Ухвала

від 23.11.2023 по справі 640/13147/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/13147/19

н/п 2/953/65/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Юрлагної Т.В.,

за участю секретаряТкаченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Держави в особі Державної організації (установи, закладу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про захист прав споживача фінансових послуг, визнання права власності на кошти, відшкодування майнової шкоди та стягнення коштів,-

за участю сторін :

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідачаДержави в особі Державної організації (установи, закладу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Линника Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.06.2021 року, в якому просив:

Визнати право власності ОСОБА_1 на грошові кошти у розмірі 40017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп., які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за договором від «29» жовтня 2014 року про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 ;

Визнати право власності ОСОБА_1 на 2193368 грн. 31 коп. пені, що обрахована внаслідок не повернення ОСОБА_1 працівниками Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 коштів у розмірі 40 017 грн. 63 коп з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за договором від «29» жовтня 2014 року про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 ;

Визнати право власності ОСОБА_1 на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 62067 (шістдесят дві тисячі шістдесят сім) грн. 34 коп. внаслідок не повернення ОСОБА_1 працівниками Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фондом безпосередньо, коштів у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за договором від «29» жовтня 2014 року про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 .

Визнати право власності ОСОБА_1 на 3% річних згідно з 2 ст. 625 ЦК України, а саме на 6000 (шість тисяч) грн. 95 коп. внаслідок не повернення ОСОБА_1 працівниками Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фондом безпосередньо, коштів у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп. з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за договором від «29» жовтня 2014 року про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 .

Визнати право власності ОСОБА_1 на упущену вигоду у розмірі 4719 (чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 02 коп., які він міг отримати за довором банківського вкладу № 61822-Л-П-980/2 від "24" травня 2016 р., якби працівники Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фонд посередньо, вчасно повернули кошти у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп.

Визнати право власності ОСОБА_1 на упущену вигоду у змірі 7003,09 (сім тисяч три) грн. 09 коп., які він міг отримати за договором від 09.08.2017 №SAMABWFD0070050016801, якби працівники Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фонд безпосередньо, вчасно повернули кошти у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп.

Визнати право власності ОСОБА_1 на упущену вигоду у розмірі 7581 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн. 42 коп., які він міг отримати за договором від 17.08.2017 № 200057624, якби працівники Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фонд безпосередньо, вчасно повернули кошти у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп.

Визнати право власності ОСОБА_1 на упущену вигоду у гзмірі 9653 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 56 коп., які він міг отримати за договором від 14.11.2019 № 200230440, якби працівники Фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фонд безпосередньо, вчасно повернули кошти у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську Службу України та через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві солідарно на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2290393 (два мільйони двісті дев`яносто тисяч триста дев`яносто три) грн. 69 коп., як відшкодування майнової шкоди, завданої працівниками Державної організації (установи, закладу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та Фондом безпосередньо внаслідок не повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 40017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп.з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за договором від «29» жовтня 2014 року про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що по відношенню до нього відповідачем Фондом порушено матеріальне право споживача фінансових послуг, у зв`язку з неповерненням грошових коштів у розмірі 40017 грн. 63 коп., які надійшли на його поточний рахунок від ДП «СЕТАМ» 16.06.2016 року, після введення в Банк тимчасової адміністрації, чим завдано позивачу значної (майнової) матеріальної і моральної шкоди, нанесено грошових збитків.

На обґрунтування вимог зазначає, що дії, бездіяльність Фонду, його уповноважених осіб можуть бути предметом провадження в суді або ж спір між клієнтом банку і цими особами підлягає розгляду судом лише за умов, коли останні не виконують чи неналежно виконують свої обов`язки, визначені Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) Волков О.Ю., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є службовими особами-працівниками Фонду, та Фонд безпосередньо, ігноруючи вимоги п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не зарахувавши на банківський рахунок Позивача та не повернувши кошти у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63коп. на користь Позивача, завдали йому шкоду.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Банк та працівники Фонду мали у термін три робочі дні, рахуючи від 16.06.2016, дня відправлення міжбанківського переказу, а саме не пізніше 21.06.2016 зарахувати кошти у розмірі 40 017 (сорок тисяч сімнадцять) гри. 63 коп., які надійшли для зарахування на рахунок Позивача № НОМЕР_1 , та негайно повернути їх на рахунок відправника переказу, який повинен був отримати їх на третій робочій день після їх відправлення Банком, а саме 23.06.2016.

Саме 23.06.2016 є граничною датою виконання зобов`язання Банком, та з дати 24.06.2016 почалося порушення прав Позивача.

Позивачем у Відповіді на відзив Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Смолія Богдана Володимировича на позовну заяву ОСОБА_1 про захист прав споживача фінансових послуг, визнання права власності на кошти, відшкодування майнової шкоди та стягнення коштів від 18.11.2019 р. зазначено, що Уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень наділена повноваженнями продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 кону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (п.п. 3,4 ч.2 cт.37 Закону).

Також відповідно до п.1 ч.4 cт.38 Закону Фонд: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В свою чергу, у ч.2 cт. 38 Закону встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Тимчасове безпідставне обмеження виплати коштів з усіх рахунків Позивача відповідно до листа вих. N ЗГІ(К)/15685 ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» від «15» вересня 2016 року також є підтвердженням порушення вищенаведених прав Позивача, оскільки договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_3 "Ощадний рахунок банк (не іменна) був укладений «29» жовтня 2014 року: тобто більше ніж рік до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Постановою Верховного суду від 26.05.2020 року у справі № 826/17586/16, визнано не законними та не чинним абзац другий пункту 5 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числи договорів), що є нікчемними а також дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року № 826, приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Своїми діями відповідач Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушував свої зобов`язання, лишаючи позивача права користуватися будь-яким фінансовими послугами з використанням своєї власності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 справу передано для розгляду судді ОСОБА_9 .

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_9 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, зазначена справа 13.04.2020 передана в провадження судді ОСОБА_10 .

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_10 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, зазначена справа 07.09.2020 передана в провадження судді ОСОБА_11 .

Рішенням Вищої ради правосуддя № 325/0/15-23 від 11.04.2023 року ОСОБА_11 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку.

Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п.2.3.50 Положень про автоматизовану систему документообігу суду згідно протоколу від 12.04.2023 року справу № 640/13147/19 передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Юрлагіній Т.В.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2020 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Зважаючи на те, що зміна складу суду відбулась після закриття підготовчого провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Держави в особі Державної організації (установи, закладу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про захист прав споживача фінансових послуг, визнання права власності на кошти, відшкодування майнової шкоди та стягнення коштів прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Судом поставлено на обговорення питання підсудності даної справи, оскільки заявлені позивачем вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності дій останнього, пов`язаних із своєчасністю виплати позивачу гарантованого відшкодування, а відтак такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, а тому, є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача зазначив, що даний спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що вимоги заявлені у позовній заяві та спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, а тому, є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідачі у справі ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державна казначейська служби України у судове засіданні не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін прийшов до наступних висновків.

29.10.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем укладено договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 «Ощадний рахунок Мбанк (не іменна), за яким відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 ;

04.03.2016 року про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_4 «Депозит «Вклад» за яким відкрито поточний рахунок № НОМЕР_5 .

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно рішення правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора» розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 року до 12 липня 2018 року.

Як зазначає позивач на його поточному рахунку № НОМЕР_1 на час введення тимчасової адміністрації не було грошових коштів, які мають бути відшкодовані відповідно до Закону України про гарантування вкладів фізичних осіб», але після часу введення в банк тимчасової адміністрації на цей рахунок 16.06.2016 року ДП «СЕТАМ», згідно листа надіслало кошти (повернення гарантійного внеску) у розмірі 40017 (сорок тисяч сімнадцять) грн. 63 коп.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм можна зробити висновок про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих правовідносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Зокрема ч.1 ст.19ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи -правових спорах,зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтями 3, 4 Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб» визначено, що фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що немає на меті отримання прибутку. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Нормою статті 26зазначеного Закону встановлено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду немає права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньо державною та міжнародною). У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.

Позивач звертаючись до суду просить визнати право власності на кошти, які надійшли на його рахунок, визнати право власності на три відсотки річних, інфляційних збитків, упущеної вигоди, стягнути грошові збитки, які, на його думку, виникли через порушення відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, щодо не виплати суми, яку на його рахунок було повернуто після часу введення в банк тимчасової адміністрації, тобто позивач просить визнати порушення зобов`язань відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та внаслідок цього стягнути грошові збитки, понесені позивачем.

Депозит (вклад) - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського рахунку, банківського вкладу (депозиту) (крім коштів, залучених від видачі ощадного сертифіката банку), включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Таким чином, вимоги позивача заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності дій останнього, пов`язаних із своєчасністю виплати позивачу гарантованого відшкодування, а відтак такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, а тому, є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та Фондом, і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правовий висновок про те, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18).

Натомість спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19).

Таким чином, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зазначених норм матеріального права, правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) зроблено висновок про те, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), а тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави Україна в особі Фонду.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання (за період після виплати Фондом відшкодування за вкладами) звернені до Фонду та стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов`язаних із виплатою відшкодування за вкладами, також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18), Верховний Суд у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 523/2530/20 (провадження № 61-3982св21), від 14 травня 2021 року у справі № 520/16388/18 (провадження № 61-16588св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 761/36418/18 (провадження № 61-18965св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Вказане відображено також в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року по справі №761/46122/19, такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18).

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, дослідженню підлягають вимоги до відповідача, що виникли з публічно-правових правовідносин, так як відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб`єктом владних повноважень, а відтак суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Зазначене узгоджується також з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі №520/2834/17.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Держави в особі Державної організації (установи, закладу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про захист прав споживача фінансових послуг, визнання права власності на кошти, відшкодування майнової шкоди та стягнення коштів,-

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Держави в особі Державної організації (установи, закладу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про захист прав споживача фінансових послуг, визнання права власності на кошти, відшкодування майнової шкоди та стягнення коштів - закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з даним позовом до суду у порядку КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна