Постанова

від 23.11.2023 по справі 640/1386/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/1386/21

адміністративне провадження № К/990/13003/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/1386/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення боргу з бюджетного відшкодування та пені, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.),

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також - відповідач 1, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі також - відповідач 2), в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 13 000 000,00 грн, а також пеню, нараховану на заборгованість бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12 795 484,90 грн та пеню, нараховану на заборгованість бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 1 257 074,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилається на невиконання контролюючим органом зобов`язань щодо вжиття заходів, необхідних для повернення на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 1 000 000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у розмірі 12 000 000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» пеню на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року за період з 04.04.2016 по 05.01.2021 складає у розмірі 1 256 350,68 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремнійполімер» пеню за період з 04.04.2016 по 05.01.2021 складає у розмірі 12 795 484,90 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" та залишено без розгляду адміністративний позов Товариства до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в частині стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 12 000 000, 00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 1 000 000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" пеню на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року за період з 06.01.2018 по 05.01.2021 у розмірі 792 000, грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" пеню за період з 06.01.2018 по 05.01.2021 у розмірі 8 208 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №810/3312/16 задоволено адміністративний позов Товариства; визнано протиправною бездіяльність Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ "Кремнійполімер" бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12 000 000,00 грн згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року № 9039571437; зобов`язано Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ "Кремнійполімер" бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12 000 000,00 грн. згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року № 9039571437.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 06 квітня 2017 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі №810/3088/16 визнано протиправною бездіяльність Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку щодо перерахування на поточний рахунок позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 1 000 000,00 грн. згідно з декларацією з податку на додану вартість за січень 2016 року №9020746485; зобов`язано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо перерахування на поточний рахунок позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 1 000 000,00грн. згідно з декларацією з податку на додану вартість за січень 2016 року №9020746485.

Судове рішення набрало законної сили 12 травня 2017 року.

Однак, 06.10.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області видано наказ про проведення у позивача позапланової перевірки за приписами п. 78.1.8. Податкового кодексу України. Предметом перевірки була законність бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року.

За наслідками перевірки складено акт від 23.10.2017, в якому встановлено наявність порушень, а саме - протиправне завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на 12 000 000,00 грн та нараховано позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0075851208 штрафні санкції на суму 6 147 517,00 грн.

Товариство, не погоджуючись з наказом про проведення перевірки, діями щодо складення акту перевірки та прийнятим за висновками акта податковим повідомленням-рішенням, оскаржило їх до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у справі № 826/10136/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним наказ Головного управління ДФС у Київській області від 06.10.2017 за №1813 "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Кремнійполімер".

Визнано протиправними дії зі складання акту перевірки від 23.10.2017 року №5631/10-36-12-08/37495734.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0075851208.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 04.04.2019.

Не зважаючи на підтвердження судами права Товариства на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2016, контролюючим органом не вжито жодних дій, спрямованих на забезпечення його отримання позивачем, що й стало підставою звернення останнього до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що невідшкодована Товариству в установлений нормами статті 200 ПК України строк сума ПДВ у розмірі 13 000 000,00 грн є сумою бюджетної заборгованості, яка підлягає стягненню на користь Товариства, та на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України підлягає нарахуванню пеня в розмірі 959642,39 грн, на стягнення якої позивач також має право.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення суми пені з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зв`язку з неправильним визначенням позивачем кількості днів прострочення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення суми бюджетної заборгованості (з урахуванням заяви Товариства про залишення без розгляду частини позовних вимог), проте вказав, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за період з 06 січня 2018 року по 05 січня 2021 року.

Щодо строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновком судом першої інстанції про наявність поважних підстав поновлення такого строку, про що зазначено в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021.

З постановою суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач 1 посилається на неврахування судом апеляційної інстанції доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки право на звернення до суду з цим позовом у Товариства виникло у квітні, травні 2017, натомість останній з позовом до суду звернувся лише у січні 2021 року.

Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у цій справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Ключовим питанням, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у спосіб стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

Приписами Податкового кодексу України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п.п.14.1.18, 14.1.162 ст. 14).

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті визначено, що орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909-VIII; набрав чинності з 01 січня 2016 року) та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII; набрав чинності з 01 січня 2017 року) внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції Закону № 1797-VIII) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі абзаців першого - третього пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Кабінет Міністрів України постановою від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» визнав такими, що втратили чинність, попередні постанови Кабінету Міністрів України із цього питання від 22 лютого 2016 року № 68 та від 17 січня 2011 року № 39 і затвердив новий Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), яким визначив механізм ведення та адміністрування Мінфіном Реєстру як окремого інформаційного ресурсу та його автоматичного формування на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Відповідно до цього Порядку заяви автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до цього Реєстру в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Взаємодія цих органів нормативно врегульована Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року № 326 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2017 року за № 376/30244).

Отже, з 01 січня 2017 року законодавчо змінено механізм реалізації права на бюджетне відшкодування: запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним у пункті 200.19 статті 200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету. Законодавчо закріплено хронологічний порядок реєстрації та обліку заяв та подальшого фактичного відшкодування сум, проте законодавчо (нормативно) не визначені граничні (преклюзивні) строки виконання уповноваженими державою органами відповідних обов`язків. Заборгованість бюджету обліковується за платником в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» ДПС до повного її погашення.

Тому, після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування.

Як беззаперечно установлено судами попередніх інстанцій, податковий орган усупереч зазначених приписів ПК України не подав до органів Державного казначейства висновку після узгодження сум бюджетного відшкодування.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з бюджету, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.

Важливо зауважити, що розгляд питання дотримання строку звернення до суду у даному спорі не розглядається як втручання державними органами у право власності позивача (володіння своїм майном у відповідності до приписів Конституції України та Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки, в будь-якому випадку, суми від`ємного значення податку на додану вартість залишаються в бухгалтерському та податковому обліку у позивача. Даний спір виник лише з питання бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та нарахування пені.

Як уже було зазначено, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком останнього про наявність підстав для поновлення встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України строку (1095 днів) звернення до суду з даним позовом, про що зазначено в ухвалі від 19 лютого 2021 року.

Разом з тим, такі висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням актуальних правових позицій Верховного Суду, є помилковими з таких підстав.

Так, правова позиція щодо застосування строку звернення до суду у справах з подібними правовідносинами, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.01.2023 (справа № 140/1770/19), від 16.02.2023 (справа 803/1149/18), від 13.04.2023 (справа №320/12137/20).

Зокрема, суд дійшов висновку, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог положень частини другої статті 122 КАС.

У постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаних судових рішеннях зазначила, що порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначається КАС (стаття 1 цього Кодексу), процесуальні строки звернення до суду є обов`язковою складовою процедури її ініціації (частина перша статті 122 КАС). Тривалість такого строку та початок відліку є його обов`язковими елементами, які визначаються залежно від предмета судового оскарження та обраного позивачем способу захисту порушеного права.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 122 КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Процесуальним наслідком пропущення строків звернення до адміністративного суду стаття 123 КАС передбачає повернення позову чи залишення його без розгляду (залежно від стадії виявлення судом факту пропуску).

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Для цілей розгляду судом термінових спорів у статті 270 КАС визначено, що днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення (частина четверта цієї статті).

При цьому слід враховувати, що запровадження строків звернення до суду слугує меті досягнення правової визначеності щодо правомірності акта (рішення, дії, бездіяльності) держави в особі її органів; після спливу строків правовідносини набувають ознак стабільності.

ПК не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

Встановлений статтею 102 ПК України строк давності у 1095 днів поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

Однак положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК, оскільки остання є відсильною до статті 102 ПК та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

Аналіз положень статті 102 ПК, у тому числі й пункту 102.5 цієї статті, вказує на те, що ці норми не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС, яка встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

З наведеного убачається, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи ключове у цій справі питання, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що вимога про стягнення відповідних сум з державного бюджету є способом захисту прав платника податків від протиправних дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому першочерговим як під час вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, так і під час розгляду справи по суті позовних вимог, є встановлення конкретної обставини, яка свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної поведінки, та час виникнення цієї обставини (або сукупності обставин).

Так, поновлюючи позивачеві строк звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції зазначив, що про порушення свого права Товариство дізналося 19.11.2020, отримавши лист відповідача про неможливість виконання судового рішення щодо відшкодування ПДВ.

Натомість, в ухвалі про відмову в задоволенні клопотання контролюючого органу про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва вказав, що право на бюджетне відшкодування у Товариства виникло з набранням законної сили рішенням від 19.11.2018 у справі №826/10136/18, а саме 04.04.2019. Водночас, суд першої інстанції врахував, що з 31.10.2016 по 14.05.2020 Товариство перебувало в переліку осіб, до яких застосовано санкції згідно Указів Президента України від 17.10.2016 №467/2016, від 15.05.2017 №133/2017 та від 14.05.2018 №126/2018.

Зазначене у сукупності унеможливлює вирішення питання про дотримання/порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, адже для цього необхідним є з`ясування: конкретного моменту, коли Товариство дізналося або повинно було дізнатися про порушення своїх прав, тобто, початок відліку процесуального строку звернення до суду з позовом; моменту спливу такого строку (якщо такий настав); причини пропуску строку звернення до суду з позовом, якщо його пропущено, та, як наслідок, наявність/відсутність підстав для поновлення такого строку.

З`ясування обставин, необхідних для відповіді на ці питання, входить до повноважень суду першої інстанції, а суд касаційної інстанції позбавлений такої можливості.

Так, за змістом частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною четвертою статті 353 КАС визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.

Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2022 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Київській області та зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі №640/1386/21 до закінчення розгляду цієї справи в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки за наслідками касаційного перегляду суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення їх на новий розгляд, підстави для поновлення виконання оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 640/1386/21 скасувати.

Справу № 640/1386/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва