Постанова

від 10.02.2025 по справі 757/4115/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 757/4115/20

провадження № 61-18389св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

третя особа за зустрічним позовом - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа за зустрічним позовом - Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

третя особа за зустрічним позовом - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів:

Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної

в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду

з первісним позовом ОСОБА_1 .

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з окремим позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з окремим позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної

в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини із справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі

у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини і справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної

в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом із батьком, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю об`єднано в одне провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дітей відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дітей задоволено частково.

Визначено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина

ОСОБА_3 та спілкуванні з ним без присутності батька за таким графіком:

- кожна друга, четверта субота місяця і перша, третя неділя місяця з 08:00 год до 20:00 год за місцем проживання матері ОСОБА_2 або в іншому визначеному нею місці;

- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, із зобов`язанням матері повідомляти батька про місце перебування сина;

- перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, із зобов`язанням матері повідомляти батька про місце перебування сина.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні, спільному проведенні часу та під час передання сина ОСОБА_3 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

25 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , повернено заявнику.

Ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга дитини ОСОБА_3 , яку подано його законним представником ОСОБА_1 , підлягає поверненню відповідно до статті 357 ЦПК України, оскільки у спорах про визначення місця проживання дитини до 14 років та щодо визначення місця її проживання з одним із батьків сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом, не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами, а також особою, яка подає апеляційну скаргу. Такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення місця її проживання з одним із батьків, при вирішенні яких дитина з урахуванням статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 грудня 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не встановив жодної з підстав для повернення апеляційної скарги, що вказані в пункті 1 частини п?ятої статті 357 ЦПК України,

а також жодної іншої самостійної підстави неприйняття апеляційної скарги до розгляду і її повернення. Посилання апеляційного суду на практику Верховного Суду є безпідставним.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

07 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи 08 листопада 2024 року передано судді-доповідачу

Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Установлено, що спірні правовідносини виникли із сімейних правовідносин, що регулюються СК України.

СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України)

У частинах першій - третій статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування

з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої - другої статті 159 СК України, якщо той із батьків,

з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків

у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У статті 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Із наведених норм СК України випливає, що спори у справах щодо способу участі одного з батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні є спорами між батьками (особами, які їх замінюють), які вирішуються лише за участю спеціального суб?єкта - органу опіки та піклування.Тому справи щодо способу участі одного з батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні згідно із законом не є такими, у яких діти особисто беруть участь.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від

14 квітня 2021 року у справі № 263/13178/18 (провадження № 61-9805св20), від 14 грудня 2022 року у справі № 757/33742/19 (провадження № 61-10156св22) та від 09 лютого 2022 року у справі № 263/13178/18 (провадження

№ 61-13898св21).

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами

в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48

ЦПК України).

Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи, і вона виникає у момент народження (частини перша - друга статті 25 ЦК України). Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій (частина перша статті 30 ЦК України). ЦК України розрізняє такі види дієздатності фізичної особи: часткову - до чотирнадцяти років (стаття 31), неповну - від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 32) та повну -

в особи, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (стаття 34).

Відповідно до частини першої статті 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Згідно зі статтею 46 ЦПК України цивільна процесуальна правоздатність -

це здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи; її мають усі фізичні і юридичні

особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Малолітня фізична особа не має процесуальної дієздатності.

Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб`єктивних прав

й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.

Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини,

за яких одна особа - представник - виконує на підставі повноваження, наданого йому, зокрема, законом, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи. Представник

у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції: захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); та представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).

Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє разом з нею, на захист її суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі дитини не є перешкодою для участі у цій справі батьків дитини як її законних представників.

У частині першій статті 242 ЦК України визначено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).

Відповідно до частини другої статті 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, насамперед покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).

Батьки, які представляють інтереси своєї дитини у суді, можуть вчиняти

від її імені усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти дитина як особа,

що бере участь у справі (стаття 64 ЦПК України). У цьому випадку батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22 (провадження

№ 61-2959сво23), вирішуючи питання, чи може дитина до 14 років виступати

у спорі про визначення місця проживання дитини позивачем або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Об`єднана палата з урахуванням статей 160, 161, 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, а також норм ЦК України та ЦПК України щодо цивільної дієздатності фізичних осіб у їх сукупності зробила висновок, що у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом, не може виступати позивачем чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, при вирішенні яких дитина, яка може висловити свою думку, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.

Отже, у межах спору між матір`ю і батьком дитини про місце проживання дитини або щодо участі одного з батьків у вихованні дитини не допускається вступ

у справу будь-якої третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору,

у тому числі і власне дитини.

Якщо малолітня дитина бажає проживати з одним із батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків. Тому можна стверджувати, що

в такому випадку самостійної вимоги малолітня дитина не має.

Якщо малолітня дитина звертається з позовом через одного з батьків як законного представника, це буде позов з такою самою вимогою, що і позов батька чи матері дитини.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 1 частини п?ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Апеляційний суд, установивши, що спір виник між батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визначення його місця проживання та щодо участі одного з батьків у його вихованні, апеляційну скаргу подав батько дитини як його законний представник, тоді як відповідачем за позовом про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, є інший законний представник малолітньої дитини - його матір ОСОБА_2 , яка також є позивачем об`єднаного позову про усунення перешкод та визначення способу участі у виховані дитини, зробив правильний висновок про повернення апеляційної скарги, оскільки сама дитина не може бути учасником справи, зокрема особою, яка подає апеляційну скаргу, тому що її права та інтереси захищаються іншим шляхом (думка дитини має бути заслухана судом під час розгляду справи). Крім того, малолітня фізична особа не має процесуальної дієздатності - ОСОБА_3 станом на час подання апеляційної скарги виповнилось повних 11 років, а тому він не може брати участі у цивільному процесі самостійно як сторона, третя особа, або особа, яка подає апеляційну скаргу як така, що не брала участі у справі.

При цьому апеляційний суд правильно застосував практику Верховного Суду, наведену в оскаржуваній ухвалі, а тому із цих підстав колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом практики Верховного Суду.

З огляду на викладене доводи заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи

в касаційному порядку.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська