Рішення

від 14.11.2023 по справі 320/12167/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року 320/12167/23

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марича Є.В.,

суддів: Войтовича І.І., Горобцової Я.В.,

при секретарі судового засідання Гейку Н.Є.,

за участю:

представника позивача - Давидченко А.В.,

представників відповідача - Гончар В.М., Лобач К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія Лео" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Лео» (далі позивач, ТОВ «Фінансова компанія Лео») з позовом до Національного банку України (далі відповідач, НБУ), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг від 06.03.2023 № 21/382-рк про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Лео».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення НБУ є протиправним, оскільки воно ґрунтується виключно на висновках перевірки, викладених у акті, які, своєю чергою, не свідчать про конкретні порушення ТОВ «Фінансова компанія Лео» законодавства з питань фінансового моніторингу, оскільки ним як суб`єктом первинного моніторингу вчинено усі можливі заходи з метою здійснення належного фінансового моніторингу, зокрема, з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану, вивчалась сутність операцій клієнтів та їх реальний фінансовий стан, а висновки відповідача є передчасними, суб`єктивними та необґрунтованими.

Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимог ч. 7 ст. 32 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; рішення не містить належного обґрунтування в чому саме полягає ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення у операціях позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Представником Національного банку України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що рішення про накладення штрафу прийнято Комітетом за результатами розгляду доповідної записки Департаменту фінансового моніторингу, яка містить факти порушення позивачем вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, обставини, що мають значення для прийняття ініційованого рішення про застосування даного заходу впливу. Крім того, відповідач вважає, що застосування заходів впливу до суб`єктів первинного фінансового моніторингу, нагляд за якими здійснює Національний банк, є дискреційними повноваженнями відповідача. Оскаржуване рішення містить усі необхідні реквізити документа, зафіксовані порушення з посиланням на норми Закону, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про застосування до позивача заходів впливу.

Представник позивача скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, в якій виклав свої пояснення щодо наведених відповідачами аргументів у відзивах, які вважає безпідставними та такими, що не спростовують обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 14.11.2023 відповідно до ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Фінансова компанія Лео» (код ЄДРПОУ 39010283) зареєстроване як юридична особа 19.10.2021 та відповідно до видів діяльності здійснює: інші види грошового посередництва (основний, 64.19); фінансовий лізинг (64.91); інші види кредитування (64.92); надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (64.99); посередництво за договорами по цінних паперах або товарах (66.12); інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (66.19).

Департаментом фінансового моніторингу НБУ шляхом безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу проведено перевірку ТОВ «Фінансова компанія Лео» (код ЄДРПОУ 39010283) з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами якої складено акт від 16.11.2022 №В/25-0014/1553/ДСК.

Листом НБУ від 16.11.2022 № В/25-0014/1553/ДСК акт надісланий позивачу та отриманий останнім 18.11.2022.

Разом з листом від 02.12.2022 вих. №02/12-325 ТОВ «Фінансова компанія Лео» надіслано заперечення щодо обставин, викладених в акті.

В подальшому, Департаментом фінансового моніторингу НБУ надіслано Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг доповідну записку від 02.03.2023 №В/25-0012/346/ДCК, в якій запропоновано застосувати до ТОВ «Фінансова компанія Лео» захід впливу у вигляді накладення штрафу.

За результатами розгляду вищевказаної доповідної записки, Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг НБУ прийнято рішення від 06.03.2023 № 21/382-рк про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Лео» у сумі 73 556 600,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Частиною третьою статті 6 Закону №679-XIV передбачено, що НБУ у межах своїх повноважень сприяє дотриманню стабільності банківської системи.

Згідно з пунктом 8-1 частини першої статті 7 Закону №679-XIV Національний банк виконує такі функції: здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами України.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 цього Закону банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Як передбачено статтею 14 Закону №679-XIV Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні інструменти, зокрема, здійснює управління діяльністю Національного банку.

Статтею 15 Закону №679-XIV визначено повноваження Правління Національного банку, відповідно до якої, окрім іншого, Правління НБУ приймає рішення про делегування частини своїх повноважень окремим комітетам Правління Національного банку, передбаченим частинами четвертою - шостою статті 17 цього Закону.

Так, згідно з частиною шостою статті 17 Закону №679-XIV Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг та делегувати йому повноваження щодо здійснення державного регулювання та нагляду, валютного нагляду на цих ринках, застосування до учасників ринків небанківських фінансових послуг та колекторських компаній заходів впливу, визначених законом.

Рішенням Правління Національного банку України від 29.07.2020 №498-рш створено Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі - Комітет) та затверджено Положення про нього, відповідно до пункту 2 розділу І якого Комітет є спеціально створеним колегіальним органом, якому Правління Національного банку делегувало окремі повноваження щодо здійснення нагляду за учасниками ринків небанківських фінансових послуг та регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг, валютного нагляду, державного регулювання і нагляду у сфері фінансового моніторингу.

Згідно з підпунктом 2 частини 14 Положення Комітет має право приймати рішення про застосування/незастосування до учасників ринків небанківських фінансових послуг, інших осіб, які можуть бути об`єктом нагляду/перевірки Національного банку, за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу таких заходів впливу: накладення штрафу.

Статтею 18 України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 №361-IX (далі - Закон №361-IX) визначено повноваження та обов`язки суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої цієї статті державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії здійснюються щодо: банків і філій іноземних банків; страховиків (перестраховиків), страхових (перестрахових) брокерів, кредитних спілок, ломбардів, інших фінансових установ, реєстрацію чи ліцензування яких здійснює Національний банк України; операторів поштового зв`язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, та/або послуги із здійснення валютних операцій; операторів платіжних систем; філій або представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України; інших юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги, - Національним банком України.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону №361-IX зазначені у частині першій цієї статті суб`єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень зобов`язані:

здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних, у порядку, встановленому:

Національним банком України - для банків і філій іноземних банків; страховиків (перестраховиків), страхових (перестрахових) брокерів, кредитних спілок, ломбардів, інших фінансових установ, реєстрацію чи ліцензування яких здійснює Національний банк України; операторів поштового зв`язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, та/або послуги із здійснення валютних операцій; операторів платіжних систем; філій або представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України; інших юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Національний банк України наділений повноваженнями щодо здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидії) за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу у межах та порядку, передбачених законами України, актами НБУ.

Отже, створений Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг НБУ мав належні повноваження щодо прийняття за результатами перевірки позивача відповідного рішення про застосування заходів впливу.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, за які до позивача застосовано заходи впливу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг НБУ прийнято рішення від 06.03.2023 № 21/382-рк, яким накладено на ТОВ «Фінансова компанія Лео» штраф за порушення вимог пункту 2 частини другої статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у частині невиконання обов`язку забезпечити належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що надає належним чином можливість запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення з клієнтами фінансових операцій з протиправною метою у сумі 73 556 600,00 грн.

Підставою для прийняття такого рішення слугувало встановлення порушень ТОВ «Фінансова компанія Лео»:

пункту 2 частини другої статті 8 Закону № 361-IX у частині невиконання позивачем обов`язку забезпечити належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надає можливість запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;

частини першої статті 8 Закону № 361-IX у частині неналежного виконання обов`язку Установи розробляти, впроваджувати та оновлювати правила фінансового моніторингу, програми проведення фінансового моніторингу та інших внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, а також незабезпечення процедур достатніх для забезпечення ефективного управління ризиками та для запобігання використанню послуг та продуктів Установи для легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

абзацу другого частини другої статті 7 та пункту 25 частини другої статті 8 Закону № 361-IX у частині неналежного виконання позивачем як суб`єктом первинного фінансового моніторингу обов`язку здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризикпрофіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), а також не здійснення управління ризиками, пов`язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, у тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом та/або пов`язані з віртуальними активами;

пункту 4 частини другої статті 8 Закону № 361-IX, що полягає у неналежному здійсненні належної перевірки нових, а також існуючих клієнтів;

частини першої статті 14 Закону № 361-IX, що полягає у невиконанні позивачем як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), обов`язку забезпечити супроводження переказів відповідною інформацією.

Закон №361-IX спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників (п. 41 статті 1);

первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (п. 45 статті 1).

Стаття 8 Закону № 361-IX передбачено завдання, обов`язки та права суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Так, згідно з частиною першою статті 8 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).

Внутрішні документи з питань фінансового моніторингу повинні містити процедури, достатні для забезпечення ефективного управління ризиками, а також для запобігання використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Вимоги до внутрішніх документів установи з питань ПВК/ФТ встановлені розділом III Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107 (далі Положення №107).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 8 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема: забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою.

Вказана норма кореспондується із положеннями пункту 6 розділу ІІ Положення №107.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Комітетом зроблено висновок про неналежне виконання позивачем обов`язку щодо врахування окремих положень законодавства при розробці деяких внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Разом з тим, відповідачем не вказано які саме внутрішні документи позивача з питань запобігання та протидії не містять усіх необхідних вимог, встановлених чинним законодавством, які передбачені пунктом 10 Додатку 15 до Положення №107.

Тобто висновок відповідача про порушення вимог частини першої статті 8 Закону № 361-IX містить абстрактний характер та не підтверджує яка саме норма якого внутрішнього документа не відповідає вимогам Закону.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на чотири внутрішніх документа з питань запобігання та протидії, розроблених ТОВ «Фінансова компанія Лео» (Програми), проте ні в рішенні, ні в акті перевірки відповідачем не встановлено неналежного виконання чи неврахування позивачем відповідних спеціальних положень законодавства під час розробки та складання вказаних Програм.

Крім того, в акті перевірки в частині порушення вимог частини першої статті 8 Закону № 361-IX містяться зауваження до визначення позивачем у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу терміну «ознака пов`язаності фінансових операцій».

Позивачем викладені пояснення у позові щодо спростування вказаних зауважень, однак судом не надається оцінка цим доводам і доказам, оскільки вони не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Вказані обставини визнано відповідачем, про що зазначено у відзиві.

В частині виконання обов`язку розробляти, впроваджувати та оновлювати внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, то позивачем були внесені зміни до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу з урахуванням рекомендацій НБУ, зазначених у Застереженні від 10.09.2021 №21/2622-ПК/ДСК року. Копії таких документів надавалися НБУ листом від 19.11.2021 № 19/11-382.

Слід також зазначити, що відповідачем не доведено належними доказами того, що навіть можливі недоліки у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу, на які відповідач посилається, призводять до високого ризику використання позивача для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Щодо порушення вимог абзацу другого частини другої статті 7 Закону № 361-IX та пункту 25 частини другої статті 8 Закону № 361-IX в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано на неналежне виконання позивачем як суб`єктом первинного фінансового моніторингу обов`язку здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), а також нездійснення управління ризиками, пов`язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, у тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом та/або пов`язані з віртуальними активами.

Зокрема, порушення щодо системи управління ризиками відповідач пов`язує із запровадженням позивачем нового сервісу P2PLeo.

Відповідно до положень статті 7 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), зокрема, стосовно таких клієнтів, визначених у частині 5 цієї статті Закону.

Згідно пункту 25 частини другої статті 8 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний: здійснювати управління ризиками, пов`язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, у тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом.

Під час безвиїзного нагляду встановлено, що за даними файлу 2LX «Дані про обсяги, спосіб та мету переказу для оцінки ризиків у сфері фінансового моніторингу» обсяг фінансових операцій з переказу коштів, що здійснювалися за допомогою ТОВ «Фінансова компанія Лео», за кодом призначення платежу « 06» «Перекази для зарахування на рахунки фізичних осіб» за 2021 рік склав 12 213 474 692,80 грн. Також за вказаними даними встановлено значне збільшення обсягу операцій за ІІ квартал 2021 року порівняно з І кварталом цього року.

Як встановлено судом, у 2021 році позивачем здійснено запуск проекту «Сервіс P2PLeo», який орієнтований на надання послуг з отримання переказів власниками електронних платіжних засобів, емітованих банками в Україні.

Модель використання позивачем сервісу P2PLeo передбачає можливість отримання коштів одним і тим же отримувачем від різних ініціаторів переказу/платників; суть роботи сервісу P2PLeo полягає в тому, що сервіс дозволяє об`єднувати кілька ініційованих переказів в одну виплату таких переказів.

Як пояснив позивач, така модель побудована виключно задля зручності отримувача коштів, оскільки різні особи перераховують кошти в різний час, однак всі ці платежі виплачуються йому за один раз на обраний ним платіжний засіб. Також позивач зазначив, що такий механізм зарахування коштів користується попитом та повністю задовольняє потреби клієнтів, що спростовує твердження НБУ про нібито відсутність економічної доцільності. Крім того, відсоток комісії (4,75%) відповідає якості та зручності сервісу P2PLeo.

В ході судового розгляду судом встановлено, що сервіс P2PLeo працює на будь-якому девайсі; за допомогою сучасного веб-браузера доступний на будь-якому пристрої та легкий в користуванні, маючи кредитну чи дебетову карту міжнародних платіжних систем VISA та MasterCard або національної платіжної системи «Простір»; здійснює швидкі перекази у режимі реального часу на будь-які суму, але в межах встановленого Установою ліміту в 30 000 гривень; дозволяє об`єднувати кілька оплат чи виплат в один переказ.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача про те, що незначна кількість переказів на незначну суму у співвідношенні не можуть нести високий ступінь ризику, оскільки взаєморозрахунки (перекази) між користувачами сервісу P2PLeo можуть бути на будь-яку суму, але в межах встановленого ТОВ «Фінансова компанія Лео» ліміту.

При цьому, оскільки сервісом P2PLeo не передбачена фіксована складова частини оплати за користування цим сервісом, то клієнтам сервісу P2PLeo вигідно ініціювати перекази на будь-які суми, що є простим і зручним способом здійснення переказів.

Разом з тим, як пояснив позивач, що не спростовано відповідачем, на боці оператора платіжної інфраструктури Установи встановлене відповідне технічне блокування, яке унеможливлює проведення фінансових операцій (переказів) ініціатором переказу протягом одного дня на суму що дорівнює чи перевищує 30 000 гривень та/або дроблення фінансової операції на кілька пов`язаних між собою фінансових операцій, що здійснюються на менші суми, з метою уникнення певних порогових значень/вимог, визначених законодавством України з питань ПВК/ФТ, на користь одного отримувача переказу (враховуючи визначення терміну «ознака пов`язаності», наведеного у внутрішніх нормативних документах Установи з питань ПВК/ФТ).

З огляду на викладене, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що здійсненню переказів за сервісом P2PLeo притаманні будь-які потенційні ризики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення в розумінні Закону № 361-IX.

Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні в обґрунтування порушення позивачем, зокрема, положень законодавства щодо нездійснення оцінки ризиків, пов`язаних із запровадженням нових продуктів, посилається на існування випадків здійснення переказів, що перевищують 30 000 грн.

Однак, вказані доводи судом не беруться до уваги, оскільки на їх підтвердження відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів.

При цьому, у зазначених фінансових операціях, наведених у Таблиці 4 до акту перевірки, відсутні випадки перерахування коштів одним ініціатором платежу протягом одного дня на користь одного отримувача на суму, що дорівнює чи перевищує 30 000 гривень та/або на загальну суму, що перевищує 30 000 гривень.

Щодо зауважень відповідача про те, що фінансові операції сервісу P2PLeo були ініційовані за допомогою значної кількості електронних платіжних засобів банків-нерезидентів, зокрема, банків країни-агресора російської федерації, то, як встановлено в ході розгляду справи, 25.02.2022 позивачем прийнято рішення про блокування роботи з електронним платіжними засобами, емітованими банками російської федерації та республіки білорусь.

При цьому, НБУ лише 01.03.2022 встановлені заборони на зарахування коштів на рахунки клієнтів фізичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих учасниками міжнародних платіжних систем, що здійснюють свою діяльність на території російської федерації та республіки білорусь, а також, на приймання в Україні електронних платіжних засобів (включаючи перекази, здійснення розрахунків та видачу готівки), емітованих учасниками міжнародних платіжних систем, що здійснюють свою діяльність на території російської федерації та республіки білорусь, про що винесено постанову від 01.03.2022 №30.

В той час, до 25.02.2022 перекази позивачем зараховувались виключно на електронні платіжні засоби, емітовані банками України.

Таким чином, дії позивача в частині проведення вищевказаних операцій є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки операції, зазначені у рішенні здійснювалися до моменту їх заборони, а саме до 01.03.2022.

Щодо порушення позивачем, на думку НБУ, вимог пункту 4 частини другої статті 8 Закону № 361-ІХ у частині неналежного здійснення належної перевірки нових, а також існуючих клієнтів суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач не здійснював моніторинг фінансових операцій клієнта (ТОВ «КЕЛСІМ») щодо відповідності таких фінансових операцій наявній в позивача інформації про клієнта, а саме стосовно заявленого клієнтом орієнтовного обсягу фінансових операцій та фактично проведених фінансових операцій. Також у рішенні зазначено про наявність притаманних ТОВ «КЕЛСІМ» критеріїв ризику; наявність індикаторів підозрілості фінансових операцій.

Згідно пункту 4 частини другої статті 8 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний: здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

У відповідності до статті 1 Закону № 361-ІХ належна перевірка - заходи, що включають:

ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);

встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності);

встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;

проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями);

забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 361-ІХ ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

З метою неперешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Як свідчать матеріали справи, на етапі встановлення ділових відносин з позивачем, ТОВ «КЕЛСІМ» надав до наступні документи:

договір №UA115-К від 01.03.2021, укладений між ТОВ «КЕЛСІМ» та APL Publishing Ltd. (Мальта) (номер свідоцтва платника ПДВ: МТ25204533) щодо приймання платежів за дорученням та від імені компанії APL Publishing Ltd. за доступ до послуг (онлайн-сервісів), зазначених у додатку 1 до вказаного договору, з наступним перерахуванням отриманих коштів відповідно до розпорядження APL Publishing Ltd;

договір №UA116-К від 01.03.2021, укладений між ТОВ «КЕЛСІМ» та Coda Payments Рte. Ltd. щодо приймання платежів за дорученням та від імені компанії Coda Payments Pte. Ltd. за доступ до послуг (онлайн-сервісів), зазначених у додатку 1 до вказаного договору, з наступним перерахуванням отриманих коштів відповідно до розпорядження Coda Payments Pte. Ltd.

З метою оформлення в письмовому вигляді проведення аналізу договорів ТОВ «КЕЛСІМ» з нерезидентами щодо підтвердження наявності прав на розповсюдження онлайн-ігор, відповідальним працівником оформлена відповідна довідка та додатково зроблені скріншотн веб-сайтів постачальників даних сервісів. Копії цих документів надавалися позивачем до Національного банку України листом від 19.11.2021 № 19/11-382.

За результатами проведеного аналізу позивачем встановлено, що TOB «КЕЛСІМ» укладено договори з нерезидентами Coda Payments Pte. Ltd. та APL Publishing Ltd. (Мальта) щодо права на розповсюдження онлайн сервісів, визначених додатком 1 до договору, на території України. Відповідальним працівником позивача проведено перевірку та встановлено наявність прав у юридичних осіб-нерезидентів Coda Payments Pte. Ltd. та APL Publishing Ltd. (Мальта) на розповсюдження ігор/застосунків, у тому числі за допомогою інформації з відкритих джерел.

Також позивачем перевірено надані йому клієнтом документи (абзац 143 позову) та з`ясовано, що ТОВ «КЕЛСІМ» відповідно до договірних умов зобов`язаний здійснювати виплату фізичним особам-резидентам України, яким APL Publishing Ltd. та Coda Payments Pte. Ltd. виплачують винагороду за продаж на платформі https://market-skins.com ігрових (віртуальних) предметів, які отримуються під час гри. Тобто, метою здійснення виплати коштів ТОВ «КЕЛСІМ» через позивача є виплата винагороди фізичним особам-резидентам України за продаж на платформі https://market-skins.com ігрових (віртуальних) предметів, які отримуються під час гри.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем здійснено належну перевірку свого клієнта, отримано актуальні дані та відповідні документи щодо клієнта, проведено моніторинг фінансових операцій, встановлено мету та характеру майбутніх ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин.

В той час, посилання відповідача на наявність притаманних ТОВ «КЕЛСІМ» критеріїв ризику та наявність індикаторів підозрілості фінансових операцій ТОВ «КЕЛСІМ» є недоведеними та не спростовують обставини, якими обґрунтовує позивач свої вимоги.

Суд зазначає, що виключно вироком суду відносно клієнтів може бути встановлено та підтверджено факт наявності використання послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою.

Разом з тим таких доказів відповідачем до суду не надано.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що законних підстав для вжиття будь-яких інших заходів та збору додаткової інформації щодо вказаного клієнта, у тому числі тих заходів, документів та інформації, про які зазначає відповідач, у позивача не було.

Щодо здійснення фінансових операцій з ТОВ «ЮДАЙ КОМПАНІ», ПрАТ «КИЇВСТАР» позивачем у позові викладено свої доводи в спростування тверджень відповідача, які зазначались в акті перевірки, проте судом не надається оцінка цим доводам і доказам, оскільки вони не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Вказані обставини визнано відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Щодо порушення, викладеного в оскаржуваному рішенні, частини першої статті 14 Закону № 361-IX, яке полягає у невиконанні позивачем як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що надає послуги переказу коштів платнику (ініціатору переказу), обов`язку забезпечити супроводження переказів відповідною інформацією.

Частиною першою статті 14 Закону № 361-IX передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що надає фінансові платіжні послуги платнику (ініціатору платіжної операції), повинен забезпечити, щоб усі платіжні операції супроводжувалися:

1) інформацією про платника (ініціатора платіжної операції) (далі - платник (ініціатор):

а) фізичну особу (фізичну особу - підприємця, фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), номер рахунка/електронного гаманця, на якому зберігаються електронні гроші (далі - електронний гаманець), з якого списуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі ініціювання платіжної операції з використанням електронних платіжних засобів), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції (далі - унікальний обліковий номер фінансової операції), місце проживання (або місце перебування в Україні фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента) або номер та серію (за наявності) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може використовуватися на території України для укладення правочинів), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або дату і місце народження;

б) юридичну особу - повне найменування та місцезнаходження або ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України /реєстраційний (обліковий) номер платника податків та номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі ініціювання платіжної операції з використанням електронних платіжних засобів), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції;

в) траст або інше подібне правове утворення - повне найменування та місцезнаходження, номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти, а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції;

2) інформацією про отримувача за платіжною операцією (далі - отримувач):

а) фізичну особу (фізичну особу - підприємця, фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), номер рахунка/електронного гаманця, на який зараховуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі проведення платіжної операцій з використанням електронного платіжного засобу), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції;

б) юридичну особу - повне найменування та номер рахунка/електронного гаманця, на який зараховуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі проведення платіжної операції з використанням електронного платіжного засобу), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції;

в) траст або інше подібне правове утворення - повне найменування та номер рахунка/електронного гаманця, на який зараховуються кошти, а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції.

Зазначені у частині першій цієї статті вимоги можуть не застосовуватися у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону № 361-IX платіжна операція, ініційована в межах України, у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, електронних грошей, віртуальних активів, повинна супроводжуватися щонайменше номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу платника (ініціатора)/наперед оплаченої картки багатоцільового використання та номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу отримувача/наперед оплаченої картки багатоцільового використання, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця платника (ініціатора) - унікальним обліковим номером фінансової операції.

Як встановлено судом, перекази коштів, ініційовані платниками на користь отримувачів за допомогою сервісу P2PLeo, супроводжувалися унікальним номером електронного платіжного засобу платника (ініціатора) та унікальним номером електронного платіжного засобу отримувача.

Як зазначалось вище, на боці оператора платіжної інфраструктури позивача встановлене відповідне технічне блокування, яке унеможливлює проведення фінансових операцій (переказів) ініціатором переказу протягом одного дня на суму, що дорівнює чи перевищує 30 000 гривень та/або дроблення фінансової операції на кілька пов`язаних між собою фінансових операцій, що здійснюються на менші суми, з метою уникнення певних порогових значень/вимог, визначених законодавством України з питань ПВК/ФТ, на користь одного отримувача переказу, враховуючи визначення терміну «ознака пов`язаності», наведеного у внутрішніх нормативних документах ТОВ «Фінансова компанія Лео» з питань запобігання та протидії.

Таким чином, на такі перекази коштів, які ініційовані за допомогою сервісу P2PLeo, не розповсюджуються норми пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 361-IX, оскільки кожна із зазначених фінансових операцій (переказів) не дорівнює або перевищує 30 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, а також відсутні ознаки пов`язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 30 000 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що НБУ не наведено чітких порушень, які підтверджували б невиконання ТОВ «Фінансова компанія Лео» обов`язку щодо забезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, а також проведення з клієнтами фінансових операцій з протиправною метою, як наслідок, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 8; частини першої статті 8; абзацу другого частини другої статті 7 та пункту 25 частини другої статті 8; пункту 4 частини другої статті 8 та частини першої статті 14 Закону № 361-IX. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення від 06.03.2023 № 21/382-рк про накладення штрафу на ТОВ «Фінансова компанія Лео» є протиправним, необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, а наведені ним доводи не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ТОВ "Фінансова компанія Лео" (місцезнаходження: 03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Г; код ЄДРПОУ 39010283) до Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських послуг Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) від 06.03.2023р. за №21/382-рк про застосування до ТОВ "Фінансова компанія Лео" (місцезнаходження: 03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Г; код ЄДРПОУ 39010283) заходу впливу у вигляді штрафу.

3. Стягнути на користь ТОВ "Фінансова компанія Лео" (місцезнаходження: 03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Г; код ЄДРПОУ 39010283) сплачений судовий збір в розмірі 26 840,00 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Марич Є.В.

Суддя Войтович І.І.

Суддя Горобцова Я.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 листопада 2023 р.