Постанова

від 21.11.2023 по справі 761/153/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/153/23 Головуючий у суді І інстанції: Матвєєва Ю.О.

провадження №22-ц/824/14309/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гетьман Наталії Олексіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 28.03.2018 року між ним та відповідачем було укладено договір передачі (відступлення) частки у ТОВ «Кристал Енерджи», відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 відступив, а ОСОБА_2 набув у власність частку у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 400 000 грн, що складає 40 відсотків статутного капіталу вказаного товариства. Між тим, відповідач не здійснив оплату за отриману частку, тому, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 400000 грн, 177 000 грн інфляційних витрат, 53 326, 03 грн в якості 3 відсотків річних, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача понесений ним судовий збір в сумі 6303, 26 грн та витрати на правову допомогу в сумі 40000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Гетьман Наталія Олексіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовувала тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір передачі (відступлення) частки у ТОВ «Кристал Енерджи», відповідно до п. 1 якого позивач відступив, а відповідач набув у власність частку у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 400 000 гре, що складає 40% статутного капіталу ТОВ «Кристал Енерджи».

Вказувала на те, що договором від 28.03.2018 року визначено частку у статутному капіталі, між тим дата сплати цієї частки сторонами письмово не встановлювалась. Існувала усна домовленість про сплату цієї частки протягом розумного строку, тобто до 28.03.2019 року.

Представник апелянта стверджувала, що даний договір укладений між позивачем та відповідачем не є договором дарування, як зазначалось в оскаржуваному рішенні.

Вважає, що судом першої інстанції проігноровано таку обставину, як волевиявлення сторони, що необхідною умовою при укладенні договору дарування. Не можливо доводити волевиявлення виключно посилаючись на форму договору. Зазначила, що свідки у даній справі при розгляді справи чітко та однозначно висловились та підтвердили факт, що при відчуженні корпоративних прав позивач мав намір продати, а не дарувати.

З урахуванням викладеного представник апелянта вважає, що оскільки між позивачем та відповідачем існувала усна домовленість про сплату частки у розмірі 400 000 грн протягом розумного строку, тобто до 28.03.2019 року, але з боку відповідача розрахунку так і не відбулося аж до цього часу, то можна вважати відповідача боржнику.

За таких умов, на переконання представника апелянта, підлягає застосуванню ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару, та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

05 жовтня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лозицького О.В., в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем жодним належним та допустимим доказом не було доведено зобов`язання відповідача сплатити певну грошову суму в рамках договору передачі (відступлення) частки у ТОВ «Кристал Енерджи».

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 28.03.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір передачі (відступлення) частки у ТОВ «Кристал Енерджі» (код ЄДРПОУ 40098633).

Відповідно до п. 1 Договору позивач відступив, а відповідач набув у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Кристал Енерджі» у розмірі 400 000 грн, що складає 40 відсотків статутного капіталу Товариства.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кристал Енерджі» від 28.03.2018 року № 1/2018 було затверджено зміни до складу засновників Товариства, реєстраційні дії щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було проведено 29.03.2018 року.

Також встановлено, що допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що був бенефіціаром ТОВ «Кристал Енерджи», потім продав свою частку своїй дружині. ОСОБА_1 того ж дня продав свою частку ОСОБА_2 , дарувати її він не збирався. З цього приводу було засідання загальних зборів товариства, між тим питання оплати на цьому засіданні не обговорювалось. Також не обговорювались і строки оплати за частку, існувала усна домовленість з приводу суми і строків її внесення.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що знайомий зі сторонами. ОСОБА_5 бажав вийти з Товариства та пропонував ОСОБА_6 купити його частку, між тим строків розрахунку, які вони погодили, він не знає, які домовленості були між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо передачі частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Натомість відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як установлено в частині першій статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

У поданому у грудні 2022 року до суду позові ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 суму основної заборгованості в розмірі 400 000 грн, 177 000 грн - інфляційних втрат та 53 326 грн 03 коп. - 3% річних.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму загальної заборгованості за договором передачі (відступлення) частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кристал Енерджі», позивач вважав, що за доцільне стягнути з відповідача вище вказану суму боргу.

Таким чином позов ініційовано стосовно правовідносин за укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору продажу та купівлі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Енерджі».

Хоча між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, проте цей договір стосується розпорядження корпоративними правами.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 374, 377 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Гетьман Наталії Олексіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «22» листопада 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник