УХВАЛА
13 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/419/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023
у справі № 924/419/23
за позовом Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець"
до Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство культури та інформаційної політики України
про звільнення та передачу об`єкта нерухомого майна,
В С Т А Н О В И В:
До Касаційного господарського суду надійшла повторно подана касаційна скарга Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (повний текст складено 23.11.2023) у справі № 924/419/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.02.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 ? 290 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі ? Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, предметом поданого у цій справі у 2023 році позову є одна вимога немайнового характеру: звільнення будівлі та передача її позивачу.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 у справі № 924/419/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, позов задоволено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову та рішення судів попередніх інстанцій та направити справу № 924/419/23 на новий розгляд до місцевого господарського суду, а отже, скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 5 368 грн (2 684 грн х 200 %).
До поданої повторно касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано копію дубліката чека Інтернет-банку "Приват24", згідно з яким сплачено 5 368 грн судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 Закону).
Водночас необхідними реквізитами ідентифікації касаційної скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується, оскільки лише за таких умов суд може переконатися у сплаті коштів та їх зарахуванні (надходженні) до Державного бюджету за розгляд саме тієї касаційної скарги, яку подано щодо оскарження певного судового рішення у відповідній судовій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі № 910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18, від 13.06.2023 у справі № 911/26/20.
При цьому в постановленій у цій справі ухвалі від 22.01.2024 про залишення вперше поданої касаційної скарги Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" без руху Суд вже звертав увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.
Однак, як вбачається з доданої до касаційної скарги копії дубліката чека Інтернет-банку "Приват24" про сплату 5 368 грн судового збору, в призначенні платежу не зазначено номер справи та судове рішення, яке оскаржується.
З огляду на це, скаржник не надав суду належних доказів сплати судового збору саме за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 924/419/23, оскільки з доданого до касаційної скарги документа не вбачається подання якої касаційної скарги і у якій справі оплачується відповідним судовим збором.
Тож Суд вказує на те, що скаржнику необхідно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 5 368 грн за подання касаційної скарги, необхідними реквізитами для ідентифікації якої є, зокрема, номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується.
Як зазначено на вебсайті Верховного Суду (за посиланням https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/platig/) у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", у графі "Призначення платежу" необхідно вказати:
"101
Крім того, Суд вбачає за необхідне зауважити, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Скаржником також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, щодо якого Суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно із цією нормою суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів про причин його пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Як зазначено в ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
У цьому разі у заявленому клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження скаржник зазначає, що вперше касаційна скарга ним була подана протягом двадцяти днів з дня отримання повного судового рішення, надалі її було залишено без руху та повернуто без розгляду судом касаційної інстанції, після чого скаржник подав касаційну скаргу повторно. Посилаючись на ч. 2 ст. 288 ГПК України, згідно з якою учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк.
Скаржник, хоч і наводить викладене, проте не зазначає які саме причини зумовили його звернення саме з поданою повторно касаційною скаргою поза межа встановленого процесуальним законом строку касаційного оскарження (ч. 3 ст. 288 ГПК України).
З огляду на положення ч. 1 ст. 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
Отже, ураховуючи, що з поданою повторно касаційною скаргою, скаржник звернувся до суду поза межами двадцятиденного строку з дня вручення йому оскаржуваного судового рішення, наведені ним підстави поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними.
Водночас, Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, зокрема, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме заявнику касаційної скарги необхідно: 1) надати докази сплати судового збору в сумі 5 368 грн за подання касаційної скарги, що будуть містити необхідні реквізити для її ідентифікації, якими, зокрема, є номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується; 2) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287?291, 292 ГПК України, Суд,-
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 924/419/23 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2024 |
Оприлюднено | 15.03.2024 |
Номер документу | 117656839 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Могил С.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні