Постанова

від 18.10.2023 по справі 904/2573/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2573/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю учасників справи:

від позивача: Сидоренко О.А., ордер АЕ№ 1127859 від 16.09.2023, адвокат;

від відповідача-1: Марченко О.Б., витяг з ЄДРПОУ, представник;

від відповідача-2: Дерновський М.Є., посвідчення №169 від 26.03.2020, спеціаліст юридичного відділу;

від третьої особи-2: Олійник І.В., паспорт НОМЕР_1 від 16.08.2012, Плотниченко Д.Г., посвідчення №5692 від 24.12.2019, адвокат;

від третьої особи -1 представник не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дар" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 року (повний текст складено 09.05.2023 року, суддя Бажанова Ю.А.) у справі № 904/2573/22

за позовом: Фермерського господарства "Дар", село Попаське, Новомосковського району Дніпропетровської області

до відповідача-1: Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Дніпро

до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Нікіта-Ром", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Підгородне, Дніпропетровської області

про стягнення 2 976 131,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Дар" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним списанням з банківських рахунків позивача грошових коштів під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №52798311 за відсутності повноважень обвинуваченої Олійник Ірини Володимирівни (посадової особи - державного виконавця) на примусове виконання та за відсутності виконавчого документу як такого.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- у даному конкретному випадку дії державного виконавця в тих межах, які були предметом дослідження у справі 804/6996/17, не є тією обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками (стягнення з позивача коштів у сумі 2 976 131,48 грн.), оскільки виключення цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків не виключає настання для позивача таких наслідків (здійснювалось виконання судового наказу, який не видавався судом у період, коли підприємство боржника (позивач у справі №904/2573/22) знаходився під рейдерським захопленням), а тому бездіяльність державного виконавця не може бути визнана причиною завдання шкоди позивачу;

- обставини справи підтверджують недоведеність позивачем того факту, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягнутої у виконавчому провадженні №52798311, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця, а відтак, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та майновими втратами позивача через стягнення цих коштів у виконавчому провадженні;

- встановлення обставин порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (щодо строків вчинення виконавчих дій, порядку направлення постанов у виконавчому провадженні вказані обставини стали підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця у справі №804/6996/17) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Дар" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131, 48 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає наступні доводи:

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 року у справі № 804/6996/17 задоволено позов Фермерського господарства "Дар" до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій. Визнано протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення з Фермерського господарства "Дар" грошових коштів в розмірі 2 976 121,48 грн. в рамках виконавчого провадження №52798311.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 року у справі №646/7744/17, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

З обставин, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 року у справі №804/6996/17, а також з інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження №67707 вбачається, що державний виконавець Олійник І.В., маючи доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме до адреси місцезнаходження боржника, не повернула виконавчий лист, а відкрила виконавче провадження з порушенням пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дінпропетровська від 24.06.2022 року у справі №203/2173/18 закрито кримінальне провадження №12018040000000500 у зв`язку із закінченням строків давності на притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до даної ухвали ОСОБА_1 була звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на притягнення до кримінальної відповідальності.

Розмір шкоди, заподіяної Фермерському господарству "Дар" внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , яка є службовою особою органу державної виконавчої служби, складає 2 976 131,48 грн. Ці кошти були незаконно списані з банківських рахунків позивача за відсутності повноважень ОСОБА_1 на примусове виконання та за відсутності виконавчого документу.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_1 вказує, що:

- розгляд справи №804/6996/17 був здійснений без змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, наслідком чого 28.03.2018 року було прийнято постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у цій справі, якою суд хибно встановив обставини щодо спірних правовідносин;

- з огляду на приписи частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для спростування обставин, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 року у справі №804/6996/17;

- суд апеляційної інстанції під час розгляду справи №804/6996/17 не врахував, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо юридичної адреси боржника, а також не зобов`язаний перевіряти зміст заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження;

- також апеляційний адміністративний суд не врахував, що заходом примусового виконання, який призвів до фактичного виконання рішення суду, було звернення стягнення на кошти боржника Фермерського господарства "Дар", що чітко передбачено частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", отже, виконавчі дії на території, на яку не поширюється компетенція Центрального відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заступником начальника відділу Олійник І.В. не проводились;

- ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.06.2022 року у справі №203/2173/18 закрито кримінальне провадження №12018040000000500 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності;

- за частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містить жодних позицій щодо винуватості особи, наявність у вигляді припущень стосовно такої винуватості;

- права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач-1 в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що:

- кошти у розмірі 2 686 077,48 грн. знаходяться у стягувача ПП "Нікіта-Ром", що не є майновою шкодою, а стаття 1212 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок особи, що безпідставно набула майно, повернути таке майно;

- неповернення коштів є безпосереднім наслідком незаконних дій саме ПП "Нікіта-Ром", а не Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро);

- заявляючи про відшкодування шкоди, позивач повинен був довести такі складові як настання шкоди, вину, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, однак, такі обставини позивачем не доведені, відсутні складові настання шкоди, а саме - вина державного органу виконавчої влади;

- твердження позивача про те, що державний виконавець Олійник І.В. під час здійснення своїх службових обов`язків вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та у рамках справи №203/2173/18 визнала факт вчинення кримінального правопорушення, не відповідає обставинам справи, так як обвинувальний вирок відсутній;

- виконавче провадження №52798311 відкрито 02.11.2016 року, а списання коштів із рахунків ФГ "Дар" відбулось у період з 07.03.2017 року по 20.03.2017 року; будь-яких звернень на адресу Відділу від Фермерського господарства "Дар" протягом зазначеного періоду не надходило;

- у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є пред`явлення позову про стягнення з ПП "Нікіта-Ром" безпідставно отриманих коштів в порядку, передбаченому статтями 1212-1215 Цивільного кодексу України.

18.10.2023 року у судове засідання з`явилися третя особа-2, представники позивача, відповідачів 1,2 та третьої особи-2, які надали відповідні пояснення.

Приватне підприємство "Нікіта-Ром" наданим йому процесуальним правом не скористалось та не забезпечило у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представника третьої особи-1 не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за його відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 року у справі №804/6996/17 встановлені такі обставини:

02.11.2016 року до Центрального ВДВС м.Дніпра надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від Приватного підприємства "Нікіта-Ром" разом з виконавчим документом - наказом № 904/5242/16, виданим 27.08.2016 року господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" боргу у розмірі 2 900 000,00 грн., за яким державним виконавцем Олійник І.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №52798311 та цього ж дня вказану постанову внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. В постанові про відкриття виконавчого провадження №52798311 адресою боржника зазначено м. Дніпро, вул. Челюскіна, 3.

02.11.2016 року державним виконавцем Олійник І.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", яка прийнята ПАТ КБ "ПриватБанк" до виконання.

З метою примусового виконання судового рішення державним виконавцем Олійник І.В. подані до банку платіжні доручення та розпорядження про стягнення боргу з Фермерського господарства "Дар", кошти за якими перераховані на рахунок Центрального ВДВС у період з 07.03.2017 року по 20.03.2017 року та сума боргу у розмірі 2 68 6077,48 грн. була перерахована на рахунок ДВС, а у подальшому на рахунок стягувача, що підтверджується копіями відповідних розпоряджень та копіями платіжних доручень.

18.04.2017 року цим же державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 9.1 ст.39 та ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Копії постанови про закінчення виконавчого провадження за вих. №13.5-47/1416/10 направлені сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ разом з оригіналом наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5242/16 від 27.08.2016 року щодо стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" суми основного боргу у розмірі 2 900 000,00 грн., які надіслані простою кореспонденцією, про що зазначено відповідачем у запереченнях.

12.09.2017 року виконавче провадження № 52798311 на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.09.2017 року вилучено відповідними правоохоронними органами згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2017 року у рамках кримінального провадження № 42017040000000899 від 21.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 Кримінального кодексу України.

Спірним у цій справі (№804/6996/17) є питання правомірності дій державного виконавця з примусового стягнення з позивача грошових коштів в процесі примусового виконання у виконавчому провадженні № 52798311.

Вирішуючи спірні правовідносини, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі №804/6996/17 виходив з наступного:

Порядок здійснення виконавчого провадження з 05.10.2016 року регулюється Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VIII), відповідно до статті 18 якого виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1); здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2).

За приписами частини 1 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Юридичною адресою боржника Фермерського господарства "Дар" відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначена у заяві Приватного підприємства "Нікіта-Ром" адреса позивача (вул.Челюскіна, 3 у м.Дніпро) також територіально не знаходиться у Центральному районі м.Дніпро (раніше Кіровський район).

Тобто, державним виконавцем відкрите виконавче провадження з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до п.10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Оскільки виконавчий документ (наказ) пред`явлено не за місцем виконання, такий виконавчий документ державним виконавцем на виконання приписів п. 10 ч. 4 ст.; Закону №1404-VIII повинен бути повернуто стягувачу.

Зважаючи на обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № 1404-VIII, здійснення виконавчих дій поза межами місця знаходження боржника, а також невиконання обов`язку із повернення виконавчого документу на виконання приписів п.10 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII є порушенням вимог Закону № 1404-VIII, що призвело до необґрунтованого здійснення дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

Судом у справі №804/6996/17 встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання Приватним підприємством "Нікіта-Ром", а саме: наказ господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2016 року в справі № 904/5242/16 про стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" суми основного боргу в розмірі 2 900 000 грн., не видавався господарським судом Дніпропетровської області; справа №904/5242/16 за позовом Приватного підприємства "Нікіта-Ром" до Фермерського господарства "Дар" про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 грн. не перебувала в провадженні господарського суду Дніпропетровської області.

В ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704000000089 від 21.07.2017 року, на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2017 року в справі № 200/17592/17 20.10.2017 року проведено обшук в службовому кабінеті заступника начальника Центрального ВДВС м. Дніпра Олійник І.В., в ході якого виявлено у шафі серед документів копію наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2016 року в справі № 904/5242/16.

Судом у справі №804/6996/17 встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження №52798311, вилученого в ході іншого обшуку, відсутній.

За поясненнями відповідача та третьої особи, які містяться в матеріалах справи, оригінал наказу після закінчення виконавчого провадження повернуто до господарського суду Дніпропетровської області, при цьому відправлення здійснення простою кореспонденцією. Суд у справі №804/6996/17 зазначив, що частиною 1 статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Тобто, якщо вважати, що державним виконавцем дійсно виконавчий документ повернуто господарському суду Дніпропетровської області, що спростовано відомостями, наданими цим судом, то таке повернення здійснено із порушенням ч.1 ст.28 вказаного Закону, яким передбачено надсилання простою кореспонденцією або доставку кур`єром тільки копій постанов виконавця та інших документів виконавчого провадження сторонам та інших учасників виконавчого провадження.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про направлення позивачу копій постанов, прийнятих державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні.

Зазначені обставини вказують на порушенням державним виконавцем приписів ч.1 ст.28 Закону № 1404-VIII щодо порядку повернення виконавчого документу та повідомлення боржника про вчинені виконавчі дії.

Відтак, сукупність встановлених судом порушень Закону №1404-VIII в ході здійснення виконавчого провадження № 52798311 призвело до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів на суму понад 2 900 000 грн., тому суд у справі №804/6996/17 дійшов до висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції у справі №804/6996/17 визнав безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права. Щодо цього суд зазначив, що дійсно, позивачем не оскаржувались постанови про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на грошові кошти та інше майно. В цій справі позивачем також не заявлено позовних вимог про скасування вказаних постанов.

Разом з тим, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі №804/6996/17 вважав, що судом першої інстанції не враховано, що не оскарження позивачем рішень державного виконавця, прийнятих у виконавчому провадження, пов`язано з тим, що в період здійснення виконавчих дій підприємство не було підконтрольне законним власникам, а після відновлення прав законних власників підприємства позивач, хоча й не позбавлений права на звернення до суду з позовом про оскарження постанов, проте пропустив строк звернення до суду.

При цьому суд зауважив, що: "…одним з принципів адміністративного судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем обраний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій державного виконавця з примусового стягнення грошових коштів, який узгоджується з приписами КАС України.

З огляду на встановлені судом порушення державним виконавцем Закону №1404-VIII, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; встановлення судом, що відповідач при примусовому стягненні з позивача грошових коштів діяв не у спосіб, що визначений Законом № 1404-VIII; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. "

Отже, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 визнані протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення з Фермерського господарства "Дар" грошових коштів в розмірі 2 976 131,48 грн. в рамках виконавчого провадження № 52798311.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 залишено без змін.

Центральним апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи №904/2573/22 також встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2022 закрито кримінальне провадження №121018040000000500 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 2 статті 267 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки) та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; цивільний позов Фермерського господарства "Дар" залишено без розгляду.

Як зазначено в ухвалі Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.06.2022 ОСОБА_1 у судовому засіданні надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності пояснивши, що їй відомо про те, що таке звільнення є нереабілітуючою підставою та відомо про наслідки такого звільнення.

Колегія суддів звертає увагу, що Фермерське господарство "Дар" посилається на те, що неправомірні дії державного виконавця Олійник Ірини Володимирівни (посадової особи - державного виконавця) під час виконавчого провадження №57298311 (неправомірність дій встановлена в адміністративній справі №804/6996/17 та кримінальній справі кримінальне провадження №121018040000000500) призвели до завдання позивачу збитків у розмірі 2 976 131,48 грн. (сума, яка стягнута у виконавчому провадженні), яку просить позивач стягнути з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" на підставі статей 1166 та 1174 Цивільного кодексу України.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальної шкоди у сумі 2 976 131,48 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів враховує, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів статті 56 Конституції України та статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням ним шкоди.

