Окрема думка

від 15.11.2023 по справі 918/756/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

15 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 918/756/22

судді Верховного Суду Студенця В.І.

за результатом касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області

(суддя - Марач В.В.)

від 24.01.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)

від 01.06.2023

у справі № 918/756/22

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - АТ «Оператор ГРС "Рівнегаз")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" (далі - ТОВ "Поліська енергосервісна компанія")

про стягнення 85 775, 28 грн,

за зустрічним позовом ТОВ "Поліська енергосервісна компанія"

до АТ "Оператор ГРС "Рівнегаз"

про визнання протиправними дій суб`єкта господарювання, зобов`язання вчинити дії та стягнення недоотриманого природного газу,

Узагальнений зміст спірних правовідносин та суть спору

1. АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» звернулося до суду із позовною заявою до ТОВ "Поліська енергосервісна компанія", в якому просило стягнути з останнього 85 775, 28 грн за послуги з розподілу природного газу.

Позивач позов обґрунтовує тим, що на підставі типового договору розподілу природного газу між сторонами підписано заяву-приєднання, відповідно до якої позивачем надано відповідачу послугу з розподілу природного газу у січні-серпні 2022 року на загальну суму 99 318, 74 грн. Однак відповідач розрахунки з позивачем за наданий розподіл природного газу провів частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 85 775, 28 грн.

2. ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» пред`явило до АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» зустрічний позов, в якому просило суд:

- визнати незаконними дії АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» щодо визначення об`єму розподіленого (спожитого) природного газу за період з 09.12.2021 - 14.01.2022 на об`єкті ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» за адресою: АДРЕСА_1 (в/ч НОМЕР_1 ), згідно з даними коректора газу ВЕГА 1.01 №06305 та зобов`язати АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» визначити об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за період з 09.12.2021 - 14.01.2022 на об`єкті ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» за адресою: АДРЕСА_1 (в/ч НОМЕР_1 ), відповідно до абзацу 3 пункту 8 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем;

- стягнути з АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» на користь ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» вартість недоотриманого природного газу за період з 15.01.2022 по 31.03.2022 в сумі 943 193,12 грн.

Вимоги за зустрічним позовом ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» обґрунтовує тим, що дії АТ "Рівнегаз", які полягають у визначенні об`ємів розподіленого (спожитого) природного газу для ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» за період з 09.12.2021 - 14.01.2022, виходячи із даних коректора ВЕГА 1.01 №06305, є незаконними, оскільки не відповідають нормам Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), а внаслідок безпідставного припинення постачання природного газу АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» повинне відшкодувати ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» вартість недоотриманого природного газу за період з 15.01.2022 по 31.03.2022.

Позиція судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 у справі №918/756/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023, позов АТ "Оператор ГРС "Рівнегаз" задоволено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Поліська енергосервісна компанія" відмовлено у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:

- між сторонами наявні договірні відносини щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу;

- з моменту укладення між Споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта Споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання Споживачу послуг з розподілу природного газу;

- газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском;

- послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками Оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів Споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта Споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо Споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) Оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ;

- обставина демонтажу приладів обліку, а саме лічильника газу та коректора газу шляхом пломбування газоспоживаючого обладнання, жодним чином не впливають на наявність у об`єктів відповідача цілодобового доступу до ГРС, оскільки дані об`єкти зберегли фізичне з`єднання з газорозподільною системою;

- право на користування потужністю об`єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах встановлених в договорі розподілу природного газу наявна у відповідача, оскільки його об`єкти забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи та відповідно можливістю для подальшого споживання природного газу, що підтверджується наявним фізичним з`єднанням цих об`єктів з газорозподільною системою та діючими між сторонами умовами укладеного договору розподілу природного газу;

- припинення газопостачання ТОВ "Поліська енергосервісна компанія", яке було здійснено АТ «Оператор ГРС Рівнегаз», не звільняє відповідача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу та не є підставою для нездійснення відповідачем оплати послуги розподілу природного газу;

- зобов`язання відповідача щодо оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу припиняється виключно у випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача;

- помилковим є твердження ТОВ "Поліська енергосервісна компанія" про наявність правових підстав для Споживача не оплачувати заборгованість за послугу розподілу природного газу за весь визначений АТ «Оператор ГРС Рівнегаз» період з тих підстав, що за спірний період відповідач не споживав газ;

- ураховуючи укладеність між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу, обставини приєднання об`єктів відповідача до газорозподільної системи та відсутність заяв відповідача на остаточне припинення користування природним газом, пред`явлення позову про стягнення заборгованості з відповідача є правомірним;

- акти наданих послуг позивачем направлялись відповідачу неодноразово, водночас відповідач відмовився від підписання актів, а відтак сума до оплати установлюється за даними Оператора ГРМ;

- АТ «Оператор «ГРС Рівнегаз» направляло ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» звіти за спожитий природний газ за спірні місяці, однак будь-яких зауважень чи заперечень в частині визначення об`єму чи обсягу природного газу зі сторони споживача не надходило;

- отже, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 85 775,28 грн;

- посилання ТОВ "Поліська енергосервісна компанія" як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції на Розділ XI Кодексу ГРС - Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу, як на підставу для задоволення зустрічного позову, є безпідставними;

- демонтаж приладів обліку та визначення об`ємів розподіленого (спожитого) природного газу в період з 09.12.2021 - 14.01.2022 проведено з врахуванням вимог Кодексу ГРС;

- акт зняття приладів обліку природного газу від 14.01.2022, складений за участю споживача, підтверджує факт припинення газопостачання. Припинення (обмеження) газопостачання споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування;

- припинення газопостачання відбулось відповідно до вимог положень Кодексу ГРС за згодою споживача та не з вини Оператора ГРМ і дана підстава не звільняє споживача від сплати заборгованості за первісним позовом;

- за наявності в коректорі об`єму газу достатніх даних для визначення об`єму газу по об`єкту споживача процедура перерахунку об`ємів до споживача правомірно не застосовувалась;

- заявивши про несправність ВОГ та допустивши працівників АТ "Рівнегаз" на територію, де його було розміщено, а в подальшому, дозволивши зняття приладів обліку природного газу та передачу його на експертизу, відповідач не може стверджувати, що не був обізнаний про дії позивача;

- демонтаж приладів обліку та визначення об`ємів розподіленого (спожитого) природного газу проведено з врахуванням вимог Кодексу ГРС та, зокрема, з відома та згоди споживача;

- відповідач не був позбавлений права в будь-який час звернутися до АТ "Оператор ГРС "Рівнегаз" з клопотанням про встановлення на його об`єкті ВОГ з відкриттям і розпломбуванням вхідної засувки для можливості отримання природного газу. Однак, відповідач не надав суду доказів, що з часу складення Акта від 14.01.2022, зняття приладів обліку природного газу та закриття і опломбування вхідної засувки він звертався до позивача про встановлення на його об`єкті ВОГ з відкриттям і розпломбуванням вхідної засувки для можливості отримання природного газу;

- не може вважатись переконливим твердження відповідача про відсутність фізичного приєднання до мережі газопостачання, адже підключення до газорозподільної системи/підключення до ГРМ - фізичне з`єднання в точці приєднання (на межі балансової належності) газових мереж суміжного суб`єкта ринку природного газу (зокрема споживача) з газорозподільною системою, здійснене в установленому законодавством порядку, зокрема згідно з цим Кодексом;

- відсутність дій відповідача, спрямованих на відновлення газопостачання, свідчить про небажання отримувати природний газ від постачальника після зняття приладів обліку природного газу та закриття і опломбування вхідної засувки на газопроводі;

- позивач довів належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем умов Договору розподілу природного газу, а відповідач вказаного належними доказами не спростував.

Позиція Верховного Суду та окрема думка щодо неї

4. Верховний Суд постановою від 15.11.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська енергосервісна компанія» залишив без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 у справі № 918/756/22 - без змін.

5. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

6. У цьому випадку вважаю за необхідне викласти окрему думку, оскільки вважаю, що суду касаційної інстанції слід було касаційну скаргу ТОВ "Поліська енергосервісна компанія" задовольнити частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №918/756/22 в частині вирішення первісного позову залишити без змін, а в частині зустрічного позову - скасувати, з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на таке.

7. Щодо вимог первісного позову.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також передбачений Кодексом ГРС порядок розрахунків за послугу розподілу природного газу (з урахуванням обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року), фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про існування у відповідача обов`язку щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку, передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРС, а відтак у цій частині суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні норм закону висновку про обґрунтованість заявленої вимоги за первісним позовом.

Вважаю, що у частині перегляду вимог первісного позову висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.11.2023 у справі №918/756/22, є обґрунтованими.

8. Щодо вимог зустрічного позову.

Спір у даній справі за зустрічним позовом між сторонами виник з приводу визначення розміру обсягу розподіленого та спожитого газу у період позаштатної роботи комерційного вузла обліку природного газу.

Так, ТОВ "Поліська енергосервісна компанія" вважає, що дії АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» у визначенні об`ємів розподіленого (спожитого) природного газу ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» за період з 09.12.2021 - 14.01.2022, виходячи із даних коректора об`ємів газу є незаконними, оскільки останній працював у позаштатному режимі (відмова датчика тиску коректора з переходом з вимірювання тиску на константу). При цьому лічильник газу теж перебував у несправному (непридатному для використання) стані, що підтверджено довідкою про непридатність законодавчо регульованого ЗВТ.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказував і на те, що АТ «Оператор ГРС «Рівнегаз» безпідставно припинило постачання природного газу, а відтак має відшкодувати вартість недоотриманого природного газу за період відсутності газопостачання з 15.01.2022 по 31.03.2022.

9. Щодо правомірності/неправомірності визначення позивачем за первісним позовом об`ємів спожитого (розподіленого) природного газу за коректором об`ємів газу.

Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, як електронну взаємодію між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконував позивач за первісним позовом) задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу/перевищення розміру заявленої потужності, тощо (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19).

Отже, АТ «Рівнегаз» як Оператор ГРМ відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу І Кодексу ГРС виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

Тобто, у спірних правовідносинах обов`язок щодо визначення та фіксації фактичного об`єму та обсягу переданого та спожитого природного газу споживачем (ТОВ "Поліська енергосервісна компанія") покладається саме на АТ «Рівнегаз».

У свою чергу, від достовірності даних, відображених АТ «Рівнегаз» в Інформаційній платформі щодо об`єму/обсягу переданого та спожитого природного газу споживачем, залежить і правомірність нарахованих до стягнення сум, зокрема за спожитий ТОВ "Поліська енергосервісна компанія" природний газ.

Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (пункт 5.2 Типового договору, що кореспондується із пунктом 1 глави 3 розділ ІХ Кодексу ГРС).

За змістом пункту 7 глави 3 розділ ІХ Кодексу ГРС вбачається, що за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГРС норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу.

Так, пунктом 5 глави 1 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу Х Кодексу ГРС до складу комерційного ВОГ на базі лічильника газу в комплекті з вбудованим чи окремим коректором або обчислювачем об`єму газу, зокрема входять: лічильник газу; коректор або обчислювач об`єму газу; датчик тиску та/або температури газу, тощо.

Водночас відповідно до пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Згідно з абзацом 6 пункту 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.

Тобто, вказана норма Кодексу ГРС передбачає, зокрема, що у разі підтвердження експертною повіркою факту невідповідності нормативним документам ЗВТ - лічильника, то порядок визначення/розрахунку об`єму розподіленого природного газу за спірний період дії порушення регламентується розділом XI цього Кодексу. Вказана норма застосовується за обов`язкової умови при відсутності дублюючого ВОГ (ЗВТ) та/або при припиненні газопостачання.

Так, відповідно до пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать:

1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно;

2) фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.

Дана норма чітко розмежовує види порушень, внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, які за своєю суттю є різними та окремими видами порушень, що можуть встановлюватись/застосовуватись як в сукупності, так і кожна окремо.

А відтак порушення, зокрема, що випливають з роботи ЗВТ (лічильника), позаштатної роботи комерційного ВОГ (його складових) (1) та порушення, що випливають зі збоїв в роботі комерційного ВОГ (його складових), що зафіксовано коректором об`єму газу (2), мають досліджуватись судами на предмет підставності/безпідставності у кожному випадку окремо.

Пунктом 5 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об`єму газу, несправності датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об`єму газу, що сталася внаслідок їх пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ проводяться перерахунки об`єму розподіленого (спожитого) природного газу, зокрема у таких випадках:

- визнання непридатним до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ;

- робота поза межами вимірювання або в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об`єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність).

Відповідно до абзацу 8 пункту 5 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРМ при виявленні випадків, коли датчик тиску, та/або датчик температури, та/або обчислювач (коректор) об`єму газу працює поза межами вимірювання або в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об`єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність) (фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ) - перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться за час тривалості аварійного/діагностичного повідомлення та з урахуванням строку усунення порушення. Обсяг газу, порахований коректором/обчислювачем за час тривалості аварійної/позаштатної ситуації, в таких випадках до уваги не береться.

10. Так, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій частині, відзначили, що, оскільки в коректорі об`єму газу є достатньо даних для визначення об`єму газу по об`єкту споживача, відтак процедура перерахунку об`ємів до споживача не застосовується.

При цьому господарські суди послались на положення пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС, де, відзначено, що у разі своєчасного (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем Оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності) та за умови відсутності пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу процедура, передбачена цією главою, не застосовується (крім періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку). При порушеннях, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ, за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, процедура, передбачена цією главою, не застосовується.

11. Водночас не погоджуюсь з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважаю їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС, залишили поза увагою положення пункту 5 глави 4 та абзацу 8 пункту 5 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРС у контексті доводів зустрічного позову.

Слід врахувати, що положення пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС передбачають обставини звільнення від відповідальності у вигляді донарахування за необлікований або частково облікований обсяг газу, у випадках:

1) письмового повідомлення споживачем Оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ;

2) несправності/пошкодження ЗВТ, що підтверджено, зокрема експертизою;

3) відсутності вини споживача у пошкодженні ЗВТ;

4) наявності дублюючого ВОГ або достатності/коректності даних, наявних в обчислювачі/коректорі об`єму газу (що є справним).

Водночас положення пункту 5 глави 4 та абзацу 8 пункту 5 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРС передбачать порядок здійснення перерахунку розподіленого та спожитого об`єму газу за час тривалості аварійного/діагностичного повідомлення у роботі ЗВТ/ВОГ (їх складових) у випадках:

1) несправність/пошкодження ЗВТ та його складових;

2) відсутності вини споживача у пошкодженні ЗВТ;

3) несправності елементів ВОГ, зокрема датчика тиску, обчислювача (коректора) об`єму газу, що сталася внаслідок позаштатного режиму роботи, та що зафіксовано у звітах обчислювача (коректора об`єму);

4) відсутності дублюючого ВОГ.

Тобто, положення пункту 5 глави 4 та абзацу 8 пункту 5 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРС застосовуються, зокрема у випадку, коли об`єм розподіленого та спожитого обсягу газу визначено некоректно.

Норми пункту 5 глави 4 та абзацу 8 пункту 5 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРС законодавцем спрямовані насамперед для унеможливлення нарахування споживачу некоректних/фактично не спожитих даних показників ЗВТ.

Відтак положення норм пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС та норм пункту 5 глави 4 та абзацу 8 пункту 5 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРС за своєю правовою суттю та підставністю виникнення є відмінними, а, отже, їх застосування не можна ототожнювати чи підміняти один одним.

Отже, для правомірного застосування відповідних положень Кодексу ГРС (зокрема, пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС) у спірних правовідносинах визначальним для судів мало бути усунення сумнівів щодо достатності/достовірності/повноти даних, наявних у коректорі об`єму газу для здійснення нарахування відповідачу за первісним позовом об`ємів розподіленого (спожитого) газу за спірний період.

Натомість, господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій частині, без встановлення відповідних обставин, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів, безспірно визнали достовірними дані, зазначені в коректорі об`єму газу.

Відзначаю, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не дослідили та не оцінили наявний в матеріалах справи звіт коректора об`єму газу, що містить зареєстровану та зафіксовану інформацію про аварійні (позаштатні) ситуації та їх тривалість. Та не встановили як ці обставини вплинули на достовірність даних, збережених у коректорі.

Господарські суди фактично залишили поза увагою обставини придатності/непридатності коректора об`єму газу, ураховуючи відмову датчика тиску коректора та переходом вимірювання тиску на константу (що не заперечувалось сторонами) у контексті впливу таких обставин на роботу комерційного ВОГ та відповідно на достовірність даних, збережених в такому коректорі. При цьому враховую, що обставини існування дублюючого ВОГ на спірному об`єкті споживача судами не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, доходжу висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили чи коректно визначений позивачем за первісним позовом спірний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу, з огляду на наведене вище та наявні докази в матеріалах справи, та відповідно наявності/відсутності підстав для здійснення перерахунку розподіленого/спожитого об`єму природного газу споживачем у спірний період.

Отже, суди попередніх інстанцій, керуючись приписами пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС та відхиляючи вимоги позивача за зустрічним позовом, не встановили чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу Х, підпунктів 1, 2 пункту 3 глави 2 та пункту 5 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

12. Щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування вартості недоотриманого природного газу.

Так, як стверджує скаржник відповідач за зустрічним позовом безпідставно припинив газопостачання позивачу за первісним позовом за відсутності згоди споживача, а відтак наявні підстави для відшкодування позивачу за зустрічним позовом вартості недоотриманого природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС до випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, належать:

1) безпідставне припинення розподілу природного газу (газопостачання) споживачу;

2) розподіл природного газу споживачу, якісні показники та тиск якого не відповідають вимогам цього Кодексу;

3) несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації;

4) шкода, завдана житловому приміщенню і майну споживача, а також його життю, здоров`ю та навколишньому середовищу внаслідок порушення Оператором ГРМ вимог ПБСГ.

Зазначеною нормою Кодексу ГРС визначено вичерпний перелік підстав компенсації Оператором ГРМ завданих споживачу збитків.

Відтак для встановлення наявності/відсутності підстав для компенсації споживачу завданих збитків та здійснення перерахунку наданих послуг у контексті спірних правовідносин (з огляду на встановлені судами обставини справи) належить встановити наявність/відсутність випадку, передбаченого, зокрема підпунктом 1 пункту 4 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з середньодобового споживання за попередні 12 місяців (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) або планового місячного об`єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках:

відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, зазначеною нормою Кодексу ГРС визначено перелік випадків правомірного припинення або обмеження оператором ГРМ газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт споживача на власний розсуд оператора ГРМ.

Водночас демонтаж приладів обліку, а саме лічильника газу та коректора на вузлі обліку у зв`язку із необхідністю проведення повірки та ремонту, до визначених законодавцем випадків виключного права Оператора ГРС на припинення газопостачання, не віднесено.

Зі змісту абзацу 4 пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС вбачається, що до відновлення роботи комерційного ВОГ (зокрема лічильника газу та допоміжних засобів вимірювальної техніки - коректора об`єму газу) або його складових в нормальному режимі за бажанням споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути припинено газопостачання на його об`єкт.

Абзацом 3 пункт 4 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС встановлено, що за відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення Оператором ГРМ на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого зі споживачем для комерційних розрахунків) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовим обсягом споживання за попередні три аналогічних періоди. При цьому Оператору ГРМ забороняється без погодження споживача здійснювати заходи з припинення газопостачання на комерційний ВОГ, до складу якого входив демонтований ЗВТ.

Питання порядку припинення/обмеження газопостачання споживачу регламентовано пунктом 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС, відповідно до якого пломбування та розпломбування газового обладнання на об`єктах споживачів, що пов`язані з припиненням/обмеженням або відновленням газопостачання (розподілу природного газу), виконуються Оператором ГРМ відповідно до вимог розділу X цього Кодексу. При припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).

13. Так, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій частині, виходили з того, що, оскільки Акт зняття приладів обліку природного газу від 14.01.2022 складений за участю представника споживача, а, отже, вказана обставина підтверджує факт припинення газопостачання за згодою споживача.

Відтак, на думку судів попередніх інстанцій, припинення газопостачання відбулось відповідно до вимог положень Кодексу ГРС за згодою споживача та не з вини Оператора ГРМ і дана підстава не звільняє споживача від сплати заборгованості за первісним позовом.

14. Водночас вважаю такі висновки судів попередніх інстанцій належно необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Відзначаю, що суди попередніх інстанцій у цій частині помилкового ототожнили/прирівняли участь представника споживача у проведенні повірки приладів обліку з правомірністю проведення процедури припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкті споживача у відповідності до вимог абзацу 4 пункту 6 глави 6, абзацу 3 пункту 4 глави 7 розділу Х та пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС.

Зазначаю, що участь представника споживача у проведенні повірки приладів обліку не може автоматично свідчити як про виявлення бажання споживача на припинення газопостачання у відповідності до вимог абзацу 4 пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС, так і про погодження споживачем на здійснення заходів з припинення газопостачання Оператором ГРМ згідно з абзацом 3 пунктом 4 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС.

Виходжу з того, що бажання/заява/клопотання/погодження це є формою активної дії (а не бездіяльності), волевиявлення, ініціативності саме споживача на вчинення/настання певних юридичних наслідків, що у свою чергу має бути підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами. Водночас матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому суди попередніх інстанцій у контексті правомірності припинення газопостачання споживачу на спірний об`єкт помилково посилаються на Акт зняття приладів обліку природного газу, адже даний Акт не є в розумінні Кодексу ГРС актом про припинення розподілу природного газу відповідно до вимог пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС та не відображає обставин/причин/наслідків припинення розподілу природного газу.

Відзначаю, що за своєю правовою природою Акт зняття приладів обліку природного газу засвідчує зовсім інші обставини, зокрема - зняття приладів обліку на повірку, і аж ніяк не підтверджує/не засвідчує факт припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ у розумінні приписів пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС.

Відтак судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено обставин дотримання відповідачем за зустрічним позовом вимог пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС.

Отже, ураховуючи імперативну заборону припинення газопостачання (розподілу природного газу) у разі демонтажу ЗВТ (лічильника газу) без погодження споживача, судам попередніх інстанцій необхідно було достеменно встановити наявність/відсутність заяви/погодження споживача на припинення газопостачання на спірний об`єкт, та, відповідно, з урахуванням приписів абзацу 4 пункту 6 глави 6, абзацу 3 пункту 4 глави 7 розділу Х та пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС встановити правомірність/безпідставність припинення Оператором ГРМ газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт споживача.

Водночас суди попередніх інстанцій фактично ухилились від встановлення таких обставин, доводи судів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не може беззаперечно свідчити про правомірність дій Оператора ГРМ щодо припинення газопостачання на об`єкт споживача у зв`язку із демонтажем приладів обліку для повірки та ремонту, та відповідно обґрунтованості судового рішення у цій частині.

Разом з тим, вважаю необґрунтованими посилання господарських судів на те, що відповідач не був позбавлений права в будь-який час звернутися до АТ "Оператор ГРС Рівнегаз" з клопотанням про відновлення газопостачання, адже такі обставини не входять в предмет доказування за зустрічним позовом та жодним чином не впливають на правомірність/безпідставність дій відповідача за зустрічним позовом щодо припинення газопостачання споживачу.

Крім того, враховую, що позивач за зустрічним позовом як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заперечував факт правомірності дій Оператора ГРМ щодо припинення газопостачання, та вказував, що не надавав свою згоду на припинення газопостачання, водночас суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку таким доводам позивача за зустрічним позовом.

При цьому критично оцінюю твердження судів попередніх інстанцій щодо того, що споживач будь-яких зауважень чи заперечень в частині визначення об`єму чи обсягу природного, що були зазначені у звітах за спожитий природний газ, не надавав, адже обставини несправності ЗВТ та позаштатної роботи елементів ВОГ були встановлені у другій половині січня 2022 року, тоді як позивач за зустрічним позовом просив зробити перерахунок з 09.12.2021 по 14.01.2022. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем за зустрічним позовом неодноразово направлялись листи відповідачу щодо неможливості підписання Актів приймання-передачі природного газу з огляду відсутність даних комерційного вузла обліку.

15. У контексті наведеного, відзначаю, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначене вище, не застосували такий стандарт доказування як "вірогідність доказів" та всупереч вимогам норм процесуального права не проаналізували аргументи обох сторін, не дослідили усіх наданих учасниками справи доказів та не надали їм належну правову оцінку.

16. Отже, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права при розгляді зустрічного позову, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, вважаю, що оскаржувані судові рішення у означеній частині підлягали скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного вважаю, що касаційну скаргу слід було задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення в частині розгляду вимог зустрічного позову - скасувати з направленням справи на новий розгляд.

Суддя Верховного Суду В. Студенець