Постанова

від 20.11.2023 по справі 924/419/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року Справа № 924/419/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засіданні Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 (повний текст 24.07.2023) у справі №924/419/23 (суддя Яроцький А.М.)

за позовом Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець"

до Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство культури та інформаційної політики України

про звільнення та передачу об`єкта нерухомого майна

за участю представників:

позивача - Тарнавська А.І., Фенцур В.В. (поза межами приміщення суду);

відповідача (апелянта) - Тимків Т.М. (поза межами приміщення суду);

третьої особи - Яцишен Д.В. (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 задоволено позов Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" до Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство культури та інформаційної політики України, про звільнення та передачу об`єкта нерухомого майна.

Зобов`язано релігійну організацію "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" звільнити будівлю Здвиженської церкви у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Кам`янець-Подільський, провулок Карвасари, 24 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 455014768104) та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику "Кам`янець". Стягнуто з відповідача на користь позивача 2684,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Релігійна організація "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт звертає увагу, що позивач визнав (не заперечував), що саме відповідач, а не будь-яка інша особа, отримав в користування Здвиженську церкву та використовував її тривалий час.

Стверджує, що у своєму рішенні суд першої інстанції не вірно встановив сторону договору, зокрема суд зазначив, що стороною є Хрестовоздвиженська церква XVIII ст., а не релігійна громада, як така.

Зазначає, що відповідач є діючою релігійною громадою, яка була зареєстрована 26.10.1990 та одержала правоздатність юридичної особи 23.12.1991. Здвиженська церква перебувала та перебуває у користуванні релігійної громади неперервно з 22.11.1990, та відповідно утримується виключно за кошти громади.

Звертає увагу, що сторони протягом тривалого часу виконували умови Типового договору та не пред`являли жодних вимог/пропозицій щодо його припинення/нікчемності або ж нотаріального посвідчення, аж до часу звернення до суду.

Також зазначає, що дії державного органу не сприяли юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси, оскільки мова йшла про майно державної власності (пам`ятник національного значення), який більше 14 років утримувався виключно за кошти релігійної громади.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Листом від 21.08.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

25.08.2023 матеріали справи №924/419/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 - залишено без руху.

18.09.2023 від Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн та докази направлення апеляційної скарги сторонам у справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2023 об 11:00год. Запропоновано позивачу у строк до 13.10.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

09.10.2023 до суду від Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що підписаний сторонами у простій письмовій формі строком на 5 років Типовий договір без додержання імперативних приписів закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним, а відтак, визнання його недійсним судом не вимагається.

Таким чином, у зв`язку із встановленням факту недійсності (нікчемності) договору, останній не породжує для відповідача право на користування спірним майном, яке виникало на підставі цього договору.

Прийняте позивачем рішення про відмову від договору (оспорюваний правочин) призвело до досягнення легітимної мети, встановленої статтею 653 ЦК України, а саме - потягло припинення взаємних зобов`язань сторін, якими вони були пов`язані до цього цим договором.

Позивач зазначає, що не заперечує про наявність у відповідача статусу юридичної особи, проте ця юридична особа на сьогодні не є релігійною громадою з наданою їй законодавством правосуб`єктністю як релігійній організації, виходячи з наявних документів та інформації.

Звертає увагу, що відповідач на сьогодні не виконав умови спеціального Закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійної організації, та у встановлений ним термін не змінив офіційної назви у статуті, а відповідно до норм зазначеного Закону, який визначає правочинність юридичної особи як релігійної громади, статут відповідача на сьогодні втратив чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації.

Починаючи з 15 березня 2009 року Здвиженська церква у Карвасара перебувала у користуванні релігійної громади на підставі Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, що свідчить про те, що церква перебуває не в оренді у релігійної громади, тому подальше її використання можливе лише згідно Закону №157-ІХ «Про оренду державного й комунального майна» (зі змінами й доповненнями від 2023 року) від 3 жовтня 2019 року на основі договору оренди, який укладає територіальне відділення Фонду Держмайна України у Хмельницькій та Вінницькій областях за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Також, звертає увагу, що у позовній заяві не було вказано, що це негаторний позов та позивач у позовній заяві не посилався на ст.391 ЦК України, яка регулює питання, щодо негаторного позову.

Відповідач не надав доказів суду про те, що якась із сторін ухилялася від нотаріального посвідчення договору, і що існує відповідне судове рішення за позовом будь-якої із сторін про визнання договору дійсним. В законодавстві не зазначено хто має бути ініціатором нотаріального посвідчення Договору.

Також зазначає. що відповідач не надав будь-яких доказів щодо порушення його права на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Позивач звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стреч проти Сполученого Королівства» йдеться про зовсім іншу ситуацію чим склалася між позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції залишити судове рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 без змін, а скаргу релігійної організації «Хрестовоздвиженської Української Православної церкви» без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.11.2023 о 12:00 год.

20.11.2023 до суду від представника Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" надійшли додаткові пояснення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 02.11.2023, 20.11.2023 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

Представники позивача та третьої особи заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, а також надали пояснення по справі. Просили відмовити у задоволення апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

22.11.1990 між Хрестовоздвиженською церквою XVIII ст., Карвасари, 24, та Національним історико-архітектурним заповідником було укладено Охоронний договір №2 згідно пункту 1 якого державний орган передає, а користувач приймає в безоплатне користування будинок пам`ятки архітектури Хрестовоздвиженську церкву XVIII ст., Карвасари, 24, з метою використання приміщень цієї пам`ятки для здійснення релігійних обрядів.

Згідно Акту від 22.11.1990 Національний історико-архітектурний заповідник передав в користування релігійній громаді в особі настоятеля Хрестовоздвиженської церкви пам`ятник архітектури XVIII ст. Хрестовоздвиженську церкву, за адресою м.Кам`янець-Подільський, вул. Карвасари, 24.

Згідно з копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська православна церква", датою державної реєстрації даної релігійної організації є 23.12.1991.

15.03.2009 між Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець" (далі державна організація) з однієї сторони та Хрестовоздвиженською Українською Православною Церквою з другої сторони укладено Типовий договір №6 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю.

Відповідно до п.1 Типового договору державна організація передає, а користувач приймає у безоплатне користування культову будівлю - пам`ятку архітектури Здвиженську церкву з дзвіницею, 1799р., національного значення, охор.№752, інше майно, що є державною власністю і перебуває на балансі державної організації (далі майно). Склад і вартість майна, що передається користувачу згідно з цим договором, визначені відповідно до передатного балансу державної організації станом на 15 березня 2009 р. (на дату проведення інвентаризації майна).

Пунктом 2 Типового договору передбачено, що для передачі і повернення майна сторони утворюють комісію, головою якої визначається представник державної організації.

Згідно пункт 3 Типового договору набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору .

Підпунктом 5 пункту 6 Типового договору встановлено, що у разі припинення дії цього договору користувач зобов`язаний повернути майно в належному стані, не гіршому ніж під час передачі його у користування, з урахуванням фізичного зносу, або у стані, обумовленому цим договором.

Державна організація має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання (підпункт 2, пункту 7 Типового договору).

Пунктом 10 Типового договору передбачено, що у разі коли майно, що передається, є пам`яткою культурної спадщини чи її частиною, користувач зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання його у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 16, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15 березня 2014 року. Дія договору може бути продовжена за згодою сторін.

Типового договору підписано сторонами та скріплено відтисками печаток.

15.03.2009 сторонами підписано Акт приймання-передачі №5, згідно якого Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" передав, а Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква прийняла в безплатне користування в задовільному стані майно: Пам`ятку архітектури 1799р., національного значення Здвиженську церкву з дзвіницею, охор.№752.

До матеріалів справи долучено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №333835 від 06.07.2009 виданий Хрестовоздвиженській Українській православній церкві (м.Кам`янець-Подільський, вул.Карвасари, 24) на підставі рішення Кам`янець-Подільської міської ради №36 від 28.04.2009 про те, що остання є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1495 га (1495 кв.м). Земельна ділянка розташована за адресую: вул.Карвасари, 24, м.Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл., цільове призначення для обслуговування комплексу будівель церкви. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030974400013. До акту долучено План меж земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:28:001:0004, площею 0,1495 га.

Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС №954232 від 16.11.2012 Здвиженська церква у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м, за адресою: Хмельницька обл., м.Кам`янець-Подільський, вул.Карвасари, 24, перебуває в державній власності на підставі рішення виконавчого комітету міської ради №2029 від 11.11.2012. Власником є держава в особі Міністерства культури України.

Матеріали справи містять копію Витягу про державну реєстрацію прав, сформованого Кам`янець-Подільським міжміським бюро технічно інвентаризації №36283370 від 16.11.2012. Згідно Витягу Здвиженська церква у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., за адресою: Хмельницька обл., м.Кам`янець-Подільський, вул.Карвасари, 24, перебуває в державній власності на підставі Свідоцтва серії САС №954232 від 16.11.2012. Власником є держава в особі Міністерства культури України.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 16.09.2014, Здвиженська церква у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., за адресою: Хмельницька обл., м.Кам`янець-Подільський, вул. Карвасари, 24, перебуває у державній власності, власником є Міністерство культури України.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 17.12.2014, національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" є користувачем Здвиженської церкви у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., за адресою: Хмельницька обл., м.Кам`янець-Подільський, вул. Карвасари, 24, на праві оперативного управління. Підстава виникнення іншого речового права Наказ Міністерства культури України №1239/0/16-11 від 26.12.2011.

15.03.2014 сторонами було укладено Угоду №6/1 про внесення доповнень до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Пунктом 1 угоди вирішено пункт 16 Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю на пам`ятку архітектури національного значення Здвиженська церква у Карвасарах (Церква Воздвиження Чесного Хреста та дзвіниця), 1799р. охор.№752 від 15.03.2009 №6 (далі - Договір) доповнити реченням: "Дія Договору продовжена за згодою сторін по "15" березня 2019 року".

15.03.2019 сторонами було укладено Угоду №6/2 про внесення доповнень та змін до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Пунктом 1 угоди вирішено пункт 16 Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю на пам`ятку архітектури національного значення 1799р. Здвиженська церква (дер) у Карвасарах (Церква Воздвиження Чесного Хреста) (дер.) та дзвіниця, охор. №752 від 15.03.2009 №6 (далі - Договір) доповнити реченням: "Дія Договору продовжена за згодою сторін по 20 жовтня 2019 року".

21.10.2019 сторонами було укладено Угоду №6/3 про внесення доповнень та змін до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Пунктом 1 угоди вирішено пункт 16 Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю на пам`ятку архітектури національного значення 1799р. Здвиженська церква (дер) у Карвасарах (Церква Воздвиження Чесного Хреста) (дер.) та дзвіниця, охор. №752 від 15.03.2009 №6 (далі - Договір) доповнити реченням: "Дія Договору продовжена за згодою сторін по 20 жовтня 2020 року".

20.10.2020 сторонами було укладено Угоду №6/4 про внесення доповнень та змін до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю на пам`ятку архітектури національного значення Здвиженська церква, охор. №752, вул. Карвасари, 24, від 15 березня 2009р. №6. Пунктом 1 угоди вирішено пункт 16 Типового договору доповнити реченням: "Дія Договору продовжена за згодою сторін по 20 жовтня 2021 року".

20.10.2021 сторонами було укладено Угоду №6/5 про внесення доповнень та змін до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю на пам`ятку архітектури національного значення Здвиженська церква, охор. №752, вул. Карвасари, 24, від 15 березня 2009р. №6. Пунктом 1 угоди вирішено пункт 16 Типового договору доповнити реченням: "Дія Договору продовжена за згодою сторін по 20 жовтня 2022 року".

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Угоди №5/4 від 20.10.2022 про внесення доповнень до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю на пам`ятку архітектури національного значення 1799р., Здвиженська церква (дер.) у Карвасарах, охор. 752, за адресою: вул. Карвасари, 24, від 15.03.2009 №6. Пунктом 1 угоди вирішено пункт 16 Типового договору доповнити реченням: "Дія Договору продовжена за згодою сторін по 20 жовтня 2023 року".

До матеріалів справи долучено копію Угоди №6/5 від 20.10.2022 про внесення змін до Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини національного значення 1799р., Здвиженська церква (дер.) у Карвасарах, охор.752, за адресою: вул. Карвасари, 24, від 15.03.2009 №6. Пунктом 2 угоди вирішено пункт 2 Охоронного договору викласти в редакції: "Термін дії з 15.03.2009р. продовжити по 20 жовтня 2023 року".

У листі Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" №01-17/28 від 20.01.2023 відправник просить настоятеля Хрестовоздвиженської Української православної церкви застрахувати майно (Здвиженську церкву) та надати завірені належним чином копії страхування і документів, які підтверджують оплату.

Наказом Генерального директора Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець №20 від 20.02.2023 "Про створення комісії для приймання-передачі Хрестовоздвиженської церкви, 1799р. на вул.Карвасари, 24 в м.Кам`янець-Подільському" було вирішено створити комісію для приймання-передачі Хрестовоздвиженської церкви, 1799р. на вул. Карвасари, 24 в м.Кам`янець-Подільському від Української православної церкви до держави та визначено склад комісії. (пункт 1 Наказу).

20.02.2023 Генеральний директор Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" надіслав на адресу настоятеля Хрестовоздвиженської Української православної церкви лист №01-17/50 в якому зазначено, що враховуючи положення Указу Президента України від 01 грудня 2022 року №820/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та (інших обмежувальних заходів (санкцій)" та Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, затвердженого наказом Державної служби України з ектнополітики та свободи совісті від 27 січня 2023 року № Н-8/11, заповідник утримується від продовження дії типового договору №6 від 15.03.2009. З метою належною оформлення повернення державній установі/державі Хрестовоздвиженської церкви, 1799р. на вул. Карвасари, 24, у листі просять адресата з`явитися на підписання Акту приймання-передачі майна 21 лютого 2023 року о 13:00 за місцезнаходженням відповідного майна.

Актом роботи комісії по прийманню-передачі пам`ятки архітектури Хрестовоздвиженської церкви, в м.Кам`янці-Подільському від 07.03.2023 представники Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" засвідчили своїми підписами відмову настоятеля Хрестовоздвиженської Української православної церкви Тараса Тимківа 07 березня 2023 року в 16-00 год. на території-Хрестовоздвиженської церкви здійснити передачу будівлі Хрестовоздвиженської церкви, в зв`язку з закінченням 20.10.2022 терміну дії Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією Хрестовоздвиженської церкви, 1799р. на вул. Карвасари, 24, №6 від 15.03.2009 з додатковими угодами.

08.03.2023 Генеральний директор Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" надіслав на адресу Хрестовоздвиженської Української православної церкви лист №01-17/92 в якому просить підписати Акт прийому-передачі майна та звільнити приміщення церкви до 10.03.2023 для подальшого її використання в екскурсійній діяльності. Повідомляє, що в подальшому релігійна організація зможе звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо отримання в установленому законодавством порядку погодження на передачу в оренду даної пам`ятки архітектури.

Рішенням 27 сесії VІІІ скликання Кам`янець-Подільської міської ради від 04.04.2023 №390/27 було вирішено припинити право користування земельною ділянкою за адресою: м.Кам`янець-Подільський, вул.Карвасари, 24, кадастровий номер 6810400000:28:001:0004, переданою в користування рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради від 28.08.2009 №36 Хрестовоздвиженській Українській православній церкві (пункт 1).

17.04.2023 позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, в якій просив зобов`язати Регіональну організацію "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" звільнити будівлю Здвиженської церкви у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вулиця Карвасари, 24, (РНОНМ в ДРРПНМ: 455014768104) та передати її позивачу, посилаючись на відсутність правових підставі користування відповідачем спірним об`єктом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2009 між Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець" (далі державна організація) з однієї сторони та Хрестовоздвиженською Українською Православною Церквою з другої сторони укладено Типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Пунктом 1 договору передбачено, що державна організація передає, а користувач приймає у безоплатне користування культову будівлю - пам`ятку архітектури Здвиженську церкву з дзвіницею, 1799р., національного значення, охор.№752, інше майно, що є державною власністю і перебуває на балансі державної організації.

За своєю правовою природою, підписаний сторонами Типовий договір від 15 березня 2009 року є договором позички, який врегульовано спеціальними нормами глави 60 ЦК України.

Як встановлено ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні, (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.828 Цивільного кодексу України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату укладення Типового договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що первинний строк підписаного сторонами Типового договору від 15 березня 2009 року становив 5 років (з 15 березня 2009року по 15 березня 2014 року), суд першої інстанції правильно зазначив, що даний договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню згідно з вищенаведеними імперативними приписами закону.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У ньому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, кожен із учасників цивільних правовідносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. Особи, дотримуючись зазначених принципів, повинні усвідомлювати та передбачати можливість настання певних наслідків при невиконанні передбачених законом обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, відповідач бажаючи використовувати передане за типовим договором майно понад три роки, на виконання вимог вищевказаних норм Цивільного кодексу України щодо дотримання обов`язкової нотаріальної форми договору, діючи добросовісно і розумно, повинен був звернутися до Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" із вимогою про нотаріальне посвідчення типового договору, а у випадку ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, звернутися до суду з відповідним позовом про визнання типового договору дійсним.

При цьому, посилання відповідача на ту обставину, що Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" тривалий час не звертав увагу на те, що типовий договір не був нотаріально посвідчений, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

З урахуванням наведеного, підписаний сторонами у простій письмовій формі строком на 5 років вищевказаний Типовий договір без додержання імперативних приписів закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним, а відтак, визнання його недійсним судом не вимагається.

В свою чергу, нікчемний правочин не може бути правовою підставою для підтвердження законного права відповідача на користування об`єктом.

Таким чином, фактичне користування відповідачем спірним об`єктом у даній ситуації слід кваліфікувати як безпідставне.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що додаткова угода це додаток до договору, який укладається сторонами у такій же формі, як і сам договір.

Таким чином, укладені між сторонами додаткові угоди є нікчемними, а відтак, визнання їх недійсними судом також не вимагається.

Відповідач стверджує про користування спірною будівлею на підставі Охоронного договору №2 від 22.11.1990 укладеного між Хрестовоздвиженською церквою XVІІІ ст. та Національним історико-архітектурним заповідником.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача у справі (Релігійна організація "Хрестовоздвиженська Українська православна церква"), датою державної реєстрації даної релігійної організації є 23.12.1991, тобто, після укладення вищевказаного Охоронного договору.

Приписами ст.13 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації встановлено, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення)

Матеріали справи не містять доказів правонаступництва Релігійною організацією "Хрестовоздвиженська Українська православна церква" прав та обов`язків Хрестовоздвиженської церкви XVІІІ ст., що є стороною Охоронного договору №2 від 22.11.1990, а отже, даний договір не можна вважати підставою користування відповідачем Здвиженською церквою з дзвіницею, загальною площею 112,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кам`янець-Подільський, вул.Карвасари, 24.

Доводи відповідача щодо користування спірною будівлею на підставі Охоронного договору №б/н від 15.03.2009 укладеного між Хрестовоздвиженською Українською православною церквою та Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець", судом також до уваги не приймаються, оскільки останній був укладений на виконання Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю №6 від 15.03.2009.

Охоронний договір за своєю правовою природою є адміністративним договором.

Стаття 3 КАС України визначає, зокрема, адміністративний договір як акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст.23 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Охоронний договір №б/н від 15.03.2009 спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов`язання для іншого суб`єкта договору.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму (постанова Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18).

Отже, охоронний договір є адміністративним договором, регулює інший вид відносин, відмінних від цивільно-правових використання спірною будівлею і які пов`язані виключно із зобов`язанням відповідача по збереженню та охороні об`єкта культурної спадщини, а тому самостійних підстав для користування спірним об`єктом з вказаного договору не вбачається.

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою, право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Як встановлено ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.167 Цивільного кодексу України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст. 170 ЦК України).

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.4.26 постанови від 19.09.2019р. у справі №906/1063/18).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.47 постанови від 15.10.2019р. у справі №902/1003/17).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року у справі №907/810/15).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі №6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 17.12.2014, національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" є користувачем Здвиженської церкви у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Карвасари, 24, на праві оперативного управління. Підстава виникнення іншого речового права Наказ Міністерства культури України №1239/0/16-11 від 26.12.2011.

Зважаючи на викладене, позивачем із даними позовними вимогами може виступати власник або користувач майна. Отже, Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" є належним позивачем у справі.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставне твердження скаржника про унеможливлення застосування судом першої інстанції положень статті 391 ЦК України.

20.02.2023 Генеральний директор Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" надіслав на адресу настоятеля Хрестовоздвиженської Української православної церкви лист №01-17/50 в якому зазначено, що враховуючи положення Указу Президента України від 01 грудня 2022 року №820/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та (інших обмежувальних заходів (санкцій)" та Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, затвердженого наказом Державної служби України з ектнополітики та свободи совісті від 27 січня 2023 року №Н-8/11, заповідник утримується від продовження дії типового договору №6 від 15.03.2009. З метою належною оформлення повернення державній установі/державі Хрестовоздвиженської церкви, 1799р. на вул. Карвасари, 24, у листі просять адресата з`явитися на підписання Акту приймання-передачі майна 21 лютого 2023 року о 13:00 за місцезнаходженням відповідного майна.

Актом роботи комісії по прийманню-передачі пам`ятки архітектури Хрестовоздвиженської церкви, в м.Кам`янці-Подільському від 07.03.2023 представники Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" засвідчили своїми підписами відмову настоятеля Хрестовоздвиженської Української православної церкви Тараса Тимківа 07 березня 2023 року в 16-00 год. на території Хрестовоздвиженської церкви здійснити передачу будівлі Хрестовоздвиженської церкви, в зв`язку з закінченням 20.10.2022 терміну дії Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією Хрестовоздвиженської церкви, 1799р. на вул. Карвасари, 24, №6 від 15.03.2009 з додатковими угодами.

08.03.2023 Генеральний директор Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" надіслав на адресу Хрестовоздвиженської Української православної церкви лист №01-17/92 в якому просить підписати Акт прийому-передачі майна та звільнити приміщення церкви до 10.03.2023 для подальшого її використання в екскурсійній діяльності. Повідомляє, що в подальшому релігійна організація зможе звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо отримання в установленому законодавством порядку погодження на передачу в оренду даної пам`ятки архітектури.

Наведеним підтверджується, що станом на час звернення Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" з позовом до суду, державне майно - приміщення будівлі Здвиженської церкви, 1799р. на вул.Карвасари, 24 і надалі перебуває у користуванні Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква", а відповідач відмовляється його повернути.

Згідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, вимоги Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" до Регіональної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" про зобов`язання відповідача звільнити будівлю Здвиженської церкви у Карвасарах, загальною площею 112,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Кам`янець-Подільський, вулиця Карвасари, 24, (РНОНМ в ДРРПНМ: 455014768104) та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику "Кам`янець" є обґрунтованими та правомірними.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що посилання апелянта на користування Здвиженською церквою у минулих роках (з 1990 року до 2009 року) не мають вирішального значення для суду та правильного вирішення даного спору, оскільки предметом дослідження у даній справі є Типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю №6 від 15.03.2009 і саме правовідносини за цим договором розглядаються судом в межах даної справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 27.12.2019 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX, пункт 2 статті 9 якого встановлює заборону передавати державне майно в безоплатне користування або позичку.

Таким чином, держава, як власник вирішила змінити правила користування державним майном в межах України, у тому числі з безоплатного користування шляхом заборони такого.

Дана норма є імперативною і є обов`язковою до виконання балансоутримувачами державного майна, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, за потреби подальшого використання спірного майна, Релігійній організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" необхідно укласти договір оренди з врахуванням вимог нового законодавства про оренду.

Щодо посилання апелянта про не врахування судом першої інстанції аргументів відповідача відносно необхідності врахування висновків Європейського суду з прав людини, що висвітлені у рішенні по справі «Стретч проти Сполученого Королівства», колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати, в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

У свою чергу, у рішенні ЄСПЛ по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Таким чином, "правомірні очікування" у релігійної організації можуть виникати лише у випадку дотримання усіх вимог закону, зокрема, і чинного на момент розгляду справи Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чого релігійною організацією дотримано не було.

Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги додані до апеляційної скарги апелянтом нові докази, зокрема: рішення президії Кам`янець-Подільської міської ради від 17.07.1990 №24; рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №223 від 19.07.1990; заява про реєстрацію Статуту від 01.09.1991; список громадян, які утворили релігійну організацію; протокол парафіяльних зборів громади Української Православної церкви від 01.09.1991; рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради №173 від 16.10.1990; Статут; рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради №190 від 26.10.1990; заключення про реєстрацію релігійного об`єднання; рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №411 від 22.11.1990; свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №450.

При цьому, суд апеляційної інстанції керується наступним.

Як встановлено з ч.ч.1-5 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заперечення, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем суду та належним чином обґрунтована.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання цих додаткових доказів до суду першої інстанції.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення відповідача до суду з відповідним відзивом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Окрім цього, докази надані відповідачем разом з апеляційною скаргою існували станом на час розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення рішення. Натомість, відповідач не повідомляв суд першої інстанції про неможливість подання таких доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин для існування можливості встановлення судом додаткового строку для подання доказів.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" до Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" про звільнення та передачу об`єкта нерухомого майна.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі №924/419/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23.11.2023.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.