Рішення

від 15.11.2023 по справі 912/1377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 рокуСправа № 912/1377/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1377/23

за позовом Фермерського господарства "Рис-К"

до Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про стягнення 1 655 976,26 грн,

представники:

від позивача - Боруш А.О., ордер від 31.07.2023 серія ВА № 1058757;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Рис-К", яка містить вимоги до Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення 1 655 976,26 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про вчинення протиправних дій Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, які призвели до неможливості використання Фермерським господарством "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що спричинило завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

Ухвалою від 04.08.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1377/23; постановив справу № 912/1377/23 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 30.08.2023 на 11:00.

21.08.2023 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву від 18.08.2023 № 9-11-0.6-2842/2-23, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви Фермерського господарства "Рис-К" у повному обсязі. Також заявлено про застосування судом при ухваленні рішення по даній справі строку позовної давності.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає наступне.

На час припинення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, її поділу між третіми особами та віднесення зазначеної земельної ділянки до земель архівного фонду, будь-яких заборон щодо вчинення відповідних дій не існувало, тобто дії Головного управління були правомірними та обґрунтованими, так як на час винесення відповідних наказів від 13.10.2017 за Фермерським господарством "Рис-К" не було належним чином зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, а укладений Договір між Фермерським господарством "Рис-К" та Головним управлінням був припинений, у відповідності до ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач вказує, що на період, з яким позивач пов`язує завдання йому шкоди, він не мав права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 після закінчення терміну дії Договору. А отже, позивач визнає та стверджує про факт реальних перешкод зі сторони відповідача, але ніяк не порушення договірних зобов`язань, їх не виконання, внаслідок чого позивач вважає, що йому були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди, а згідно чинного законодавства, саме лише за порушення, не виконання зобов`язань по договору сторона, яка зазнала реальних збитків може претендувати на їх відшкодування другою стороною по договору в разі їх отримання.

При розгляді судом позову про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі не вирішувалось питання законності наказів Головного управління, які стали підставою поділу земельної ділянки.

Головне управління вважає, що у діях відповідача не було та не могло бути ознак протиправної поведінки, спрямованої на завдання збитків позивачу.

Відповідач стверджує, що позивачем в обґрунтування позовних вимог подано експертний висновок від 25.07.2023 В-246 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за період з 2018 по 2021, безпідставно посилаючись на Закон України "Про торгово-промислові палати України" та Методику проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислових палат України, з пропущенням строків позовної давності. На думку відповідача, передумовою для відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих позивачу як орендарю внаслідок не поновлення договору, визнання укладеної додаткової згоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте матеріали додані до позовної заяви не свідчать про складання та затвердження такого акта, тобто він є відсутнім. Тому, Головне управління вважає, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку, ще не є підставою для його стягнення.

Головне управління вказує, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності у три роки, встановлений законом, так як ним заявлено вимогу про відшкодування збитків (упущеної вигоди) за період з 2018 по 2021 роки, тобто позовна давність за період з 2018 року по 2020 рік сплинула ще в 2021 році та вимоги позивача, за цей проміжок часу, не можуть бути задоволені судом, у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України, так як сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, в експертному висновку від 26.07.2023 В-246/2 експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати використовується абстрактна земельна ділянка загальною площею 17,72 га, а не конкретна (спірна) земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, площею 17,72 га, щодо користування якою, на думку позивача, Головне управління ніби то створювало йому перешкоди. Кожна земельна ділянка має індивідуальні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами тощо. Дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їхнього забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами зазначаються в агрохімічному паспорті поля.

Поданий стороною позивача експертний висновок від 26.07.2023 В-246/2 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, за твердженням відповідача, є не належним, не допустимим та не достовірним доказом на підтвердження розміру упущеної вигоди в даних правовідносинах, так як на підставі нього не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, тобто наявність та розмір упущеної вигоди, та підтверджуються іншими засобами доказування, ніж встановлено законодавством у даному випадку щодо існуючого предмету спору.

28.08.2023 до господарського суду від представника Фермерського господарства "Рис-К" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не спростував доводи та аргументи позовної заяви, не надав належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження своїх заперечень. Заперечення Головного управління зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі № 912/687/17, які набрали законної сили, та не можуть бути поставлені під сумнів. Позивач стверджує, що він довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій органу державної влада (відповідача), наявність шкоди (у т. ч. її розмір) і причинний зв`язок між протиправними діями та завданою шкодою чим спростовуються доводи відповідача про відсутність у цьому випадку усіх елементів правопорушення, необхідних для відшкодування шкоди.

30.08.2023 суд відкрив підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні з розгляду справи № 912/1377/23 до 15.09.2023 на 11:00 год.

15.09.2023 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого) засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження.

15.09.2023 суд продовжив підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 15.09.2023 брав участь уповноважений представник позивача, який заперечив проти задоволення клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.09.2023 про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого) засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 15.09.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.09.2023 про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого) засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження; продовжив строк підготовчого провадження у справі № 912/1377/23 на тридцять днів; закрив підготовче провадження у справі № 912/1377/23; справу № 912/1377/23 призначив до судового розгляду по суті на 18.10.2023 на 11:00 год.

16.10.2023 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання від 16.10.2023 № 9-11-0.6/3534/2-23 про витребування від Головного управління статистики у Кіровоградській області доказів.

18.10.2023 суд відкрив судове засідання.

Протокольною ухвалою від 18.10.2023 господарський суд залишив без розгляду клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.10.2023 № 9-11-0.6-3534/2-23, оскільки дане клопотання подано не в строк, з порушенням вимог ст. 80-81 Господарського процесуального кодексу України; відповідач не звертався до суду з клопотанням про поновлення чи продовження процесуального строку для подання доказів, а обставини на які відповідач посилається в клопотанні не підтверджені, доказів на їх підтвердження не надано.

Протокольною ухвалою від 18.10.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.11.2023 на 14:30 год.

06.11.2023 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання від 06.11.2023 № б/н про відкладення (перенесення) розгляду справи.

06.11.2023 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Представником позивача подано усні заперечення на клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 06.11.2023 № б/н.

Протокольною ухвалою від 06.11.2023 господарський суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 06.11.2023 № б/н та оголосив перерву в судовому засіданні до 15.11.2023 на 14:30 год.

15.11.2023 господарський суд продовжив розгляд справи по суті. У судовому засіданні брав участь представник позивача.

В ході проведення судового засідання 15.11.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшли: клопотання від 15.11.2023 № б/н про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги по всій території України; клопотання від 15.11.2023 № б/н про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості у відповідача забезпечити участь повноважних представників у судовому засіданні; додаткові пояснення у справі від 15.11.2023 № б/н.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, а додаткові пояснення від 15.11.2023 у справі просив залишити без розгляду.

Протокольними ухвалами від 15.11.2023 господарський суд:

- відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 15.11.2023 № б/н про відкладення судового засідання, оскільки це вже друга неявка відповідача у судове засідання, а повітряна тривога, на яку посилається відповідач в своєму клопотанні, закінчилась до початку судового засідання;

- відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 15.11.2023 № б/н про відкладення судового засідання, оскільки це вже друга неявка відповідача у судове засідання, попереднє судове засідання було відкладено з тих самих підстав, на які посилається відповідач в даному клопотанні;

- залишив додаткові пояснення відповідача від 15.11.2023 № б/н без розгляду, оскільки такі пояснення надійшли під час розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

05.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К" укладено договір оренди, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарської сільської ради, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, загальною площею 17,72 га, в тому числі ріллі - 17,72 га.

Згідно з п. 7 Договору, його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору Орендарю надано право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за № 47.

Сторонами 08.09.2011 підписано зміни до укладеного договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та строку дії договору.

Відповідно до п. 7 вказаних змін, договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У п. 8 змін до договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Зміни до договору зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за № 352030004000965.

Фермерське господарством "Рис-К" у березні 2017 року звернулося в Господарський суд Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у якому просило: 1) визнати поновленим договір оренди землі від 05.12.2006; 2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 (у редакції додаткової угоди від 08.09.2011) щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, у редакції, запропонованій позивачем у прохальній частині позову.

В обґрунтування позовних вимог Фермерське господарство "Рис-К" зазначило, що строк дії договору оренди землі визначено до 31.10.2016 і господарство 01.02.2017 направило Головному управлінню лист про поновлення строку дії договору разом із проектом додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах (5 років оренди). Головне управління листом від 14.02.2017 повідомило Фермерське господарство "Рис-К" про відмову в поновленні строку дії договору, пославшись на свій попередній лист від 04.11.2016, яким було відмовлено господарству в поновленні строку дії договору на інших умовах (7 років оренди). Лист Головного управління від 14.02.2017 про заперечення щодо поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах (5 років оренди) направлено Позивачу з пропуском передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку.

З огляду на фактичні обставини та підстави позову, Фермерське господарство "Рис-К" зазначало, що спір між сторонами виник з підстав реалізації господарством права на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди у зв`язку з поновленням договору оренди на той же строк і на тих самих умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017 у справі № 912/687/17, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 №48, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000965.

Цим же рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідній редакції.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2020 у справі № 912/687/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 №48, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000965.

Цим же рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідній редакції.

Вказане судове рішення є остаточним у даному спорі.

Таким чином, договір оренди поновлено на той самий строк - п`ять років (до 31.10.2021) та на тих самих умовах.

У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 912/687/17 зазначено: "Матеріалами справи підтверджується, що у процесі її розгляду земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 є поділеною, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери, та які надано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства, які в подальшому передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра".

Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не дотримано вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача за договором від 19.12.2006.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позивач на момент звернення до суду з даним позовом мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 відповідно до договору від 19.12.2006 з урахуванням обставин, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за яких цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 Земельного кодексу України".

Після прийняття Центральним апеляційним господарським судом остаточного рішення у справі про поновлення договору оренди землі (постанова від 21.01.2021), Фермерське господарство "Рис-К" вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.

Так, Фермерське господарство "Рис-К" 11.02.2021 звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок на праві оренди відповідно до договору оренди землі, поновленому судовими рішеннями у справі № 912/687/17.

Провадження у даній справі № 398/758/21 відкрито 12.05.2021.

21.07.2023 Олександрійським міськрайонним судом ухвалено рішення у справі № 398/758/21, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Фермерське господарство "Рис-К" не зможе відновити реєстрацію свого права користування земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2020 у справі 912/687/17 в Державному реєстрі речового права, а витребування у відповідачів земельних ділянок не призведе до поновлення права Фермерського господарства "Рис-К", оскільки, обов`язковою умовою законної оренди станом на сьогоднішній день є державна реєстрація права такої оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк якого на момент розгляду ухвалення судом рішення вже закінчився.

У рішенні Олександрійського міськрайонного суду від 21.07.2023 у справі № 398/758/21 встановлено, що земельні ділянки 3520385200:02:001:5001; 3520385200:02:001:5003; 3520385200:02:001:5006, які надані у приватну власність, об`єднані 11.05.2018 р., а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0485 площею 6,0000 га.

Земельні ділянки 3520385200:02:001:5002; 3520385200:02:001:5005; 3520385200:02:001:5009, які надані у приватну власність, об`єднані 11.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0486 площею 5,7164 га.

Земельні ділянки 3520385200:02:001:5008; 3520385200:02:001:5000; 3520385200:02:001:5004, які надані у приватну власність, об`єднані 11.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0487 площею 6,0000 га.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:001:0485 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2020 № 924 (а.с. 91 т. 1).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 25.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:001:0486 є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.08.2020 №925 (а.с. 119-120 т. 1).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 24.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 1/2 частки земельної ділянки 3520385200:02:001:0487 є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя від 07.10.2019 № 471 (спадкова справа № 20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.) (а.с. 121-122 т. 1).

Разом з тим, власниками по 1/6 частки земельної ділянки 3520385200:02:001:0487 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.10.2020 (спадкова справа № 20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.).

Таким чином, власниками земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_3 (1/2 частки), ОСОБА_4 (1/6 частки), ОСОБА_5 (1/6 частки) та ОСОБА_4 (1/6 частки).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 24.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 06.12.2018), укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Зважаючи на поділ орендованої позивачем земельної ділянки та надання новоутворених земельних ділянок у власність фізичним особам, позивач не зміг реалізувати свої права за Договором оренди від 05.12.2006 зі змінами.

Позивач стверджує, що саме протиправні дії Головного управління призвели до неможливості використання Фермерським господарством "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що мало наслідком завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

За доводами позивача, внаслідок створених Головним управлінням реальних перешкод у користуванні земельною ділянкою, Фермерське господарство "Рис-К" не отримало таких доходів, які могло би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

При цьому, Фермерське господарство "Рис-К" мало б реальну можливість обробляти земельну ділянку, засівати її та збирати врожай, маючи відповідну техніку та засоби, що підтверджується належними та достовірними доказами.

Позивач стверджує, що через протиправні дії Головного управління, що підтверджено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 912/687/17, а також причинно-наслідковий зв`язок між такими діями Головного управління та спричиненими збитками Фермерське господарство "Рис-К" у формі упущеної вигоди, господарство не одержало доходів з використання земельної ділянки площею 17,72 га, розташованої на території с. Недогарки, Олександрійського району Кіровоградської області з 2018 по 2021 роки включно.

Отже, за доводами позивача, відповідач заподіяв йому збиток у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 655 976,26 грн (розрахунок здійснений з врахуванням експертних висновків від 25.07.2023 № 246 та від 26.07.2023 № 246/2).

У статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша цієї статті).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил наведеної вище статті. Загальне поняття "збитки" складається із двох складових: по-перше, "реальна шкода" (1) витрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі; 2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права); по-друге, "збитки" (упущена вигода, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

З огляду на зазначені положення законодавства, такий спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як відшкодування збитків, спрямований на відновлення порушеного майнового стану потерпілої особи та на усунення негативних майнових наслідків, що настали. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З урахуванням положень статті 74 ГПК України, обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається саме на позивача. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у зв`язку з наступним.

Між позивачем та відповідачем існували правовідносини щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, загальною площею 17,72 га, в тому числі ріллі - 17,72 га.

Рішенням та постановою судів у справі № 912/687/17 встановлено, що перебіг строку дії договору оренди землі розпочався після його реєстрації з 19.12.2006 та закінчувався 19.12.2011. Внаслідок внесення змін до договору оренди землі № 47 від 19.12.2006 згідно додаткової угоди від 08.09.2011 та продовження строку його дії на 5 років (пункт 7 договору в зміненій редакції), строк дії договору встановлено до 31.10.2016.

Позивач після закінчення строку дії договору оренди землі №47 від 19.12.2006 із змінами від 31.10.2011 за №352030004000965 продовжив користуватися відповідною земельною ділянкою та сплачувати відповідні платежі.

Оскільки строк дії договору оренди землі №47 від 19.12.2006 із змінами від 31.10.2011 за №352030004000965 повинен був закінчитись 31.10.2016, відповідач мав до 31.11.2016 надіслати позивачу листа - повідомлення із запереченнями щодо поновлення договору. Місцевий господарський суд у справі № 912/687/17 дійшов до висновку, що лист-повідомлення від 04.11.2016 № Ф-17434/0-9940/0/6-16 таким запереченням не є з тих підстав, що він є відповіддю на лист - повідомлення позивача від 16.09.2016, який стосувався реалізації позивачем переважного права, визначеного частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та у якому підставою для відмови у поновленні договору зазначено пропуск Фермерським господарством "Рис-К" строку, передбаченого пунктом 7 договору для повідомлення про продовження терміну дії договору та посилання на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", які регулюють переважне право орендаря перед іншими на поновлення строку дії договору. Зазначено, що направлений відповідачем лист від 14.02.2017 №Ф-1235/0-1501/0/6-17 також не є запереченням орендодавця, направленим в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренди землі", оскільки виходить за межі встановленого наведеною нормою місячного строку, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено право позивача на поновлення договору і на укладення відповідної додаткової угоди.

Місцевий господарський суд у справі № 912/687/17 встановив, що земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 на момент нового розгляду справи у іншому складі суду, як об`єкта цивільного права, не існує; земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 була поділена під час розгляду справи № 912/687/17 до прийняття остаточного рішення в цій справі.

Станом на момент поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 за Фермерським господарством "Рис-К" не припинилось право користування зазначеною земельною ділянкою, оскільки остаточне рішення у вказаній справі не було прийняте, через її перегляд судом касаційної інстанції. Отже, відповідач здійснював фактичний поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 на момент розгляду справи судом, що свідчить про його недобросовісність.

Разом з цим, право власності на новоутворені земельні ділянки за громадянами було закріплено вже 09.11.2017, 10.11.2017 та 18.05.2018, що підтверджується Витягами із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто після винесення Вищим господарським судом України постанови від 01.11.2017, якою направлено на новий розгляд справу № 912/687/17.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. (Постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

У даному випадку відповідач діяв з порушенням принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України), оскільки використав свої повноваження (поділ орендованої земельної ділянки з подальшою передачею новоутворених земельних ділянок у приватну власність) на шкоду своєму контрагенту за договором оренди землі від 19.12.2006 № 47 із змінами від 31.10.2011 за №352030004000965, строк дії якого не скінчився. Відповідач знав чи повинен був знати, що у справі № 912/687/17 може бути ухвалено рішення, яким буде визнано укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору, та передбачити наслідки виконання такого рішення. Натомість своїми діями відповідач унеможливив виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до п. 12 ст. 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Судовими рішеннями у справі № 912/687/17 встановлено, що відповідачем не дотримано вимоги п. 12 ст. 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у Фермерського господарства "Рис-К".

Отже, в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки.

У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пункти 1 та 27 договору оренди землі від 19.12.2006 № 47 із змінами від 31.10.2011 за №352030004000965 передбачали, що орендодавець надає/передає земельну ділянку в строкове платне користування. До закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав, у результаті дій відповідача. Таким чином, відповідач порушив своє зобов`язання.

Згідно з п. д ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Обґрунтовуючи наявність збитків у формі упущеної вигоди, позивач стверджує, що протягом 2018-2021 року він мав можливість обробляти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, у результаті чого отримати прибуток від реалізації врожаю.

Доводячи можливість обробітку землі, позивач надав суду докази існування у фермерського господарства права власності на сільськогосподарську техніку, а саме: копії свідоцтв про реєстрацію за позивачем комбайна зернозбирального, трактора колісного CASE IH PUMA 155, трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, трактора колісного БЕЛАРУС-892, трактора колісного МТЗ-80.1.26, причепу 2ТСП-8; копії видаткових та податкових накладних на купівлю плугу оборотного п`ятикорпусного навісного DP-165, катка подрібнювача Shreder L60/470W, сцепки ЗПГ-15, культиватора без підкормочного, сіялки універсальної пневматичної, подрібнювача універсального "Leopard"; копію договору купівлі-продажу, видаткової накладної та акту приймання-передачі ДЛ-4 агрегату грунтообробного; видаткову накладну, акт приймання-передачі машини МВД-3300 (а.с. 224-245 т. 1).

Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, подані позивачем до територіальних органів Держстату у 2018-2021 роках, підтверджують виробництво Фермерським господарством "Рис-К" зернових та технічних культур у вказаний період (а.с. 147-153, 173-179, 185-191, 202-208 т. 1).

Згідно листа Головного управління статистики у Кіровоградській області від 24.07.2023 № 12-76/1334-23 "Про надання інформації щодо середньої врожайності сільськогосподарських культур" середня врожайність по підприємствах Олександрійського району Кіровоградської області: 2018 рік ячмінь озимий - 27,8 ц з 1 га зібраної площі, ячмінь ярий - 27,6 ц з 1 га зібраної площі; 2019 рік кукурудза 77,3 ц з 1 га зібраної площі; 2020 рік соняшник 19,6 ц з 1 га зібраної площі; 2021 рік пшениця озима 49,3 ц з 1 га зібраної площі (а.с. 246 т. 1).

Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою 25.07.2023 надано експертний висновок В-246, за яким загальна вартість витрат по вирощуванню на земельній ділянці площею 17,72 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області, згідно калькуляції на проведення технологічних операцій по вирощуванню: ячменю ярого на зерно у 2018 році становить 3 478,84 грн на один га; кукурудзи на зерно у 2019 році - 3 952,46 грн на один га; соняшника на зерно у 2020 році - 4 817,10 грн на один га; пшениці на зерно у 2021 році - 4 507,84 грн на один га.

Вартість витрат по вирощуванню с/г культур з відповідними сільськогосподарськими роботами розрахована експертом на підставі калькуляції Фермерського господарства "РИС-К", у ній враховано кількість витраченого дизпалива, оплата праці, вартість насіння, гербіциду та міндобрив для відповідних робіт.

На підтвердження даних, зазначених у висновку В-246, до позовної заяви додано копії звітів Фермерського господарства "РИС-К" про використання добрив і пестицидів, актів витрати насіння і садивного матеріалу за 2018-2021 роки, копії договорів поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних щодо закупівель господарством палива дизельного, добрив, насіння, гербіцидів (а.с. 146-223 т. 1).

За експертним висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 26.07.2023 В-246/2 сума грошових коштів, які ФГ "РИС-К" могло би виручити з продажу зібраного на земельній ділянці площею 17,72 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області: ярого ячменю на 01.08.2018 року складає 310 578,50 грн; кукурудзи на 01.11.2019 року складає 518 332,32 грн; соняшнику на 01.10.2020 року складає 503 730,00 грн; пшениці озимої на 01.08.2021 року складає 620 256,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Враховуючи розмір грошових коштів, які позивач міг отримати від продажу сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці, та розмір витрат, які він при цьому мав понести, сума упущеної вигоди складає 1 655 976,26 грн.

У судових рішеннях у справі № 912/687/17 встановлено та представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що позивач належним чином виконував зобов`язання за договором оренди землі, заборгованості перед бюджетами зі сплати орендної плати не мав.

Щодо заперечень відповідача про не доведеність розміру збитків, відсутність комісійного акту визначення розміру збитків згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, суд вважає, що недодержання досудового порядку вирішення спору в даному випадку не є перешкодою для захисту прав у суді.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідач, заперечуючи проти розміру збитків, які просить стягнути позивач, та ставлячи під сумнів висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, іншого розміру збитків не доводить, хоча він не позбавлений права звернутись до відповідної комісії задля визначення збитків у Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, на який він посилається.

Реалізуючи принцип змагальності сторін відповідач також не ініціював проведення у справі судової експертизи, клопотання про витребування судом інформації від Головного управління статистики у Кіровоградській області про дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, фінансовий результат до оподаткування, податок на прибуток, чистий прибуток (збиток) Фермерського господарства "РИС-К" подав після закриття підготовчого провадження у справі.

Відповідач, посилаючись на неврахування експертом властивостей конкретної земельної ділянки, агрохімічний паспорт поля не надав, а також не врахував, що позивач після поділу орендованої земельної ділянки на частини та передачі їх у приватну власність, втратив доступ до земельної ділянки. Крім того, вказуючи на необхідність дотримання сівозмін під час вирощування сільськогосподарської продукції, відповідач не зазначив у чому конкретно порушено чергування культур у часі, які позивач мав намір вирощувати на орендованій земельній ділянці (ячмінь, кукурудза, соняшник, пшениця).

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проаналізувавши викладені вище обставини та докази, суд вважає, що позивач довів, що доходи, які він міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Також позивач довів факти вжиття ним заходів щодо одержання таких доходів, а саме позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, № 912/4371/16, № 398/758/21).

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, згідно з якою причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

У даній справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід. Отже, існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення.

За змістом приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, суд вважає необхідним здійснити стягнення в розмірі 1 655 976,26 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків за 2018-2021 роки, про розмір збитків позивач міг довідатись на дату продажу врожаю, яка визначена у експертному висновку В-246/2, 01.08.2018, 01.11.2019, 01.10.2020, 01.08.2021, тобто строк позовної давності за вимогами 2018 року мав сплити у 2021 році, 2019 року - в 2022 році, 2020 року - в 2023 році, 2021 року - в 2024 році.

Однак з 02.04.2020 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, за положеннями якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) карантин на всій території України був встановлений з 12.03.2020 до 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Отже, у суду немає підстав застосовувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки такий строк не порушено.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Рис-К" мають бути задоволені. Таке рішення відповідає ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" (28033, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Недогарки, вул. Садова, 24, код ЄДРПОУ 20642999) 1 655 976,26 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Фермерському господарству "Рис-К" (до електронного кабінету в системі "Електронний суд") та його представнику, адвокату Борушу А.О. (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (до електронного кабінету в системі "Електронний суд").

Повне рішення складено 24.11.2023.

Суддя О.Л. Бестаченко