Рішення

від 14.11.2023 по справі 902/1066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2023 р.Cправа № 902/1066/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представниці позивача - Грачової І.В.,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" (вул. Григорія Сковороди, 1, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 321 185,23 грн заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" про стягнення 321 185,23 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 15.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1066/23 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 12.09.2023.

Під час підготовчого провадження відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №01-34/8324/23 від 07.09.2023; а.с. 78-90), правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався. Поряд з цим позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 98-109).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 14.11.2023, про що 17.10.2023 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

13.11.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії акта наданих послуг на суму 34 010 грн за серпень 2023 року.

На визначений час у судове засідання 14.11.2023 з`явилася представниця позивача, відповідач явки у повноваженого представника не забезпечив. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 19.10.2023, яку направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією. При цьому вказану ухвалу, яка направлялася на зазначену в ЄДРЮОФОП юридичну адресу місцезнаходження відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Слід зазначити, що адреса відповідача, зазначена останнім у відзиві на позовну заяву, відповідає адресі місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет", на яку направлялася ухвала у справі від 19.10.2023.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/1066/23 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Більше того, відповідач обізнаний про судове провадження у справі №902/1066/23, що підтверджується фактом подання відзиву на позовну заяву.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики №1183 від 01.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" 321 185,23 грн, з яких: 272 058,27 грн - основного боргу; 41 458,84 грн - пені; 5 032,51 грн - інфляційних втрат; 2 635,61 грн - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує у повному обсязі. Зазначає, що AT "Вінницяобленерго" при продовженні дії Договору №1183 від 01.01.2019 року на 2023 рік не здійснило перерозподіл розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики пропорційно кількості замовників, які разом із ТОВ "Вінсітінет" мають доступ до одних і тих самих елементів інфраструктури об`єкта енергетики на території Вінницької області. Відсутність такого перерозподілу суперечить вимогам Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж", Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, затверджених Постановою КМУ від 18 липня 2018 року № 853 та Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.12.2018 року №622.

Відповідач стверджує, що AT "Вінницяобленерго" було направлено ТОВ "Вінсітінет" лист №97.44-1743 від 02.02.2023 року, яким останнє погрожувало у випадку не підписання Додаткової угоди №6 до Договору №1183 від 01.01.2019 примусово демонтувати технічні засоби телекомунікації ТОВ "Вінсітінет". Таким чином, перебуваючи під тиском позивача, який займає в області монопольне становище, директор ТОВ "Вінсітінет" був вимушений підписати Додаткову угоду №6.

Водночас відповідач стверджує, що позивач ухилився від запропонованого ним же проведення обстеження опор, на яких розмішено сумісний підвіс телекомунікаційного обладнання інших замовників, та подальшого перерахунку плати за договором №1183 від 01.01.2019.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (згодом організаційно-правову форму змінено на Акціонерне товариство) (Власник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" (Замовник, відповідач) укладено Договір №1183 з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики (Договір), відповідно до п. 1 якого Замовник замовляє та оплачує, а власник (володілець) надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій (далі - доступ) відповідно до погодженої власником (володільцем) проектної документації на доступ, розробленої згідно з технічними умовами з доступу.

Згідно із п. 3 Договору вартість доступу за цим договором (розмір щомісячної оплати) становить 24639 грн. 36 коп. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять грн. 36 коп.), у т.ч. ПДВ 4106 грн. 56 коп. (чотири тисячі сто шість грн. 56 коп.) за місяць користування.

Плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за поточний період здійснюється з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому, розрахунки по даному Договору здійснюються щомісячно, шляхом перерахування користувачем грошових коштів на поточний рахунок власника, в розмірі, що вказаний у п. 3 цього Договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата (п. 4 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору плата за доступ здійснюється протягом строку дії договору або до дати фактичного демонтажу елементів інфраструктури телекомунікаційних мереж, розміщених на об`єктах електроенергетики, зазначених у додатку до договору.

За умовами п.п. 7-9 Договору сторони щомісяця засвідчують факт надання доступу актом надання доступу. Власник (володілець) надає щомісяця до 10 числа замовнику рахунок на оплату доступу. Акт наданих послуг за поточний місяць (два примірники, по одному для кожної сторони) власник надає в останній день місяця. Замовник підписує та повертає власнику (володільцю) один примірник акта наданих послуг не пізніше 10 числа наступного місяця або надає мотивовану письмову відмову від його підписання. У разі неотримання у зазначений строк власником (володільцем) підписаного замовником акта наданих послуг або мотивованої відмови від його підписання такий акт вважається підписаним замовником, а доступ таким, що наданий.

Пунктом 16 Договору сторони погодили, що у разі недотримання строків оплати, зазначених у пунктах 4 і5 цього договору, замовник сплачує власнику (володільцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2019 р. та діє до 31 грудня 2019 р., а в частині оплати - до повного його виконання. Строк дії договору може бути продовжено у порядку, визначеному сторонами.

Згодом між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, якими змінено п. 3 Договору в частині вартості доступу (розміру щомісячної оплати) та строку Договору.

Так, плата за доступ в подальшому складала:

- з 01.01.2020 - 27 886,56 грн (додаткова угода №1 від 28.12.2019, строк дії Договору продовжено до 31.12.2020);

- з 01.02.2020 - 30 791,41 грн (додаткова угода №2 від 04.03.2020);

- з 01.01.2021 - 39 114 грн (додаткова угода №3/97.44-1290-Д від 18.12.2020, строк дії Договору продовжено до 31.12.2021);

- з 01.01.2022 - 42 373 грн (додаткова угода №4/97.44-2835-Д від 16.02.2022, строк дії Договору продовжено до 31.12.2022);

- з 01.04.2022 - 21,73 грн (додаткова угода №5/97.44-1011-Д від 08.06.2022);

- з 01.01.2023 - 34 010 грн (додаткова угода №6/97.44-73-Д від 13.01.2023, строк дії Договору продовжено до 31.12.2023).

