Постанова

від 27.11.2023 по справі 2-483/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.11.23

22-ц/812/1008/23

Єдиний унікальний номер судової справи 2-483/10

Номер провадження 22-ц/812/1008/23

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

27 листопада 2023 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу, яка постановлена Казанківським районним судом Миколаївської області 18 липня 2023 року, під головуванням судді Іщенко Х.В., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Казанківського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Каленко Альони Вікторівни,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Казанківського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі Казанківський ВДВС) Каленко Альони Вікторівни (натепер -Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).

В обґрунтуваннявимог скаргизазначено,що протягомтривалого часу заявник звертався до Казанківського ВДВС з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №22595203 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-483 від 05 листопада 2010 року, виданого Казанківським районним судом Миколаївської області, отримання копій розрахунку заборгованості, складених державним виконавцем Каленко А.В., які в свою чергу направлялись в різні державні органи.

Вказані розрахунки виконувались з порушенням законів України, без врахування розміру доходів ОСОБА_1 , всупереч виконавчого листа №2-483 від 05 листопада 2010 року.

Останню свою заяву заявник оформив офіційно в письмовій формі 29грудня2022 року, в якій просив надати копії з матеріалів виконавчого провадження, а саме:

розрахунки заборгованості по аліментам виконані державним виконавцем ОСОБА_2 за період 2018 року;

розрахунки заборгованості по аліментам виконані державним виконавцем КаленкоА.В. за період 2018 року і на поточну дату, а також вказати в які державні органи вони направлялися;

постанови, які виносились відносно ОСОБА_1 за вказаний період;

інші нормативні акти, які виносились відносно ОСОБА_1 за вказаний період;

заяви ОСОБА_3 за вказаний період.

Із отриманого заявником 19 січня 2023 року рекомендованого листа вбачається, що у відповідь на заяву останнього на жоден з її пунктів не була надана відповідь в повному обсязі, а лише частково на другий та третій пункт.

Таким чином, ОСОБА_1 позбавлений права написати скаргу в повному обсязі, і оскаржити в повній мірі дії головного державного виконавця КаленкоА.В.

Крім того, у Казанківському районному суді Миколаївської області розглядались справи, які стосуються і його скарги, а саме:

справа за №2-483/10 (провадження №4-е/478/2/2018) за скаргою на неправомірні дії посадових осіб ДВС, в якій містилися розрахунки державних виконавців ОСОБА_2 і ОСОБА_4 де зазначалась сума боргу близько 30000 грн. станом на 01 листопада 2018 року;

справа №478/324/19 (провадження №2/478/28/2020) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в сумі близько 30000 грн. і нарахування пені. Там вже наявні розрахунки виконані державним виконавцем Каленко А.В. на 01 листопада 2018 року із заборгованістю близько 15000 грн., а після звернення судді до ДВС, було надано розрахунок де сума на 01 листопада 2018 року значилась 20071 грн. 12 коп., також там знаходиться і розрахунок виконаний державним виконавцем КаленкоА.В. де вказується, що заборгованість на 01 листопада 2018 року значиться в переплаті на суму 1263 грн. 61 коп. Тобто було чотири розрахунки виконані державним виконавцем КаленкоА.В. на 01 листопада 2018 року, починаючи з заборгованості в сумі близько 30000 грн. і закінчуючи переплатою в 1263грн. 61 коп.;

справа №478/778/22 (провадження №3/478/490/2022) про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП, яка була закрита в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При розгляді справи він довідався, що відносно нього була винесена постанова №5220 від 15 квітня 2021 року про обмеження його у праві керування транспортними засобами.

У розрахунку №238 від 11 січня 2023 року, що складений державним виконавцем КаленкоА.В., немає приміток, де вказується за який період проводиться розрахунок, на основі якого закону, які цифри вказані в таблиці розрахунку, сама таблиця, не зрозуміло на основі якого наказу державний виконавець ОСОБА_4 нараховує заборгованість, і закінчуючи службовою підробкою. В розрахунку вказується, що в квітні 2020 року (коли дитина проживала з ним) він нібито сплатив 200 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив:

скасувати розрахунок заборгованості №238 від 11 січня 2023 року, складений державним виконавцем Каленко А.В.,

скасувати неправомірні постанови від 15 квітня 2021 року про тимчасові обмеження його прав;

визнати неправомірними дії головного державного виконавця КаленкоА.В. щодо нарахування заборгованості та винесення постанов.

Також скарга містить клопотання про поновлення строку для звернення із вказаною скаргою до суду.

В обґрунтування такого клопотання ОСОБА_1 зазначав, що лист від державного виконавця він отримав 19 січня 2023 року та мав право до 30січня2023 року подати документи до суду.

30січня 2023року на початку п`ятої години вечора заявник прийшов до Казанківського районного суду Миколаївської області з метою подати скаргу, але приміщення суду було закрито через відсутність постачання електроенергії.

У зв`язку із цим, він змушений був повернутись до Кривого Рогу та роздрукувати текст скарги.

При цьому, у місті Кривий Ріг, де він мешкає, постійно вимикають світло, а тому існує проблема набрати текст скарги на комп`ютері та зробити її копії.

В подальшому, 01 лютого 2023 року автошлях Кривий Ріг Казанка був перекритий у зв`язку із погодними умовами, та лише 02 лютого 2023 року він зміг подати скаргу до суду.

Ухвалою Казанківськогорайонного судуМиколаївської областівід 03лютого2023року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця, скаргу на дії головного державного виконавця Казанківського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Каленко А.В. залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2023 року ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 03лютого2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 18липня 2023 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішень та дій державного виконавця відмолено.

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування розрахунку заборгованості по аліментам та постанов головного державного виконавця Казанківського ВДВС Каленко А.В. залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості у строки, визначені ЦПК України, звернутись до суду з відповідною скаргою з метою оскарження рішень та дій державного виконавця ДВС.

Також суд не прийняв до уваги, як підставу для поновлення строків на оскарження дій державного виконавця ДВС відсутність електричного живлення в суді, що позбавило можливості заявника своєчасно подати скаргу, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження. Суд також не прийняв до уваги твердження заявника про неможливість роздруківки тексту скарги через відсутність електричного живлення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк на подання скарги, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи поданої скарги в частині поновлення строку на оскарження рішень та дій органів ДВС.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст.18 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналогічні положення закріплені у ст.447 ЦПК України, за якою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях ст.449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у ч.1 ст.449 ЦПК України та ч.5ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі №910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі №910/8794/17; від 12жовтня 2021 року в справі №918/333/13-г.

За змістом ст.81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями п.«а» ч.1 ст.449 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02грудня 2020 року у справі №143/950/19 (провадження №61-21057св19), від 28грудня 2020 року у справі №501/3532/18 (провадження №61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі №2-1441/10 (провадження №61-17257св20).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що «стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений п.«а» ч.1 ст.341 цього Кодексу».

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2022 року до Казанківського ВДВС надійшла заява ОСОБА_1 від 29 грудня 2022 року, в якій останній просив надати йому на ознайомлення матеріали виконавчого провадження, а саме:

розрахунки заборгованості по аліментам виконані державним виконавцем ЛашковимБ.А. за період 2018 року;

розрахунки заборгованості по аліментам виконані державним виконавцем КаленкоА.В. за період 2018 року і на поточну дату, а також вказати в які державні органи вони направлялися;

постанови, які виносились відносно нього за вказаний період, а саме 2018-2022 роки;

інші нормативні акти, які виносились відносно нього на протязі 2018-2022 років;

заяви ОСОБА_3 на протязі 2018-2022 років (а.с.43).

У відповідь на вказану заяву листом від 11 січня 2023 року №236 Казанківський ВДВС 16 січня 2023 року направив на адресу ОСОБА_1 копії постанов про встановлення тимчасових обмежень та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за весь період стягнення з 23 квітня 2010 року по 01січня2023 року згідно виконавчого провадження №22595209 (а.с.61,62).

Зі змістускарги таапеляційної скаргивбачається,що вказанувідповідь ОСОБА_1 отримав 19січня 2023року.Цей факт було підтверджено скаржником у судовому засіданні та не спростовувалось виконавцем.

За такого, строк на оскарження дій та/або бездіяльності державного виконавця спливав 30 січня 2023 року.

Із зазначеною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 02 лютого 2023 року, тобто з пропуском передбаченого законодавством строку на її подання.

Як зазначалось вище, у клопотанні про поновлення вказаного строку ОСОБА_1 посилався на те, що лист від державного виконавця він отримав 19 січня 2023 року та мав право до 30 січня 2023 року подати документи до суду. 30січня 2023року на початку п`ятої години вечора він прийшов до Казанківського районного суду Миколаївської області з метою подати скаргу, але суд був закритий через відсутність постачання електроенергії. У зв`язку із цим, він змушений був повернутись до Кривого Рогу. При цьому в у місті Кривий Ріг постійно вимикають світло, а тому існує проблема набрати текст скарги на комп`ютері та зробити її копії. В подальшому, 01 лютого 2023 року автошлях Кривий Ріг Казанка був перекритий у зв`язку із погодними умовами, та лише 02 лютого 2023 року він зміг подати скаргу до суду.

Між тим, вказані доводи скаржника не підтверджені жодними належними доказами.

Більше того, скаржником жодним чином не обґрунтовано як вищенаведені обставин унеможливили подати скаргу до суду першої інстанції у передбачений законом строк, у тому числі шляхом поштового відправлення.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 пропустив визначений ч.1 ст.449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і не надав доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.

При цьому, питання щодо поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. В даному випадку, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам заявника щодо поважності причин пропуску на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 18липня2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 28 листопада 2023 року