Постанова

від 28.03.2024 по справі 904/2470/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2470/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 (суддя Татарчук В.О.) у справі № 904/2470/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ.", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про розірвання договору

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості у сумі 61806,69грн, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ." звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2021.

У жовтні 2022 р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлової будівлі (приміщення) від 01.07.2021 в загальній сумі 61 806,69 грн, з розрахунку: 60 526,72 грн основний борг, 379,74 грн пеня, 588,11 грн інфляційне збільшення, 312,12 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023, у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." на користь Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни 60 526,72 грн основного боргу, 374,22 грн пені, 588,11 грн інфляції грошових коштів, 312,12 грн річних, 2 480,78 грн судового збору. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 904/2470/22 скасовано в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог. Справу № 904/2470/22 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 904/2470/22 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог залишено без змін.

Скасовуючи зазначені судові рішення, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, обмежились лише посиланням на відсутність доказів виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення, не встановили наявності або відсутності підстав для звільнення від такої плати з урахуванням обставин, на які посилалося ТОВ "МІГ.", а також не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Також, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду зустрічної позовної заяви, суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, які свідчать про те, що майно за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2021 не могло бути використано орендарем за обставин, за які він не відповідає, або наявність об`єктивної неможливості користування майном.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі № 904/2470/22 відмовлено в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." про стягнення заборгованості у загальному розмірі 61 806,69 грн, з якої: 60 526,72 грн основний борг, 379,74 грн пеня, 588,11 грн інфляційні втрати, 312,12 грн 3% річних.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Набока Леонора Василівна, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, не з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення в частині зустрічного позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції після розгляду справи Касаційним господарським судом повинен був дослідити чи наявні обставини, за які відповідальний орендар, та наслідком яких є об`єктивна неможливість користування майном, чого на думку апелянта здійснено не було.

Так, апелянт вважає, що ТОВ "МІГ." протягом 2022 року не було позбавлено можливості користуватися орендованим майном та на теперішній час має таку можливість, а заявлені відповідачем обставини, що унеможливлюють подальше користування орендованим приміщенням, виникли саме із залежних від відповідача причин.

На підтвердження цього доводу апелянт посилається на матеріали розслідування кримінального провадження № 12022041720000315, яким було встановлено:

1) ТОВ "МІГ." використовувало орендоване майно у якості складських торгівельних приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, які відносяться до товарів з підвищеною пожежною небезпекою;

2) ТОВ "МІГ." уповноважило відповідальним за пожежну безпеку на території орендованих будівель свого робітника менеджера з постачання Кобець Івана Вікторовича, але незважаючи на це, пожежа у приміщенні виникла у робочий час та у присутності вказаної відповідальної особи;

3) орендовані ТОВ "МІГ." будівлі хоч і постраждали від пожежі, але могли використовуватися орендарем за умов проведення "відновлювального ремонту".

Крім цього, апелянт посилається на кримінальне провадження № 12023041720000112, відкрите відносно посадових осіб ТОВ "МІГ." за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.

Також, апелянт вважає, що посилання ТОВ "МІГ." на неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок надзвичайних обставин, пов`язаних з виникненням пожежі у орендованому приміщенні, нічим не підтверджено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі № 904/2470/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МІГ." подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач за зустрічним позовом заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі № 904/2470/22 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач за зустрічним позовом, зокрема зазначає, що матеріалами справі підтверджується неможливість використання орендованого приміщення за призначенням, що підтверджується й самою позивачкою в її листі-відповіді № 168/88 від 05.07.2022.

Також, відповідач за зустрічним позовом стверджує, що в рамках кримінального провадження, порушеного за фактом пожежі в орендованому приміщенні, було призначено та проведено експертизи, якими встановлено відсутність порушень стосовно додержання правил пожежної безпеки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Набока Леонорою Василівною (далі орендодавець, позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІГ." (далі орендар, відповідач за зустрічним позовом) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування для реалізації своїх комерційних цілей наступні приміщення, розташовані в нежитловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпршосе, 20/18.

Згідно з пунктом 1.1.2 договору будівля (приміщення) має наступні характеристики:

Загальна площа приміщень, що здаються в оренду: 107 кв.м., включаючи підсобне приміщення 1,5 кв.м.;

- автономне опалення;

- електрика (220 і 380В);

- газ;

- вода;

- каналізація;

- телефон (номер телефону).

А також частина окремого будинку складу за адресою: вул. Дніпршосе 20/26, площею 130 м.кв.

Приміщення, які здаються в оренду, надаються орендарю для розміщення офісу та використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів (розділ 2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору орендар несе всі витрати на обслуговування та експлуатацію об`єкта оренди, оплачує всі необхідні платежі та збори.

Окремо орендар оплачує комунальні послуги, електроенергію, газ та телефонний зв`язок, а також оренду нерухомої земельної ділянки в повному обсязі або пропорційно площі орендованого приміщення (п. 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору розмір орендної плати (з ПДВ): 19 800,00 грн.

Орендна плата сплачується авансом за 3 дня, до місяця, в якому надаватимуться послуги з оренди приміщень, безготівковим способом на поточний рахунок орендодавця (п. 3.4 договору).

Оплата за електроенергію, газ, воду за вказаний період сплачується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку-фактури (п. 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору приміщення та майно, що здається в оренду, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 2-х днів з моменту укладання договору.

Передача приміщень та майна, що здаються в оренду, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу такої оренди (п. 4.3 договору).

Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі (пункт 5.1.1 договору).

Термін оренди 3 роки з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендарем об`єкта оренди (пункт 8.1 договору).

Відповідно до пункту 8.3 договору орендар має право вийти з цього договору, повідомивши про це орендодавця протягом 1 (одного) місяця.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що цей договір підлягає односторонньому розірванню з обов`язковим повідомленням іншої сторони про це рішення в письмовій формі не пізніше 1 (одного) місяця.

В пункті 9.2 сторонами встановлено, що договір може бути розірваний орендодавцем в терміновому порядку, без попереднього повідомлення про це, у разі невиконання зобов`язань за цим договором.

Доказів на підтвердження того, що спірний договір припинив свою дію матеріали справи не містять.

На виконання умов договору сторонами було підписано акт прийому-передачі від 01.07.2021, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення-частину будівлі площею: 2,8 кв.м., що розташована за адресою: вул. Дніпршосе, 20/18, м. Кривий Ріг, 50086, а також Дніпршосе, б. 20/26, площею 130 кв.м. (а.с. 11 том 1).

07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18 відбулася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 07.04.2022 (а.с. 12-13 том 1).

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача надсилалися рахунки на оплату №25 від 07.07.2022, №29 від 05.08.2022, №31 від 05.08.2022 та акти надання послуг від 31.07.2022 і 31.07.2022, які, як зазначає позивач за зустрічним позовом, отримані ТОВ "МІГ." 12.07.2022 і 12.08.2022.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, ФОП Набока Л.В. вказує на те, що ТОВ "МІГ." допустило порушення зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з липня 2022 року по вересень 2023 року та не компенсувало витрати за нараховані комунальні послуги за вказаний період, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у загальній сумі 60 526,72 грн, з яких: 59 400,00 грн орендна плата, 1 126,72 грн витрати за комунальні послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ." заперечує щодо наявної заборгованості, оскільки 07.04.2022 на об`єкті трапилася пожежа і орендар не міг використовувати об`єкт оренди за його господарським призначенням, що у розумінні ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від сплати орендної плати.

Наявна заборгованість у загальній сумі 60 526,72 грн і стала причиною виникнення спору за зустрічною позовною заявою.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог ФОП Набоки Л.В. про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2022 року по вересень 2023 року та компенсації витрат за нараховані комунальні послуги за вказаний період, є менш вірогідними, ніж докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "МІГ." на підтвердження обґрунтування своєї позиції, щодо об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (зберігати у приміщенні речі) через обставини, за які орендар не відповідає.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, необхідно звернути увагу, що в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18 відбулася пожежа. Дана обставина підтверджується актом про пожежу від 07.04.2022 (а.с. 12, 13 том 1).

За фактом пожежі 08.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані кримінального провадження за № 12022041720000315 про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з реєстру (а.с. 16 том 1).

В рамках даного кримінального провадження ФОП Набоку Л.В. визнано та залучено до досудового розслідування як потерпілу, що підтверджується постановою слідчого від 08.11.2022 (а.с. 127, 128 том 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міг." визнано та залучено до досудового розслідування в якості потерпілого, що підтверджується постановою слідчого від 15.12.2022 (а.с. 164 том 1).

З листа-відповіді ФОП Набоки Л.В. № 168/88 від 05.07.2022 (а.с. 144-146 том 2) на лист ТОВ "Міг." № 5 від 16.06.2022 про розірвання договору оренди вбачається, що орендодавець заперечує проти розірвання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021, оскільки відповідно до умов договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди в тому стані, в якому передавався для користування в оренду. Також орендодавець зазначає, що об`єкт оренди не може бути прийнятий, так як знаходиться в пошкодженому та не придатному для користування стані.

В матеріалах справи наявний висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/104-22/14673-ПТ від 07.09.2022, який проведений в рамках кримінального провадження № 12022041720000315 (а.с. 169-191 том 1 та а.с. 151-196 том 2).

Відповідно до зазначеного висновку експертом встановлено:

А). Осередок пожежі, яка виникла 07.04.2022 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 20/26, знаходиться із зовнішньої сторони правого кута одноповерхової будівлі (№ 20/18), у місці розташування бокових дверей, яка межує з складським приміщенням (металевим складом).

Б). Пожежа поширювалася по горючим матеріалам від осередка виникнення пожежі, вздовж лівої стіни складського приміщення (відносно вхідних воріт до металевого складу) у бік лівого дальнього кута.

В). Встановити причину виникнення пожежі не видається можливим, через обставини викладені в дослідницькій частині.

Г). Встановити чи відповідав стан складського приміщення, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 20/26. вимогам Правил пожежної безпеки не видається можливим, через обставини викладені в дослідницькій частині.

Д). Виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, струмових перенавантажень) не містить даних на своє підтвердження.

Е, Ж). Встановити механізм та обставини виникнення пожежі у складському приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 20/26 не виявляється можливим, через обставини викладені в дослідницькій частині.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесені зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що докази, подані на підтвердження правомірності вимог ФОП Набоки Л.В. про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2022 року по вересень 2023 року та компенсації витрат за нараховані комунальні послуги за вказаний період є менш вірогідними, ніж докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Міг." на підтвердження обґрунтування своєї позиції щодо об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (зберігати у приміщенні речі) через обставини, за які орендар не відповідає.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта, з огляду на таке.

Як зазначено вище, в орендованому приміщенні сталася пожежа, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: актом про пожежу від 07.04.2022, матеріалами кримінальних проваджень, висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/104-22/14673-ПТ від 07.09.2022 тощо. Із зазначених доказів слідує, що орендоване приміщення внаслідок пожежі зазнало значних ушкоджень, а отже, не може використовуватись орендарем за призначенням.

Про значні ушкодження, завдані орендованому приміщенню, неодноразово зазначає і сам апелянт.

Зокрема, у своєму листі-відповіді № 168/88 від 05.07.2022 ФОП Набока Л.В. зазначає, що об`єкт оренди не може бути прийнятий, так як знаходиться в пошкодженому та не придатному для користування стані.

Також, в апеляційній скарзі ФОП Набока Л.В., посилаючись на матеріали кримінального провадження № 12022041720000315, вказує на те, що орендовані будівлі можуть використовуватися орендарем за умов проведення "відновлювального ремонту".

Таким чином, судова колегія вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що орендоване приміщення, знаходячись в тому стані, в якому воно є після пожежі, без здійснення "відновлювального ремонту", об`єктивно не може використовуватись орендарем за призначенням.

Водночас судова колегія звертає увагу, що договором оренди не встановлений обов`язок орендаря здійснювати "відновлювальний ремонт" орендованого приміщення. Договором передбачений обов`язок орендаря здійснювати лише поточний ремонт орендованого приміщення (п. 5.1.4. договору).

У відповідності до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури № 7/7-401 від 30.04.2003 р. поточний ремонт це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Отже, "поточний ремонт" не можна ототожнити з "відновлювальним ремонтом" після пожежі.

Судова колегія наголошує, що у відповідності до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що матеріалами справи підтверджується відповідальність ТОВ "Міг." у виникненні пожежі та пошкодженні орендованого майна, оскільки матеріали кримінальних проваджень, на які посилається апелянт, не можуть бути доказами по справі без обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні або постанови суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, та якими було б встановлено осіб, відповідальних за виникнення пожежі на об`єкті оренди.

Той факт, що ТОВ "МІГ." використовувало орендоване майно у якості складських торгівельних приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, які відносяться до товарів з підвищеною пожежною небезпекою, ніяк не свідчить про наявність вини останнього у виникненні пожежі. Крім того, варто звернути увагу, що у відповідності до розділу 2 договору орендовані приміщення надані орендарю для розміщення офісу та використання під склад для зберігання будівельних матеріалів, що свідчить про використання орендарем приміщень за призначенням, обумовленим договором, та про обізнаність орендодавця про можливість зберігання орендарем в орендованих приміщеннях лаків, фарб, розчинників та інших будівельних матеріалів, що відносяться до товарів з підвищеною пожежною небезпекою.

Призначення ТОВ "МІГ." відповідального за пожежну безпеку також не свідчить про створення пожежної небезпеки в орендованому приміщенні, поки цей факт не буде встановлено судом в межах кримінального чи адміністративного провадження.

За таких обставин, судова колегія вважає, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів того, що орендар ТОВ "МІГ." є відповідальним за виникнення пожежі та, як наслідок, неможливість використання ним орендованого приміщення.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 р. у цій справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі № 904/2470/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі № 904/2470/22 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу-підприємця Набоку Леонору Василівну.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков