Постанова
від 23.09.2024 по справі 757/4115/20-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/4001/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/4115/20

23 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Старенкого Сергія Євгенійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини,-

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 17 липня 1999 року між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, яке видане 17 липня 1999 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох дітей: малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 21 серпня 2019 року у Печерському районному суді міста Києва розглядається цивільна справа № 761/19044/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. З початку розгляду Печерським судом міста Києва справи про розірвання шлюбу вони проживають окремо.

Він зареєстрований та проживає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06 вересня 2011 року та довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 39838668 від 22травня 2019 року.

Відповідачка зареєстрована і проживає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Місце реєстрації відповідачки за вказаною адресою підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 2633156 від 11лютого 2019 року.

Зазначав, що на даний час обидва сини проживають разом з ним у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується, зокрема, актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї малолітньої (неповнолітньої) дитини від 22 січня 2020 року.Квартира повністю обладнана всіма необхідними речами для проживання, умови проживання дітей у вказаній квартирі відповідають санітарно-гігієнічним нормам, а діти повністю забезпечені усім необхідним відповідно до віку.

Старший син ОСОБА_5 сам визначив своє місце проживання та, наразі, проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою офіційно зареєстроване його місце проживання, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 36198766 від 03 січня 2019 року.

Що стосується молодшого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то між сторонами не досягнуто згоди з приводу його місяця проживання.

Вказував, що він працює на посаді директора ТОВ «Фінансова Компанія Трансфер Груп» (код ЄДРПОУ 40186572), а також зареєстрований, як фізична-особа підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 , та його дохід дозволяє оплачувати позашкільні заняття дітей у музичній школі та у Фітнес клубі «Спорт-Лайф», а також забезпечити дітям відпочинок у період шкільних канікул, що неодноразово робив і раніше.

Вважав, що він має належні умови для проживання разом із нимдітей, а також має достатній і самостійний рівень доходівдля забезпечення самостійно повного утримання спільних дітей.

На противагу цьому, відповідачка не має належних умов для проживання сина. Дитина не має окремого місця для спання, що, на думку позивача, негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток дитини.

Крім цього, умови проживання у квартирі, де проживає відповідачка, не відповідають санітарно-технічним нормам: майже завжди безлад, рідко проводиться вологе прибирання, повністю відсутнє місце для навчання дитини.

Також відповідачка не має постійного і достатнього заробітку для забезпечення нормального матеріального утримання дитини, оскільки ніде офіційно і постійно не працює. У зв`язку із цим, відповідачкафактично не бере участі в утриманні сина і лише інколи вона може погодувати дітей чи купити щось незначне, на задоволення інших та постійних потреб, як-то їжа, одяг, ліки, дозвілля, додаткові навчання, тощо - у неї не вистачає власних коштів.

З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_7 й ОСОБА_8 просив суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, його батьком, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано і з 2019 року вона з молодшим сином залишилася проживати у квартирі АДРЕСА_3 , а старший син- з батьком у сусідній квартирі АДРЕСА_4 за цією ж адресою, які раніше були об`єднані в одне приміщення.

З метою уникнення постійного психологічного та фізичного насилля з боку колишнього чоловіка, вона у січні 2020 року переїхала в інше помешканнядля проживання разом з дітьми. Однак ОСОБА_2 фізично не дозволив їй забратидітей до себе та зробив це із метою отримання для себе матеріальної вигоди та примушування її відмовитися від майна, що є спільною сумісною власністю. Оскільки вона не погоджувалася піти на його умови, він самочинно, без її згоди, у вересні 2019 року змінив місце проживання малолітнього сина та насильно забрав його проживати у квартиру АДРЕСА_5 .

Зазначала, що ОСОБА_2 категорично заперечує проти її спілкування з дітьми і не дає їй змоги бачитися з ними, використовує дітей як засіб маніпуляції, як спосіб тиску та примусу до підписання мирової угоди виключно на його умовах. ОСОБА_2 штучно формував докази проти неї, з метою позбавлення її дітей та майна, для чого неодноразово звертався в органи поліції із заявами про те, що вона нібито його побила, вчинила домашнє насильство, що не виконує батьківські обов`язки.

Вказувала, що вона є матеріально забезпеченою, офіційно працевлаштована і здатна гідно утримувати своїх дітей, готова взяти витрати по їх повноцінному утриманню, але ОСОБА_2 фізично розлучив її з дітьми та свідомо ініціював три справи про стягнення необґрунтованих сум коштів нібито на утримання дітей.

З урахуванням викладеного, керуючись виключно інтересами дітей, позивач за зустрічним позов ОСОБА_10 я ОСОБА_11 а просила суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір?ю ОСОБА_1 ою, за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 98-250 том 1, а.с. 1-11 том 2).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина (а.с. 140 том 3).

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з окремим позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дитини, в якому просив суд визначити ОСОБА_1 і наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного понеділка та середу з 19:00 год. по 21:00 год, посилаючись на те, що сторони не можуть досягти згоди щодо визначення порядку її спілкування з малолітнім сином ОСОБА_6 (справа № 757/23255/21-ц) - а.с. 3-79 том 9).

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з окремим позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини, в якому просила суд: зобов`язати ОСОБА_2 негайно усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 наступним чином: заборонити ОСОБА_2 змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 без погодження з матір`ю та органом опіки і піклування; заборонити ОСОБА_2 втручатись будь- яким чином у спілкування ОСОБА_1 з її дітьми ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі, шляхом висування вимог у обов`язковій присутності батька при спілкуванні дітей з матір`ю; визначити наступні способи участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми, зобов`язавши ОСОБА_2 не чинити перешкод у переданні дітей за місцем їх реєстрації у наступні дні: другий і четвертий повний тиждень кожного місяця в період з 8 год 00 хв понеділка до 20 години 00 хв неділі за місцем проживання матері або іншому, визначеному матір`ю місці, без присутності батька, почергового з батьком на Різдво 06 і 07 січня, Великдень, 01 і 02 січня; День матері (друга неділя травня), День захисника України 14 жовтня, для літнього, осіннього, зимового та весняного відпочинку з синами - половину канікулярного часу за домовленістю з батьком, в тому числі липень місяць кожного року з матір`ю, серпень місяць кожного року з батьком, обгрунтовуючи вимоги позову тим, що з метою дотримання прав і в інтересах малолітнього ОСОБА_9 , з метою гармонійного та нормального розвитку дитини, запобігання психологічному травмуванню в його розвитку має бути негайно усунуто перешкоди з боку відповідача, який порушує право дитини на гармонійний розвиток, позбавляє дитину спілкування з рідною матір`ю, налаштовує дитину проти матері, переховує дитину від матері, виховує в атмосфері ігнорування законів України чим грубо порушує права дитини та позивача - необхідно негайно усунути перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю (справа № 757/44155/21-ц) - а.с. 1-108 том 10).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року об`єднано в одне провадження справу № 757/44155/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа у справі Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини із справою № 757/23255/21-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, присвоївши об`єднаному провадженню спільний єдиний унікальний номер справи № 757/23255/21-ц (а.с. 222, 224-225 том 11).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служби у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини (№ 757/23255/21-ц) та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із батьком, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю (№ 757/4115/21-ц) об`єднано в одне провадження, присвоївши справі № 757/4115/21-ц (а.с. 211, 213-214 том 13).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з його батьком - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), за адресою місця проживання: АДРЕСА_7 .

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служби у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , задоволено частково.

Відмовлено у задоволенні позову у частині заборони змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_9 без погодження з матір`ю та органом опіки та піклування.

Визначено участь ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_9 , без присутності батька, за наступним графіком:

- кожна друга, четверта субота місяця та перша, третя неділя місяця з 08:00 год. до 20:00 год. за місцем проживання матері - ОСОБА_1 або іншому, визначеному нею місці;

- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина;

- перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні, спільному проведенні часу та під час передання сина - ОСОБА_9 .

Відмовлено у задоволенні позову у частині вимог про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_12 .

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Старенький Сергій Євгенійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року та увалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печорської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Печорської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково та визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з його матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою місця проживання: АДРЕСА_8 ; позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служби у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 залишити без задоволення; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печорської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , залишити без задоволення; стягнути з ОСОБА_2 па користь ОСОБА_1 судовий збір та інші понесені нею судові витрати.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необгрунтованим, таким, що прийняте не в інтересах дитини, ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим що, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження служби у справах дітей та психолога.

Згідно висновку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 жовтня 2020 року № 105/01-2091/В-140 про визначення місця проживання малолітньої дитини - комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_16 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Однак, місцевий суд у рішенні від 21.06.2023 року посилається на те, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини. При цьому суд не зазначає в чому саме, на думку суду, полягає необґрунтованість висновку, не аналізує його положення.

Натомість, суд першої інстанції в основу свого рішення неправомірно поклав наступні обставини та недопустимі докази, зокрема,висновок, затверджений рішенням Борщагівської сільської ради № 6621 12 від 21.10.2021 року, яким визначається запропонований графік спілкування матері із синами. При цьому у даному висновку жодним чином не розглядається питання щодо визначення місця проживання дитини.

Також суд проігнорував суперечність даного висновку із місцем реєстрації ОСОБА_16 , який зареєстрований та фактично проживає в Печерському районі м.Києва, а в Борщагівській громаді буває час від часу, відвідуючи будинок в с.Чайки як дачу, тому питання щодо участі у вихованні ОСОБА_6 мав би розглядати орган опіки і піклування Печерського району м. Києва - за місцем постійного проживання дитини.

Не враховано судом першої інстанції вимоги зустрічного позову ОСОБА_17 , де вказано, що «останні декілька років мирне життя в нашому домі закінчилося, почалися постійні образи на мою адресу і звинувачення. Ці постійні скандали бачать наші діти. ОСОБА_2 проявляє агресивну поведінку по відношенню до мене, що змушує мене турбуватися про нашу з дітьми безпеку, що підтверджується численними доказами, що містяться в матеріалах справи».

Таким чином, на думку сторони відповідача, позивач ОСОБА_2 наразі є небезпечним щодо неї та дітей, бо його поведінку неможливо назвати адекватною, тому неможливе будь-яке визначення проживання дітей з батьком, який є небезпечним.

До того ж, при визначенні місця проживання дитини у разі окремого проживання батьків застосовується принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Оскільки, ОСОБА_10 я ОСОБА_11 а має постійне місце проживання (проживає в квартирі, права власності на яку ОСОБА_2 не має) та має постійне джерело існування, що підтверджується довідкою про доходи та характеристики з місця роботи, створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей, а також, виходячи з інтересів дітей, сторона відповідача вважає, що місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9 слід визначити разом з його матір`ю ОСОБА_1 .

Окрім того, у судовому рішенні не зазначено про факт одноосібного вирішення батьком питання, де буде проживати дитина без погодження з матір`ю або її завчасного попередження про це.

Не прийняті до уваги судом і не розглядались 2 (дві) психологічні діагностики ОСОБА_6 психологом ОСОБА_18 - від 27березня 2021 року і 13 червня 2021року.

У судовому засіданні 25 квітня 2023 року, у порядку статті 171 Сімейного кодексу України, ОСОБА_6 висловив власну думку щодо того, з ким з батьків він бажає проживати.

Разом з тим, на переконання сторони відповідача, даний допит малолітнього ОСОБА_16 було проведено із грубим порушенням порядку проведення таких допитів, судом було проігноровано заперечення щодо такого порядку допиту.

Так, допит неповнолітнього відбувся в порушення статті232 ЦПК України в присутності свідка - експерта ОСОБА_19 , проти допуску якої ОСОБА_1 заперечувала, без присутності батьків та без присутності представника служби у справах дітей. Крім того, після повернення батьків до зали судового засідання, головуючий не повідомила їх про показання сина та навіть після ознайомлення із записом судового засідання, суд не надав можливості батькам ставити йому питання.

Враховуючи ту обставину, що експертизи ОСОБА_19 не відповідають вимогам до експертно психологічних досліджень, та рецензій на її експертизу, представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про призначення судової психологічної експертизи дитини, в задоволенні якої судом було безпідставно відмовлено посилаючись на те, що судом вже проведено допит дитини.

Сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції не володіє спеціальними знаннями щодо оцінки психологічного впливу на дитину.

Отже, на переконання сторони відповідача, судом було грубо порушено право ОСОБА_1 на збирання доказів, які могли бути зібрані лише за ухвалою суду, а відсутність цих доказів призвело до невірних висновків суду з цього питання. З огляду на це, через незаконність відмови суду у призначенні експертизи, представником ОСОБА_1 разом із поданням апеляційної скарги заявляється клопотання про проведення судової психологічної експертизи.

Також місцевий суд проігнорував той факт, що у матеріалах справи наявні достатні, достовірні, належні та допустимі докази щодо особи ОСОБА_2 , який використовує ставлення матері до дітей лише для того, щоб заволодіти повністю усім спільним майном колишнього подружжя.

У справі наявні багато доказів того, що в стані проживання дитини з батьком, доступ матері до дитини умисно обмежується та взагалі блокується. Всі розпорядчі документи - розпорядження №444, висновки та рекомендації служб усправах дітей - батьком ігноруються та оскаржуються для створення підстав для їх невиконання. При перебуванні дитини з батьком ОСОБА_20 фактично не має доступу до своєї матері.

В свою чергу, сама ОСОБА_1 жодним чином не вчиняла дій, які б обмежували доступ батька до дітей, вона навпаки виявляє розуміння того, що дітям необхідне спілкування з обома батьками. Жодних перешкод з її боку не зафіксовано та й не може бути зафіксовано через їх відсутність.

В окремо поданому письмовому клопотанні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Старенький Сергій Євгенійович проситьпризначити у справі судову психологічну експертизу щодо психічного стану малолітнього ОСОБА_9 , на вирішення якої запропонував питання.

Попередньо зазначив про вартість наданих послуг, пов`язаних з поданням та судовим супроводженням апеляційної скарги, що складає розмір 15 000 грн, підтвердження оплати послуг буде подано безпосередньо до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та проведення оплати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні клопотання сторони відповідача щодо призначення у справі судово-психологічної експертизи, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що в апеляційній скарзі стороною відповідачане доведено жодної обставини щодо порушення її прав та інтересів, не доведено жодної обставини, яка б свідчила про порушення норм процесуального чи матеріального права Печерським судом міста Києва під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Вапеляційній скарзі наявні описи загальновідомих норм права та рішень ЄСПЛ, які самі по собі не доводять та не пояснюють обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, тільки оціночні судження, недостовірна та суперечлива інформація, яка нічим не підтверджена або повністю спростовується наявними в матеріалах справи документами, а тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухваленого в інтересах малолітнього ОСОБА_16 рішення є необгрунтованими та безпідставним і не підлягають задоволенню.

Вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 рокує законним та обгрунтованим, прийняте в найкращих інтересах ОСОБА_9 , із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи, без порушення норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Старенький Сергій Євгенійович підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Треті особи Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громадиучасть своїх представників в судовому засіданні не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Від Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника служби. Діючи в межах повноважень та в інтересах малолітньої дитини, Служба у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації просить суд прийняти справедливе рішення у справі, яке відповідатиме інтересам малолітньої дитини, на підставі наявних доказів та з урахуванням висновку органу опіки та піклування. Апеляційну скаргу просить задовольнити.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.

Відповідності до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представників третіх осіб Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та Служби у справах дітей Борщагівської територіальної громади.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., поясненння сторін у справі, представника відповідача - адвоката Старенького Сергія Євгенійовича, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 липня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_1 , виданим 17 липня 1999 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї (а.с. 7 том 1).

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10, 12 том 1).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (справа № 757/19044/19-ц) - а.с. 112-113 том 1.

До припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин родина проживала в квартирі АДРЕСА_9 .

Місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано з 09 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11 том 1).

Місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано з 03 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13 том 1).

За місцем проживання діти ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчались з 1-го класу в спеціалізованій школі № 89 Печерський район м. Києва (а.с. 116, 117 том 1).

Із довідки спеціалізованої школи № 89 Печерського району від 24 лютого 2021 року, від 04 жовтня 2021 року вбачається, що за заявою батька ОСОБА_9 а з 01 лютого 2021 року переведений на сімейну (домашню) форму здобуття освіти. За заявою батька ОСОБА_2 від 21 вересня 2021 року ОСОБА_9 навчається на сімейній (домашній) формі здобуття освіти (а.с. 2 том 8, а.с. 244 том 11).

За вказаним місцем проживання діти мають укладені декларації з лікарем-педіатром та знаходять на обслуговуванні в амбулаторії № 11 «Медико-санітарної допомоги» Печерського району міста Києва (а.с. 135 том 9).

Згідно з актами обстеження житлово-побутових умов проживання сім?ї малолітньої (неповнолітньої) дитини, складеними комісією Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 веерсня 2019 року, від 22 січня 2020 року, сім?я у складі ОСОБА_2 (батько дітей) та діти ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають у двокімнатній квартирі АДРЕСА_5 , у приміщенні є всі зручності. Мати дітей ОСОБА_10 я ОСОБА_21 до 30 червня 2019 року проживала поруч, у суміжній квартирі АДРЕСА_3 , що записано зі слів ОСОБА_22 та дітей (а.с. 22 том 1, а.с. 176 том 2).

За висновком Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації за результатом проведення обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт від 29 травня 2020 року, затверджений начальником Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, в квартирі створені належні умови для проживання, навчання, відпочинку та повноцінного розвитку малолітньої дитини (а.с. 178 том 2).

При обстеженні комісією Службиу справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 в акті від 11 березня 2020 року зазначено, що в трикімнатній квартирі дотримано санітарно-гігієнічні норми, є все необхідне, зроблено євроремонт, в наявності продукти харчування, сезонний одяг. В родині існує конфлікт між дорослими членами родини. ОСОБА_10 я ОСОБА_21 повідомила, що малолітній син ОСОБА_6 разом з нею був за вказаною адресою, але 10 березня 2020 року ОСОБА_2 (батько дитини) забрав сина після уроків та не хоче повертати дитину матері (а.с. 144 том 1).

За висновком Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації за результатом проведення обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 , про що складено акт від 10 вересня 2020 року, затверджений начальником Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, в квартирі створені належні умови для проживання, навчання, відпочинку та повноцінного розвитку малолітньої дитини (а.с. 92 том 10).

Судовим наказом Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року (справа № 757/27160/20-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі однієї третьої частини заробітку (доходу), не менше п`ятдесяти відсотків, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання дітей, сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: Відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2592, від 28 грудня 2011 року, сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: Відділ реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області Україна, актовий запис № 139327, від 23 квітня 2004 року, починаючи з 30 червня 2020 року до досягнення дітей повноліття(а.с. 213 том 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцька А.С., заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 23 листопада 2020 року складає 16 909,24 грн (а.с. 190 том 5). Станом на 05 липня 2021 року переплата зі сплати аліментів складає - 1626,93 грн (а.с. 46 том 8).

Сторонами надані та долучені до справи судом характеристики з місця роботи, проживання, в яких надана оцінка ділових і моральних якостей батьків дітей.

Із відповіді Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет « АДРЕСА_10 » вбачається, що ОСОБА_1 обрана секретарем ОСН Будинковий комітет «вулиця Івана Кудрі, 38А», свої обов?язки виконує сумлінно. На роботі характеризується як порядна людина (а.с. 127 том 1).

За місцем проживання за адресю: АДРЕСА_11 скарг на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило (а.с. 128 том 1, а.с. 169 том 4).

Відповідно до характеристики підприємства ТОВ «Тест ту Стаді», з яким ОСОБА_1 укладено договір щодо надання послуг із навчання англійської мови та послуг перекладу від 23 жовтня 2019 року, у колективі Юлія характеризується як відкрита людина, котра готова допомогти іншим своїми знаннями та прагне самовдосконалення. За характером спокійна і врівноважена, жодної конфліктної ситуації із клієнтами та співробітниками не виникало (а.с. 129 том 1).

Довідками ТОВ «Фінансова компанія Трансфер груп» від 28 січня 2020 року, від 15 жовтня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_2 з 23 лютого 2018 року працює на підприємстві та займає посаду директора ТОВ «Фінансова компанія Трансфер груп» (а.с. 23 том 1, а.с. 147 том 2).

З 2007 року ОСОБА_2 працює у Всеукраїнській громадській організації «Центр реформ та місцевого розвитку». Зарекомендував себе як кваліфікований експерт у галузі управління. У спілкуванні з колегами завжди стриманий, привітний і толерантний (а.с. 168 том 4).

ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична-особа підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 (а.с. 24 том 1, 148-149 том 2).

За повідомленням адміністрації ТМО «Психіатрія» у м. Києві ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в лікарні не значиться. На наркологічному диспансерному обліку не перебуває, що підтверджується довідкою КМНКЛ «Соціотерапія» (а.с. 125, 126 том 1).

Із наданих сторонами письмових доказів вбачається, що спірні питання щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків були предметом розгляду Служби у справах дітей та сім?ї, Центру соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини (управління з дотримання прав дитини та сім?ї), уповноваженого Президента України з прав дитини, Міського центру дитини, правоохоронних органів, про це свідчать неодноразові звернення як ОСОБА_1 и, так і ОСОБА_22 (а.с. 121-124, 145- 148, 149-151, 152-156, 159-164, 169-170, 172, 174, 177, 178-187, 190, 191-195, 204 том 1, а.с.26-48 том 2, а.с. 94-161 том 4, а.с. 175 - 181, 207-247 том 5, а.с. 1-27, 64, 73-77, а.с 107, 112-114, 134-153, 155-157, 163-166, 216, 220-224 том 6, а.с. 31-32, 37, 102, -106 том 8, а.с. 38-43, 136-140 том 9, а.с. 56-59, 61-62, 69, 74, 79, 80, 95-99, 101-110, 166-118, 127, 128, 141-149, 154-162 том 10, а.с. 14, 15, 18, 49-59, 83, 86-123, 143-195 том 11, а.с. 6, 7-33 том 12, а.с. 8-10, 19, 46-54, 95-97, 109-119 том 13, а.с. 6, 148-173, 224-235 том 14, а.с. 7-28 том 15).

Конфліктні ситуації, що сталися між колишнім подружжям були предметом перевірки правоохоронними органами, судом, а також підставою звернення ОСОБА_10 ї ОСОБА_11 и та ОСОБА_22 а із заявами до правоохоронних органів та суду (а.с.196-200, а.с. 221-228 том 1, а.с. 150-157 том 2, а.с. 28-44, 48, 52-68, 73-81 том 3, а.с. 28-92 том 4, а.с. 22-43, 53-54, 185-187, 188-189, 207-209 том 10, а.с. 21-28, 73-77, 81-82 том 11, а.с. 20-25, 27-29, 62-72, 185-190, 223, 224-228 том 13, а.с. 9, 25-36, 85, 186, 200-201, 210-213 том 14, а.с 63-69, 110-118 том 15).

29 травня 2020 року головний спеціаліст юридичного відділу Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Береговенко О.А. провела опитування дитини - ОСОБА_16 , під час розмови з яким він повідомив, що проживає разом з батьком та старшим братом ОСОБА_5 , з матір`ю не бачиться взагалі, бо тато і старший брат ОСОБА_5 йому забороняють, хоча він дуже хоче до матері, залишатися в неї на ніч, проводити разом час, або хоча б бачити її. На запитання з ким би він хотів проживати - відповіді однозначної не надав, а сказав, що хотів би проживати і з матір`ю, і з батьком, тільки якби вони не сварилися між собою (а.с. 86 том 2).

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органом опіки та піклування № 444 від 04 вересня 2020 року визначено участь гр. ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: з понеділка 8.00 год до неділі 19.00 год, забирати та повертати дитину заадресою: АДРЕСА_1 ; встановлено черговість участі у вихованні дитини - гр. ОСОБА_1 - тиждень через тиждень, починаючи з 07 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини (а.с. 130 том 6, а.с. 161 том 13).

За зверненням ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради щодо перешкоджання бачитись матері з дітьми, у тому числі за розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування № 444 від 04 вересня 2020 року, 25 травня 2021 року спеціаліст служби разом з ОСОБА_1 виїхали за адресою: АДРЕСА_7 .

Цього дня, 25 травня 2021 року, мати ОСОБА_1 не зустрілась з дітьми ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що головним спеціалістом Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради ОСОБА_26 складено акт на предмет проживання в АДРЕСА_7 (а.с. 38 том 8).

З комісійного акта про встановлення фактичного місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_7 , складеного 21 червня 2021 року депутатами Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області за участю голови кооперативу «Сонячний», сусудів та представника поліці, вбачається, що хлопчики такого віку за вказаною адресою не проживають, будинок довгий час знаходиться в оренді та з меншканцями будику поспілкуватись не вдалось, оскільки двері ніхто не відчинив (а.с. 44 том 8).

За заявою ОСОБА_1 щодо невиконання батьком дитини розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 444 від 04 вересня 2020 року уповноваженою особою Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації складено протокол (а.с. 40-41 том 8).

Із акту про встановлення факту проживання від 12 липня 2021 року, складеного депутатом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Підкіпним І.М., у присутності свідків, вбачаєтсья, що за результатом обстеження, інформації наданої сусідами та вивчення документів встановлено, що ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_47 та ОСОБА_46 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_7 . Про те, що умови проживання в будинку хороші і для дітей створені гарні умови для виховання і розвитку свідчить акт обстеження умов проживання, затверджений директором КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (а.с. 96, 97 том 8).

Факт проживання ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_7 підтверджується довідкою Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 548 від 02 серпня 2021 року (а.с. 45 том 13).

Місцепроживання ОСОБА_22 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано з 13 жовтня 2021 року за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 89, 90 том 8).

Із звернення ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації вбачається, що старший син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03 вересня 2021 року проживає разом з нею (а.с. 84-86 том 8).

В акті обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_6 , складеного 21 вересня 2021 року членами комісії Служби у справах дітей та сім?ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, засвідчено, що старший син проживає разом з матір?ю за цією адресою (а.с. 87 том 8).

За запитами представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Старенького С.Е. проводилась діагностика психоемоційного стану ОСОБА_9 , 2011 року народження.

13 червня 2021 року та від 27 березня 2021 року психологом ОСОБА_18 проведена психологічна діагностика, що включала в себе перегляд наданих відіозаписів, прослуховування наданого аудіозапису, аналіз відео, фото та аудіозапису.

Проаналізувавши надані матеріали, психологом надані висновки від 14 червня 2021 року та від 27 березня 2021 року, в яких зазначено, що можна говорити про складний психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_6 . Хлопчик постійно видає мимовільні гортанні звуки, гойдає ногами, спостерігається посмикування руки. Такі прояви потребують подальшої психодіагностики стану дитини, проходження психотерапії та виключення факторів, що впливають на такий стан дитини. Дитина постійно сутулиться і це вжесформована звичка. Сутулість є ознакою невпевненості у собі з психологічної точки зору та занедбаного ставлення до фізичних вправ для підтримання здоров`я дитини.

При дослідженні впливу батька ОСОБА_2 на психоемоційний стан дитини психологом надано висновок про те, що ОСОБА_2 проявляє агресивне налаштування у бік матері своїхдітей ОСОБА_1 у присутності дитини; ОСОБА_2 проявляє психологічне насилля щодо малолітнього ОСОБА_6 . Це проявляється у вигляді нав`язування своєї думки синові та культивування зневаги до матері, а в такому віці це особливо негативно впливає на психіку дитини та може мати негативні наслідки для психічного стану дитини. Дитина боїться зайве слово сказати, а це також є ознакою прогресуючого психологічного тиску та насилля над дитиною (а.с. 48-49, 150-163 том 10).

Спірне питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в місті Києві державної адмінстрації та подано до суду письмовий висновок № 105/01-2091/В-140 від 27 жовтня 2020 року щодо розв?язання спору.

Враховуючи всі обставини справи, зокрема, вік та стан здоров`я дитини, бажання дитини, ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши думку членів комісії з питань захисту прав дитини від 20 жовтня 2020 року, та діючи в інтересах малолітньої дитини, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір?ю гр. ОСОБА_1 .

Стосовно страшого сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , питання не розглядалось, та як ОСОБА_5 досяг віку, що дозволяє самому визначати своє місце проживання (а.с. 79-85 том 2).

Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради розглянуто звернення гр. ОСОБА_2 та відповідні документи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 27 квітня 2021 року (протокол №2) орган опіки та піклування вважав за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком - гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_7 , про що складено висновок № Г-1195 від 05 травня 2021 року (а.с. 43-44 том 13).

Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 662/18 від 21 жовтня 2021року затверджено висновок щодо визначення участі матері ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 199-200 том 13).

На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 19 жовтня 2021 року (протокол №8) орган опіки та піклування вважав за доцільне рекомендувати такий спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місця та часу їх спілкування, а саме брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми згідно графіка в такі дні: щодо старшого сина, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи його навчання в вищому навчальному закладі - за домовленістю з самим сином; щодо молодшого сина, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кожний тиждень місяця: п`ятниця з 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., неділя 10 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв з урахуванням навчального процесу. Зустрічі проводити з урахуванням бажання дітей, за домашньою адресою матері та/або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності батька дітей, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей.

Рекомендувати батькові гр. ОСОБА_2 та матері гр. ОСОБА_1 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дітям увагу і турботу, виховувати, матеріально утримувати, поважати батьківські права один одного та не чинити перешкод у спількуванні з дітьми (а.с. 201-203 том 13).

Згідно з висновком судово-психологічної експертизи № 60, складеним судовим експертом Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу, наркотиків та алкоголю МОЗ України» ОСОБА_19 за результатами зустрічей з малолітнім ОСОБА_29 щодо його психологічного стану 04 червня 2020 року, 23 липня 2020 року і 27 серпня 2020 року, його психоемоційний та розумовий розвиток відповідає його віковому періоду. Дитина здатна добре усвідомлювати практичні норми та правила суспільної поведінки та надавати їм оцінку і формувати відповідну власну внутрішню позицію та відношення до них, здатний до диференціювання своїх почуттів (естетичні, моральні, інтелектуальні) та надавати моральну оцінку вчинкам свого оточення. Тому він спроможний надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього та виявляти прихильність до когось з батьків. Також актуальний емоційний стан дитини характеризується наявністю легких тривожно-негативістичних емоційних переживань пов`язаних з розлученням батьків. Дані прояви також описані шкільним психологом у відповіді на запит адвоката Бондарчука Б.М. Однак вони не мають суттєвого впливу на відчуття дитиною свого благополуччя. Це підтверджується й відомостями описаними психологом та наданими характеристиками, результатами обстеження (а.с. 95-103 том 2).

Під час обстеження підекспертний виявляв стійке бажання до спільного проживання з батьком та братом та відкидав будь-які варіанти окремого проживання з матір`ю та наголошував, що не бажає змінювати своє місце проживання, але виявляв бажання до спілкування з матір`ю. Під час обговорення особливостей досліджуваної сімейної ситуації та викладенні дитиною обставин, своїх побажань та інтересів в спільному проживанні з батьком дитина добре орієнтувалася в деталях та послідовності подій досліджуваної ситуації, неодноразово їх відтворював в однаковій послідовності, самостійно уточнював незрозумілі слова та поняття. Це свідчить про достатнє володіння ним інформацією та самостійним її викладенням. Також граматичний та фонетичний склад мовлення дитини відповідав віковим особливостям його комунікативної діяльності, що свідчить про відсутність впливу на хлопця із сторони дорослих. Хлопчик виявляє сильний емоційний зв`язок з батьком ОСОБА_2 , демонструє любов та прив`язаність до нього. Також дитина виявляє значиме позитивне ставлення та прив`язаність до матері ОСОБА_1 та старшого брата ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 виявляє стійке бажання до спільного проживання з батьком та старшим братом, дитина відкидає варіанти окремого проживання з матір`ю. Зважаючи на сімейну ситуацію, яка склалася (наявність у дитини вираженого зв`язку з батьком, зв`язку з старшим братом, наявність гострої конфліктної ситуації між батьками, характеру виховної поведінки матері по відношенню до сина, характеру відносин дитини з матір`ю) варіант окремого проживання ОСОБА_6 від батька та брата, в іншому місці матиме негативний вплив на його психоемоційний стан, що не відповідатиме інтересам дитини.

На замовлення позивача ОСОБА_2 судовим експертом ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» проведена додаткова судово-психологічна експертиза з питань щодо визначення індивідуально-психологічних особливостей ставлення, прихильності до батьків, побажань щодо проживання з одним з батьків малолітнього сина ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Експертизу проведено експертом в галузі судово-психологічної експертизи ОСОБА_19 : освіта вища, спеціальність «судово- психологічна експертиза» (свідоцтво про присвоєння Кваліфікації судового експерта № 11, видане Міністерством охорони здоров`я України 18.02.2019 року), четвертий кваліфікаційний клас судового експерта, стаж експертної роботи понад 10 років, експерт внесений до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Висновок експерта підготовлено для подання до Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.

19 березня 2021 року в приміщенні ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» за адресою: 04207, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, корпус 3, офіс 7 було проведено безпосереднє психологічне обстеження малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження, серія НОМЕР_5 ) з письмового дозволу та у присутності його батька - ОСОБА_2 (паспорт № НОМЕР_6 , виданий органом 8037 06.02.2019 року).

Згідно з висновком експерта № 9671 від 25 березня 2021 року, підготовленого судовим експертом ОСОБА_19 за результатами проведення додаткової судово-психологічної експертизи, малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявляє сильний емоційний зв`язок з батьком - ОСОБА_2 , демонструє любов та виражену надійну прив`язаність до нього. Також дитина виявляє значиме позитивне ставлення та прив`язаність до матері ОСОБА_1 та старшого брата ОСОБА_9 . Малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявляє стійке бажання до спільного проживання з батьком та старшим братом, дитина відкидає варіанти окремого проживання з матір`ю. Зважаючи на сімейну ситуацію, яка склалася (наявність у дитини вираженого зв`язку з батьком, зв`язку з старшим братом, наявність гострої конфліктної ситуації між батьками, характер виховної поведінки матері по відношенню до сина, характер відносин дитини з матір`ю) варіант окремого проживання ОСОБА_9 від батька та брата матиме негативний вплив на його психоемоційний стан, що не відповідатиме інтересам дитини (а.с. 177-182 том 13).

В судовому засіданні 25 квітня 2023 року експерт ОСОБА_19 підтвердила свій висновок. Вказала, що спілкувалася з дитиною сам на сам 04 червня і 23 липня 2020 року при проведенні судово-психіатричної експертизи (висновок № 60) та під час додаткової експертизи у березні 2021 році (а.с. 95-103 том 2, а.с. 100-101 том 15).

Судом першої інстанції заслухані свідки.

Свідок ОСОБА_30 надав суду 30 листопада 2022 року покази, що з родиною познайомився восени 2012 року, оскільки молодший син сторін ОСОБА_6 потребував лікування у зв`язку із онкологічним захворюванням і проходив лікування у відділенні дитячої онкології, завідувачем якого є свідок. Свідок вказав, що ОСОБА_2 займався організацією лікування дитини і завжди брав участь у цьому. Свідок контактував з родиною, мав з ними дружні стосунки. Потім ОСОБА_6 одужав і у лікуванні потреба зникла. Пізніше свідок дізнався про розлучення подружжя. Також свідок ОСОБА_30 повідомив, відповідаючи на запитання ОСОБА_2 , що батько дуже компетентно та відповідально ставився до лікування дитини: вчасно приходив на всі заходи, ставив безліч питань, дуже хвилювався, він запитував щодо правильного харчування й лікування - рівень його обізнаності дуже високий. На переконання свідка, ОСОБА_2 формує щасливе майбутнє дітей (а.с. 242 -247 том 14).

На запитання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_31 свідок ОСОБА_30 відповів, що перед початком лікування сина спочатку зателефонував йому ОСОБА_2 , потім вони вдвох ( ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) з дитиною прийшли до нього. ОСОБА_1 не чинила перешкод у лікуванні сина, вона постійно була на стаціонарі з дитиною, ОСОБА_6 було лише 11 місяців і він був на грудному вигодовуванні. Матір також сумлінно ставилася до дитини під час лікування.

Свідок ОСОБА_32 засвідчила, що вона хрещена мати ОСОБА_6 - сина сторін. Влітку 2011 року вона переїхала у м. Київ разом зі своїм чоловіком і двома дітьми, і родину ОСОБА_33 - ОСОБА_34 знає давно, бо працювала разом з ОСОБА_2 , іноді допомагала по господарству, коли ОСОБА_6 був маленьким , бо, коли ОСОБА_36 годувала дитину, вона не готувала. Останні 3-4 роки, як вказала свідок, допомагає готуючи їжу, часто проводить вільний час з дітьми сторін. Також вказала, що у родині дуже гарне забезпечення, харчування. ОСОБА_6 виховується батьком, який повністю займається лікуванням, належним доглядом дітей, ОСОБА_6 - дитина активна, весела, з батьком займається спортом, вони разом грають у настільні ігри, гуляють, він катається на роликах і велосипеді, хлопчик сам вміє прибирати. Старший ОСОБА_5 навчений все робити самостійно: і готувати, прасувати і прибирати. Вдома завжди ідеальний порядок (а.с. 242 -247 том 14).

На запитання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_31 свідок ОСОБА_32 відповіла, що у сім`ї буває близько разу на тиждень, вона не бачила ОСОБА_1 , тому вважає, що вона не виховує дітей. Три роки тому, за її словами, ОСОБА_6 ще жалкував за мамою, а останнім часом він не говорить про це, він веселий, «легкий», активний. Свідок заперечила дружні стосунки з ОСОБА_1 , вказала, що вони лише куми.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні 25 січня 2023 року надала суду покази, за якими, вона протягом останніх років співпрацювала з ОСОБА_2 і спостерігала його відповідальне ставлення до дітей. Під час карантину діти часто бували в офісі і свідок, за її словами, допомагала ОСОБА_6 у підготовці уроків, оскільки за фахом є філологом, також інколи вона допомагала відводити ОСОБА_6 до музичної школи та на плавання. Свідок повідомила, що стосунки між батьком та дітьми дуже привітні і добрі, він не забороняв дітям спілкуватися з мамою, вони завжди охайні, гарно вдягнені. Матір дітей свідок також бачила в офісі, приблизно в 2017-2018 роках, бо вона допомагала робити переклади документів, тоді конфліктів вона не бачила. Також свідок вказала, що ОСОБА_6 бачила майже щодня в офісі, бо він займався на домашньому навчанні ще докарантину, у дитини був свій стіл і ноутбук. Свідок вказала, що у бізнес-центр «Гулівер» можна потрапити, якщо особа, до якої ви бажаєте прийти, підтвердить це (а.с. 33, 39 том 15).

22 лютого 2023 року свідок ОСОБА_38 надала суду покази, що знайома з родиною близько двадцяти років, разом відпочивали, спілкувалася з ними. Коли подружжя розлучилося, старший син ОСОБА_5 дуже переживав з цього приводу, тому свідок підтримувала його як психолог протягом десяти сеансів, які оплатили батьки. Ініціатором розлучення була ОСОБА_1 , причини цього свідку не відомі, а чоловік не бажав розлучатися. Востаннє свідок з дітьми і ОСОБА_2 бачилися на Новий рік у с. Чайки, вказала, що залишилося дуже приємне враження від родини: діти доглянуті і розвинуті, гарно спілкуються, разом дивилися фільм, грали у настільні ігри. У 2020 році, свідок вказала, до неї телефонувала ОСОБА_1 і казала, що відносини з ОСОБА_2 дуже погані - він не дає можливості бачитися із дітьми (а.с. 72, 74-76 том 15).

Свідок ОСОБА_39 , яка проживає у тому ж будинку АДРЕСА_12 , де проживало подружжя з дітьми, надала суду покази, що познайомилася з ОСОБА_1 у 2002 році. Свідок мала домашнього песика, якого вигулювала у дворі, і постійно бачила тільки ОСОБА_1 з дітьми на прогулянці. Як повідомила свідок, якось ОСОБА_1 звернулася до неї з проханням відвезти її у лікарню, так як інколи вона возила їх. ОСОБА_1 одна займалася дітьми, тому вона попросила водити старшого ОСОБА_5 у школу. Свідок вказала, що ОСОБА_6 - дуже жвава дитина, іноді вона залишалася з ним, коли ОСОБА_1 потрібно було піти у справах. Свідок також вказала, що була присутня при тому, коли ОСОБА_2 прийшов до ОСОБА_1 і став силоміць забирати ОСОБА_6 від неї. Це було, коли ОСОБА_1 запросила свідка у гості на старий Новий рік, ОСОБА_6 також був у неї. Пізніше прийшов ОСОБА_5 і сказав, що забере ОСОБА_6 , але він не хотів йти. Тоді прийшов ОСОБА_2 і примушував піти ОСОБА_6 , останній плакав і не хотів йти, але батько силою його забрав. У дитини були синці та царапини, тоді свідок дізналася, що батько або, коли його немає, старший брат карає дитину. Зі слів свідка, ОСОБА_2 не займався дітьми, коли він був у шлюбі з ОСОБА_1 , але він зраджував їй і ОСОБА_1 подала заяву про розірвання шлюбу. Після цього, за словами свідка, ОСОБА_2 вирішив зайнятися дітьми. Свідок переконана, що ОСОБА_2 не давав ОСОБА_1 зустрічатися з ОСОБА_6 , конфлікт був. Крім того, у свідка з ОСОБА_2 були словесні суперечки, коли бачилася з ним у дворі будинку та у квартирі ОСОБА_1 . Потім у 2021 році свідок продала свою квартиру у будинку АДРЕСА_12 та проживає у Святошинському районі (а.с. 73, 74-76 том 15).

Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні 22 березня 2023 року надала суду покази, що проживає у тому ж будинку АДРЕСА_12 і знайома із сім`єю з часу, коли у 2010 році старша дитина ОСОБА_5 пішла до школи, у тому числі свідок відводила його на прохання ОСОБА_1 до школи до його п`ятого класу, пізніше народився другий син. За словами свідка, родина була хороша, все було добре, однак потім вони розлучилися. Молодший ОСОБА_6 дуже сумував за мамою, хотів до неї. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 привела молодшого ОСОБА_6 , щоб віддати ОСОБА_2 , але дитина плакала - він хотів лишитися з мамою. 25 листопада 2020 року о 22:00 год. ОСОБА_1 прийшла до свідка додому, будучи мокрою, і попросила одяг перевдягнутися. Потім прийшов ОСОБА_5 , дізнавшись, що його мама у свідка, а тоді прийшов ОСОБА_2 і почалася між ними сварка. У 2021 році свідок була присутня при тому, що ОСОБА_1 вранці приходила за дитиною, але двері не відкривали - її не пускали. На питання ОСОБА_2 свідок вказала, що їй невідомо, чи був він тоді у квартирі. Свідок також зазначила, що знає про те, що ОСОБА_2 став мешкати за містом. Також вказала, що ОСОБА_2 постійно був у відрядженнях, тому ОСОБА_1 була одна з дітьми(а.с. 86, 87-88 том 15).

У судовому засіданні 25 квітня 2023 року судом першої інстанції заслухано думку ОСОБА_16, який досяг повних одинадцяти років,який вказав, що він зараз проживає з татом і це його влаштовує, але спілкуватися з мамою, коли вона захоче, він не проти. Зазначив, що не довіряє мамі, тому нікуди не хоче з нею їхати. ОСОБА_6 сказав, що задоволений своїм життям, у вільний час він катається на велосипеді, самокаті, займається музикою - відвідує 4 клас фортепіано, до того ж займається і плаванням і айкідо, яке йому дуже подобається (а.с. 100-101 том 15).

Вирішуючи спір в частині вимог первісного та зустрічного позовів щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_49, судом першої інстанції встановлено, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання молодшої дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним.

Врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, оцінивши надані сторонами докази, їх аргументи та заперечення, врахувавши, скільки часу і за яких обставин дитина проживала окремо від матері, встановивши, що хлопчик тривалий час проживає з батьком у належно створених ним умовах для повноцінного його виховання та розвитку, виходячи із найкращих інтересів дитини, його прихильність саме до батька, суд першої інстанції дійшов висновку, що для забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання дитини з батьком ОСОБА_2 за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина з нею, а також вимог об`єднаного позову у частині заборони зміни місця проживання ОСОБА_16 без погодження з нею, як з матір`ю, та органом опіки та піклування, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на взаємовідносини сина з матір`ю, оскільки матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина проживатиме.

Спору щодо визначення місця проживання старшого сина ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін немає, оскільки ОСОБА_42 досяг повноліття, що дозволяє йому самому визначати своє місце проживання.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дітей, суд першої інстанції керувався тим, що жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б право матері на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які свідчили б про спілкування матері з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлено, позивач ОСОБА_2 вказаних обставин не довів і матеріали справи таких доказів не містять.

При вирішенні питання про періодичність побачень матері із сином ОСОБА_48, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання матері, судом першої інстанції враховано, що на час розгляду справи у суді дитина досяглараннього підліткового віку. Дитина повинна відвідувати шкільний навчальний заклад, а також ОСОБА_6 відвідує інші заняття, зокрема, айкідо й уроки музики, що унеможливлює проведення зустрічей з матір`ю у будні, а тому, з урахуванням конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про встановлення графіка побачень матері з сином у вихідні дні, а саме: шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 08:00 год. до 20:00 год.

Відхиляючи вимогу позивача ОСОБА_1 про побачення другого і четвертого повного тижня кожного місяця у період з 08:00 год. понеділка до 20:00 год. неділі, суд першої інстанції виходив із того, що запропоновані ОСОБА_1 зустрічі не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання, та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку повсякденного життя дитини і навчального процесу.

Виходячи з того, що надання можливості спільного відпочинку матері з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у матері створені, судом першої інстанції визначено і час для спільного відпочинку матері із сином у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, а також протягом другої половини осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності батька, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина.

Суд першої інстанції наголосив на тому, що за результатами домовленості між батьками дозволяється змінювати період відпочинку дитини з матір`ю.

Врахувавши наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зустрічі матері із сином слід проводити за межами місця постійного проживання дитини без присутності батька, що забезпечить відповідачці ОСОБА_1 можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.

Задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини і забезпечення її прав та інтересів суд першої інстанції поклав на обох батьків обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, а крім цього - поклав на батька обов`язок не допускати протиправних дій та негативних висловлювань стосовно матері, не перешкоджати їй брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері.

Вимоги позову ОСОБА_1 про визначення способу її участі у вихованні сина ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом першої інстанції залишені без задоволення з тих підстав, що ОСОБА_42 на час розгляду справи досяг повноліття.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають правоі зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна; місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновагаі, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16-ц (провадження № 61-29090св18) вказано, що «відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку має, бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19 (провадження № 61-13918св20) зазначається, що «відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання. Таким чином, з досягненням віку десяти роківу дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25 січня 1996 року, дата набрання чинності для України - 01 квітня 2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються».

Закріплене вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема, обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Встановлені фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів свідчать про те, що у спірних правовідносинах кожен із батьків прагне визначити місце проживання дитини разом із ним, житлові умови кожного з них є належними для проживання дитини.Протягом тривалого часу малолітня дитина ОСОБА_44 на законних підставах проживає разом із батьком. Батько ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про розвиток та здоров`я дитини, позитивно характеризується, працевлаштований та створив належні умови для проживання малолітньої дитини.

За результатами спілкування дитини ОСОБА_16 із психологом і проведення відповідних діагностичних обстежень дитини згідно з висновками експерта № 60, № 9671 від 25 березня 2021 року, підготовленого судовим експертом ОСОБА_19 для подання до суду, вбачається, що хлопчик виявляє сильний емоційний зв`язок з батьком ОСОБА_2 , демонструє любов та прив`язаність до нього. Також дитина виявляє значиме позитивне ставлення та прив`язаність до матері ОСОБА_1 та старшого брата ОСОБА_5 . Під час обстеження підекспертний виявляв стійке бажання до спільного проживання з батьком та братом та відкидав будь-які варіанти окремого проживання з матір`ю та наголошував, що не бажає змінювати своє місце проживання, але виявляв бажання до спілкування з матір`ю. Зважаючи на сімейну ситуацію, яка склалася (наявність у дитини вираженого зв`язку з батьком, зв`язку з старшим братом, наявність гострої конфліктної ситуації між батьками, характер виховної поведінки матері по відношенню до сина, характер відносин дитини з матір`ю) варіанти окремого проживання ОСОБА_9 від батька та брата матиме негативний вплив на його психоемоційний стан, що не відповідатиме інтересам дитини (а.с. 95-103том 2, а.с. 177-182 том 13).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір у відповідній частині, вірно виходив із того, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина, а між дорослими членами всієї родини існує конфліктна ситуація. Після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами син проживав і залишився проживати разом із батьком. У дитини тісний емоційний зв`язок з батьком, що підтверджується висновками психологічного обстеження дитини, підготовленими судовим експертом ОСОБА_19 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини. Не надала достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини, її звичного середовища та визначення місця проживання дитини з матір`ю, з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків. ОСОБА_1 не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання дитини з нею матиме більш позитивний вплив на дитину.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги психологічні висновки від 14 червня 2021 року та від 27 березня 2021 року, складені психологом ОСОБА_18 за запитом представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Старенького С.Є., з огляду на наступне.

Статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною шостою статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Із вказаних психологічних висновків вбачається, що метою дослідження є виявлення впливу батька ОСОБА_2 на психоемоційний стан дитини ОСОБА_9 та діагностика психоемоційного стану малолінього ОСОБА_9 , що вказує на те, що порушені у запиті питання не стосувались обставин, що входять до предмета доказування у справі, і такі висновки не підготовлені для подання до суду.

До того ж, під час проведення відповідної діагностичної роботи практичний психолог ОСОБА_18 не спілкувалась з дитиною, а психологічна діагностика проводилось у обсязі даних, що надані замовником ОСОБА_1 , та включала в себе лише перегляд відео та фото, прослуховування аудіозаписів та їх аналіз, а отже такі висновки не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 12, 81 ЦПК України.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на моральне обличчя позивача (батька дитини), який, за обставинами, наведеними у зустрічному позові та у доводах апеляційної скарги, є небезпечним щодо неї та дітей, оскільки його поведінку неможливо назвати адекватною, були предметом перевірки органу опіки та піклування, правоохоронних органів та не знайшли свого підтвердження.

При цьому, надані сторонами матеріали свідчить про звернення обох сторін (позивача та відповідача) до служби у справах дітей та сім?ї, центру соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, Міського центру дитини, правоохоронних органів, суду та вказують на наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками дітей.

Наявність такої конфліктної ситуації не може мати правового значення при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, де пріоритетом є забезпечення найкращих інтересів самої дитини, що спростовує доводи відповідача ОСОБА_1 у цій частині.

Аргументи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не наведено у рішенні мотивів з яких суд виходив, вказуючи на необгрунтованість висновку органу опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 жовтня 2020 року № 105/01-2091/В-140, яким вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_16 разом з матір`ю ОСОБА_1 , спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів та їх юридичної оцінки. Встановлені судом першої інстанції на їх підставі обставини справи вказують на те, що висновок Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/01-2091/В-140 від 27 жовтня 2020 року був оцінений судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами. Судом також враховано, що вказаний висновок не містить даних про те, до кого з батьків малолітній ОСОБА_44 є більш прихильним та з ким із батьків у нього більш стійкий психо-емоційний зв`язок.

Посилання відповідача у доводах апеляційної скарги на те, що допит малолітнього ОСОБА_16 було проведено судом першої інстанції із порушенням порядку проведення таких допитів були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції було заслухано думку малолітнього ОСОБА_16 , який виявив бажання проживати разом з батьком.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається в частині вимог про визначення місця проживання малітньої дитини, суд першої інстанції в контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, врахувавши обставини справи та відносини, які існують між сторонами, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, доводам сторін, показанням свідків, взявши до уваги житлово-побутові умови проживання кожного з батьків та, установивши відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання сина разом з батьком, дійшов обгрунтованого висновку, що встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком буде максимально відповідати інтересам дитини.

При цьому, задовольняючи позов ОСОБА_2 в цій частині вимог, суд першої інстанції з метою запобігання неоднозначного тлумачення рішення суду вважав за доцільне зазначити конкретну адресу такого місця проживання дитини разом з батьком, а саме за адресою: АДРЕСА_7 , що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у судовому рішенні не зазначено де буде проживати дитина без погодження з матір`ю або її завчасного попередження про це.

Доводи апеляційної скаргисторони відповідачки про те, що саме мати забезпечить якнайкращі інтереси малолітнього сина, оскільки вона має постійне місце проживання, нею створені належні умови для виховання та розвитку дитини, у неї наявний стабільний дохід, висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).

Таким чином, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один із одним, висновки суду першої інстанції про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_16 разом із батьком є правильними, вони ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку малолітньої дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в якому він проживає на протязі майже чотирьох років. Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу й на те, що визначення місця проживання сина з батьком не впливає на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків та, у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінен, як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Зроблені судом першої інстанції висновки по суті вирішення спору узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах (частина четверта статті 263 ЦПК України), яка у цій категорії справ є сталою.

Судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Отже, вирішуючи спір у частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи тадійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

При цьому, вирішуючи вимогу зустрічного позову про визначення місця проживання старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції правильно керувався тим, що на час звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_45 виповнилося 14 років. Отже, в силу норм чинного законодавства, він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позовуОСОБА_1 в цій частині вимог, дійшов обгрунтованого висновку, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідачки у частині вирішення її ( ОСОБА_1 ) вимог про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або вживання наркотичних речовин.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Зваживши на встановлені обставини, суд першої інстанції, врахувавши інтереси малолітнього сина ОСОБА_16 , які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, дійшовобґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод та визначення способу її участі у вихованні дитини.

Встановлений судом першої інстанції графік зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_29 , з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, узгоджується з його віком та режимом дня, зокрема, розкладом його занять у навчальних закладах.

При вирішенні питання про періодичність побачень матері з сином, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання матері, суд першої інстанції вірно виходив із того, що на час розгляду справи у суді дитина досяглараннього підліткового віку. Дитина повинна відвідувати шкільний навчальний заклад, а також ОСОБА_6 відвідує інші заняття, зокрема, айкідо й уроки музики, що унеможливлює проведення зустрічей з матір`ю у будні дні, а тому, з урахуванням конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про встановлення графіка побачень матері з сином у вихідні дні, а саме: шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 08:00 год. до 20:00 год. за місцем проживання матері ОСОБА_1 або іншому, визначеному нею місці.

Суд першої інстанції також надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які свідчать про конфлікти та неприязні відносин між батьками, що обумовлює проведення побачень матері з сином без присутності батька та забезпечить відповідачці ОСОБА_1 можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею, із зобов`язанням батька дитини ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні, спільному проведенні часу та під час передання сина - ОСОБА_9 .

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції і про доцільність визначення спільного відпочинку матері з синому літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, а також протягом другої половини осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності батька, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина. Надання можливості спільного відпочинку матері з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини. При цьому, належні умови для тимчасового проживання сина у матері наявні.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 932/665/20, відповідно до яких у разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні малолітньої дитини, який визначений рішенням суду.

Доводи відповідачки про те, що у справі наявні докази того, що доступ матері до дитини обмежується батьком були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, а їх результат знайшов відображення у резолютивній частині судового рішення шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні, спільному проведенні часу та під час передання сина - ОСОБА_9 .

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом було порушено право ОСОБА_1 на збирання доказів, які могли бути зібрані лише за ухвалою суду, а відсутність цих доказів призвело до невірних висновків суду, з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з 2020 року. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався судом з повідомленням (викликом)учасників справи. Відповідач ОСОБА_1 протягом розгляду справи бралаучасть у судових засіданням особисто, так і за участю представників, надавала усні та письмові пояснення (заперечення), із долученням доказів на підтвердження своїх заперечень. В рамках судового провадження запервісним позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, відповідач ОСОБА_10 я ОСОБА_21 подала власний зустрічний позов з вимогою про визначення місця проживання дітей, а також у серпні 2021 року звернулась до суду з окремим позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини, який об`єднано в одне провадження № 757/4115/21-ц (справа, яка переглядається), а відтак права відповідача ОСОБА_1 и у повному обсязі реалізовані в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи сприяв сторонам у здійсненні ними своїх процесуальних прав, а тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін є безпідставними.

Інші доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

Вимоги позову ОСОБА_1 про визначення способу її участі у вихованні старшого сина ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом першої інстанції обгрунтовано залишені без задоволення з тих підстав, що ОСОБА_42 на час розгляду справи досяг повноліття. З моменту досягнення цього віку настає повна дієздатність особи- стаття 34 ЦК України. Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття. Отже, при досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону і сімейні відносини між батьком / матір`ю та сином / після досягнення дитиною повноліття вирішуються особисто.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Старенького Сергія Євгенійовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Старенкого Сергія Євгенійовича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді:

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення23.09.2024
Оприлюднено18.10.2024
Номер документу122330222
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —757/4115/20-ц

Ухвала від 10.02.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Постанова від 10.02.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Постанова від 23.09.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ратнікова Валентина Миколаївна

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ратнікова Валентина Миколаївна

Ухвала від 26.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 23.11.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 14.11.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 14.11.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 17.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні