Постанова

від 08.11.2023 по справі 546/1222/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/1222/21 Номер провадження 22-ц/814/4315/23Головуючий у 1-й інстанції Романенко О.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Філоненко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року у складі судді Романенко О. О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-державний реєстратор Комендантівської сільської ради Зеленцова Ольга Олександрівна про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 652807, виданого згідно розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації №120 від 22.03.2002, вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, площею 5,44 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Решетилівської міської (Федіївської сільської) ради Полтавського (Решетилівського) району Полтавської області. Вказана земельна ділянка отримана нею у власність як членом колективного сільськогосподарського підприємства в результаті паювання землі колективної власності колишнього КСП.

Дана земельна ділянка використовувалась ТОВ «Бурат-Агро», оскільки між нею та даним підприємством існували договірні відносини на підставі: угоди про оренду земельної ділянки від 07.02.1998, зареєстрованої у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за № 15 від 13.06.2000, зі строком дії 5 років - до 13.06.2005 та договору оренди земельної ділянки від 25.05.2002, посвідченого державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Т. М. 25.05.2002, зареєстрованого у Федіївській сільській раді Решетилівського району Полтавської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 27 травня 2002 року за № 38. Договір було укладено на 10 років, тобто до 27.05.2012.

Після закінчення строку дії договору від 25.05.2002 вона не мала наміру продовжувати договірні відносини з ТОВ «Бурат-Агро», але їй стало відомо про існування договору оренди землі від 01.01.2009, предметом якого є надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017 строком на 15 років, який нібито укладений між нею та ТОВ «Бурат-Агро» і зареєстрований Відділом Держкомзему у Решетилівському районі за № 532420004002110.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.02.2017 у справі № 546/314/17, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 25.03.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та інших позивачів до ТОВ «Бурат-Агро» про розірвання договорів оренди землі.

На підставі вказаних судових рішень державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою О. О. проведено державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 37679994, дата державної реєстрації 28.07.2020, а саме права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, строк дії договору 15 років, орендар ТОВ «Бурат-Агро», орендодавець ОСОБА_1 , інше речове право діє з 01.01.2009.

При цьому вказувала, що вона земельної ділянки в оренду не передавала, істотні умови договору не погоджувала, договору оренди не підписувала, нікого на підписання даного договору не уповноважувала, договір оренди для підписання їй ніхто не надавав, із заявою до органу державної реєстрації про реєстрацію речових прав не зверталась.

Таким чином договір оренди від 01.01.2009 земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не регулюють відповідні відносини між сторонами, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору. Тобто, земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Зазначала, що реєстрація права оренди за неукладеним між сторонами договором порушує її права та законні інтереси, як власника спірної земельної ділянки.

Посилаючись на наведені обставини, просила суд зобов`язати ТОВ «Бурат-Агро» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, площею 5,4396 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Решетилівської міської (Федіївської сільської) ради, Полтавського району, Полтавської області; скасувати рішення державного реєстратора Зеленцової О. О. (Комендантівська сільська рада Кобеляцього району Полтавської області) про державну реєстрацію іншого речового права та припинити інше речове право: номер запису про інше речове право 37679994, дата час державної реєстрації 28.07.2020 11.54.01, а саме: право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія номер: 61-37337св18 виданий 25.03.2020, видавник Верховний суд Касаційний цивільний суд; рішення суду, серія та номер: б/н, виданий 07.02.2018, видавник Решетилівський районний суд, строк дії 15 років, орендар: ТОВ «Бурат-Агро», орендодавець: ОСОБА_1 , інше речове право діє з 01.01.2009, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Решетилівського районного суду від 25.08.2023 призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 06.02.2023 провадження у справі поновлено.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.06.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Судові витрати, понесені позивачем у справі, покладено на позивача ОСОБА_1 .

У задоволеннізаяви простягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «Бурат-Агро»витрат напрофесійну правничудопомогу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір виконувався обома сторонами, на виконання умов договору оренди від 01.01.2009 ТОВ «Бурат-Агро» користується земельною ділянкою та виплачує щорічно орендну плату у визначені договором строки, а позивачем орендна плата приймається, що свідчить про визнання сторонами факту укладення договору оренди землі та відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про недобросовісну поведінку позивача у справі, оскільки за користування належною їй земельною ділянкою вона отримувала кошти в якості орендної плати на підставі діючих договорів оренди землі від 07.07.1998 та від 25.05.2002. Після закінчення терміну дії договору оренди землі від 25.05.2002 орендні правовідносини між сторонами переросли у сферу охоронних правовідносин, за якими орендодавець вправі вимагати від орендаря плату за фактичне користування земельною ділянкою за весь час прострочення до моменту повернення земельної ділянки. Таким чином висновок суду щодо отримання позивачем коштів саме в якості орендної плати від відповідача є помилковим.

Судом також безпідставно, без належної мотивації не взято до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи № 2862 від 28.12.2022, яким фактично встановлено, що спірний договір оренди землі позивач не підписувала, що є доказом не укладення договору оренди землі від 01.01.2009 з підстав недотримання обов`язкової письмової форми договору оренди землі, про що також свідчить факсимільне відтворення підпису представника орендаря у договорі.

Вказує також на порушення судом норм процесуального права в частині застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах зважаючи на відсутність ознак подібності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Бурат-Агро» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як обґрунтоване.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 652807, виданого згідно розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації №120 від 22.03.2002, є власником земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, площею 5,44 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10.04.2002 за № 38.

Право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.06.2018, номер запису про право власності: 26570310.

25 травня 2002 року за договором оренди земельної ділянки, який підписаний присутності нотаріуса та посвідчений державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Т. М., ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ «Бурат» строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. Даний договір того ж дня зареєстрований у Федіївській сільській раді Решетилівського району Полтавської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 38.

За актом прийому-передачі земельної ділянки до вказаного договору орендодавець передала, а орендар прийняв земельну ділянку площею 5,44 га.

17 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Бурат-Агро» з письмовою вимогою про повернення належної їй земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні останнього без установлених законом підстав, оскільки будь-які договори та інші документи, які дають право ТОВ «Бурат-Агро» користуватись вказаною земельною ділянкою вона не підписувала.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 285202170 від 17.11.2021, у розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права міститься запис номер 37679994 про державну реєстрацію 28.07.2020 права оренди ТОВ «Бурат-Агро» спірної земельної ділянки, що діє з 01.01.2009, строком дії 15 років. Підставою для державної реєстрації зазначено рішення суду, серія номер: 61-37337св18, видане 25.03.2020, видавник Верховний суд Касаційний цивільний суд, та рішення суду, серія та номер: б/н, видане 07.02.2018, видавник Решетилівський районний суд.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.02.2018 у справі № 546/314/17, яке залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бурат-Агро» про розірвання договору оренди землі від 01.01.2009.

З договору оренди землі від 01.01.2009 вбачається, що між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Бурат-Агро» в особі директора Дяченко Г. М., який діє на підставі статуту, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, загальною площею 5,44 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя, рілля 5,44 га (державний акт РЗ № 652807) строком на 15 років. Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Решетилівському районні, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.02.2012 № 53242000400.

Як вбачається з висновку експерта № 2862 від 28.12.2022 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам цивільної справи № 546/1222/21 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 01 січня 2009 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до вимог частини першої статті 205 ЦК України воля сторін на вчинення правочину має бути виражена в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних та інших технічних засобів зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою (частини перша, друга статті 207 ЦК України).

Якщо сторони не виявили свою волю з дотриманням відповідної форми, правочин вважається таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином сторонами не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Таким чином, лише письмова форма договору оренди землі може свідчити про відповідне волевиявлення сторони на укладення такого договору та виникнення між сторонами правовідносин, які надають право орендарю на строкове платне володіння і користування земельною ділянкою орендодавця, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі від 01.01.2009, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Решетилівському районні 28.02.2012 за № 53242000400, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5,44 га, яка знаходиться на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та право на яку посвідчено Державним актом РЗ № 652807, власником земельної ділянки ОСОБА_1 не підписувався, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2862 від 28.12.2022, а отже, є неукладеним, таким, що не створює відповідних прав та обов`язків сторін.

Відхиляючи доводипозивача щодонеукладеності договоруоренди землівід 01.01.2009,суд першоїінстанції виходивз фактичноговиконання договорусторонами,не взявшипри цьомудо уваги,що відповіднодо положеньчастини другоїстатті 205ЦК Україниповедінка сторінможе засвідчуватиїхню волюна настаннявідповідних правовихнаслідків лише,якщо закономне встановленаобов`язкова письмоваформа правочину,тобто додоговорів,які можутьвчинятися усно.Оскільки відповіднодо вимогЗакону України«Про орендуземлі» письмоваформа договоруоренди земліє обов`язковою,кваліфікація судомпевних поведінковихактів (конклюдентнихдій)сторін,як волевиявлення,що свідчитьпро вчиненняправочину,зокрема,про йогосхвалення,є безпідставною,тому фактичнекористування відповідачемспірною земельноюділянкою таотримання позивачемкоштів затаке користуванняне обумовлюєвиникнення міжсторонами договірнихправовідносин зоренди землі.

Правові висновки Верховного Суду, на які послався у своєму рішенні районний суд, ґрунтуються на інших фактичних обставинах, які не є подібними спірним правовідносинам, а захист прав власника земельної ділянки у справі № 546/314/17 через процедуру розірвання договору оренди землі від 01.01.2009 не свідчить про недобросовісність позивача та визнання нею факту укладення такого договору.

Обставини підписання сторонами договору оренди спірної земельної ділянки від 01.01.2009 не були предметом дослідження та висновків суду у справі № 546/314/17, тому такі обставини не є встановленими судовими рішеннями, які набрали законної сили, та підлягають доказуванню при розгляді цієї справи за правилами статей 76-81 ЦПК України з покладенням обов`язку доказування та подання доказів на кожну із сторін та відповідною оцінкою доказів судом згідно вимог статті 89 ЦПК України.

При цьому, за змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, та на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Проте, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно застосував частину четверту статті 82 ЦПК України та не дав жодної оцінки висновку експерта № 2862 від 28.12.2022 з огляду на обов`язковість дотримання сторонами письмової форми договору оренди землі, невід`ємним реквізитом якої є власноручний або інший, встановлений статтею 207 ЦК України, підпис учасника такого правочину. та дійшов помилкових висновків про укладеність договору та відсутність підстав для судового захисту прав позивача.

Позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на повернення із незаконного володіння ТОВ «Бурат-Агро» земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:014:0017, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав - за непідписаним позивачем договором оренди, що підтверджено належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем, тому таке право позивача підлягає захисту судом.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), правовідносини у якій виникли щодо безпідставного користування земельною ділянкою за неукладеними договорами оренди землі, й від таких висновків Велика Палата Верховного Суду не відступала.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, а порушене право позивача, як власника земельної ділянки, підлягає захисту у обраний нею спосіб.

Згідно вимогчастини п`ятоїстатті 6Закону України«Про орендуземлі», пункту2частини першоїстатті 4,частин другої,третьої статті3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» правооренди земліпідлягає державнійреєстрації, виникає з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди земельної ділянки створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації, що порушує права власника земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачці земельну ділянку була проведена державним реєстратором на підставі судових рішень у справі № 546/314/17 - постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 номер провадження 61-37337св18 та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.02.2018, якими таке право відповідача не встановлювалось, отже, відповідне рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, а зареєстроване право оренди ТОВ «Бурат-Агро» на спірну земельну ділянку - припиненню відповідно до закону.

За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, скасовується апеляційним судом з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат між сторонами, які покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, площею 5,4396 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Решетилівської міської (Федіївської сільської) ради, Полтавського району, Полтавської області.

Скасувати рішення державного реєстратора Зеленцової Ольги Олександрівни (Комендантівська сільська рада Кобеляцього району Полтавської області) про державну реєстрацію іншого речового права та припинити інше речове право: номер запису про інше речове право 37679994, дата час державної реєстрації 28.07.2020 11.54.01, а саме: право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія номер: 61-37337св18 виданий 25.03.2020, видавник Верховний суд Касаційний цивільний суд; рішення суду, серія та номер: б/н, виданий 07.02.2018, видавник Решетилівський районний суд, строк дії 15 років, орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро», орендодавець: ОСОБА_1 , інше речове право діє з 01.01.2009.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2 270 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна