Ухвала

від 23.11.2023 по справі 757/4115/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 листопада 2023 року м. Київ

Справа № 757/4115/20-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/13354/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Литвинової І.В., 21 червня 2023 року в м. Києві, повний текст рішення складений 27 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за об`єднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дітей - залишено без задоволення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дітей - задоволено частково.

Відмовлено у задоволенні позову в частині заборони змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_1 без погодження з матір`ю та органом опіки та піклування.

Відмовлено в задоволенні позову у частині вимог про визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_4 .

Не погодився із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , 25 жовтня 2023 року його законним представником ОСОБА_2 до суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга з додатками надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 15 листопада 2023 року.

Однак, перевіривши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження не може бути відкрито, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст. 48 ЦПК України).

Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи, яка виникає у момент народження (ч. 1 ст.25 ЦК України). Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій (ч. 1 ст. 30 ЦК України).

ЦК України розрізняє такі види дієздатності фізичної особи: часткову - до чотирнадцяти років (стаття 31), неповну - від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 32) та повну - яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (стаття 34).

За змістом ч. 1 ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Аналогічні норми містяться у ЦПК України.

За ст. 46 ЦПК України цивільна процесуальна правоздатність - це здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи; її мають усі фізичні і юридичні особи. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч.1 ст.47 ЦПК України).

Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб`єктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.

Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини,за якими одна особа - представник - виконує на підставі повноваження, наданого йому, зокрема, законом, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи. Представник у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції - захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).

Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє поряд з нею, на захист її суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі дитини не є перешкодою для участі у цій справі батьків дитини як її законних представників.

У ч.1 ст. 242 ЦК України закріплено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).

Відповідно до ч. 2 ст.154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (ст. 47, ч. 1ст.59 ЦПК України).

Батьки, які представляють інтереси своєї дитини у суді, можуть вчиняти від її імені усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти дитина як особа, що бере участь у справі (ст. 64 ЦПК України). У цьому випадку батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21).

СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (ч. 1ст. 2 СК України).

Відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4 ст. 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст. 171 СК України)

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Указане дає підстави для висновку, що спори у справах щодо визначення місця проживання дитини, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, є спорами між батьками (особами, які їх замінюють), які вирішуються за участю спеціального суб'єкта - органу опіки та піклування.

Тому справи щодо визначення місця проживання дитини, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини не вважаються такими, у яких діти особисто беруть участь.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 263/13178/18 (провадження № 61-9805св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/33742/19 (провадження № 61-10156св22) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 263/13178/18 (провадження № 61-13898св21).

Отже, у межах спору між матір'ю і батьком дитини про місце проживання дитини, або щодо участі одного з батьків у вихованні дитини не допускається вступ у справу будь-якої третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у тому числі і самої дитини.

Якщо малолітня дитина бажає проживати із одним з батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків. Тому можна стверджувати, що в такому випадку самостійна вимога малолітньої дитини відсутня.

Якщо малолітня дитина звертається з позовом через одного з батьків як законного представника, це буде позов з такою самою вимогою, що і позов батька чи матері дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В порядку п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду було ухвалено за результатами розгляду первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, позову ОСОБА_2 про визначення способу у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї та об`єднаного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод та визначення способу участі у виховані дитини.

Тобто, у даних правовідносинах спір виник між батьками щодо визначення місця проживання дитини та щодо участі одного з батьків у вихованні дитини ОСОБА_1 , тому сама дитина не може бути учасником справи, зокрема, особою, яка подає апеляційну скаргу, оскільки її права та інтереси захищаються іншим шляхом (думка дитини має бути заслухана судом під час розгляду справи).

Крім цього, апеляційна скарга подана батьком дитини, як його законним представником, у той самий час, коли відповідачем за позовом про визначення способу у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, є інший законний представник малолітньої дитини - його матір ОСОБА_3 , яка також є позивачем об`єднаного позову про усунення перешкод та визначення способу участі у виховані дитини, та яка не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу.

Отже, спір у даній виник між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як батьками малолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Із відповідними позовами звернулися як батько, так і матір. Як первісний, так і зустрічний позови спрямовані на забезпечення реалізації батьками прав на участь у вихованні дитини, визначення місця її проживання з одним із батьків.

Отже, батьки, як законні представники малолітньої дитини, мають суперечливу позицію щодо визначення місця проживання свого сина та щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.

Малолітня фізична особа не володіє процесуальною дієздатністю. Тому не може брати участь у цивільному процесі самостійно як сторона, третя особа, або особа яка подає апеляційну скаргу, як така, що не брала участь у справі.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм права, обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про повернення апеляційної скарги дитини ОСОБА_1 , яка подана його законним представником ОСОБА_2 , оскільки у спорах про визначення місця проживання дитини до 14 років та щодо визначення місця її проживання з одним із батьків, сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами, а також особою, яка подає апеляційну скаргу. Такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення місця її проживання з одним із батьків при вирішенні яких дитина, з урахуванням ст. 171 СК України та ст.12 Конвенції про права дитини, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.

Вказані висновки апеляційного суду грунтуються на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 31 липня 2023 року у справі №761/19046/22.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його законним представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 357 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук