Постанова

від 08.11.2023 по справі 918/498/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року Справа № 918/498/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників:

від позивача - Шумра І.В., Наход А.В.

від відповідача - Самардак К.В.

від третьої особи - Денисюк В.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 (повний текст складено 01 вересня 2023 року, суддя Пашкевич І.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення парафіяльних зборів, про визнання недійсним статуту, визнання незаконним та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу та зміну керівника

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 відмовлено в позові ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення парафіяльних зборів, про визнання недійсним статуту, визнання незаконним та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу та зміну керівника.

Вказане рішення мотивоване тим, що жодним положенням частин 3-8 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" не встановлено вимог про порядок та необхідність повідомлення всіх членів релігійної громади про проведення загальних зборів членів релігійної громади, на яких буде вирішуватися питання про зміну релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях. Подібного не містив і Статут Релігійної громади в редакції, чинній станом на 05 квітня 2023 року. Таким чином, аргументи ОСОБА_1 на порушення її корпоративного права на участь в управлінні релігійної громади як засновника, в тому числі і щодо неповідомлення про проведення зборів і його порядку денного є безпідставними.

Судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено порушення жодного із положень Статуту 1991 року в редакції, станом на 05 квітня 2023 року. Крім того, матеріалами справи не підтверджено порушень прав позивача, які стосуються обмежень позивача її у вільному волевиявленні щодо свого членства у цій релігійній громаді під час проведення оспорюваних загальних зборів Релігійної громади, факт проведення яких сторонами не заперечується.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача, які стосуються фіксованого членства у релігійній громаді є безпідставними та такими, що суперечать закону, оскільки за чинним законодавством України в релігійній громаді не може бути фіксованого членства, так як таке фіксоване членство буде суперечити принципам такого членства, закріпленим, зокрема, частинами 1-2 статті 3 та частини 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації": виключно на власний розсуд, за наслідком вільного волевиявлення, сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної релігії у різний момент часу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що на парафіяльних зборах за участі 1528 членів релігійної громади від 05 квітня 2023 року було прийнято рішення не вносити зміни в частині підлеглості (докази надані суду, але їм не надано оцінки взагалі). Отже, навіть за простих арифметичних підрахунків не складно бачити, що кількість членів 1528 переважає 1015 (951 проголосували за зміни підлеглості). Зважаючи на таке, 951 голос "нефіксованого" члена територіальної громади не є 2/3 від 2542 члена, які 05 квітня 2023 року приймали рішення із тотожних питань. А тому, на переконання апелянта, оскаржувані збори, рішення яких оформлено протоколом №1 від 05 квітня 2023 року є неправомочними та їх рішення є незаконними і такими, що підлягають визнанню недійсними.

Апелянт стверджує, що вона посилалась на фактичні обставини, які їй стали відомі з публічних джерел інформації по факту проведення оскаржуваних зборів, в тому числі щодо порядку проведення, місця, часу, кількості учасників та кворуму. При цьому, розуміючи, що процедуру та порядок скликання та проведення парафіяльних зборів було порушено, посилалась на незаконність дій та рішень відповідача. В свою чергу позивачка правомірно розраховувала, що відповідач, добросовісно виконуватиме свої обов`язки та на підтвердження своїх доводів надасть докази, зокрема, копію оскаржуваною протоколу №1 від 05 квітня 2023 року. Відповідач посилався на правомірність парафіяльних зборів, на наявність певної кількості учасників зборів, відповідного кворуму, часу та місця проведення оскаржуваних зборів. Водночас, доказів, які таке підтверджують суду не надав.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції визначив процесуальні строки для подачі учасниками заяв по суті справи. Позивачка такі строки пропустила і суд відповідно застосував положення статті 118 ГПК України. Однак, зважаючи на те, про що просила у клопотаннях позивачка, суд об`єктивно ведучи процес та сприяючи сторонам у вирішенні спору, мав би прийняти доводи.

Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції допустив порушення закону та право на доступ до суду та правосуддя, відмовляючи у відкладенні судового засідання по суті.

Листом №918/498/23/5978/23 від 15 вересня 2023 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

22 вересня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/498/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у справі №918/498/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 11 жовтня 2023 року об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3.

10 жовтня 2023 року від представника Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш - адвоката Самардак Катерини Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2023 року у справі №918/498/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08 листопада 2023 р. об 10:00 год у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №918/498/23. Витребувано від ОСОБА_1 примірник (копію) протоколу загальних (парафіяльних) зборів №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви та примірник (копію) статуту в новій редакції, який було затверджено протоколом загальних (парафіяльних) зборів №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви (протокол рішення, що оскаржується). Витребувано від Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" примірник (копію) протоколу загальних (парафіяльних) зборів №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви та примірник (копію) статуту в новій редакції, який було затверджено протоколом загальних (парафіяльних) зборів №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви (протокол рішення, що оскаржується). У разі неможливості подання витребуваних доказів зобов`язано сторони надати письмові пояснення з цього приводу.

18 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шумри Ірини Вікторівни надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2023 року, до якого додано копію протоколу загальних (парафіяльних) зборів від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії УПЦ та підписи парафіян релігійної громади / копія даного протоколу наявна вже в матеріалах справи, додаток до позовної заяви/.

30 жовтня 2023 року від відповідача надійшов супровідний лист, до якого додано копію протоколу №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії УПЦ м.Кузнецовськ" та копію статуту в новій редакції.

08 листопада 2023 року від представника позивача - адвоката Наход Андрія Володимировича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку "Easycon".

08 листопада 2023 року від представника позивача - адвоката Шумри Ірини Вікторівни надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги у зв`язку із наданими відповідачем новими доказами. Письмові пояснення стосуються оскаржуваного протоколу парафіяльних зборів, копія якого була надана відповідачем на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 08 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Наход А.В. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивація якого частково відображена у клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, для надання можливості належним чином дослідити матеріали справи та надані відповідачем докази.

Колегія суддів, порадившись на місці, відхилила клопотання адвоката Находа А.В. про відкладення розгляду справи, оскільки представництво ОСОБА_1 здійснює ще один адвокат - Шумра І.В., за клопотанням якої розгляд справи в судовому засіданні 11 жовтня 2023 року вже відкладався, відтак мотиви відкладення не є поважними.

В судовому засіданні 08 листопада 2023 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, було заслухано пояснення представників позивача та відповідача, які повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 письмові пояснення на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні пояснив, що підтримує вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без розгляду.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення парафіяльних зборів, про визнання недійсним статуту, визнання незаконним та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу та зміну керівника.

06 червня 2023 року на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, до якої долучено позовну заяву у новій редакції.

Із нової редакції позовної заяви вбачається, що позивач просив суд задовольнити наступні немайнові вимоги:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш, які оформлені Протоколом від 05 квітня 2023 року;

2. Визнати незаконним та скасувати, прийнятий на парафіяльних зборах 05 квітня 2023 року Статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш у новій редакції із зміною найменування на Релігійна організація "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш;

3. Скасувати запис (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28 квітня 2023 року, яким змінено керівника юридичної особи - Релігійної громади парафії Української православної церкви Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви м. Кузнецовськ;

4. Скасувати запис (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28 квітня 2023 року, яким внесено (зміни) до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади парафії Української православної церкви Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви м. Кузнецовськ на Релігійна організація "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш.

Підставою поданого позову є незгода позивача, як одного із засновників Релігійної громади парафії Української православної церкви Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви, з рішенням парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" від 05 квітня 2023 року, оскільки, на думку ОСОБА_1 останнє прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, всупереч прийнятому 05 квітня 2023 року на загальних парафіяльних зборах віруючих релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви, на яких були присутні 1528 членів, рішенню залишитися під проводом Блаженнійшого митрополита Онуфрія, засудити російську агресію проти України, посилити молитви за українських воїнів та продовжувати допомагати їм.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №918/498/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 06 липня 2023 року оголошувалась перерву та повідомлялося сторін, що наступне підготовче засідання відбудеться 20 липня 2023 року.

07 липня 2023 року на поштову адресу суду, в межах встановленого судом процесуального строку, від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 липня 2023 року у справі №918/458/23 було закрито підготовче провадження. Призначено справу №918/458/23 до судового розгляду по суті на 22 серпня 2023 року.

07 серпня 2023 року на поштову адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відзиві викладено клопотання про продовження строку на подачу клопотання про витребування доказів у відповідача та витребувати у відповідача оскаржуваний протокол №1 парафіяльних зборів Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії української православної церкви від 05 квітня 2023 року.

22 серпня 2023 року на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у справі на інший день з метою вирішити питання про продовження строків позивачу, витребування доказів.

22 серпня 2023 року сторони у судове засідання не з`явилися, явку своїх повноважних представників не забезпечили.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 відмовлено в позові. Судом було розглянуто спір по суті.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до предмету доказування у справі про визнання незаконним та скасування рішення парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш, які оформлені Протоколом від 05 квітня 2023 року, входило зокрема, встановлення порушення прав позивача, під час скликання та проведення оспорюваних зборів.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (стаття 162 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 4 статті 164 ГПК України).

Разом з цим, статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Водночас, статтею 81 ГПК України, визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Стаття 119 ГПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції, в порядку встановленому процесуальним кодексом, позивачем не було подано, оригіналу або належним чином засвідченої копії оспорюваного рішення, оформленого протоколом парафіяльних зборів від 05 квітня 2023 року.

Позивач не зверталась до Господарського суду Рівненської області в межах встановлених строків із клопотанням про витребування оригіналу вказаного доказу у відповідача для огляду та дослідження його судом.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, але не виключно: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" no. 4436/07 від 03 липня 2014 року зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

Відповідно до статті 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

За змістом статті 210 ГПК України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З урахуванням зазначеного, суд, розглядаючи спір про визнання незаконним та скасування рішення парафіяльних зборів релігійної організації з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення зборів, повинен встановити, порушення прав позивача оспорюваним рішенням зборів, для встановлення факту порушення прав позивача, суду необхідно було дослідити протокол оспорюваних зборів. Судом встановлено, що позивач так і не надав суду належним чином засвідчену копію оспорюваного протоколу, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Водночас суд першої інстанції розглянув спір щодо визнання недійсним рішення парафіяльних зборів, визнання недійсним статуту, визнання незаконним реєстраційних дій щодо внесення змін на підставі оскаржуваного рішення по суті.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №914/1131/18.

Статтею 269 ГПК встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 ГПК).

Як вже зазначалося, частиною четвертою статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача клопотання про його витребування.

Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддя досліджує матеріали позовної заяви на предмет їх відповідності вимогам вищенаведених норм процесуального права та встановивши, що такі матеріали не відповідають вимогам вказаних норм права, має залишити позовну заяву без руху із наданням позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви.

У даному випадку предметом спору є рішення парафіяльних зборів та статут релігійної громади, які позивач просить визнати недійсними.

Водночас до позовної заяви всупереч вимог частини четвертої статті 164 Господарського процесуального кодексу України оспорюване рішення та статут не додані.

За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, серед іншого, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Як вже зазначалося, суд, розглядаючи спір про визнання недійсним рішення парафіяльних зборів та статуту з підстав порушень, допущених під час їх скликання та проведення, повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням. Для встановлення факту порушення прав позивача, суду необхідно дослідити оспорюваний протокол засідання зборів.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції не виконав завдань підготовчого провадження, оскільки не з`ясував, чи надала позивачка докази, на які посилається у позові; не встановивши відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження предмету спору (оскаржуваного рішення), суд перейшов до розгляду справи та ухвалив рішення по суті спору; такі дії суду першої інстанції суперечать вимогам статті 174 ГПК.

Також, відповідно до пунктів 5, 7 частини 2 статті 182 ГПК у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Усупереч наведеному, суд першої інстанції зазначених вимог не виконав, зокрема, не з`ясував, чи надала позивачка докази, на які вона посилається у позові, що надавало б йому підстави розглянути спір по суті. Зробивши узагальнені висновки щодо членства в релігійній громаді, суд першої інстанції відмовив в позові, тим самим демонструючи, що будь-який спір поданий членом релігійної громади з підстав, визначених у позові, не може бути задоволений, оскільки оскаржуваним рішенням не порушується право на вільне віросповідання.

Досліджуючи питання кворуму для визнання повноважними оскаржуваних рішень, суд не досліджував самого протоколу зборів від 05.04.2023, обмежившись висновком, що за рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях проголосувала 951 особа з 1015 осіб присутніх. Дані обставини встановлені судом зі слів позивача, без підтвердження докуменальними доказами, що суперечить вимогам ст. 77 ГПК України, згідно якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому необхідно враховувати, що процесуальний закон обмежує повноваження суду апеляційної інстанції щодо можливості скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Враховуючи такі процесуальні обмеження, встановивши порушення судом першої інстанції вимог статті 174 ГПК та невиконання ним завдань підготовчого провадження, з метою усунення цих помилок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, а також якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем в порушення низки зазначених вище норм процесуального законодавства не додано до матеріалів справи оспорюваного рішення парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш, яке оформлене Протоколом від 05 квітня 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд наголошує, що у даному випадку залишення позову без розгляду у зв`язку з ненаданням позивачем належним чином засвідченої копії оспорюваного протоколу, не є надмірним формалізмом, а є проявом реалізації принципу верховенства права та принципів господарського судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, змагальності та диспозитивності.

Щодо заявленого апелянтом - ОСОБА_1 до апеляційного суду клопотання про витребування доказів у справі №918/498/23 суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зазначеного клопотання, позивач просила витребувати від відповідача примірник (копію) протоколу загальних (парафіяльних) зборів №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви та примірник (копію) статуту в новій редакції, який було затверджено протоколом загальних (парафіяльних) зборів №1 від 05 квітня 2023 року Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви.

Апелянт зазначала, що заходів по отриманню цих документів позивачка не вживала виходячи із очевидно того, що такі мають бути подані відповідачем на підтвердження своєї правової позиції та доводів, викладених у заявах по суті (відзиві та запереченні). На переконання заявника, фактично цього не відбулось, а тому, дані докази витребовуються за допомогою суду.

Частинами 1 та 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Дослідивши клопотання про витребування доказів, яке додане до апеляційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 на виконання вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України не зазначено, яких заходів нею було вжито для самостійного отримання такого доказу.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про витребування доказів, не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання.

Апелянтом також не обґрунтовано неможливість подання даних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в заявленому клопотанні слід відмовити як необґрунтованому.

Водночас, колегією суддів, з метою перевірки чи існує предмет спору та предмет оскарження у даній справі, з власної ініціативи, було витребувано оскаржуваний протокол парафіяльних зборів.

Щодо клопотання про продовження строку на подачу клопотання про витребування доказів, яке подавалось до місцевого господарського суду, то колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 та 7 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно із частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема й щодо дотримання позивачем строку подання клопотання про витребування доказів.

Для цього позивач як учасник справи та особа, яка зініціювала спір повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Отже, право на подання клопотання про витребування доказів може бути реалізовано позивачем виключно у строк, встановлений законом - разом із позовною заявою, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Як було правильно зауважено місцевим судом, зміст статті 119 ГПК України свідчить про розмежування законодавцем понять «поновлення» та «продовження» процесуальних строків.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на викладене, оскільки процесуальний строк на заявлення позивачем клопотання про витребування доказів визначений законом (та встановлений, що таке клопотання має бути подано разом з позовною заявою), а не судом, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви представника позивача про продовження даного строку.

Як вбачається, в якості обґрунтування неможливості подання клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від ОСОБА_1 , представник позивача зазначала, що 12 червня 2023 року судом було визначено процесуальний порядок подачі заяв по суті із доказами, які обґрунтовують подані пояснення та заперечення по суті справи. Підготовче судове засідання було призначено на 06 липня 2023 року та визначено справу слухати за правилами загального позовного провадження. У період між судовими засіданнями 06 липня 2023 року та 20 липня 2023 року позивачці надійшов примірник відзиву на позовну заяву, але він не містив додатків (доказів) якими обґрунтовано заперечення і якими доказується проведення оскаржуваних зборів у визначеному порядку та відповідно до чинного законодавства. 3 огляду на таке, у позивача є слушні міркування та застереження спираючись на такі обставини говорити про те, що не всі обставини у підготовчому провадженні було вирішено для призначення справи до розгляду по суті. При цьому, представник позивача у період з 16 липня 2023 року по 26 липня 2023 року перебувала у відпустці поза межами міста Вараш та Рівненської області та не мала реальної змоги прибути в судове засідання 20 липня 2023 року для надання пояснень та з метою звернути увагу на очевидні факти неспроможності заперечень відповідача, які не підтверджені доказами та заявити інші клопотання у справі. До суду було направлено клопотання про перенесення судового засідання на інший і день, але так як представник не мала із собою ЕЦП (у відпустці), то суд не взяв до уваги клопотання на яке не було накладено ЕЦП заявника. Сама позивачка в силу віку та відсутності знань у сфері електронних послуг також не мала змоги у належний спосіб попередити суд про не можливість явки в судове засідання. Через такі обставини 20 липня 2023 року суд закрив підготовче провадження та визначив дату та час для відкриття слухання справи по суті. Але на переконання позивачки, через вищеописаний перебіг обставин, закриваючи підготовче провадження суд не врахував того, що для якісного, повного та всебічного дослідження справи та вирішення її по суті у підготовчому засіданні не було вирішено ряд критично важливих питань для постановлення в подальшому законного та обґрунтованого рішення у справі.

Представник позивача стверджувала, що якщо відповідач не надає суду протокол, то слід говорити про відсутність парафіяльних зборів, як юридичного факту (доказів зворотнього немає, і позиція позивачки фактично підтверджена), а отже, позов підлягає задоволенню і реєстрація змін та нової редакції статуту є не законними, адже здійснені не на підставі проколу зборів (за його відсутності).

Господарський суд, дослідивши аргументи представника позивача, що стосуються поважності причин пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів, дійшов правильного висновку про їх безпідставність, позаяк адвокат Шумра Ірина Вікторівна не наводить жодного аргументу, який перешкоджав би позивачу подати клопотання про витребування від відповідача протоколу парафіяльних зборів Релігійної громади парафії Спасо-Преображенського собору Сарненської єпархії Української православної церкви від 05 квітня 2023 року разом із позовною заявою. Позивачем не вживалося самостійних заходів для отримання оскаржуваного протоколу.

Колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що тягар доказування обставин справи покладається на позивача. У випадку наявності обставин щодо непроведення оспорюваних парафіяльних зборів, позивач повинна була б вжити самостійно заходи для витребування протоколу таких зборів. У разі відсутності такого протоколу у державного реєстратора та відповідача позивач повинна була б звернутися в межах процесуальних строків з клопотанням про витребування такого доказу до суду. Однак, такого зроблено не було, а позиція представника позивача про те, що такі обставини повинен доводити відповідач грунтується на помилковому розумінні норм процесуального законодавства.

Оскільки суд залишив без розгляду позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення парафіяльних зборів, відтак суд залишає без розгляду і позовну вимогу в частині визнання незаконним та скасування, прийнятого на парафіяльних зборах 05 квітня 2023 року Статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії Спасо- Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш у новій редакції із зміною найменування на Релігійна організація "Релігійна громада парафії Спасо-Преображенського собору Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" міста Вараш. В той же час позовні вимоги про скасування записів про реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичної осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника та внесення змін до установчих документів юридичної особи заявлені як похідні від основного спору, а саме від вимог про визнання незаконним та скасування рішення парафіяльних зборів та про визнання недійсними статуту в новій редакції. Оскільки судом залишено без розгляду такі вимоги відтак похідні вимоги про скасування записів (реєстраційних дій) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28 квітня 2023 року, колегія суддів залишає без розгляду.

Керуючись статтями 226, ст. 226, 269, 270, 273, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2023 року у справі №918/498/23 скасувати.

Позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/498/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.