Рішення

від 27.11.2023 по справі 300/2790/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. справа № 300/2790/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 173968,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (далі відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 173968,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Так відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 17.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 170023,89 грн. та пені в розмірі 3944,58 грн., внаслідок чого, позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 позовну заяву Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишено без руху (а.с.9).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.14).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.07.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що ТОВ "Вудгофф" фактично вжито усіх залежних від нього заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Представник відповідача зазначив, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН, поданий 10.03.2022. Поряд з цим, у газеті Вітрина Калуша (випуск від 27.07.2022) розміщено оголошення ТОВ "Вудгофф" про вакансію менеджера з маркетингу для осіб з інвалідністю. За цих обставин, на думку відповідача, відсутні правові підстави для оплати коштів згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.18-22).

Позивачем 18.07.2023 через канцелярію суду подано відповідь на відзив (а.с.34-35).

07.08.2023 на адресу суду від ТОВ "Вудгофф" надійшли заперечення (а.с.45-46).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 20.07.2023 по 18.08.2023 та з 01.09.2023 по 15.09.2023 перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" зареєстроване в якості юридичної особи.

Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності ТОВ "Вудгофф" на предмет дотримання вимог Закону України Про зайнятість населення та Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Відповідач вимоги вказаних нормативних актів не виконав, що вбачається із розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (надалі, також розрахунок) (а.с. 4).

Так, згідно із рядком 3 вказаного розрахунку, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТОВ "Вудгофф" становить 1 особа, у той же час відповідно до рядка 2, у роботодавця протягом 2022 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 особа (а.с. 4).

Відповідно до вищезазначеного розрахунку середньорічна зарплата штатного працівника ТОВ "Вудгофф" становила 170023,89 грн.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 21 особа.

Отже, за не працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції на суму 170023,89 грн. та пені на суму 3944,58 грн., що підтверджується розрахунком позову (а.с 6).

Вказаний розрахунок 17.04.2023 у формі електронного документа надіслано відповідачу через електронний кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України (а.с. 5).

Проте, ТОВ "Вудгофф" у строк, встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатило, у зв`язку із чим відповідачу була нарахована пеня у сумі 3944,58 грн (а.с. 6).

Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 (далі Закон №875-XII).

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Водночас, статтею 20 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до п. 8 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року №591, у рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.

Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4%; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.

У даному випадку показник рядка 03 складає - 1.

Згідно частини 4 статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого частиною 1 статті 239 Господарського кодексу України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема: за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд з метою повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи вбачає за доцільне з`ясувати чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідач у відзиві зазначив, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН, поданий 10.03.2022. Поряд з цим, у газеті Вітрина Калуша (випуск від 27.07.2022) розміщено оголошення ТОВ "Вудгофф" про вакансію менеджера з маркетингу для осіб з інвалідністю.

В даному аспекті суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення, роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 наказом Державного комітету статистики №316 від 31.05.2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно пунктів 3 та 5 вказаного вище Порядку (в редакції, яка діяла на момент подання відповідачем звітів форми № 3-ПН), Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.003187, від 11 серпня 2021 року у справі №825/1790/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом встановлено, що ТОВ "Вудгофф" 10.03.2022 подавалась звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), в якій зазначено професію (посаду) менеджер (управитель) з маркетингу та вимоги до претендентів, зокрема, освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр або магістр за спеціальністю Менеджмент та стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) від 3 років (а.с. 37-40).

В ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що Калуською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості було направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ "Вудгофф" для працевлаштування на робоче місце особи з інвалідністю (а.с. 41-43).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті на роботу з підстав не відповідності заявленим вимогам відповідно до звіту (без досвіду) (а.с.41).

Суд, досліджуючи зміст персональної картки ОСОБА_1 встановив відсутність в останньої освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр або магістр та стажу роботи на посаді менеджера (управителя) з маркетингу, відтак, відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті на роботу (а.с.102).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 витребувано у ТОВ "Вудгофф" письмові пояснення із зазначенням підстав, що слугували передумовою для відмови гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 в прийнятті на роботу для працевлаштування на робоче місце особи з інвалідністю (а.с.123).

Згідно наданих письмових пояснень судом встановлено, що відповідачем відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в прийнятті на роботу у зв`язку з відсутністю диплому бакалавра чи магістра за спеціальністю Менеджмент та стажу роботи на посаді менеджера (управителя) з маркетингу (а.с.126-127).

Водночас, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у гр. ОСОБА_2 відсутній освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр або магістр за спеціальністю Менеджмент та стаж роботи на посаді менеджера (управителя) з маркетингу, внаслідок чого, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено гр. ОСОБА_2 в прийнятті на роботу (а.с.64).

Стосовно гр. ОСОБА_3 суд зазначає, що згідно персональної картки у нього відсутній освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр або магістр за спеціальністю Менеджмент та наявний стаж роботи 3 роки на посаді менеджера (управителя) з логістики (а.с.83).

В даному аспекті суд зазначає наступне.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 року N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики" Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено Класифікатор професій ДК 003:2010 (далі Класифікатор професій або КП).

Згідно положень Класифікатора професій, робота - певні завдання та обов`язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.

Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи.

У дипломі спеціаліста (молодшого спеціаліста) чи іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається через назву професії (інженер-механік, економіст, токар, секретар-стенографіст тощо).

Професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

Робота є статистичною одиницею, що класифікується відповідно до кваліфікації, необхідної для її виконання.

Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.

Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм підготовки і має в цілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов`язків.

Спеціалізація пов`язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з продукцією, яка виробляється, або надаваними послугами і відповідає певною мірою деталізованому колу професійних завдань та обов`язків.

Структурно КП складається із кодів та назв класифікаційних угруповань (розділів, підрозділів, класів, підкласів та груп професій).

У Додатку А(покажчик професійних назв робіт за кодами професій) Класифікатора професій код КП 1475 менеджер (управитель) з маркетингу, а код КП 1475.4 - менеджер (управитель) з логістики.

При цьому суд зазначає, що менеджер з маркетингу це особа, відповідальна за керівництво маркетинговими ініціативами для компанії, послуги чи продукту. Окрім оцінки ринкового попиту, вони керують маркетинговою командою, яка розробляє та використовує інноваційні та креативні плани, щоб викликати інтерес споживачів у різноманітних медіа.

Водночас, менеджер з логістики - це фахівець, який організовує і координує доставку товарів від виробництва до точок реалізації.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що стаж роботи гр. ОСОБА_3 на посаді менеджера (управителя) з логістики не слід прирівнювати до стажу роботи на посаді менеджера (управителя) з маркетингу з огляду на їх відмінність.

Разом з цим, суд звертає увагу, що суб`єкт господарювання не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 17.09.2020 року по справі №160/4443/19, від 11.08.2021 року по справі №260/557/19.

Окрім того, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ "Вудгофф" було розміщено оголошення в місцевій пресі про наявність вакансії з інформацією, що працевлаштованими можуть бути і люди з інвалідністю (а.с.27).

Викладене свідчить, що відповідач вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.

Враховуючи те, що у ТОВ "Вудгофф" у 2022 році було наявне 1 робоче місце для особи з інвалідністю та останній вживав своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування такої особи, відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 170023,89 грн., нарахування пені в розмірі 3944,58 грн. та їх стягнення у судовому порядку, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у3 задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 173968,47 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76006).

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (код ЄДРПОУ 36894669, вул. Лесі Українки, 36, с. Студінка, Калуський район, Івано-Франківська область, 77334).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.