Постанова

від 23.11.2023 по справі 522/9188/23-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7299/23

Справа № 522/9188/23-Е

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Переходова Миколи Віталійовича, представника ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Косіциної В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на її банківських рахунках, які відкриті в банківських установах України ОСОБА_1 , у межах ціни позову 1 163 146,20 грн.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначив, що незабезпечення позову може в майбутньому утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року заява ОСОБА_2 задоволена.

Накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на її банківських рахунках, які відкриті в банківських установах України ОСОБА_1 , у межах ціни позову 1 163 146,20 грн., крім коштів що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення на які заборонено (обмежено) законодавством.

Не погодившисьзухвалоюсуду, адвокат Переходов М.В., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду , обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що подання заяви про забезпечення позову, це зловживання процесуальними правами, так як дійсна мета заяви перешкодити виконанню остаточного рішення суду в іншій справі №916/3625/16.

Також вважає, що оскаржувана ухвала суперечить принципу правової визначеності, оскільки перешкоджає виконанню рішення в іншій справі.

Крім того, позивач не навів ані жодного доказу, ані аргументу щодо можливості потенційного невиконання рішення суду у разі задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Мойсеєнко Р.М., представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, ухвалу суду залишити в силі, оскільки вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, невмотивованими, а ухвалу такою, що винесена з урахуванням всіх обставин.

В судове засідання, призначене на 21 листопада 2023 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 83-84).

Від адвоката Переходова М.В., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта та її представника (а.с. 85-86).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпеченняпозову,суд першоїінстанції виходивіз обґрунтованостідоводів заяви,наведених заявником доказів, їх розумності та адекватності, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 1 163 146,20 грн. та судових витрат.

Постановою ВерховногоСуду від 25.04.2013 року у справі № 916/3625/16 було залишено в силі рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2020 року про стягнення з Повного товариства «ЛОМБАРД ПРЕМІУМ» ВЕЛІЧКО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ ТА КОМПАНІЯ» (вул. Князівська 30, буд.5, Одеса, Одеська область, 65026, код 36921414) на користь ОСОБА_1 вартість внеску у розмірі 1840000 грн., 3% річних у розмірі 124308,05 грн., інфляційні витрати у розмірі 327605,65 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 34378,71 грн.

ОСОБА_2 , звертаючись до суду зазначив, що має право на половину вказаних коштів, оскільки вони були спільним майном подружжя.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 просив накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на її банківських рахунках, які відкриті в банківських установах України ОСОБА_1 , у межах ціни позову 1 163 146,20 грн.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначив, що відповідач перебуваючи в шлюбі з позивачем стала учасником Повного товариства з розміром частки в капіталі 1840000 грн. В подальшому між подружжям існував судовий спір щодо вартості внеску, за результатами розгляду якого фактично визначено вартість внеску ОСОБА_1 до складеного капіталу товариства та суму коштів, які підлягають виплаті товариству. За рішенням суду їй виплачено вартість внеску, тому ОСОБА_2 має право на стягнення половини вартості внеску відповідача та інфляційних витрат, 3 % річних та судові витрати, як на спільне майно подружжя. Крім того, майновий стан відповідача є скрутним, вона ніде не працює та немає постійного доходу, і зареєстрованого майна, що вказує на те, що вона не зможе в майбутньому виконати рішення по справі, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи ту обставину, що із заяви про забезпечення позову вбачається, що існують підстави, які підтверджують необхідність забезпечення позову судом, зокрема, можливі негативні наслідки для ефективного захисту прав ОСОБА_2 , за захистом якого він звернувся до суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що доводи заявника про забезпечення позову є обґрунтованими, співмірними та відповідають вимогам процесуального закону.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги адвоката Переходова М.В., представника ОСОБА_1 про те, що подання заявипро забезпеченняпозову,це зловживанняпроцесуальними правами,так якдійсна метазаяви перешкодити виконаннюостаточного рішеннясуду віншій справі№916/3625/16,а також те, що позивач ненавів аніжодного доказу,ані аргументущодо можливостіпотенційного невиконаннярішення судуу разізадоволення позову,колегія суддів залишає без задоволення, оскільки судом першої інстанції надана належна оцінка співмірності заявлених позовних вимог заявленим вимогам забезпечення позову та застосування заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.

У відповідності з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (23 листопада 2023 року).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Переходова Миколи Віталійовича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 23 листопада 2023 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.О. Погорєлова