При цьому, неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом вказаної норми, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При розгляді даної справи суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для повторного доказування неправомірності дій органу виконавчої служби, оскільки вказані обставини були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, законність якої підтверджена судом касаційної інстанції.

Розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , яка є службовою особою органу державної виконавчої служби, складає 2 976 131,48 грн. Вказані кошти були незаконно списані з банківських рахунків позивача і це теж встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, зокрема у такому висновку: "Відтак, сукупність встановлених судом порушень Закону №1404-VIII в ході здійснення виконавчого провадження № 52798311 призвело до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів на суму понад 2 900 000 грн., тому суд у справі №804/6996/17 дійшов до висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову".

Отже, позивачем доведено всі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: неправомірність дій органу ДВС, наявність у позивача збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями органу ДВС та завданими збитками.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "'Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

На підставі статті 6 вказаного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Як визначено пункті 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228. Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої кпин що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних систем як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Отже, Державна виконавча служба є органом державної виконавчої влади.

Розмір шкоди, заподіяної цивільному позивачу - Фермерському господарству "Дар" внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_1 , яка є службовою особою органу державної виконавчої влади, складає 2 976 131,48 грн. Ці грошові кошти були незаконно списані з банківських рахунків позивача за відсутності для цього у ОСОБА_1 повноважень на їх примусове стягнення та за відсутності виконавчого документу, як такого.

Як вказано вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність факту заподіяння шкоди неправомірними діями державного виконавця Олійник Ірини Володимирівни, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та заподіяною шкодою.

Спеціальна правова конструкція статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №910/1559/18).

Норми статті 1174 Цивільного кодексу України передбачають виникнення зобов`язань Держави щодо відшкодування шкоди, заподіювачем якої с службова особа органу державної влади.

Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті І Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

На підставі статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговувати бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України проводить безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт З пункту 4 цього Положення).

Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленному порядку територіальні органи (пункт 9 Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного і місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів з державного і з місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно пункту 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Оскільки:

- державний виконавець Олійник І.В. під час здійснення своїх службових обов`язків вчинила неправомірні дії щодо безпідставного списання з рахунку позивача 2 976 131,48 грн. і цей факт підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17,

- в рамках кримінальної справи № 203/2173/18 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки) ОСОБА_1 визнала факт вчинення кримінального правопорушення, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, -

колегія суддів дійшла висновку, що слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у даній справі суму завданої йому майнової шкоди.в розмірі вищевказаної суми.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені обставини та вимоги законодавства, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" у розмірі 2 976 131,48 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи третьої особи ОСОБА_1 щодо хибних висновків, які викладені в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №804/6996/17, оскільки законність цих висновків підтверджена відповідною постановою Верховного Суду від 08.04.2020 року у вказаній справі.

Посилання відповідача-1 та третьої особи-2 на приписи статті 62 Конституції України щодо конституційного принципу невинуватості також є необґрунтованими. Як вказано вище, що спеціальна правова конструкція статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України виключає такий елемент як наявність вини при стягненні шкоди на підставі вказаних норм права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №910/1559/18).

Безпідставними також є доводи відповідача-1 та третьої особи-2 про те, що ефективним способом захисту права позивача у даному випадку є пред`явлення Фермерським господарством "Дар" позову про стягнення з ПП "Нікіта-Ром" безпідставно отриманих коштів в порядку, передбаченому статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що в аспекті приписів статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, відшкодування деліктної шкоди юридичній особі - це компенсація державою юридичній особі втрат, які вона зазнала за незаконні рішення, дію чи бездіяльність державних органів безвідносно того ким був винагодонабувач втрачених господарським товариством коштів (наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 15.04.2020 у справі № 904/2018/19).

Отже, відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу необгрунтовано зазначає, що неповернення коштів є безпосереднім наслідком незаконних дій саме ПП "Нікіта-Ром", а не Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Оцінивши докази у даній справі в їх сукупності, встановивши невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, встановивши неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів доходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені скаржником витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 44 642,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 66 963,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, внаслідок дій посадової особи якого виник спір у даній справі.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 року у справі № 904/2573/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Попасне, код ЄДРПОУ 20209819) матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн.

Стягнути з Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Фермерського господарства "Дар" судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 44 642,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги 66 963,00 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 24.11.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов