Рішення

від 17.11.2023 по справі 677/550/20

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/550/20

Провадження № 2/677/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2023 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Гладій Л.М.,

з участю секретаря Загаєвської С.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в м. Красилові цивільну справу за позовом Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Красилівської міської ради Хмельницької області до ТОВ «Адреналін плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідачів Управління Державноїархітектурно-будівельноїінспекції уХмельницькій областіпро скасування рішень про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні2020року заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах Красилівської міської ради Хмельницької області звернувся з позовом до ТОВ «Адреналін плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідачів Управління Державноїархітектурно-будівельноїінспекції уХмельницькій областіпро скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході здійснення Старокостянтинівською місцевою прокуратурою процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017241220000010 від 13 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого документу декларації про готовність об`єкта до експлуатації встановлено, щол у червні 2016 року ОСОБА_2 подала до КП «Хмельницьке бюро технічної інвентаризації» завідомо підроблений документ декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії ХМ №143142680801 від 17 вересня 2014 року, на підставі якої 08 червня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м.

Так, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №200065840 від 12 лютого 2020), державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Павлюк І.І., на підставі наданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ХМ № 143142680801 від 17 вересня 2014 року, 13 червня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30014961від 13 червня 2016 року, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. (номер запису про право власності 14931726).

В подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 1535 від 05 грудня 2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року, відчужила торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. для ОСОБА_1 (номер запису про право власності 23738674).

Після чого, ОСОБА_1 згідно рішення засновника № 1593 від 26 грудня 2017 року, акту прийому передачі нерухомого майна № 1594 від 26 грудня 2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року, відчужив торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. для ТОВ «Адреналін плюс».

На даний момент власником самочинного будівництва зазначеного вище торгівельно-розважального центру є ТОВ «Адреналін плюс», що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року (номер запису про право власності 24234096).

Водночас, згідно інформації Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-201-13/122/-20 від 13 лютого 2020 року, відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато у 2011 році, інформація щодо отримання документів дозвільного чи декларативного характеру про початок виконання будівельних робіт та готовності об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , замовник будівництва ОСОБА_2 , відсутня.

Також, за інформацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-201-13/1915-20 від 10 березня 2020 року, за результатами перевірки встановлено, що об`єкт (торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м.) побудований без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт, без отримання вихідних даних на проектування щодо будівництва об`єкта «Будівництво торгівельно-розважального центру у АДРЕСА_1 » та експлуатується без прийняття в експлуатацію.

Таким чином, вищезгаданий об`єкт будівництва побудований без отримання документа, що надає право на виконання будівельних робіт, без отримання вихідних даних на проектування щодо його будівництва, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ХМ №143142680801 від 17 вересня 2014 року на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. уповноваженим органом не видавалася (не реєструвалася), що свідчить про те, що вищезгаданий об`єкт в експлуатацію не здано.

Окрім того, за інформацією управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області №40-201-13/1915-20 від 10 березня 2020 року, листом Красилівської міської ради від 25 лютого 2020 року №727/08-10Д остання повідомила управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області про те, що вихідні дані на проектування об`єкту торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , не надавались.

Водночас, з метою ефективного захисту порушеного права, відновлення становища, яке існувало до його порушення, на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 2, 5 ЦПК України, до кожного із суб`єктів, за яким реєструвалось право приватної власності на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , звертаються вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності на вищевказаний торгівельно-розважальний центр, що зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації Павлюк І.І. №30014961 від 13 червня 2016 року, номер запису про право власності 14931726 звернута до ОСОБА_2 , що зазначена першим власником самочинного будівництва торгівельно-розважального центру.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності на вказаний вище торгівельно-розважальний центр, що зареєстровано на підставі рішення приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Шлейник М.С., індексний номер 38521309 від 05 грудня 2017 року, номер запису про право власності 23738674, звернута до ОСОБА_1 , який набув право власності на самочинне будівництво торгівельно-розважального центру на підставі договору дарування від 05 грудня 2017 року.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності на торгівельно-розважальний центр, що зареєстровано на підставі рішення приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Шлейник М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39042774 від 29 грудня 2017 року, номер запису про право власності 24234096, звернута до ТОВ «Адреналін плюс», який на сьогодні є зареєстрованим власником самочинного будівництва торгівельно-розважального центру.

Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року зазначену справу прийнято до провадження судді Гладій Л.М. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року залучено у справі правонаступника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницьку окружну прокуратуру.

В судовому засіданні прокурор вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з тих підстав, що спірне будівництво не є самочинним, оскільки здійснювалось на земельній ділянці, що належала фізичній особі і була виділена для цього, крім того, будівництво здійснювалось з дозволу і за затвердженим проектом, тому в подальшому було отримано декларацію про готовність об`єкта та зареєстровано право власності. Зазначила, що доказів того, що декларація про готовність об`єкта підроблена, прокурором не надано, оскільки саму декларацію так ніхто і не надав для дослідження. Також зазначила, що звертаючись із позовом про скасування права власності усіх власників на об`єкт ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Адреналін Плюс», прокурор не ставить питання про скасування самої підстави набуття права власності, що є неналежним способи захисту.

Представник третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України у судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що Старокостянтинівською місцевою прокуратурою на їхню адресу було направлено запити щодо проведення перевірки дотримання реєстраційних функцій стосовно об`єкта будівництва: «Будівництво торговельно-розважального центру у АДРЕСА_1 ». 10 березня 2020 року за №40-201-13/1915-20 листом було надано відповідь про те, що 28 лютого 2020 року був складений акт про встановлення факту самочинного будівництва за вказаною адресою без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Правилами ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом встановлено, що згідно рішення № 692 від 15 квітня 1998 року виконавчого комітету Красилівської міської Ради народних депутатів Красилівського району Хмельницької області «Про будівництво торгівельно-розважального центру в АДРЕСА_2 , та видачу дозволу на проведення проектно-розвідувальних робіт» вирішено: 1. Затвердити акт вибору площадки та дозволити будівництво торгівельного центру по АДРЕСА_2 , підприємцю ОСОБА_4 , на земельній ділянці площею 0,10 га; 2. Проектом передбачити проведення комплексного благоустрою прилеглої території та підключення до всіх існуючих мереж; 3. Дозволити провести проектно-розвідувальні роботи на зазначеній земельній ділянці для складання проектно-кошторисної документації та здійснення будівництва.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 979056 виданого 28 березня 2007 року Красилівським районним відділом земельних ресурсів расилівської міської ради власником земельної ділянки площею 0,0973 га по АДРЕСА_2 є ОСОБА_5

09 квітня 2008 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області надано дозвіл № 1 ОСОБА_5 на виконання будівельних робіт, відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 981 від 29 вересня 2005 року рішенням Красилівської міської ради.

Згідно технічного висновку за результатами обстеження стану конструкцій незавершеного будівництва торгового центру по АДРЕСА_2 , проведеного науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», замовником якого є ОСОБА_5 , на підставі технічного обстеження незавершеного будівництвом торгівельного залу по АДРЕСА_2 , а також аналізу конструктивних рішень, вважали за можливе продовження будівництва даного об`єкту.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №200065840 від 12 лютого 2020), державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Павлюк І.І., на підставі наданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ХМ № 143142680801 від 17 вересня 2014 року, 13 червня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30014961від 13 червня 2016 року, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. (номер запису про право власності 14931726).

В подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 1535 від 05 грудня 2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року, відчужила торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. для ОСОБА_1 (номер запису про право власності 23738674).

Після чого, ОСОБА_1 згідно рішення засновника № 1593 від 26 грудня 2017 року, акту прийому передачі нерухомого майна № 1594 від 26 грудня 2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року, відчужив торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , загальною площею 1602,9 кв.м. для ТОВ «Адреналін плюс».

Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю торгівельно-розважального центру по АДРЕСА_1 , вбачається, що замовником технічної інвентаризації або уповноважена ним особа є ТОВ «Андреналін плюс».

Таким чином, на даний момент власником зазначеного вище торгівельно-розважального центру є ТОВ «Адреналін плюс», що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року (номер запису про право власності 24234096).

Звернувшись до суду із позовом у цій справі, прокурор, зокрема, посилався на те, що право власності за ОСОБА_2 зареєстроване на підставі недостовірних документів, об`єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію, у тому числі на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тому з метою приховання протиправності набуття права власності, упродовж стислого періоду часу здійснено перереєстрацію між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Адреналін плюс» права власності на торговельно-розважальний центр, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері (правомірність набуття права власності).

Як зазначалось вище, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження 14-364цс19 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Суд зазначає, що правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульованіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 від 01.07.2004 року.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістомстатті 18 Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав, визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно достатті 11 Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13ЦПК України).

При цьому особою, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Так, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

З огляду на це заявлені позивачем вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості, не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065840 від 12 лютого 2020 року, реєстрація права власності на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , проведена за ОСОБА_1 на підставі договору дарування ОСОБА_2 № 1535 від 05 грудня 2017 року .

Після чого, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200065852 від 12 лютого 2020 року, ОСОБА_1 , згідно рішення засновника № 1593 від 26 грудня 2017 року та акту прийому-передачі нерухомого майна № 1594 від 26 грудня 2017 року відчужив торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , для ТОВ «Адреналін плюс», на підставі чого проведена його державна реєстрація права власності.

За наведених обставин, відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд вбачає, що обраний позивачем спосіб захисту прав щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на торгівельно-розважальний центр у АДРЕСА_1 , не відповідає способам захисту прав, визначених законодавством, є неефективним, а отже, є підставою для відмови у задоволенні позову в часині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Що стосується вимог до ТОВ «Адреналін Плюс», то дане питання вирішено ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року, якою провадження закритов порядкуп.1ч.1ст.255ЦПК України.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положенняст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10-13,141,258,259,263 - 265,268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Красилівської міської ради Хмельницької області в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідачів Управління Державноїархітектурно-будівельноїінспекції уХмельницькій областіпро скасування рішень про державну реєстрацію права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Хмельницька окружна прокуратура місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Театральна, 4, в інтересах Красилівської міської ради, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, пл. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04060737.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, місце знаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87/2).

Повний текст рішення складено 27 листопада 2023 року.

Суддя Л.М. Гладій