Окрема думка

від 23.11.2023 по справі 160/11107/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Наталії КОВАЛЕНКО

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа №160/11107/20

адміністративне провадження №К/990/8773/23

1. На розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа №160/11107/20 (адміністративне провадження №К/990/8773/23) за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (далі також Держекоінспекція, позивач) до Приватного підприємства (далі також ПП «ХЕЛП», Підприємство, відповідач) про застосування заходів реагування, касаційна скарга в якій подана відповідачем на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2023.

2. Оскарженою постановою суду апеляційної інстанції позов Держекоінспекції задоволено, а саме - повністю зупинене виробництво, реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, які пов`язані із здійсненням Приватним підприємством «Хелп» діяльності з реалізації проекту «рекультивація звалища відходів у верхів`ях балки Розсохувата по Криворізькому шосе» до повного усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Постановою Верховного Суду від 21.11.2023, прийнятою у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді - доповідача Рибачука А.І., суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., касаційну каргу ПП «ХЕЛП» задоволено. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2023 скасовано та залишено в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи вищевказану постанову, Верховний Суд виходив з того, що як вбачається з аналізу норм Закону України від 09.02.1995 №45/95-ВР «Про екологічну експертизу», чинного на момент отримання відповідачем позитивного висновку повторної державної екологічної експертизи від 18.07.2005 №41, та положень Закону України від 23.05.2017 №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» такий висновок зберігає свою чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля, а його дія продовжується у випадку початку реалізації суб`єктом господарювання рішення щодо об`єкта державної екологічної експертизи.

5. Беручи до уваги те, що відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин справи ПП «ХЕЛП» з 2006 року, після отримання усіх необхідних дозволів, розпочало проведення робіт по рекультивації зазначеного звалища, Верховний Суд констатував, що вищевказаний висновок державної екологічної експертизи зберіг свою чинність після введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та мав статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

6. З урахуванням такого правового регулювання та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд визнав помилковими посилання Держекоінспекції на наявність підстав для застосування до ПП «ХЕЛП» заходу реагування шляхом зупинення його діяльності у зв`язку з необхідністю отримання висновку з оцінки впливу, оскільки таке порушення природоохоронного законодавства фактично не підтвердилось.

7. У постанові Верховного Суду критично оцінено викладені судом апеляційної інстанції мотиви про те, що запропоновані Держекоінспекцією заходи реагування належить застосувати до Підприємства з огляду на наявність низки виявлених попередніми перевірками (у період з 2017 по 2020 роки) порушень природоохоронного законодавства та законодавства у сфері охорони довкілля, які залишились неусунутими й становили загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля.

8. З цього приводу Верховний Суд зазначив, що Держекоінспекція, звертаючись до суду з цим позовом, обґрунтовувала його тим, що відповідач здійснює діяльність з реалізації проекту «Рекультивація звалища відходів у верхів`ях балки Розсохувата по Криворізькому шосе» за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля і саме до моменту усунення цього порушення просила суд зупинити діяльність ПП «ХЕЛП».

9. Виходячи з цього, Верховний Суд підтримав висновки суду першої інстанції й вважав, що такі зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно надано оцінку доказам у справі та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.

10. Проте, на мою думку, з таким висновком Верховного Суду по суті спору у справі, яка розглядалась, погодитись не можна, у зв`язку з чим вважаю за необхідне відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викласти окрему думку.

11. Звертаю увагу на те, що як вбачається зі змісту позовної заяви Держекоінспекція обґрунтовувала підстави та вимоги позову тим, що Підприємством не було додержано проєктних рішень, передбачених техніко - економічним обґрунтуванням (далі також ТЕО) проекту «Рекультивація звалища відходів у верхів`ях балки Розсохувата по Криворізькому шосе» та висновком повторної державної екологічної експертизи від 18.07.2005 №41 (далі також висновок експертизи), а також не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля в порядку норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

12. На підставі цього Держекоінспекція й просила задовольнити цей позов шляхом повного зупинення діяльності Підприємства з реалізації вищезгаданого проєкту до повного усунення порушення.

13. При цьому, зміст позовної заяви Держекоінспекції підтверджує, що суть порушень полягала у тому, що ПП «ХЕЛП», починаючи з 2006 року, не реалізувала у повному обсязі природоохоронні заходи, передбачені висновком експертизи та ТЕО проєкту, а саме:

- влаштування дренажно - водовідводного каналу, призначеного для зниження існуючого рівня ґрунтових вод;

- влаштування нагорної водовідводної канави;

- влаштування протифільтраційної основи (піддону) вздовж лінії сполучення низового відкосу та поверхні днища от вершка;

- влаштування дренажної призми з фільтруючих матеріалів поверх піддону;

- влаштування дренажного трубопроводу для перехоплення фільтрату;

- влаштування приймального колодязя фільтрату зі збірних залізобетонних елементів.

14. Невиконання (не реалізація) вищевказаних природоохоронних заходів, вимог ТЕО проєкту та висновку експертизи було встановлено за результатом проведеної позивачем у 2017 році перевірки та зафіксовано у акті перевірки, у зв`язку з чим був складений припис від 15.08.2017 №4-5773-9-3, пунктом 1 якого вимагалось забезпечити виконання проєктних рішень та висновків державної екологічної експертизи.

15. Під час проведення вищезазначеної перевірки було установлено й те, що ТЕО проєкту та висновок експертизи, окрім іншого, передбачали ще і такі заходи:

- для дренажу газів, що утворюються в тілі звалища передбачено влаштування вентиляційної свердловини;

- зібраний фільтрат в обсязі 2558 м3/рік передбачено відводити на очисні споруди, в складі яких запроектовано:

1) двоступеневі анаеробні біореактори, які представляють собою металеві контейнери, розділені перегородками на комірки, заповнені гофрованими ПВХ (біологічні ставки першого ступеню);

2) двоступеневі біологічні ставки з природною аерацією (біологічні ставки другої та третьої черги);

- збирання та відведення зливових та талих вод з прилеглої вище території передбачено шляхом влаштування нагорного водовідного лотка в земляному руслі зі скидом поверхневого стоку в водотік балки;

- скид очищеного фільтрату проектом передбачено в басейн р. Мокра Сура.

16. Під час проведення у 2017 році перевірки Держекоінспекцією встановлено, що вентиляційна свердловина відсутня, очисні споруди не влаштовані, дозвіл на спеціальне водокористування та проєкт ГДС відсутні, проєктні рішення та вимоги висновку експертизи в повному обсязі не виконані, у зв`язку з чим вчинити такі дії вимагалось у тому ж приписі від 15.08.2017 №4-5773-9-3.

17. Повторною перевіркою, проведеною Держекоінспекцією у 2018 році, встановлено невиконання вищевказаних вимог ТЕО проєкту та висновку експертизи, а також вимог припису від 15.08.2017 №4-5773-9-3, з огляду на що складено новий припис від 19.11.2018 №4-12163-5-3, яким вимагалось від Підприємства у строк до 01.02.2019 виконати проєктні рішення, передбачені ТЕО проєкту та висновком екологічної експертизи.

18. Перевіркою виконання вищевказаного припису, проведеною Держекоінспекцією у 2020 році, встановлено його невиконання відповідачем.

19. Також, під час проведення цієї перевірки, виявлено невиконання Підприємством спеціальних природоохоронних заходів, передбачених ТЕО проєкту та висновком екологічної експертизи, а саме:

не влаштований дренажно - водовідвідний канал, призначений для зниження існуючого рівня ґрунтових вод, будівництво якого здійснюється перед виконанням заходів з створення біопрудів та біореакторів;

не влаштована нагорна водовідвідна канава;

не влаштована протифільтраційна основа (піддон) вздовж лінії сполучення низового відкосу та поверхні днища отвершка;

не влаштована дренажна призма з фільтруючих матеріалів поверх піддону;

не влаштований дренажний трубопровід для перехоплення фільтрату;

не влаштований приймальний колодязь фільтрату зі збірних залізобетонних елементів;

відсутня вентиляційна свердловина;

не влаштовані очисні споруди;

відсутні дозвіл на спеціальне водокористування та проєкт ГДС.

20. Обставинами справи, яка розглядається, підтверджується, що усі вищевказані порушення, які полягають у невиконанні проєктних рішень, передбачених ТЕО проєкту та умовами висновку державної екологічної експертизи, Підприємством не усунуті як станом на момент проведення позивачем останньої перевірки, так і на час звернення його з цим позовом, розгляду і вирішення справи у судах попередніх інстанцій, на дати ухвалення ними судових рішень, які оскаржені в касаційному порядку.

21. Суд апеляційної інстанції установив, що внаслідок вищевказаних порушень природоохоронного законодавства відбувається забруднення поверхневих водних об`єктів, оточуючої місцевості, та земельних ділянок, розташованих поруч із сміттєзвалищем.

22. Зокрема, у постанові апеляційного суду зазначено, що фільтрат з тіла полігону та зливові стоки самотоком потрапляють до існуючого ставка, який розташований нижче сміттєзвалища. Зі ставка стоки виводяться до рельєфу місцевості. За аналізом протоколів дослідження якості води зі струмка, який витікає зі ставка в 2015 - 2016 роках зафіксовані перевищення гранично допустимих концентрацій по показниках: сульфати, хлориди, марганець, амоній, іони амонію, сухий залишок. В 2017 - 2018 роках дослідження якості води зі струмка не проводились.

23. Згідно протоколів дослідження якості води зі струмка через звалище та підземної води з наглядової свердловини в 2019 році зафіксовані перевищення гранично допустимих концентрацій по показниках: залізо, марганець, амоній, іони амонію, сухий залишок, запах.

24. На території земельної ділянки у верхів`ях балки Розсохувата розташовані 3 відстійника рідких промислових відходів. Земельні ділянки, на яких розташовані відстійники, є техногенно забрудненими та підлягають консервації.

25. Акцентую увагу на тому, що спосіб викладення Держекоінспекцією позовних вимог дає можливість зрозуміти їх так, що необхідність повного зупинення діяльності Підприємства обґрунтовується, зокрема, такими підставами:

- недодержання проєктних рішень, передбачених ТЕО проєкту;

- невиконання умов висновку державної екологічної експертизи;

- діяльність здійснюється за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля;

- ці порушення залишаються неусунутими.

26. До усунення саме цих порушень, а отже й до виконання усіх вимог, передбачених ТЕО проєкту та умовами висновку державної екологічної експертизи, а не лише до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, й просив зупинити діяльність Підприємства позивач.

27. Тобто підстави позову, як про це можна стверджувати зі змісту позовної заяви, були пов`язані не лише з необхідністю отримання Підприємством висновку з оцінки впливу на довкілля, а й з іншими, обставинами та доводами, які наведені вище, і які, в порушення норм процесуального права, помилково залишились поза увагою суду касаційної інстанції, не були оцінені у спосіб та в порядку, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

28. Водночас вважаю, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку усім аргументам сторін, повно і всебічно з`ясував усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, дослідив усі докази, які охоплюються предметом доказування та пов`язані з підставами та вимогами позовної заяви, наведеними в їх обґрунтуванні доводами.

29. Вважаю за необхідне підкреслити, що у своїй позовній заяві Держекоінспекція посилалась на акти перевірок, складені відносно Підприємства упродовж 2017 - 2020 років, у яких було встановлено низку інших грубих порушень природоохоронного законодавства, й ці порушення, станом на момент звернення до суду з цим позовом, також не були усунуті відповідачем.

30. Копії матеріалів вищевказаних перевірок, зокрема й складені за їх результатами акти і приписи, долучались Держекоінспекцією до позовної заяви, містяться у матеріалах справи.

31. З вищевикладених доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи, та яким надано оцінку в мотивувальній частині прийнятої цим судом постанови, вбачається, що Підприємством були допущені такі порушення:

- в матеріалах інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідно у діючому дозволі на викиди не в повному обсязі обліковуються джерела утворення викидів, а саме: газова різка, 2 пили. При вимірюванні зафіксовані наднормативні викиди по оксиду азоту, вуглецю, діоксиду сірки;

- підприємством отриманий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1221400000-174 від 22.05.2017 в обсязі 12000т на рік. Однак, згідно статистичної звітності за 2016 рік обсяг відходів складає 72428т, що більше ніж в 6 разів перевищує кількість відходів, зазначених в матеріалах інвентаризації викидів забруднюючих речовин;

- статистична звітність по формі 2- ТП (повітря) та розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку складаються не в повному обсязі, первинний облік у сфері охорони атмосферного повітря не ведеться;

- не проведені роботи з ідентифікації підприємства як об`єкта підвищеної небезпеки та не отримано свідоцтво про державну реєстрацію об`єкта підвищеної небезпеки. Не розроблені плани ліквідації та локалізації аварійних ситуацій. Не здійснюється виробничий контроль за охороною атмосферного повітря;

- на підприємстві використовується привозна вода на господарсько - побутові потреби, однак підтверджуючі документи на розгляд не надано;

- на території підприємства є свердловина, яка заварена металевим щитом. Документи щодо тампонажу свердловини відсутні, інформація щодо обліку використаної води та наявності лічильника на розгляд не надано;

- контроль за станом заглибленої ємності (вигрібна яма) та її впливом на підземні водоносні горизонти та ґрунти не здійснюється;

- територія підприємства не в повному обсязі обладнана твердим покриттям, збирання, очищення та відведення зливових вод не влаштовано, відведення зливових стічних вод здійснюється по рельєфу місцевості, не вжито заходів щодо попередження забруднення зливової поверхні території підприємства;

- візуальним оглядом земельної ділянки встановлено, що фільтрат з тіла полігону та зливові стоки відводяться по рельєфу місцевості. На розгляд надано протоколи дослідження якості води поверхневої (струмок через звалище) та підземної води (наглядова свердловина) згідно яких в 2019 році зафіксовані перевищення гранично - допустимих концентрації по таких показниках: залізо загальне, марганець, амоній та іони амонію, сухий залишок, запах.

- на території земельної ділянки, що знаходиться у власності підприємства, у верхів`ї балки Розсохувата розташовані три відстійника рідких промислових відходів (невідомого походження та складу), які не експлуатуються вже понад 20 років. Відстійники відокремлені один від одного насипними дамбами. При цьому контроль за станом заглиблених накопичувачів та їх негативним впливом на навколишнє природне середовище не здійснюється;

- під час проведення перевірки було встановлено факт розміщення будівельних відходів, відпрацьованих шин, металевого промащеного обладнання, відпрацьовані пластмасові каністри, тощо на земельній ділянці, яка знаходиться за межами ділянки рекультивації (І черга). Підприємством здійснюється зберігання вищезазначених відходів без сплати податкового збору за їх тривале розміщення. Первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1-ВТ) не ведеться, статистична звітність у сфері поводження з відходами складається не в повному обсязі, розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку за розміщення зазначених відходів не здійснюється;

- на території підприємства встановлено факт засмічення земельної ділянки, а саме: на відкритій земельній ділянці без відповідного дозволу розміщуються будівельні відходи, відпрацьовані шини, металеве промащене обладнання, відпрацьовані пластмасові каністри, біг беги тощо. Площа земельної ділянки, що зазнала засмічення та товщина шару відходів визначені вимірюванням (додаток до акту);

- в матеріалах інвентаризації відходів враховано не всі види відходів, які утворюються на підприємстві, їх склад, властивості, ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища та норми утворення не визначено, відповідно, показник загального утворення відходів (Пзув) розраховано не в повному обсязі. Технічні паспорти відходів не розроблені. Декларація про утворення відходів не складається;

- місце тимчасового зберігання відходів не обладнані у відповідності до вимог природоохоронного законодавства.

- договори щодо видалення чи утилізації відходів та акти виконаних робіт надано не в повному обсязі;

- моніторингові дослідження місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється;

- виробничий контроль за дотриманням затверджених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин за 2019 - 2020 роки не проведено;

- не проводяться інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел викиду на вміст димності, у відпрацьованих газах автотранспорту у відповідності до вимог нормативної документації ДСТУ 4276:2004.

32. Однак усі вищевикладені обставини судом касаційно інстанції залишені поза увагою та без жодної оцінки з посиланням на те, що такі не охоплюються визначеними позивачем підставами позову.

33. Такий висновок Верховний Суд обґрунтував тим, що як вбачається з формулювання позовних вимог Держекоінспекції стосовно застосування заходів реагування у вигляді повної зупинки діяльності Підприємства, такі заявлені лише з підстав відсутності у відповідача висновку з оцінки впливу на довкілля та здійснення діяльності без такого документа.

34. Однак, необхідно враховувати, що вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлює стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

35. За правилами пункту 4 частини п`ятої вищенаведеної статті Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

36. Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

37. Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і, як наслідок, визначає предмет доказування у справі.

38. Такий підхід до розуміння поняття «зміст позовних вимог» продемонстровано, зокрема, в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №990/81/22.

39. Підстава ж позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

40. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

41. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.04.2021 у справі №540/169/20.

42. З такого правозастосування висновується, що підстави позову наводяться в обґрунтуванні позовних вимог (де викладаються обставини з посиланням на докази, які їх підтверджують, відповідні юридичні факти та норми права), а не у самих вимогах, у яких позивач визначає конкретні способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а у цьому спорі - спосіб реалізації наявних у нього повноважень у сфері контролю за додержанням природоохоронного законодавства.

43. Отже, на моє переконання, наведені у позовній заяві обґрунтування вимог позову, в яких містилось посилання на відповідні докази, що підтверджували наявність численних порушень вимог природоохоронного законодавства, які не були усунуті на дату подання Держекоінспекцією позову в цій справі, свідчили про охоплення підставами позову усіх вищевказаних обставин, які, незалежно від обраного позивачем способу формулювання позовних вимог, входили до предмету доказування у справі, мали значення для правильного вирішення спору й, відповідно, повинні були б взяті до уваги судом касаційної інстанції.

44. Суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, надавили оцінку усім обставинам, на які посилалась Держекоінспекція, й досліджували докази, які стосувались проведених позивачем перевірок Підприємства у період 2017 - 2020 років, допущених ним порушень законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

45. Проте суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку одним і тим же підставам позову, дійшли фактично протилежних висновків, а тому перевірка правильності застосування цими судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, мала ключове значення для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, однак не була здійснена Верховним Судом під час касаційного розгляду справи. Мотиви щодо цього в постанові від 22.11.2023 - відсутні.

46. Вважаю, що такі порушення норм процесуального права призвели до прийняття Верховним Судом постанови, яка не відповідає закону та критеріям, що ставляться до судового рішення у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

47. Викладаючи окрему думку стосовно постанови, прийнятої Верховним Судом у справі, яка розглядається, вважаю за необхідне звернути увагу й на висновки цього ж Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано підстави та порядок застосування заходів реагування у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

48. Зокрема, у справі №160/7772/18 (постанова від 22.10.2021) Верховний Суд сформулював висновок щодо визначення суті, правового значення, основних ознак, умов і підстав застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про наявність для життя і здоров`я людей загрози внаслідок забруднення довкілля

49. Такий захід реагування як зупинення в судовому порядку певного виду господарської діяльності, у тому числі часткове, за своєю природою є запобіжним заходом, який покликаний запобігти поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров`я громадян, а його застосування в найкоротші строки покликане мінімізувати такий вплив і шкоду (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.05.2019 у справі №826/3031/18).

50. Право на звернення до суду виникає у органу державного нагляду на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, та за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. На цьому наголошено у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 808/2993/17).

51. Також Верховний Суд у постановах № 807/1410/17 від 11.09.2019 та № 804/3983/18 від 31.03.2021 звертав увагу на те, що захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

52. Повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, щодо яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування (висновки, наведені у постановах Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 у справі № 807/1410/17 та від 22.10.2019 у справі № 816/1349/16).

53. У справі № 160/7772/18 Верховний Суд, проаналізувавши норми Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підкреслював, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

54. На тому, що відповідно до статей 5-7, 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу, наголошено й у справі у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 №160/301/19, де предмет спору також стосувався часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

55. Отже, якщо суб`єкт господарювання використовує у своїй діяльності підключене, функціонуюче і не виведене з експлуатації устаткування визначеної законом виробничої потужності, передбачене Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря й, при цьому, не виконує приписів Держекоінспекції щодо усунення порушення вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», то такі обставини свідчать про наявність підстав для застосування у найкоротші строки заходу реагування у вигляді зупинення в судовому порядку певного виду господарської діяльності, у тому числі часткового, з метою запобігання поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров`я громадян, мінімізації такого впливу і шкоди екології.

56. У справі ж яка, розглядається, було встановлено, що Підприємством не в повному обсязі обліковуються джерела утворення викидів, які здійснюються з окремих джерел (газова різка, 2 пили) без отримання відповідного дозволу, а при вимірюванні зафіксовані наднормативні викиди по оксиду азоту, вуглецю, діоксиду сірки.

57. У 2016 році Підприємством здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у обсязі, який більше ніж в 6 разів перевищує кількість відходів, зазначених в матеріалах інвентаризації викидів забруднюючих речовин та у дозволі.

58. При цьому встановлено, що статистична звітність по формі 2- ТП (повітря) складаються не в повному обсязі, а первинний облік у сфері охорони атмосферного повітря не ведеться, не здійснюється виробничий контроль за охороною атмосферного повітря.

59. Існування одних лише цих обставин, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, за висновками Верховного Суду, наведеними у вищевказаних постановах, було достатньо для того, щоб застосувати запропоновані Держекоінспекцією заходи реагування, не кажучи вже про низку інших грубих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, на які позивач вказував у своєму позові, та які станом на момент звернення до суду з цим позовом залишались неусунутими й були зафіксовані у матеріалах перевірок, проведених у 2017 - 2020 роках, спричиняли забруднення атмосферного повітря, поверхневих водних об`єктів та підземних вод, оточуючої сміттєзвалище місцевості, навколишніх земельних ділянок, несанкціоноване звалювання відходів, облік та паспортизація яких не здійснювались тощо.

60. Очевидно, що такі порушення об`єктивно становили загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля, а отже зумовлювали наявність передбачених законом підстав для застосування заходів реагування, вказаних у вимогах позову Держекоінспекції.

61. Підсумовуючи усе вищевикладене вважаю, що суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, прийняв законну та обґрунтовану постанову про задоволення позову Держекоінспекції, яка скасована касаційним судом помилково.

62. З урахуванням вищевикладеного наполягаю на тому, що касаційну скаргу Приватного підприємства «ХЕЛП» належало залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №160/11107/20 - без змін.

Суддя Наталія КОВАЛЕНКО