Постанова

від 28.02.2024 по справі 278/1939/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 278/1939/13-ц

провадження № 61-18492св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - територіальна громада в особі Житомирської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимогзаяви

У квітні 2013 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 у с. Піски Житомирського району, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 1992 року тітка оформила заповіт, згідно з яким усе своє майно заповіла їй ( ОСОБА_1 ). Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді 35/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_2 . У встановлений законом строк заявниця звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте останній відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження родинного зв`язку із померлою. Спадкодавець ОСОБА_3 була старшою сестрою матері заявниці - ОСОБА_4 , проте від іншого батька, а документи про народження не збереглися. Встановлення юридичного факту їй необхідно для оформлення спадкових прав.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років в с. Піски Житомирського району та була зареєстрована у АДРЕСА_1 , є її рідною тіткою (оскільки доводилась рідною сестрою її матері ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року заяву задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що померла ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт родинних відносин, а саме те, що померла ОСОБА_3 є рідною тіткою заявниці ОСОБА_1 підтверджуться зібраними у справі доказами, зокрема свідоцтвами про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , свідоцтвами про народження та укладення шлюбу заявниці, у зв`язку із чим заява підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та інтереси, - ОСОБА_2 20 жовтня 2023 року звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня2023 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційноїінстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , оскаржуваним рішенням місцевого суду її майнові права не порушені, спору про право не вбачається, тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 грудня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, щосудові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

22 січня 2024 року від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 до Верховного Судунадійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявниця просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на їїзаконність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2023 року у відкритті касаційного провадження на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2013 року відмовлено; відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи.

10 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті залишилось спадкове майно - 35/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_2 (колишня адреса - АДРЕСА_3 ).

11 листопада 1992 року ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого усе належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті, з чого б воно не складалось і де б не знаходилось, заповіла племінниці ОСОБА_8

06 березня 2005 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Із Довідки Другої Житомирської державної нотаріальної контори від 10 квітня 2013 року № 677/02-14 вбачається, що вказаною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 59/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно до якої, заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Другої Житомирської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 678/02-31 від 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_4 , за законом через відсутність у заявниці документів, які підтверджують родинний зв`язок з померлою ОСОБА_3

ОСОБА_2 є власником 65/100 часток житлового будинку в АДРЕСА_2 на підставі виданого 30 жовтня 2008 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухваласуду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов`язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цієї осіб.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 для оформлення спадкових прав після смерті останньої.

Установивши, що ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона такожє спадкоємицею померлої ОСОБА_3 за законом чи за заповітом, а також на підтвердження того, що вона є учасником вказаних спадкових правовідносин, з`ясувавши, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, апеляційний суд, виходячи з конкретних обставин цієї справи та з урахуванням змісту судового рішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм цивільного процесуального права та переважно стосуються невірного тлумачення цивільного процесуального законодавства.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_2 заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати

або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку,

що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна

для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником

не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, наведені заявником обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України

не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов