Ухвала

від 20.11.2023 по справі 462/1186/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/1186/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/721/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого -судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 8 червня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, 07.11.2022 р. звільнений з посади інкасатора-водія Департаменту регіональної інкасації, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст.187 КК України і призначено покарання:

-за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців ;

-за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишено без змін, до часу набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 01.12.2022 р.

Вирішено питання арештованого майна, речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 22.09.2022 близько 20.30 год., перебуваючи на вул. Любінській, 104 у м. Львові, діючи з прямим умислом на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, із метою особистої наживи і збагачення, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, маючи при собі заздалегідь приготований ним для полегшення вчинення злочину пістолет ПМР 9 мм НОМЕР_1 , зайшов в приміщення аптеки «Довіра 78», в якому здійснює свою діяльність ТзОВ «Аптека довіри», розташованою за вказаною адресою, перед цим переконавшись, що в аптеці нікого із сторонніх осіб немає, після чого, підійшовши до віконця, за яким провізор ОСОБА_11 здійснювала відпуск медикаментів та товарів медичного призначення, навів на неї пістолет, утримуючи його в своїй правій руці в безпосередній близькості від потерпілої та висловив вимогу про передачу йому грошових коштів з каси, після чого потерпіла, реально сприймаючи пістолет в руці ОСОБА_7 як такий, що являє собою небезпеку для її життя чи здоров`я, передала йому з каси гроші в сумі 2 346 гривень, після чого ОСОБА_7 з місця вчинення злочину скрився, спричинивши своїми умисним діями ТзОВ «Аптека довіри» (ЄДРПОУ 40000891), загальної матеріальної шкоди на вказану суму.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв., 24.02.2022, на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX) у зв`язку із вторгненням Російської Федерації на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_7 , 24.09.2022 близько 11.45 год., перебуваючи на вул. С.Петлюри, 2а у м. Львові, повторно діючи з прямим умислом на вчинення відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, із метою особистої наживи і збагачення, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, будучи достовірно обізнаним про місце зупинки інкасаторського автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_2 , який знаходився поблизу будинку № 2А по вул. С. Петлюри у м. Львові, відкрив пасажирські дверцята даного автомобіля та застосувавши до водія ОСОБА_12 фізичне насильство, що не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а саме, розпиливши заздалегідь приготований ним для полегшення вчинення злочину аерозольний балончик з невідомою речовиною в очі ОСОБА_12 , відкрито заволодів мішком з сейф-пакетами, в яких знаходилися інкасовані цінності та грошові кошти, після чого з викраденим майном почав втікати. Під час переслідуванням потерпілим ОСОБА_12 , який застосував до ОСОБА_7 травматичну зброю, останній викинув вміст мішка на землю, забравши собі з розірваного ним сейф-пакету гроші в сумі 11 000 гривень, після чого втік з місця події, спричинивши своїми умисними діями ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) загальної матеріальної шкоди на вказану суму.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв., 24.02.2022, на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX) у зв`язку із вторгненням Російської Федерації на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.

Не погоджуючись із оскарженим вироком суду, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити вирок Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2023 р. в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, призначивши йому покарання:

- за ч. 4 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 11 місяців;

- за ч. 4 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

У решті вирок суду залишити без змій.

В мотивах своєї апеляційної скарги зазначає, що, вирок суду є надто суворим в частині призначеного покарання. Вказує, що судом першої інстанції встановлено наявність двох обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільне відшкодування завданого збитку, які повністю підтверджуються дослідженими в суді доказами та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Однак, судом відмовлено у визнанні наявності ще однієї пом`якшуючої покарання обставини, а саме вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Стороною захисту надано і судом досліджено докази збігу тяжких сімейних обставин, та внаслідок цього скрутного фінансового становище ОСОБА_7 .

При призначенні покарання судом не враховано наявний в ОСОБА_7 безперервний трудовий стаж з 2002 року, в тому числі в ЗС України і органах МВС України тобто постійне, безперервне зайняття суспільно-корисною працею, що згідно ч.2 ст.66 КК України теж може бути визнано пом`якшуючою обставиною.

Також звертає увагу на те, що вирішення питання щодо тлумачення кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану» в ст.ст. 185-187,189,191 ККУ в регіонах, де не проводяться бойові дії, є предметом численних дискусій серед правників, в тому виносилось на розгляд Великої Палати Верховного Суду, однак єдиної правової позиції досі не сформовано.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, при цьому ОСОБА_13 представник ТОВ «Аптека «Довіри» подав до суду письмову заяву, в якій просив судовий розгляд кримінального провадження проводити за його відсутності, просив проводити апеляційний розгляд даного кримінального провадження за їх відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти апеляційних вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримано.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглядалось судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_7 визнав винуватість, відтак суд першої інстанції обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі доказами, є обґрунтованим та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржений.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, згідно положення ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочином, вчиненими умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, а також враховує особу винного, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий (а.с. 152 Том №6), на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває (а.с.156 Том № 6), на обліку в лікаря-психіатра не перебуває (а.с.158 Том № 6), позитивно характеризується за місцем реєстрації (а.с.159 Том № 6), на час вчинення кримінальних правопорушень був працевлаштований інкасатором-водієм Департаменту регіональної інкасації у м. Львів, головного офісу (а.с.166-169), є військовозобов`язаним, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 перебуває з 20.08.2011 р. у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 (до шлюбу ОСОБА_15 ), має на уриманні двоє малолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно копій свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , дружина отримує соціальну допомогу у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною у розмірі 860 грн. щомісячно.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 6 від 04.01.2023 р. ОСОБА_7 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_7 також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового та будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.259-263 Том № 6).

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та не є суворим.

Колегією суддів не знайдено підстав для пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , у тому числі застосування до нього положень ст. ст. 69 чи 75 КК України.

Таким чином, доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 , викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не заслуговують на увагу. Підстав для пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

вирок Залізничного районного суду м. Львова від 8 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 без задоволення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4