Постанова

від 21.11.2023 по справі 910/3992/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа№ 910/3992/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023

у справі №910/3992/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАЙБРІДЖ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про заборону вчиняти дії та зобов`язання внести зміни до бази даних, стягнення упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАЙБРІДЖ" (далі - ТОВ "ФЛАЙБРІДЖ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про заборону відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагону № 95204889 для курсування на шляхах загального користування залізницями України у навантаженому стані з 01.02.2023; зобов`язання відповідача внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагону № 95204889 у частині граничного строку (дати) експлуатації цього вагону на коліях загального користування, який вказаний у технічному рішенні від 03.10.2019 № 747.26.06.2023

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/3992/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строк для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 судом прийнято до розгляду заяву позивача від 20.04.2023 про збільшення розміру позовних вимог, якою збільшено кількість вагонів недопущених відповідачем для курсування на шляхах загального користування залізницями України у навантаженому стані.

Позов мотивував тим, що з огляду на прийняття Міністерством інфраструктури України наказу від 30.11.2021 № 647 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" з боку відповідача чиняться дії щодо не допуску вказаних вагонів позивача для їх використання на шляхах загального користування в навантаженому стані.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 позов задоволено частково. Заборонено АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску для курсування на шляхах загального користування залізницями України у навантаженому стані вагонів №№: 95204889 з 1.02.2023; 95112777 - з 1.03.2023; 95106522 - з 31.12.2023; 95072658 - з 31.12.2023; 95238879 - з 31.12.2023; 95167623 - з 01.09.2023; 95266870 - з 31.12.2023; 95092888 - з 01.09.2023; 95103446 - з 31.12.2023; 95096319 - з 31.12.2023; 95195764 - з 31.12.2023; 95387106 - з 31.12.2023; 95013611 - з 31.12.2023; 95114955 - з 31.12.2023; 95150249 - з 31.12.2023; 95269353 - з 31.12.2023; 95264602 - з 31.12.2024; 95157970 - з 31.12.2024; 95118535 - з 31.12.2024; 95090551 - з 31.12.2024; 95262408 - з 31.12.2024; 95099859 - з 31.12.2024; 95219077 - з 31.12.2024; 95091070 - з 31.12.2024; 95101986 - з 31.12.2024; 95107769 - з 31.12.2024; 95118253 - з 31.12.2024; 95135836 - з 31.12.2024; 95165502 - з 31.12.2024; 95182556 - з 31.12.2024; 95211082 - з 31.12.2024; 95276606 - з 31.12.2024; 95288668 - з 31.12.2024; 95322723 - з 31.12.2024; 95088936 - з 31.12.2024; 95217089 - з 31.12.2024; 95056933 - з 31.12.2024; 95251948 - з 31.12.2024; 95080313 - з 31.12.2024; 95204905 - з 31.12.2024; 95233151 - з 31.12.2024; 95188462 - з 31.12.2024; 95291779 - з 31.12.2024; 95264206 - з 31.12.2024; 95187522 - з 31.12.2024; 95130001 - з 31.12.2024; 95120325 - з 01.04.2024; 95217121 - з 01.06.2024; 95135901 - з 31.12.2024; 95167425 - з 31.12.2024; 95206512 - з 01.02.2024; 95138053 - з 31.12.2024; 95108007 - з 31.12.2024; 95142659 - з 01.01.2024; 95270187 - з 01.09.2024; 95264800 - з 31.12.2024; 95113908 - з 31.12.2024; 95128955 - з 01.03.2024; 95250767 - з 31.12.2024; 95156055 - з 31.12.2024; 95275053 - з 31.12.2024; 95258083 - з 31.12.2024; 95121059 - з 01.08.2024; 95009338 - з 31.12.2024; 95217337 - з 31.12.2024; 95224903 - з 31.12.2024; 95011581 - з 31.12.2024; 95201174 - з 01.08.2024; 95222253 - з 31.12.2024; 95262614 - з 01.09.2024; 95252136 - з 01.09.2024; 95141925 - з 01.08.2024; 95345617 - з 31.12.2024; 95081162 - з 31.12.2024; 95144150 - з 31.12.2024; 95206181 - з 31.12.2024; 95289633 - з 31.12.2024; 95105326 - з 31.12.2024; 95000477 - з 31.12.2024; 95148524 - з 31.12.2024; 95213674 - з 01.02.2024; 95056107 - з 01.10.2024; 95235750 - з 31.12.2024; 95161782 - з 31.12.2024; 95092367 - з 01.01.2024; 95093928 - з 31.12.2024; 95293742 - з 31.12.2024; 95007142 - з 31.12.2024; 95084315 - з 31.12.2024; 95074571 - з 01.07.2024; 95265666 - з 31.12.2024; 95056172 - з 01.02.2024; 95187852 - з 01.06.2024; 95285854 - з 31.12.2024; 95287850 - з 31.12.2024; 95092573 - з 31.12.2024; 95091740 - з 01.02.2024; 95243143 - з 31.12.2024; 95082103 - з 01.01.2024; 95126868 - з 31.12.2024; 95092623 - з 31.12.2024; 95148425 - з 31.12.2024; 95161022 - з 01.02.2024; 95287264 - з 31.12.2024; 95227443 - з 31.12.2024; 95110680 - з 01.01.2024; 95097051 - з 01.03.2024; 95096004 - з 31.12.2024; 95105359 - з 31.12.2024; 95268579 - з 31.12.2024; 95241816 - з 31.12.2024; 95206363 - з 31.12.2024; 95061867 - з 01.02.2024; 95281481 - з 31.12.2024; 95381158 - з 31.12.2024; 95177986 - з 01.04.2024; 95112470 - з 31.12.2024; 95170569 - з 31.12.2024; 95637708 - з 31.12.2024; 95108940 - з 31.12.2024; 95111225 - з 01.03.2024; 95261780 - з 31.12.2024; 95240982 - з 31.12.2024; 95130506 - з 31.12.2024; 95262556 - з 31.12.2024; 95142261 - з 01.03.2025; 53224986 - з 01.04.2025; 95932265 - з 01.04.2025; 95202230 - з 01.12.2025; 95331500 - з 01.06.2025; 95273371 - з 01.12.2025; 95276358 - з 01.03.2025.

