 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; земельну ділянку, яка розташована по вулиці Гагаріна, на території села Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя частки в статутному капіталі ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, і визнання за ОСОБА_2 права власності на цю частку, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині вимог.

Посилаючись на положення статті 141 ЦПК України, районний суд здійснив розподіл судових витрат.

Короткий зміст апеляційної скарги із урахуванням висновків Верховного Суду і меж апеляційного розгляду

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Євсєєва М.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 рок скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вона просила залишити у власності ОСОБА_2 його частку у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн. Однак, судом першої інстанції надано невірну правову оцінку даній вимозі, оскільки у своєму позові ОСОБА_1 не просила визнати право власності на майно ТОВ «Парадігма», а просить визнати сумісною спільною власністю сторін саме частку у статутному капіталі цього товариства, що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, яка була придбана під час шлюбу та зареєстрована за ОСОБА_2 .

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу з урахуванням меж апеляційного розгляду

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Островський Р. С. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Посилаючись на роз`яснення пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, яким визначено, що власником майна, переданого йому засновниками учасниками, є саме товариство, а вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, представник позивача вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства.

Таким чином вважає, що судом першої інстанції проведено всебічний, повний та об`єктивний аналіз наявних доказів та усіх обставин справи, за результатом чого було ухвалено рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євсєєва М. В. задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

- земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;

- об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031;

- автомобіль «Peugeot 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 382 536,28 грн;

- автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 385 526,63 грн;

- внесок ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- автомобіль «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотонажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 385 526,63 грн, припинивши право власності на нього ОСОБА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;

- 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- автомобіль «Peugeot 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 382 536,28 грн;

- 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224, вартістю 1 407 965,20 грн;

- 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031.

У задоволенні інших вимог позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 990,35 грн, як компенсацію різниці вартості автомобіля «Peugeot Boxer» та «Peugeot 2008».

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 429 053,30 грн, як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи вимоги в частині поділу частки у статному капіталі, суд апеляційної інстанції, врахувавши відповідні норми ЦК України, Закону України «Про господарські товариства», пославшись на відповідні правові позиції Верховного Суду України, встановив, що внесок у статутний капітал ТОВ «Парадігма», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, зроблено ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів подружжя, тому такий внесок є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між сторонами шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки внеску, що дорівнює 429 053,30 грн.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Островського Р. С. задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасовано в частині визнання земельної ділянки, об`єкта незавершеного будівництва, транспортних засобів «Peugeot 2008», номерний знак НОМЕР_1 і «Peugeot Boxer» (вантажний фургон малотоннажний), номерний знак НОМЕР_2 , внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма» спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 й ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 .

Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасовано в частині поділу об`єкта незавершеного будівництва та визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину такого об`єкта за кожним і залишено в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року в цій частині.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «Peugeot Boxer», (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , із припиненням права власності ОСОБА_1 на нього; визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль «Peugeot 2008», типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_4 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за відхилення від рівності часток у розмірі 2 990,35 грн; поділу земельної ділянки шляхом визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину такого об`єкта за кожним залишено без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасовано в частині позовних вимог про поділ майна, що стосується внеску в статутний капітал ТОВ «Парадігма» та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма» у розмірі 429 053,30 грн, Верховний Суд зазначив, що у поданих протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій заявах по суті ОСОБА_2 зазначав, що вклад (внесок) до статутного капіталу ТОВ «Парадігма» не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також, що його частка повністю не була ним внесена, зокрема згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва у графі «Неоплачений капітал» встановлено значення заборгованості учасників за внесками до статного капіталу - 387,5 (387 500,00 грн) (а. с. 53-54, т. 2).

Апеляційний суд указаного не врахував, не надав належної оцінки доводам ОСОБА_2 у цій частині, неправильно застосував наведені норми матеріального права, а також правові позиції Верховного Суду, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, як наслідок не встановив, чи відповідає стягнутий судом розмір компенсації (429 053,30 грн) половині вартості частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Парадігма».

Короткий зміст пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні

Учасники справи та/або їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Позиція Київського апеляційного суду

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи, що Верховний Суд направив до суду апеляційної інстанції справу лише в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення компенсації 1/2 частки у статутному капіталі ТОВ «Парадигма», а в іншій частині спір між сторонами вже вирішений, колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги лише у наведеній частині.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, а також заперечення відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід частково задовольнити з таких підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

23 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року (справа № 755/10272/17). У період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10-14, т. 1).

За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто у спільну сумісну власність таке майно (а. с. 15, 16-26, 82-84, 136, т. 1):

- земельну ділянку, площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- автомобіль «Peugeot 2008», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

- автомобіль «Peugeot Boxer», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

Право власності на вказане рухоме та нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 .

Крім того, за час перебування у шлюбі сторонами набуто у спільну власність: автомобіль «Mazda СХ-5», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 та автомобіль «Peugeot 107», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 . Вказані транспортні засоби були відчужені сторонами у шлюбі на підставі відповідних договорів купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року та від 17 травня 2017 року відповідно (а. с. 9, 11, 12, 21-22, т. 2).

Сторонами у справі не заперечувалось, що за час перебування у шлюбі ними здійснювалось будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031. На час розгляду справи вказаний будинок не введений в експлуатацію.

ОСОБА_2 також належить частка у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913 (а .с. 125-135, т. 1, а. с. 29-30, т. 2).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду в означеній вище частині не відповідає.

Положеннями статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Вирішуючи спори між подружжям щодо майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вбачається, що спірне майно було придбане сторонами за час шлюбу. Сторонами під час судового розгляду справи не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя.

З урахуванням наведених норм матеріального права та обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірне майно відповідно до статті 60 СК України належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною першою статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги щодо поділу частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, колегія суддів виходить з такого.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України у вказаній редакції).

Один із подружжя може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 760/20948/16 (провадження № 14-70цс22).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, які були враховані судом апеляційної інстанції, викладених у постановах: від 03 липня 2013 року в справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року в справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року в справі № 6-38цс15, та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів,які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску,якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя частки у статутному капіталі ТОВ «Парадігма» і про поділ спільного майна шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на цю частку, колегія суддів виходить як із мотивів, наведених судом апеляційної інстанції, так бере до уваги і позицію Верховного Суду, висловлену у цій справі.

Верховний Суд фактично погодився із судом апеляційної інстанції в тій частині, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову щодо поділу частки (внеску) у статутному капіталі ТОВ «Парадігма» є помилковим і позивачка має право на виплату їй за рахунок відповідача вартості у статутному капіталі товариства. Проте Верховний Суд не погодився із розміром частки, яку визначив суд апеляційної інстанції.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалює в цій частині нове рішення.

Визначаючи розмір вкладу ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Парадігма», колегія суддів бере до уваги, що у поданих протягом розгляду справи заявах по суті ОСОБА_2 , зокрема зазначав, що його частка в цьому товаристві повністю не була ним внесена, а саме згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва у графі «Неоплачений капітал» встановлено значення заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу - 387,5 (387 500,00 грн) (а. с. 53-54, т. 2).

Доказів того, що ця частка змінилась, ОСОБА_1 суду не надала.

Отже, зважаючи на наведені вище норми матеріального права та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16, ОСОБА_1 вправі претендувати лише на половину вказаної частки, а саме на 235 303,30 грн (858 106,60 грн - 387 500,00 грн / 2).

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову про поділ майна, що стосується внеску в статутний капітал ТОВ «Парадігма», без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89, 263, 264 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме частки у статутному капіталі ТОВ «Парадігма» не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_2 на її користь 235 303,30 грн в якості компенсації 1/2 частки (внеску) члена подружжя у статутному капіталі ТОВ «Парадігма».

Щодо судових витрат

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, шостої статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивачка була звільнена судами від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову та апеляційної скарги в частині поділу частки (внеску) у статутному капіталі, з відповідача пропорційно до розміру задоволених цих вимог в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України стягується судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 5 882,58 грн (2 353,03 грн + 3 529,55 грн).

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю«Парадігма» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 235 303,30 грн в якості компенсації 1/2 частки (внеску) члена подружжя у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю«Парадігма», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 5 882,58 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній