Ухвала

від 22.11.2023 по справі 187/620/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2513/23 Справа № 187/620/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

власника майна ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Слобожанської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання начальника СД ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про накладення арешту на документ в кримінальному провадженні № 42023042150000046, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання начальника СД ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про накладення арешту на документ в кримінальному провадженні № 42023042150000046.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що під час перегляду судом апеляційної інстанції (провадження №11-сс/803/1821/23) ухвали слідчого судді про часткове накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1223783100:02:001:0225, Дніпровському апеляційному суду, зокрема, був наданий оригінал Державного акта на право приватної власності на землю від 14.03.2000 та висновок експертів №3110-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи документів за заявою ОСОБА_7 . За результатами експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_9 у графі підпис у Державному акті на право приватної власності на землю , виданого ОСОБА_7 , на підставі Рішення 10 сесії 23 скликання Хутірської сільської Ради народних депутатів №134 від 13.03.2000 року та у графі Сільський голова у Рішенні 10 сесії 23 скликання Хутірської сільської Ради народних депутатів №134 від 13.03.2000 року , - виконаний ОСОБА_9 .. Окрім цього, встановлено, що відтиски печатки Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області на зворотній стороні Державного акту на право приватної власності на землю, виданого громадянину України ОСОБА_7 на підставі Рішення 10 сесії 23 скликання Хутірської сільської Ради народних депутатів No 134 від 13.03.2000 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 304, а також в Рішенні Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області №134 від 13.03.2000 року, Рішенні Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області № 514 від 22.12.2000 року, Рішенні Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області № 317 від 02.07.2001 року, Акті про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 04.03.2000, схемі поділу на земельні частки (паї) КСП «Чаплинський » Петриківського району нанесені одним і тим же кліше печатки

Вказує, що як зазначив Дніпровський апеляційний суд у своїй постанові, надані документи не вказують на обґрунтованість клопотання про арешт майна (земельної ділянки).

Як зазначає начальник СД накладення арешту на Державний акт на право приватної власності на землю необхідне з метою проведення судово-технічної експертизи документів.

Однак, з огляду на наявність висновку, хоча і не проведеного за замовленням органу досудового розслідування, але виконаного експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність, проведення відповідної експертизи не є достатньою підставою для накладення арешту на Державний акт на право приватної власності на землю.

При цьому, враховуючи принцип змагальності та диспозитивності, само по собі відсутність оригіналу висновку експерта (експертів) безпосередньо у органу досудового розслідування, за наявності посвідчення його фото копії цифровим підписом адвоката, прийняття його судом апеляційної інстанції, за відсутності інших даних щодо його невідповідності, не може бути підставою для його неврахування під час розгляду цього клопотання.

Також начальником СД не доведено наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Таким чином, начальником СД наразі не доведено необхідність накладенні арешту та доцільність такого ступеню втручання у права і свободи особи, у зв`язку з чим відсутні підстави для арешту Державного акта на право приватної власності на землю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виходячи з матеріалів справи, є підстави вважати, що Державний акт на право приватної власності від 13.03.2000 року, виданий на ім"я ОСОБА_7 , відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України..

Зазначає, що на даний час досудове слідство не завершено, не проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту на зазначений документ існує можливість до закінчення досудового розслідування його приховування чи знищення.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Власник майна ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаним вимогам процесуального закону ухвала слідчого суду відповідає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією з загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із наданими до клопотання матеріалами у провадженні СД відділення поліції №10 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження 42023042150000046, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за фактом підроблення офіційного документу, який підтверджує право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами м. Хутірське Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Підставою внесення до ЄРДР відомостей за ч. 1 ст. 358 КК України став рапорт прокурора ОСОБА_10 , з якого вбачається відсутність у селищній раді другого примірника державного акту про право власності на землю.

Зазначені відомості отримані в порядку надання відповіді на лист від 14.03.2023 №04/66-907ВИХ-23 на адресу керівника Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_11 . Відповідний лист в матеріалах кримінального провадження відсутній, а тому не встановлено підстави та повноваження з"ясування органами прокуратури наявності другого примірника державного акту, що виданий ОСОБА_7 .

Разом з цим, як встановлено апеляційним судом під час перегляду ухвали слідчого судді ( провадження № 11-сс/803/1821/23) про часткове накладення арешту на земельну ділянку, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_7 та його представником ОСОБА_8 був наданий оригінал Державного акту на право приватної власності на землю від 14.03.2000, копія якого знаходиться в матеріалах кримінального провадження, архівні копії рішень Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, а саме: рішення №134 від 13.03.2000 "Про видачу державних актів на право приватної власності на землю", відповідно до якого ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на землю площею 27.2 га, рішення №514 від 22.12.2000 "Про дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (паю)", яким надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту відведення земельної ділянки (паю) площею 11,8383га та рішення №317 від 02.07.2001 року "Про видачу державних актів на право приватної власності на землю", відповідно до якого ОСОБА_7 вирішено видати державний акт на право приватної власності на землю площею 11,8383 га, про що внесено зміни до Державного акту на право приватної власності на землю від 14.03.2000.

Таким чином, ОСОБА_7 має оригінал правовстановлюючого документу, а також документи, на підставі яких ОСОБА_7 отримав у власність земельні ділянки -договори, рішення, які надав до суду.

Також було надано висновок експертів №3110-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи документів за заявою ОСОБА_7 за результатами якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_9 у графі "підпис" у Державному акті на право приватної власності на землю , виданого ОСОБА_7 , на підставі Рішення 10 сесії 23 скликання Хутірської сільської Ради народних депутатів №134 від 13.03.2000 року та у графі "Сільський голова" у Рішенні 10 сесії 23 скликання Хутірської сільської Ради народних депутатів №134 від 13.03.2000 року , - виконаний ОСОБА_9 . Окрім цього, встановлено, що відтиски печатки Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області на зворотній стороні Державного акту на право приватної власності на землю, виданого громадянину України ОСОБА_7 на підставі Рішення 10 сесії 23 скликання Хутірської сільської Ради народних депутатів No 134 від 13.03.2000 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 304, а також в Рішенні Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області №134 від 13.03.2000 року, Рішенні Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області № 514 від 22.12.2000 року, Рішенні Хутірської сільської Ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області № 317 від 02.07.2001 року, Акті про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 04.03.2000, схемі поділу на земельні частки (паї) КСП «Чаплинський » Петриківського району нанесені одним і тим же кліше печатки.

Таким чином, надані документи не вказують на обґрунтованість клопотання про арешт майна.

Посилання клопотання на необхідність збереження речових доказів, оскільки відповідно до постанови від 18.10.2023 року про долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223783100:02:001:0225, не є достатньою підставою для накладення арешту на майно.

Будь-які дані, що вказували б на те, що арештоване майно є доказом у кримінальному проваджені за внесеними відомостями до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відсутні, оскільки до ЄРДР внесені відомості про підробку офіційного документу, який підтверджує право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами м. Хутірське Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, а тому арешт майна не забезпечує виконання завдань відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України та не відповідає меті арешту згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, а також необхідності арешту згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України.

Таким чином, вказане майна не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому вказана мета застосування арешту, а саме для збереження речових доказів, однак постанова про визнання речових доказів від 18.10.2023 року не містить відомостей про те, які саме ознаки речових доказів має оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, слід зазначити, що відсутність примірнику державного акту у селищній раді та архівному відділі не вказує на будь-яке порушення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею(в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, що була чинною на час видачі державного акту 14.03.2000(наступні зміни були зареєстровані в Міністерстві юстиції України лише 21.03.2000), оскільки відповідно до п.4.2. Інструкції другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях державних органів земельних ресурсів.

Таким чином, начальником СД ВП № 10 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який подав за погодженням з прокурором, клопотання про арешт майна не доведено необхідність такого арешту та такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, у зв"язку з чим будь-які правові підстави для арешту майна відсутні.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Під час апеляційного перегляду встановлено, що при подачі клопотання про арешт майна не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171, ч. 3 ст. 132 КПК України, так як не було обґрунтовано підставу та мету накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України, так як за диспозицією ч. 1 ст. 358 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, однак не доведено обставини, передбачені вимогами п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, відповідно до якого не встановлено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд першої інстанції взяв до уваги вищезазначені обставини та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання начальника СД ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про накладення арешту на документ в кримінальному провадженні № 42023042150000046 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4