Рішення

від 14.11.2023 по справі 904/2470/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2470/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." (м. Дніпро)

до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про розірвання договору

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості у сумі 61806,69грн

Представники:

від позивача: Громика О.О., Шестерня Н.О.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ." звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2021.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

03.10.2022 до суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлової будівлі (приміщення) від 01.07.2021 в загальній сумі 61806,69грн, з розрахунку: 60526,72грн основний борг, 379,74грн пеня, 588,11грн інфляційне збільшення, 312,12грн 3% річних.

Судові витрати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023, у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." на користь Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни 60526,72грн основного боргу, 374,22грн пені, 588,11грн інфляції грошових коштів, 312,12грн річних, 2480,78грн - судового збору. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." - задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/2470/22 - скасовано в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог. Справу №904/2470/22 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/2470/22 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог залишено без змін.

Скасовуючи рішення, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, обмежились лише посиланням на відсутність доказів виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення, не встановили наявності або відсутності підстав для звільнення від такої плати з урахуванням обставин, на які посилалося ТОВ "МІГ.", а також не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Також, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду зустрічної позовної заяви, суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, які свідчать про те, що майно за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2021 не могло бути використано орендарем за обставин, за які він не відповідає, або наявність об`єктивної неможливості користування майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, справу №904/2470/22 передано судді Татарчуку В.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2023 прийнято справу №904/2470/22 до розгляду в частині зустрічної позовної заяви. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.08.2023.

04.08.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від ФОП Набока Л.В. надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 з додатковими доказами щодо зустрічних позовних вимог.

В своїх письмових поясненнях ФОП Набока Л.В. зазначає, що ТОВ "МІГ." протягом 2022 року не було позбавлено можливості користуватися орендованим майном та на теперішній час має таку можливість, а заявлені ТОВ "МІГ." обставини, що на його думку унеможливлюють подальше користування орендним приміщенням, виникли саме з прямих залежних від орендаря причин. При цьому посилається на те, що постраждалі від пожежі приміщення могли використовуватися орендарем за умов проведення «відновлювального ремонту». Додатково зазначає, що орендар своєчасно виконував свої зобов`язання з оплати оренди до моменту пожежі. Вважає, що пожежа в орендованому приміщенні виникла саме з вини орендаря, а тому орендар не має права посилатися на неможливість використання приміщення та бути звільненим від сплати орендної плати за спірний період.

Також, 04.08.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від ФОП Набока Л.В. разом із письмовими поясненнями надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

07.08.2023 ТОВ "Міг." подало до канцелярії суду письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 з додатковими доказами в обґрунтування заперечень, в яких просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

В своїх письмових поясненнях зазначає, що за фактом пожежі 08.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані кримінального провадження за №12022041720000315 про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України. В межах зазначеного кримінального провадження було призначено та проведено експертизи, якими встановлено відсутність порушень стосовно додержання правил пожежної безпеки, а також обставини, які підтверджують факт пошкодження майна і орендованих приміщень та з яких вбачається неможливість використання приміщення в подальшому. Зазначає, що ТОВ "Міг." в даному кримінальному провадженні також визнано потерпілою стороною. У зв`язку з чим, дана обставина позбавила орендаря того, на що він розраховував при укладені договору оренди, а саме реалізації своїх комерційних цілей. Приміщення передавалась орендареві для використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів.

Додатково зазначає, що ФОП Набока Л.В. у своїй відповіді-запереченні на лист ТОВ "Міг." про розірвання договору оренди вказала, що об`єкт оренди знаходиться в непридатному для використання стані.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 відкладено підготовче засідання на 22.08.2023 у зв`язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 відкладено підготовче засідання на 07.09.2023 у зв`язку з неявкою представника ФОП Набоки Л.В..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2023.

У судове засідання 26.10.2023 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 26.10.2023 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника позивача - адвоката.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 14.11.2023.

03.11.2023 представник ТОВ "Міг." подав до канцелярії суду додаткові письмові пояснення, разом із фото пошкодженого орендованого майна.

У судовому засіданні 14.11.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача за зустрічним позовом, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ

01.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Набока Леонорою Василівною (далі орендодавець, позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІГ." (далі орендар, відповідач за зустрічним позовом) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування для реалізації своїх комерційних цілей наступні приміщення, розташовані в нежитловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпршосе, 20/18.

Згідно з пунктом 1.1.2 договору будівля (приміщення) має наступні характеристики:

Загальна площа приміщень, що здаються в оренду: 107кв.м., включаючи підсобне приміщення 1,5кв.м.;

- автономне опалення;

- електрика (220 і 380В);

- газ;

- вода;

- каналізація;

- телефон ( номер телефону).

А також частина окремого будинку складу за адресою: вул. Дніпршосе 20/26, площею 130м.кв.

Приміщення, які здаються в оренду, надаються орендарю для розміщення офісу та використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів (розділ 2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору орендар несе всі витрати на обслуговування та експлуатацію об`єкта оренди, оплачує всі необхідні платежі та збори.

Окремо орендар оплачує комунальні послуги, електроенергію, газ та телефонний зв`язок, а також оренду нерухомої земельної ділянки в повному обсязі або пропорційно площі орендованого приміщення (п. 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору розмір орендної плати (з ПДВ): 19800,00грн.

Орендна плата сплачується авансом за 3 дня, до місяця, в якому надаватимуться послуги з оренди приміщень, безготівковим способом на поточний рахунок орендодавця (п. 3.4 договору).

Оплата за електроенергію, газ, воду за вказаний період сплачується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку-фактури (п. 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору приміщення та майно, що здається в оренду, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 2-х днів з моменту укладання договору.

Передача приміщень та майна, що здаються в оренду, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу такої оренди (п. 4.3 договору).

Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі (пункт 5.1.1 договору).

Термін оренди 3 роки з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендарем об`єкта оренди (пункт 8.1 договору).

Відповідно до пункту 8.3 договору орендар має право вийти з цього договору, повідомивши про це орендодавця протягом 1 (одного) місяця.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що цей договір підлягає односторонньому розірванню з обов`язковим повідомленням іншої сторони про це рішення в письмовій формі не пізніше 1 (одного) місяця.

В пункті 9.2 сторонами встановлено, що договір може бути розірваний орендодавцем в терміновому порядку, без попереднього повідомлення про це, у разі невиконання зобов`язань за цим договором.

Доказів на підтвердження того, що спірний договір припинив свою дію матеріали справи не містять.

На виконання умов договору сторонами було підписано акт прийому-передачі від 01.07.2021, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення-частину будівлі площею: 2,8кв.м., що розташована за адресою: вул. Дніпршосе, 20/18, м. Кривий Ріг, 50086, а також Дніпршосе, б. 20/26, площею 130кв.м. (а.с. 11 том 1).

07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18 відбулася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 07.04.2022 (а.с. 12-13 том 1).

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача надсилалися рахунки на оплату №25 від 07.07.2022, №29 від 05.08.2022, №31 від 05.08.2022 та акти надання послуг від 31.07.2022 і 31.07.2022, які, як зазначає позивач за зустрічним позовом, отримані ТОВ "МІГ." 12.07.2022 і 12.08.2022.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, ФОП Набока Л.В. вказує про те, що ТОВ "МІГ." допустило порушення зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з липня 2022 року по вересень 2023 року та не компенсовано витрати за нараховані комунальні послуги за вказаний період, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у загальній сумі 60526,72грн, з яких: 59400,00грн орендна плата, 1126,72грн витрати за комунальні послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ." заперечує щодо наявної заборгованості, оскільки 07.04.2022 на об`єкті трапилася пожежа і орендар не міг використовувати об`єкт оренди за його господарським призначенням, що в розумінні ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від сплати орендної плати.

Наявна заборгованість у загальній сумі 60526,72грн і стала причиною виникнення спору за зустрічною позовною заявою.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі майна, час користування ним орендарем, наявність простроченої заборгованості, наявність або відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором, наявність або відсутність підстав для звільнення ТОВ "МІГ." від сплати орендної плати у зв`язку з неможливістю використання об`єкту оренди за його призначенням за обставин, за які орендар не відповідає, або наявність об`єктивної неможливості користування майном.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При цьому, частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Господарський суд зазначає, що в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.

Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18 відбулася пожежа. Дана обставина підтверджується актом про пожежу від 07.04.2022 (а.с. 12, 13 том 1).

За фактом пожежі 08.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані кримінального провадження за №12022041720000315 про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з реєстру (а.с. 16 том 1).

В рамках даного кримінального провадження ФОП Набоку Л.В. визнано та залучено до досудового розслідування як потерпілу, що підтверджується постановою слідчого від 08.11.2022 (а.с. 127, 128 том 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міг." визнано та залучено до досудового розслідування в якості потерпілого, що підтверджується постановою слідчого від 15.12.2022 (а.с. 164 том 1).

З листа-відповіді ФОП Набоки Л.В. №168/88 від 05.07.2022 (а.с. 144-146 том 2) на лист ТОВ "Міг." №5 від 16.06.2022 про розірвання договору оренди вбачається, що орендодавець заперечує проти розірвання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021, оскільки відповідно до умов договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди в тому стані, в якому передавався для користування в оренду. Також орендодавець зазначає, що об`єкт оренди не може бути прийнятий, так як знаходиться в пошкодженому та не придатному для користування стані.

В матеріалах справи наявний висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/104-22/14673-ПТ від 07.09.2022, який проведений в рамках кримінального провадження №12022041720000315 (а.с. 169-191 том 1 та а.с. 151-196 том 2).

Відповідно до зазначеного висновку експертом встановлено:

А). Осередок пожежі, яка виникла 07.04.2022 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 20/26, знаходиться із зовнішньої сторони правого кута одноповерхової будівлі (№ 20/18), у місці розташування бокових дверей, яка межує з складським приміщенням (металевим складом).

Б). Пожежа поширювалася по горючим матеріалам від осередка виникнення пожежі, вздовж лівої стіни складського приміщення (відносно вхідних воріт до металевого складу) у бік лівого дальнього кута.

В). Встановити причину виникнення пожежі не видається можливим, через обставини викладені в дослідницькій частині.

Г). Встановити чи відповідав стан складського приміщення, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 20/26. вимогам Правил пожежної безпеки не видається можливим, через обставини викладені в дослідницькій частині.

Д). Виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, струмових перенавантажень) не містить даних на своє підтвердження.

Е, Ж). Встановити механізм та обставини виникнення пожежі у складському приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Кривий .Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 20/26 не виявляється можливим, через обставини викладені в дослідницькій частині.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог ФОП Набоки Л.В. про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2022 року по вересень 2023 року та компенсації витрат за нараховані комунальні послуги за вказаний період, у загальній сумі 60526,72грн, з яких: 59400,00грн орендна плата, 1126,72грн витрати за комунальні послуги, є менш вірогідними, ніж докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Міг." на підтвердження обґрунтування своєї позиції, щодо об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (зберігати у приміщенні речі) через обставини, за які орендар не відповідає.

Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку ФОП Набоки Л.В. цих обставин.

Відповідно, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно інших доводів сторін у справі суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідачів та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідачів судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за зустрічним позовом, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на останнього.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." про стягнення заборгованості у загальному розмірі 61806,69грн, з якої: 60526,72грн основний борг, 379,74грн пеня, 588,11грн інфляційні втрати, 312,12грн 3% річних.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 24.11.2023.

Суддя В.О. Татарчук