Ухвала

від 23.11.2023 по справі 278/1939/13-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1939/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.

Категорія 63 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

23 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/1939/13 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: територіальна громада в особі Житомирської міської ради, про встановлення факту родинних відносин

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року, ухваленого під головуванням судді Мокрецького В.І. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 роки в с. Піски Житомирського району та була зареєстрована у АДРЕСА_1 , є її рідною тіткою (оскільки доводилась рідною сестрою її матері ОСОБА_4 .

В обгрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 в с. Піски Житомирського району, була зареєстрована у АДРЕСА_1 . У листопаді 1992 року тітка оформила заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла їй ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді 35/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_2 . Зазначила, що у встановлений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю документів на підтвердження родинного зв`язку із померлою. Вказала, що спадкодавець ОСОБА_3 була старшою сестрою її матері ОСОБА_6 , проте від іншого батька. Документи про народження не збереглися. Встановлення юридичного факту їй необхідно для оформлення спадкових прав.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року заяву задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що померла ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа № 295/11035/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, під час розгляду якої їй (скаржниці) стало відомо про наявність оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин щодо спору про обсяг спадкового майна та законності заповіту ОСОБА_3 з посиланням на те, що згідно документів житловий будинок в цілому належав ОСОБА_7 та на момент складання заповіту поділений не був.

ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуваним рішенням встановлено факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до участі у розгляді справи її ( ОСОБА_2 ) притягнуто не було, а оскаржуваним рішенням порушені її права, як спадкоємця житлового будинку. Наголошує, що на даний час ОСОБА_1 зробила відчуження частини будинку, але їй ( ОСОБА_2 ) ніхто не пропонував викупити зазначену частину будинку, оскільки співвласники будинку мають переважне право на придбання іншої частини будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням права ОСОБА_2 не порушені, вона не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , а тому і спір про право відсутній.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 5).

Після її смерті залишилось спадкове майно 35/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_2 (колишня адреса АДРЕСА_3 ) (а.с. 4).

11.11.1992 ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого усе належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті, з чого б воно не складалось і де б не знаходилось, заповіла племінниці ОСОБА_8 (а.с. 16).

06.03.2005 ОСОБА_8 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с. 22).

Із Довідки Другої Житомирської державної нотаріальної контори від 10.04.2013 №677/02-14 вбачається, що вказаною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №59/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно до якої, заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 (а.с. 26).

Постановою державного нотаріуса Другої Житомирської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 678/02-31 від 10.04.2013 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_4 , за законом через відсутність у заявниці документів, які підтверджують родинний зв`язок з померлою ОСОБА_3 (а.с. 27).

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 вказала, що вона є спадкоємцем після смерті тітки, а оскільки постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю документів на підтвердження родинних зв`язків, вона просила задовольнити позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, посилаючись на те, що до участі у розгляді справи її притягнуто не було, а оскаржуваним рішенням порушені її права.

Ухвалою апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованістьрішеннясуду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про закриття апеляційного провадження з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Наведена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказувала, що у неї існує спір із ОСОБА_1 щодо житлового будинку в АДРЕСА_2 , співвласником якого вона є, а тому оспорюваним рішенням суду першої інстанції її права порушені.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.11.1992 ОСОБА_3 , склала на ім`я ОСОБА_1 заповіт на все своє майно, що посвідчений Другою державною нотаріальною конторою за№ 2-5530.

Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_3 була власником 35/100 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_5 ). Іншими доказами цей факт не спростовано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , у зв`язку із чим ОСОБА_1 оформила свої спадкові права та отримала свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 також є спадкоємицею померлої ОСОБА_3 за законом чи за заповітом, а доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що оскаржуване рішення впливає на її законні права та інтереси як спадкоємця житловогобудинку є безпідставними, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців (ст. 1216 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником 65/100 ідеальних частин вказаного будинку. Таким чином сторони у справі є співвласниками названого вище нерухомого майна та між ними існує спір щодо будинку.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту родинних відносин.

Згідно пп. 1) ч. 1 ст. 256 ЦПК України (редакція чинна на момент розгляду справи) суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Зокрема, такий факт може встановлюватись між фізичними особами, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.

Таким чином, той факт, що ОСОБА_2 успадкувала частку у будинку після смерті своєї матері (колишньої власниці 65/100 частин будинку) не може сам по собі бути підставою для оскарження встановлених родинних відносин між померлою тіткою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом.

Приходько ОСОБА_10 набула право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину №4-861 від 30.10.2008 на 65/100 частин спірного житлового будинку. Попереднім власником була ОСОБА_7 .

З моменту оформлення ОСОБА_2 права власності на 65/100 частини житлового будинку на підставі свідоцтва про спадщину від іншого співвласника спірного будинку - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 не зверталась із заявами щодо прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 та жодним чином не заявляла про свої права, як спадкоємця. Спір між співвласниками будинку виник через тривалий час після винесення оскаржуваного рішення суду та оформлення ОСОБА_1 спадкових прав та пов`язаний із переважним правом співвласника будинку на придбання іншої частини будинку.

Виходячи із наведеного, з урахуванням того, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням місцевого суду її майнові права не порушені, спору про право не вбачається, а тому в розумінні наведених вище норм закону та висновків Верховного Суду, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст. ч.1 п.3, ч.2 ст. 362, 381, 382, 390, 391 ЦПК України суд

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року у цивільній справі № 278/1939/13 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді