Рішення

від 22.11.2023 по справі 723/2604/23

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/2604/23

Провадження № 2/723/3336/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пташник А.М.

за участю секретаря Ілюк С.Д.

позивача ОСОБА_1

представники третьої особи Галюк Д.В.

ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до Великокучурівськї сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: релігійна організація «Релігійна громада Церква Христова в місті Чернівці» в особі ОСОБА_5 про визнання рішення і дій Великокучурівської сільської ради по зняттю з реєстрації місця проживання незаконними.

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Великокучурівськї сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: релігійна організація «Релігійна громада Церква Христова в місті Чернівці» в особі ОСОБА_5 про визнання рішення і дій Великокучурівської сільської ради по зняттю з реєстрації місця проживання незаконними, в якому просить визнати незаконним рішення від 19.05.2023 року Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 23.07.2009 року чоловік позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , уклавши договір дарування житлового будинку, подарували «Релігійній організації Церква Христова в місті Чернівці», побудований її чоловіком житловий будинок і зал для релігійних зібрань, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Власником будівель стала юридична особа релігійна громада.

Дані будівлі розташовані на приватній земельній ділянці, площею 0,0873 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №094239, виданого Великокучурівською сільською радою 22 лютого 2005 року.

ОСОБА_6 з 2000 року був проповідником Релігійної організації Церква Христова в місті Чернівці, а 06.02.2022 року, Загальними зборами членів Церкви було обрано його керівником та уповноваженим представником перед органами влади, громадськими організаціями та установами, підписантом угод та уповноваженим на здійснення інших дій від імені Церкви.

Однак, без відома ОСОБА_6 , та без його присутності спочатку на загальних зборах членів Церкви 17.04.2023 року Релігійну організацію Церкви Христової в м. Чернівці було перейменовано на Релігійну організацію «Релігійна громада Церква Христова в м. Чернівці», а згодом 12.05.2023 року було змінено керівника, яким став ОСОБА_5 .

З 16.07.2015 року чоловік позивача ОСОБА_6 та їх донька ОСОБА_7 були зареєстровані за місцем проживання АДРЕСА_1 в будинку, який належить релігійній організації. За цією адресою сім`я позивача постійно проживає до цього часу.

Позивач вважає рішення Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області незаконним та таким, що порушує права її малолітньої доньки.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що вважає, дії Великокучурівської сілької ради законними, оскільки власником зазначеного будинку є церква і це створює певні незручності для користування майном. Батько дитини ОСОБА_6 був виписаний з зазначеного будинку після того, як він самоусунувся від діяльності церкви, а позивач зареєстрована за іншою адресою, тому вважає, що дитина має бути зареєстрована за місцем проживання матері.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просить його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача Великокучурівської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву в якому просить розгляд справи провести без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третьої особи в судовому засіданні заперечували щодо обставин викладених в позові, попередньо надавши суду заперечення на позовну заяву, просять відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі посилаючись на викладені в запереченні докази.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 19)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . (а.с. 20)

Відповідно до довідки від 13.07.2020 року №1052 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 її місце проживання зареєстровано в АДРЕСА_1 . (а.с. 14)

Як вбачається із листа Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №592 від 22.05.2023 року ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 було знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 заявою власника житлового будинку згідно п.п.2 п.1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». (а.с. 27)

Згідно інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договорів дарування власником житлового будинку із залом для релігійних зібрань, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,0873 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Годилів Великокучукрівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області є Релігійна організація «релігійна громада Церква Христова в м.Чернівці». (а.с. 87-94)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлення порядку надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

За приписами ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла, без подання паспортного документу та військово-облікового документу особи, яку знімають з реєстрації.

Разом з тим, відповідно до пп. 5 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Згідно п. 57 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає: паспортний документ (у разі особистого звернення); свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років); документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору; військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи у зв`язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.

Пунктом 61 Порядку вказується, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Відповідно до заперечення від 01.08.2023 року представника третьої особи поданого на позовну заяву вбачається, що Релігійна організація «Релігійна громада Церква Христова в м.Чернівці» не надавала дозволу на реєстрацію, не приймала рішення на Загальних зборах громади, щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , яка не може бути зареєстрована не за місцем реєстрації одного з батьків, а станом на час розгляду справи у спірному житловому будинку її батько не зареєстрований. Окрім того зазначає, що позивач має власне житло, де вона фактично зареєстрована і зобов`язана як мати здійснити державну реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за цією адресою.

У зв`язку з наведеним, Релігійна організація «Релігійна громада Церква Христова в м.Чернівці» як власники будинку, що розташований в АДРЕСА_1 скористалися наданим їм правом та звернувся до Центру надання адміністративних послуг з заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_6 та його малолітньої доньки ОСОБА_4 . Таким чином, зняття з реєстрації малолітньої ОСОБА_4 , інтереси якої представляє мати позивач ОСОБА_1 із задекларованого місця проживання у житловому будинку в АДРЕСА_1 , що належить Релігійній організації «Релігійна громада Церква Христова в м.Чернівці», на праві власності було вчинено у повній відповідності із чинним законодавством.

Доводи позивача про позбавлення її малолітньої доньки, діями відповідача, права користування та проживання у житловому будинку є безпідставними та спростовуються ч. 3 ст. 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» згідно якого декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом).

У ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається тільки на підставах, передбачених законом, і має відбуватись у судовому порядку.

Цивільний кодекс України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до Великокучурівськї сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: релігійна організація «Релігійна громада Церква Христова в місті Чернівці» в особі ОСОБА_5 про визнання рішення і дій Великокучурівської сільської ради по зняттю з реєстрації місця проживання незаконними - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького Апеляційного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повне судове рішення виготовлене 23 листопада 2023 року.

Суддя Сторожинецького районного суду: Антоніна ПТАШНИК