Факт надання позивачем послуг за Договором в період січня-серпня 2023 року на загальну суму 272 080 грн підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання передачі виконаних робіт (надання послуг):

- №2300051589 від 31.01.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 50);

- №2300054005 від 28.02.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 51);

- №2300056026 від 31.03.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 52);

- №2300058768 від 30.04.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 53);

- №23000561206 від 31.05.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 105);

- №2300064537 від 30.06.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 106);

- №2300067477 від 31.07.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 107);

- №2300071029 від 31.08.2023 на суму 34 010 грн (а.с. 123).

Поряд з цим позивачем виставлено рахунок за січень 2023 року в сумі 33988,27 грн (а.с. 41) з урахуванням попередньої залишкової заборгованості та здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" проплати в сумі 108,65 грн згідно платіжного доручення №1495 від 25.11.2022.

Відтак, обов`язок сплати відповідачем вартості наданих за Договором послуг в період січня-серпня 2023 року підтверджується на суму 272 058,27 грн.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" в обумовлений Договором строк такої оплати не здійснило, Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача 272 058,27 грн - основного боргу, а також 41 458,84 грн - пені; 5 032,51 грн - інфляційних втрат; 2 635,61 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах, визначаються Законом України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" (набрав чинності 04.06.2017).

Доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

Згідно із ч. 7 ст. 17 вищезазначеного Закону розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об`єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати: 1) за розроблення та видачу технічних умов з доступу - 50 відсотків мінімальної заробітної плати; 2) за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць; 3) за доступ до інфраструктури об`єкта будівництва, за користування будинковою розподільною мережею (в місяць за будинок) - 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків до 100 квартир; 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 101 до 160 квартир; 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 161 квартири і вище; 4) за доступ до елементів інфраструктури об`єкта транспорту - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв`язку на місяць; 5) за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв`язку на місяць.

Матеріалами справи, а саме актами приймання передачі виконаних робіт (надання послуг) підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта енергетики в період січня-серпня 2023 року на загальну суму 272 080 грн. При цьому обов`язок сплати відповідачем вартості наданих за Договором послуг в період січня-серпня 2023 року відповідно до здійснених проплат та виставлених рахунків підтверджується на суму 272 058,27 грн.

Однак, відповідач сплати заборгованості в розмірі 272 058,27 грн не здійснив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Водночас зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг є простроченим, оскільки силу п. 4 Договору оплата мала здійснюватися не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, за який здійснюється оплата.

Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі щодо стягнення з відповідача 272 058,27 грн основного боргу.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" 5 032,51 грн - інфляційних втрат; 2 635,61 грн - 3% річних та 41 458,84 грн - пені внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за надані послуги не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 16 Договору сторони погодили, що у разі недотримання строків оплати, зазначених у пунктах 4 і 5 цього договору, замовник сплачує власнику (володільцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 21.12.2022 по 01.08.2023 на відповідні суми заборгованості, а також пені в межах шести місяців з моменту прострочення з кінцевою датою нарахування 01.08.2023, судом встановлено обґрунтованість нарахування пені в більшій сумі, аніж заявлено позивачем.

Позаяк суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі 41 458,84 грн.

Водночас обґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат підтверджується у меншому розмірі, аніж заявлено позивачем: 3% річних в сумі 2 630,02 грн та інфляційні втрати в сумі 3 631,68 грн, тому такі складові заборгованості підлягають задоволенню у визначених судом сумах.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 635,61 грн - 3% річних та 5 032,51 грн - інфляційних втрат, тому у стягненні 5,59 грн - 3% річних та 1 400,83 грн - інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених безпідставно.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Суд бере до уваги заперечення відповідача щодо розміру встановленої плати до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, враховуючи, що позивач не здійснив перерозподіл розміру періодичної плати пропорційно кількості замовників, які разом із ТОВ "Вінсітінет" мають доступ до одних і тих самих елементів інфраструктури об`єкта енергетики на території Вінницької області.

Поряд з цим такі заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" не спростовують обов`язку сплати вартості наданих послуг, враховуючи фактичне підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" додаткової угоди №6/97.44-73-Д від 13.01.2023, що свідчить про погодження встановленої щомісячної оплати на 2023 рік в розмірі 34 010 грн.

Так, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідач, в свою чергу, не заявляв зустрічного позову щодо визнання Договору недійсним повністю чи в окремій його частині, в тому числі з підстав вчинення правочину проти своєї справжньої волі (в частині укладення додаткової угоди №6/97.44-73-Д від 13.01.2023).

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням неправильного обрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 796,68 грн, решта - в сумі 21,1 грн підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсітінет" (вул. Григорія Сковороди, 1, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39078095) на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) 272 058,27 грн - основного боргу; 41 458,84 грн - пені; 2 630,02 грн - 3% річних; 3 631,68 грн - інфляційних втрат та 4 796,68 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 5,59 грн - 3% річних та 1 400,83 грн - інфляційних втрат відмовити, у зв`язку із чим витрати на сплату судового збору в розмірі 21,1 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 листопада 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - вул. Григорія Сковороди, 1, м. Вінниця, 21050.