Зобов`язано АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації на коліях загального користування, який для вагонів № 95204889 вказаний у технічному рішенні від 03.10.2019 № 747; № 95112777 - у рішенні від 17.10.2019 № 794; № 95120325 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95135901 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95138053 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95167425 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95187522 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95206512 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95217121 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95264206 - у рішенні від 24.05.2019 № 373; № 95099859 - у рішенні від 24.05.2019 № 369; № 95157970 - у рішенні від 24.05.2019 № 369; № 95219077 - у рішенні від 24.05.2019 № 369; № 95262408 - у рішенні від 24.05.2019 № 369; № 95264602 - у рішенні від 24.05.2019 № 369; № 95090551 - у рішенні від 24.05.2019 № 371; № 95118535 - у рішенні від 24.05.2019 № 371; № 95056933 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95080313 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95088936 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95091070 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95101986 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95107769 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95118253 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95135836 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95165502 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95182556 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95188462 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95204905 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95211082 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95217089 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95233151 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95251948 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95276606 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95288668 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95291779 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95322723 - у рішенні від 24.05.2019 № 372; № 95130001 - у рішенні від 27.05.2019 № 375; № 93224986 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95009338 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95092367 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95108007 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95113908 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95121059 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95128955 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95142261 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95142659 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95156055 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95217337 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95224903 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95250767 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95264800 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95270187 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95275053 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95932265 - у рішенні від 30.07.2019 № 540; № 95222253 - у рішенні від 08.08.2019 № 560; № 95258083 - у рішенні від 08.08.2019 № 560; № 95011581 - у рішенні від 14.08.2019 № 596; № 95201174 - у рішенні від 14.08.2019 № 596; № 95202230 - у рішенні від 14.08.2019 № 596; № 95144150 - у рішенні від 16.08.2019 № 597; № 95331500 - у рішенні від 16.08.2019 № 597; № 95345617 - у рішенні від 16.08.2019 № 597; № 95081162 - у рішенні від 27.08.2019 № 612; № 95105326 - у рішенні від 27.08.2019 № 612; № 95206181 - у рішенні від 27.08.2019 № 612; № 95289633 - у рішенні від 27.08.2019 № 612; № 95056172 - у рішенні від 27.08.2019 № 613; № 95141925 - у рішенні від 27.08.2019 № 613; № 95252136 - у рішенні від 27.08.2019 № 613; № 95262614 - у рішенні від 27.08.2019 № 613; № 95161782 - у рішенні від 27.08.2019 № 619; № 95000477 - у рішенні від 29.08.2019 № 625; № 95148524 - у рішенні від 29.08.2019 № 625; № 95213674 - у рішенні від 29.08.2019 № 625; № 95007142 - у рішенні від 03.09.2019 № 643; № 95056107 - у рішенні від 04.09.2019 № 655; № 95093928 - у рішенні від 04.09.2019 № 655; № 95235750 - у рішенні від 04.09.2019 № 655; № 95170569 - у рішенні від 05.09.2019 № 662; № 95084315 - у рішенні від 11.09.2019 № 680; № 95092573 - у рішенні від 11.09.2019 № 680; № 95187852 - у рішенні від 17.09.2019 № 696; № 95285854 - у рішенні від 17.09.2019 № 696; № 95287850 - у рішенні від 17.09.2019 № 696; № 95293742 - у рішенні від 17.09.2019 № 696; № 95072658 - у рішенні від 19.09.2019 № 704; № 95074571 - у рішенні від 19.09.2019 № 704; № 95091740 - у рішенні від 19.09.2019 № 704; № 95265666 - у рішенні від 19.09.2019 № 704; № 95097051 - у рішенні від 26.09.2019 № 730; № 95105359 - у рішенні від 26.09.2019 № 730; № 95126868 - у рішенні від 26.09.2019 № 730; № 95148425 - у рішенні від 30.09.2019 № 738; № 95287264 - у рішенні від 30.09.2019 № 740; № 95195764 - у рішенні від 30.09.2019 № 740; № 95082103 - у рішенні від 02.10.2019 № 750; № 95161022 - у рішенні від 02.10.2019 № 750; № 95243143 - у рішенні від 02.10.2019 № 750; № 95177986 - у рішенні від 03.10.2019 № 748; № 95112470 - у рішенні від 03.10.2019 № 747; № 95130506 - у рішенні від 03.10.2019 № 747; № 95276358 - у рішенні від 03.10.2019 № 747; № 95387106 - у рішенні від 03.10.2019 № 747; № 95268579 - у рішенні від 09.10.2019 № 765; № 95092623 - у рішенні від 09.10.2019 № 765; № 95227443 - у рішенні від 09.10.2019 № 767; № 95110680 - у рішенні від 10.10.2019 № 775; № 95167623 - у рішенні від 10.10.2019 № 775; № 95238879 - у рішенні від 10.10.2019 № 775; № 95273371 - у рішенні від 10.10.2019 № 775; № 95061867 - у рішенні від 11.10.2019 № 793; № 95206363 - у рішенні від 11.10.2019 № 793; № 95281481 - у рішенні від 11.10.2019 № 793; № 95381158 - у рішенні від 11.10.2019 № 793; № 95092888 - у рішенні від 17.10.2019 № 794; № 95096004 - у рішенні від 17.10.2019 № 794; № 95266870 - у рішенні від 17.10.2019 № 795; № 95111225 - у рішенні від 18.10.2019 № 796; № 95637708 - у рішенні від 18.10.2019 № 798; № 95096319 - у рішенні від 24.10.2019 № 804; № 95103446 - у рішенні від 24.10.2019 № 804; № 95114955 - у рішенні від 24.10.2019 № 804; № 95240982 - у рішенні від 24.10.2019 № 804; № 95241816 - у рішенні від 24.10.2019 № 804; № 95261780 - у рішенні від 24.10.2019 № 804; № 95013611 - у рішенні від 30.10.2019 № 815; № 95108940 - у рішенні від 30.10.2019 № 815; № 95150249 - у рішенні від 21.11.2019 № 893; № 95269353 - у рішенні від 21.11.2019 № 893; № 95262556 - у рішенні від 28.11.2019 № 932; № 95106522 - у рішенні від 11.09.2019 № 678.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАЙБРІДЖ" судовий збір у розмірі 359 656,00 грн. В іншій частині в позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 набрав законної сили 01.01.2022 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z1677-21), та в ньому прямо не встановлено застосування його положень зі зворотною силою, його положення не поширюють дію на спірні правовідносини.

Оскільки відповідно до технічних рішень строк служби спірних вагонів, перелік яких визначений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 20.04.2023 продовжено, що також відображено в технічних паспортах спірних вагонів, суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для зміни строку використання вагонів зі встановленням таких строків на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі- апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 28.06.2023 в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що до введення в дію наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 в системі нормативно-правових актів України не існувало іншого аналогічного нормативного акта, який би врегулював би подібні правовідносини та процедури.

Також апелянт зазначає, що суд зробив невідповідні висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, неповно встановленим обставинам справи, що зумовило неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Оскільки, обрання позивачем при звернення до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3992/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23.

Матеріали справи №910/3992/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 18.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 задоволено клопотання та поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 16.10.2023. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 призначено на 31.10.2023 о 12 год 15 хв.

30.10.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23.

31.10.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення та заперечення до відзиву ТОВ «Флайбрідж» від 31.10.2023, в яких відповідач просить залишити без розгляду відзив представника ТОВ «Флайбрідж» на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця».

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку для надання відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

Позивач в порушення вимог статті 119 ГПК України не навів та не довів суду відповідними доказами неможливості вчасно подати до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, строк на подачу якої встановлено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 до 16.10.2023.

За таких обставин, відзив позивача на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.

Також позивачем подані письмові пояснення на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» від 31.10.2023.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи на те, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, що: адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку.

Апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє її права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка подала апеляційну скаргу в електронній формі, заяви по суті справи, клопотання має подавати до суду виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування ЄСІТС, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Кодексом встановлені процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Згідно зі частиною 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону, подані письмові пояснення позивача не відповідають вищенаведеним вимогам, а тому підлягають поверненню без розгляду (ухвали Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №922/401/23, від 26.10.2023 у справі №640/33154/20, від 25.10.2023 у справі №192/1879/20, від 31.10.2023 у справі №369/5183/19).

У судовому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 21.11.2023 до 13 год. 00 хв.

Відповідач у судовому засіданні 21.11.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким в частині задоволених вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Незважаючи на наявність технічних рішень від 03.10.2019 № 747; від 17.10.2019 № 794; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 373; від 24.05.2019 № 369; від 24.05.2019 № 369; від 24.05.2019 № 369; від 24.05.2019 №369; № від 24.05.2019 № 369; від 24.05.2019 № 371; від 24.05.2019 № 371; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 24.05.2019 № 372; від 27.05.2019 № 375; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 30.07.2019 № 540; від 08.08.2019 № 560; від 08.08.2019 № 560; від 14.08.2019 № 596; від 14.08.2019 № 596; від 14.08.2019 № 596; від 16.08.2019 № 597; від 16.08.2019 № 597; від 16.08.2019 № 597; від 27.08.2019 № 612; від 27.08.2019 № 612; від 27.08.2019 № 612; від 27.08.2019 № 612; від 27.08.2019 № 613; від 27.08.2019 № 613; від 27.08.2019 № 613; від 27.08.2019 № 613; від 27.08.2019 № 619; від 29.08.2019 № 625; від 29.08.2019 № 625; від 29.08.2019 № 625; від 03.09.2019 № 643; від 04.09.2019 № 655; від 04.09.2019 № 655; від 04.09.2019 № 655; від 05.09.2019 № 662 від 11.09.2019 № 680; від 11.09.2019 № 680; від 17.09.2019 № 696; від 17.09.2019 № 696; від 17.09.2019 № 696; від 17.09.2019 № 696; від 19.09.2019 № 704; від 19.09.2019 № 704; від 19.09.2019 № 704; від 19.09.2019 № 704; від 26.09.2019 № 730; від 26.09.2019 № 730; від 26.09.2019 № 730; від 30.09.2019 № 738; від 30.09.2019 № 740; від 30.09.2019 № 740; від 02.10.2019 № 750; від 02.10.2019 № 750; від 02.10.2019 № 750; від 03.10.2019 № 748; від 03.10.2019 № 747; від 03.10.2019 № 747; від 03.10.2019 № 747; від 03.10.2019 № 747; від 09.10.2019 № 765; від 09.10.2019 № 765; від 09.10.2019 № 767; від 10.10.2019 № 775; від 10.10.2019 № 775; від 10.10.2019 № 775; від 10.10.2019 № 775; від 11.10.2019 № 793; від 11.10.2019 № 793; від 11.10.2019 № 793; від 11.10.2019 № 793; від 17.10.2019 № 794; від 17.10.2019 № 794; від 17.10.2019 № 795; від 18.10.2019 № 796; від 18.10.2019 № 798; від 24.10.2019 № 804; від 24.10.2019 № 804; від 24.10.2019 № 804; від 24.10.2019 № 804; від 24.10.2019 № 804; від 24.10.2019 № 804; від 30.10.2019 № 815; від 30.10.2019 № 815; від 21.11.2019 № 893; від 21.11.2019 № 893; від 28.11.2019 № 932; від 11.09.2019 № 678., яким строк служби вагонів №№: 95204889; 95112777; 95106522; 95072658; 95238879; 95266870; 95092888; 95103446; 95096319; 95195764; 95387106; 95013611; 95114955; 95150249; 95269353; 95264602; 95157970; 95118535; 95090551; 95262408; 95099859; 95219077; 95091070; 95101986; 95107769; 95118253; 95135836; 95165502; 95182556; 95211082; 95276606; 95288668; 95322723; 95088936; 95217089; 95056933; 95251948; 95080313; 95204905; 95233151; 95188462; 95291779; 95264206; 95187522; 95130001; 95120325; 95217121; 95135901; 95167425; 95206512; 95138053; 95108007; 95142659; 95270187; 95264800; 95113908; 95128955; 95250767; 95156055; 95275053; 95258083; 95121059; 95009338; 95217337; 95224903; 95011581; 95201174; 95222253; 95262614; 95252136; 95141925; 95345617; 95081162; 95144150; 95206181; 95289633; 95105326; 95000477; 95148524; 95213674; 95056107; 95235750; 95161782; 95092367; 95093928; 95293742; 95007142; 95084315; 95074571; 95265666; 95056172; 95187852; 95285854; 95287850; 95092573; 95091740; 95243143; 95082103; 95126868; 95092623; 95148425; 95161022; 95287264; 95227443; 95110680; 95097051; 95096004; 95105359; 95268579; 95241816; 95206363; 95061867; 95281481; 95381158; 95177986; 95112470; 95170569; 95637708; 95108940; 95111225; 95261780; 95240982; 95130506; 95262556; 95142261; 53224986; 95932265; 95202230; 95331500; 95273371; 95276358 продовжений до травня-жовтня 2034 року, відповідач, з посиланням на прийнятий 30.11.2021 Міністерством інфраструктури України Наказ № 647, повідомив позивача, що встановлено граничний строк експлуатації вагонів, періоди (01.02.2023 - 01.03.2025). Після перебігу граничного строку експлуатації вантажного вагона, його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що їх дія не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 Цивільного кодексу України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).

Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

Саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності, на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.

За пунктами 1 та 2 Порядку він встановлює механізм проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником. Цей Порядок є обов`язковим при проведенні комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів, у тому числі вагонів загального користування, установленого виробником

За визначеннями, наведеними у пункті 4 Порядку, продовження строку експлуатації вантажного вагона - здійснення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій з вантажним вагоном, строк експлуатації якого, установлений виробником, закінчився або закінчується протягом останнього міжремонтного періоду, а термін продовження строку експлуатації вантажного вагона - календарна дата, до якої може бути продовжено експлуатацію вантажного вагона в межах строку продовження експлуатації вантажного вагона.

Відповідно граничний строк експлуатації вантажного вагона (за пунктом 4 Порядку) - строк, який складається із строку експлуатації вантажного вагона та строку продовження експлуатації вантажного вагона, після перебігу якого його експлуатація у навантаженому стані припиняється

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, який затверджений Наказом № 647, документом, який видається спеціалізованою організацією за результатами проведення комплексу діагностичних операцій вантажного вагона з метою продовження строку експлуатації вантажних вагонів, є технічне рішення.

Наказ №647, яким затверджений Порядок, набрав законної сили 01.01.2022; цей наказ не встановлює застосування його положень зі зворотною силою. Водночас Наказ № 647 не містить положень про те, що технічні рішення, якими продовжений строк експлуатації вантажних вагонів, видані до 01.01.2022, скасовуються чи втрачають чинність.

Позивач, реалізуючи повноваження власника спірного вагона, вчинив необхідні у відповідний період дії з визначення строку служби вагона, які давали йому можливість в розумних межах передбачити використання майна у своїй господарській діяльності та розраховувати на таке майно.

Поза тим, всупереч аргументам про фактичну неврегульованість питання продовження строку служби вантажних вагонів для парку вагонів інших підприємств, які не були внесені до структури Укрзалізниці, відповідач не вказував на відсутність підстав для використання позивачем спірного вагона відповідно до технічних рішень, складених Департаментом вагонного господарства AT "Українська залізниця" ДП "Український науково-дослідний Інститут вагонобудування", у період до набрання чинності Наказом № 647.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 910/8493/22.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що за наявності технічних рішень, яким строк служби вагонів продовжено до травня-жовтня 2034 року, що також відображено в технічних паспортах вагонів, відповідач не мав підстав для зміни строку використання вагонів на підставі Наказу №647.

Стосовно посилань відповідача, що позивачем при зверненні до суду обрано неналежний спосіб захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20 зазначено, що спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Оцінюючи ефективність способу захисту, суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.

Нормами статей 317, 319 Цивільного кодексу України визначений зміст права власності: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; а також здійснення права власності: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613, заборона курсування - неможливість вагона рухатися коліями загального користування у порожньому і навантаженому станах за наявності перешкод, зазначених в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів.

Згідно з пунктом 3.2 Правил не допускається випуск на колії загального користування власних вантажних вагонів, не занесених до АБД ПВ, крім випадків, передбачених пунктом 4.14 розділу IV цих Правил.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Так, посилаючись на наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 №647, відповідач у листах вказав, що експлуатація спірних вагонів після 01.02.2023 не передбачена та визначив граничний термін експлуатації спірних вагонів.

З огляду на наведене, оскільки відповідно до технічних рішень строк служби спірних вагонів позивача продовжені до травня-жовтня 2034 року відповідно, та підстави для застосування положень наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 №647 щодо зміни граничного строку використання вагону відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо заборони відповідачу та його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску для курсування на шляхах загального користування залізницями України у навантаженому стані вищевказаних вагонів позивача та зобов`язання відповідача внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації на коліях загального користування, який для перелічених вагонів вказаний у перелічених технічних рішеннях.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/3992/23.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

5. Матеріали справи №910/3992/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.11.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова