Рішення

від 20.11.2023 по справі 905/1254/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.11.2023 м. Харків Справа №905/1254/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/1254/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-2000» (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корп. 12 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, 7)

про стягнення 170 679,77 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін,

Суть спору: ТОВ «Рім-2000» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» 170 679,77 грн, з яких: 43 893,11 грн курсова різниця, 5 708,75 грн 3% річних, 37 087,09 грн інфляційні втрати, 83 990,82 грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару №20200525 від 25.05.2020 в частині сплати курсової різниці та оплати товару у встановлений строк.

22.09.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

17.10.2023 за вх. № 9714/23 (засобами поштового зв`язку) господарський суд одержав відзив відповідача на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що, по - перше, між сторонами не укладено додаткову угоду про внесення змін у специфікацію № 16 від 10.01.2022 із зазначенням ціни товару, перерахованої внаслідок зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару США станом на дату його оплати, в порядку п. 3.3 договору; по - друге, період нарахування пені складає понад 6 місяців, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, при цьому умовами договору не передбачено збільшення такого періоду нарахування; по - третє, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, який відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України складає 1 рік; по - четверте, грошове зобов`язання, виражене в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, не підлягає індексації, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляцій відновлені еквівалентом іноземної валюти.

30.10.2023 за вх. № 07-10/4874/23 (через підсистему «Електронний суд») господарський суд одержав відповідь позивача на відзив, в якій останній не погоджується з доводами відповідача, які викладені у відзиві на позов, з огляду на те, що, по - перше, на виконання умов розд. 3 договору внаслідок зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару США станом на дату оплати товару та, відповідно, перерахунку його ціни позивач направив відповідачу лист - вимогу за вих. № 17 від 11.08.2023 разом додатковою угодою № 2 від 28.07.2023 про внесення змін до специфікації № 16 від 10.01.2022 та специфікацією № 16/1 від 28.07.2023 (нова редакція специфікації № 16 від 10.01.2022) для їх підписання, проте підписані примірники ним не повернуті, що є порушенням умов договору та підставою для стягнення курсової різниці в судовому порядку; по - друге, строк позовної давності для нарахування пені не пропущено, оскільки перебіг строку позовної давності стосовно курсової різниці починається з моменту виникнення права позивача на її стягнення; по - третє, відповідачем не сплачено курсову різницю, а тому втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції не відновлено еквівалентом іноземної валюти; по - четверте, відповідачем не наведено жодних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних.

30.10.2023 за вх. № 10056/23 (засобами поштового зв`язку) господарський суд одержав аналогічну за змістом відповідь позивача на відзив.

07.11.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою повернуто ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» зустрічний позов за вх. № 10027/23 від 27.10.2023.

08.11.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою відмовлено ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» у задоволенні клопотання за вх. № 9715/23 від 17.10.2023 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

На підставі ст. 240 ГПК України 20.11.2023 господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

25.05.2020 між ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» (покупець, відповідач) та ТОВ «Рім-2000» (постачальник, позивач) укладено договір № 20200525 про закупівлю товару, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, що узгоджуються сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (зразок узгоджено у додатку №1 до цього договору). Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД зазначається в специфікаціях (далі «товар») на умовах цього договору.

Цим договором погоджено також наступне.

Товар вважається поставленим комплектним, якщо у поставленому товарі наявні всі складові елементи (комплектуючі), завдяки яким покупцеві забезпечується належне його використання та на дату поставки товару постачальник надав покупцю повний комплект документів, перелік яких передбачений у п. 5.7 цього договору (п. 2.9 договору).

Ціни на товар встановлюються у відповідних специфікаціях до договору (п. 3.1 договору).

Загальна сума цього договору не може перевищувати 1 000 000 грн без ПДВ. Загальна сума договору визначається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. Під загальною сумою договору (ціною договору) необхідно розуміти загальну вартість товару, яка поставлена постачальником покупцеві за цим договором відповідно до специфікацій (п. 3.2 договору).

Сторони визначатимуть в специфікаціях грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті згідно офіційного курсу Національного банку України відповідно до п. 3.4 договору, в зв`язку з чим сторони встановили можливість зміни вартості товару, виходячи із наступного: якщо на дату оплати товару офіційний курс гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України, зміниться (збільшиться/зменшиться) по відношенню до курсу, вказаного в п. 3.4 договору, більш ніж на 1%, ціна товару в гривнях повинна бути перерахована. Формула для перерахунку: Ц2=Ц1х(К2/К1), де Ц2 скоригована ціна товару; Ц1 ціна товару у гривні, що зазначена в специфікації; К1 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату укладання відповідної специфікації; К2 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату здійснення покупцем оплати товару. У разі перерахунку ціни товару на підставі п. 3.3.1 договору сторони підписують додаткову угоду про внесення змін у специфікацію (зразок узгоджено у додатку №2 до цього договору) із зазначенням ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули (п. 3.3 договору).

Для визначення ціни товару згідно п. 3.3 цього договору застосовуватиметься офіційний курс Національного банку України в гривні по відношенню до долару США, встановлений Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації (п. 3.4 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору (п. 4.1 договору).

Датою оплати товару вважати дату зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця (п.4.5 договору).

Поставка товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору (п. 5. 1 договору).

Поставка товару буде виконуватись на умовах DDP згідно з правилами «Інкотермс» у редакції 2010р. у місце призначення поставки товару: 84205, м. Дружківка, вул. Соборна,7, ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» (п. 5.2 договору).

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (п. 5.3 договору).

Транспортні послуги по поставці товару входять у ціну товару (п. 5.4 договору).

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару) (п. 5.5 договору).

Право власності на товар, усі ризики втрати або пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару (п. 5.6 договору).

При поставці товару автомобільним транспортом постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну на товар, що поставляється, товарно транспортну накладну, сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації), технічну документацію, зокрема, сертифікат (або паспорт) якості заводу виготовлювача на кожну партію товару та/або паспорт на товар (одиницю товару). Всі первинні документи до цього договору повинні бути складені щ зазначенням коду УКТ ЗЕД. Вказані товаросупроводжувальні документи надаються постачальником у повній мірі, у належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та такими, що відповідають технічним та якісним характеристикам товару, що поставляється за цим договором. Якщо вказані документи складені із порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України та/або умовами цього договору, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменуванню та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання мотивованих пояснень (п. 5.7 договору).

Документи, окрім податкових накладних, постачальник зобов`язується надати покупцю разом з поставленим товаром (п. 5.9 договору).

У разі необхідності, при виникненні питань у контролюючих органів щодо товару, що поставляється постачальником по цьому договору, постачальник (який не є виробником товару) повинен надати покупцю копії документів, які підтверджують походження товару (довіреності або витяг з книги виданих довіреностей на отриманий товар, товарно транспортні накладні, шляхові листи вантажних автомобілів), які були надані постачальнику, у свою чергу, при придбанні товару у своїх контрагентів (п.5.10 договору).

Якщо поставляється товар, що ввезений на митну територію України (виробник товару не є резидентом України), у разі виникнення питань контролюючих органів, постачальник надає копії митних декларацій, документи, які визначають країну походження товару (п.5.11 договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця на місці призначення поставки, що вказане у п. 5.2 цього договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікаціях до договору з обов`язковим підписанням документів зазначених в пункті 5.5 договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (п. 5.12 договору).

У разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару (п. 7.9 договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 11.1 договору).

Всі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами до цього договору (п. 12.1 договору).

У додатковій угоді №1 від 28.12.2021 сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2022 та визначили орієнтовну суму договору - 2 000 000 грн, крім того ПДВ 400 000 грн, а разом з ПДВ 2 400 000 грн.

У специфікації №16 від 10.01.2022 до договору сторони визначили найменування товару, ціну товару за одиницю без ПДВ в грн, суму товару в грн, еквівалент загальної суми товару в дол. США, код товару згідно з УКТ ЗЕД:

- МОЕП Рим2000 Patriot: cистемний блок офісний+Win 10 Pro, 5 шт., 16 660,40 грн, 83 302 грн, 3 025,86 дол. США, 8471;

- монітор: Samsung LF27T450FQIXCI F27T450F, HDMI, DP, mini-jack 3,5 mm, USB, IPS, Pivot, 1920х1080, 75Hz, 5ms, 5 шт., 4 972,90 грн, 24 864,50 грн, 903,17 дол. США, 8528521000;

- клавіатура: Logitech 920-002522 K 120 USB Business Black RU, 5 шт., 275 грн, 1 375 грн, 49,94 дол. США, 8471606000;

- миша: Logitech 910-003357 B100 Optical USB, 800 dpi, чорна, 180 cm довжина кабелю, 5 шт., 176,45 грн, 882,25 грн, 32,04 дол. США, 8471606000;

- мережевий фільтр: Gembird SPG6-G-6 G/B 1.8 м кабель, 6 розеток Shuko, з вимикачем, 5 шт., 91,65 грн, 458,25 грн, 16,64 дол. США, 8544429098;

- модуль: ТРМ 2.0 Module (Ms-4462), 5 шт., 275 грн, 1 375 грн, 49,94 дол. США, 8517620000 (п. 1 специфікації).

У п.п. 2 - 6 специфікації також зазначено, що загальна вартість товару складає 112 257 грн без ПДВ, ПДВ 22 451,40 грн, всього з ПДВ 134 708,40 грн. Розрахунки за поставлений постачальником товар за цією специфікацією до договору здійснюються покупцем на умовах, передбачених договором. Строк поставки товару - до 21.01.2022. Місце поставки товару - 84205, м. Дружківка, вул. Соборна, 7, ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод». Умови поставки товару - DDP (пункт поставки: м. Дружківка, вул. Соборна, 7) у відповідності до правил Інкотермс 2010.

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок №18103 від 10.01.2022 на загальну суму 134 708,40 грн з ПДВ.

21.01.2022 на виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 133 058,40 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 235 від 21.01.2022. Повноваження особи з боку відповідача, якою одержано товар, підтверджуються довіреністю №336 від 20.01.2022 (дійсна до 29.01.2022).

28.07.2023 відповідач здійснив оплату товару в розмірі 133 058,40 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією в національній валюті №0100048286 від 28.07.2023 (призначення платежу: оплата по договору №20200525 від 29.05.2020).

31.08.2023 на виконання розд. 3 договору позивач направив на юридичну адресу відповідача разом з листом вимогою вих. № 17 від 11.08.2023 додаткову угоду №2 від 28.07.2023 до договору №20200525 від 25.05.2020 про внесення змін до специфікації №16 від 10.01.2022 та специфікацію №16/1 від 28.07.2023 до договору №20200525 від 25.05.2020 для їх підписання, що підтверджується описом вкладення від 31.08.2023, поштовою накладною №4910011231242 від 31.08.2023, фіскальним чеком від 31.08.2023. У листі вимозі позивач також просив відповідача оплатити курсову різниці згідно офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, що встановлений НБУ відповідно п. 3.4 договору. Ці документи одержані відповідачем 07.09.2023, про що свідчить відомості сайту АТ «Укрпошта».

Додаткова угода №2 від 28.07.2023 до договору №20200525 від 25.05.2020 про внесення змін до специфікації №16 від 10.01.2022 та специфікація №16/1 від 28.07.2023 до договору №20200525 від 25.05.2020 з підписом відповідача не повернуті на адресу позивача, курсова різниця не сплачена.

Оскільки відповідач не сплатив курсову різницю, а також прострочив оплату товару, позивач звернувся з цим позовом, в якому просить суд стягнути з нього курсову різницю в розмірі 43 893,11 грн, 3% річних - 5 708,75 грн, інфляційні втрати -37 087,09 грн та пеню - 83 990,82 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Як вище встановлено судом, на підставі договору № 20200525 про закупівлю товару від 25.05.2020 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.12.2021) та специфікації №16 від 10.01.2022 до нього згідно з видатковою накладною № 235 від 21.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 133 058,40 грн та з огляду на умови п.п. 4.1, 4.7 договору та ст. 254 ЦК України мав його оплатити у строк до 21.02.2022 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, відповідач здійснив оплату товару з порушенням встановленого строку, а саме 28.07.2023, про що свідчить платіжна інструкція в національній валюті №0100048286 від 28.07.2023 (призначення платежу: оплата по договору №20200525 від 29.05.2020).

При цьому, судом враховано, що товар прийнято відповідачем без жодних зауважень та заперечень. На момент прийняття товару, так і в подальшому, претензій щодо відсутності будь яких супровідних документів на товар (товарно транспортної накладної, сертифікату відповідності (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації), технічної документації, зокрема, сертифікат (або паспорт) якості заводу виготовлювача на кожну партію товару та/або паспорт на товар (одиницю товару), податкової накладної тощо, передбачених розд. 5 договору, та/або вимог про їх надання ним не заявлено (у відзиві на позов відсутні посилання на порушення позивачем зобов`язання в частині надання документів, передбачених розд. 5 договору, докази щодо звернень до позивача з відповідними претнзіями/вимогами до нього також не надано). Більше того, товар оплачений відповідачем (хоча і з простроченням).

Тому, за висновком суду, товар поставлено комплектним (у розумінні п. 2.9 договору), зобов`язання позивача в частині надання документів, передбачених розд. 5 договору - виконаними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 43 893,11 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується з приписами ст. 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

За змістом розд. 3 договору ціна на товар встановлюється у відповідних специфікаціях до договору.

Одночасно сторонами погоджено визначення в специфікаціях грошового еквіваленту вартості товару в іноземній валюті згідно офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації.

У зв`язку з цим сторони встановили можливість зміни вартості товару, виходячи із наступного: якщо на дату оплати товару офіційний курс гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України, у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації, зміниться (збільшиться/зменшиться), більш, ніж на 1%, ціна товару в гривнях повинна бути перерахована. Формула для перерахунку: Ц2=Ц1х(К2/К1), де Ц2 скоригована ціна товару; Ц1 ціна товару у гривні, що зазначена в специфікації; К1 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату укладання відповідної специфікації; К2 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату здійснення покупцем оплати товару.

При цьому, сторони передбачили, що у разі перерахунку ціни товару у зв`язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долару США, вони підписують додаткову угоду про внесення змін у специфікацію (зразок узгоджено у додатку №2 до цього договору) із зазначенням ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули.

Окрім того, умовами п. 12.1 договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами до цього договору.

У ч. 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Аналіз наведених вище умов договору дає підстави для висновку, що сторони визначили можливість зміни ціни товару та її перерахунок відповідно до формули у разі зміни, зокрема, збільшення офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації, у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата), більш, ніж на 1%.

Разом з тим, у разі настання цих обставин (зміни курсу гривні по відношенню до долару США) обов`язок відповідача сплатити вартість товару з урахуванням курсової різниці виникає після укладення/підписання між сторонами додаткової угоди про внесення відповідних змін до специфікації щодо ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули (та самої специфікації).

Тобто, незважаючи на те, що у договорі передбачено здійснення перерахунку ціни товару згідно формули у зв`язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долару США, застосування курсової різниці не має автоматичного характеру.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку зі зміною - збільшенням офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації (27,4977 грн за один долар США), у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату оплати товару (36,5686 грн за один долар США), 31.08.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача для підписання додаткову угоду №2 від 28.07.2023 про зміну специфікації №16 від 10.01.2022 та специфікацію №16/1 від 28.07.2023 із зазначенням ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули.

Ці документи одержано відповідачем 07.09.2023, проте не підписано.

Отже, з огляду на умови договору, які визначають обов`язковість укладення додаткової угоди (та специфікації) за наслідками перерахунку ціни товару згідно формули, та які визначені на розсуд сторін і погоджені ними, за обставин не укладення/не підписання такої додаткової угоди (та специфікації), суд вважає, що обов`язок відповідача щодо оплати товару з урахуванням курсової різниці відсутній.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України).

З наведеного вбачається, що у разі не досягнення між сторонами згоди щодо зміни договору, неодержання відповіді від контрагента щодо оферти у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу або відмови/ухилення контрагента від внесення змін, чинне законодавство визначає спосіб захисту - вирішення судом питання про укладення угоди про внесення змін у договір у відповідному спорі.

Тобто, в цьому випадку, за обставин не досягнення згоди щодо укладення додаткової угоди про погодження ціни товару з урахуванням курсової різниці (та специфікації) та/або щодо редакції таких додаткової угоди (та специфікації), позивач може передати спір на вирішення суду, зокрема, звернутись із позовом про визнання відповідної додаткової угоди (з урахуванням специфікації) укладеною.

Суд вважає, що до укладення відповідної додаткової угоди (та специфікації), у т.ч. у судовому порядку, правові підстави для висновку про наявність у відповідача боргу з оплати товару в частині різниці між сумою коштів, сплаченою відповідачем, та сумою коштів, розрахованою позивачем з урахуванням курсової різниці за формулою відсутні.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 43 893,11 грн, а отже і про відмову в їх задоволенні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 37 087,09 грн та 3% річних у розмірі 5 708,75 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, відтак норма ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються. В такому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, Верховного Суду від 16.03.2021 у справі 905/392/20.

З огляду на викладене, а також те, що за умовами договору ціна товару визначається у національній валюті України - гривні із прив`язкою до курсу долара США, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару, у цьому випадку, за наслідками укладення сторонами додаткової угоди (та специфікації) з урахуванням специфікації, в т.ч. в судовому порядку.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 37 087,09 грн, а отже і про відмову в їх задоволенні.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким їх розмір за період з 21.02.2022 по 27.07.2023 на суму боргу 133 058,40 грн складає 5 708,75 грн, перевірено судом та встановлено, що позивачем неправильно визначено початкову дату прострочення відповідача (з урахуванням того, що строк оплати настав 21.02.2022, а отже прострочення почалось з 22.02.2022).

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних за період з 22.02.2022 по 27.07.2023 на суму боргу 133 058,40 грн та встановлено, що їх розмір складає 5 697,82 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 697,82 грн, а отже і про їх задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 83 990,82 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21.

Відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошових зобов`язань передбачена у п. 7.9 договору, за змістом якого у разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким її розмір за період з 21.02.2022 по 27.07.2023 на суму боргу 133 058,40 грн складає 83 990,82 грн, перевірено судом та встановлено, що позивачем неправильно визначено початкову дату прострочення відповідача (з урахуванням того, що строк оплати настав 21.02.2022, а отже прострочення почалось з 22.02.2022) та не враховано приписи ч.6 ст.232 ГК України, п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України щодо кінцевої дати нарахування пені.

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені за період з 22.02.2022 по 30.06.2023 на суму боргу 133 058,40 грн та встановлено, що її розмір складає 79 069,50 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 79 069,50 грн, а отже і про їх задоволення в цій частині.

При цьому щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, яка викладена у відзиві на позов, суд виходить з того, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт також був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Як вже було зазначено господарським судом, постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, розд. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, затв. ЗУ від 08.11.2023 № 3429-ІХ, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки строк виконання відповідачем зобов`язання в частині оплати товару настав 21.02.2022, про порушення свого права позивач дізнався з 22.02.2022 (з моменту прострочення відповідача).

Тобто, перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення пені щодо першого дня прострочення відповідача розпочався 22.02.2022, щодо другого 23.02.2022, аналогічно визначається початок перебігу строку позовної давності і щодо кожного наступного дня прострочення у загальному періоді з 22.02.2022 по 30.06.2023.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо річного строку позовної давності для вимог про стягнення пені (щодо кожного дня прострочення), п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження такого строку позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), господарський суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за період з 22.02.2022 по 30.06.2023 на час звернення позивача до суду з цим позовом - 14.09.2023 (згідно дати на конверті, в якому відправлено позов до суду) не сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (на відповідача 1 333 грн, на позивача 1 351 грн).

Питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком складає 109 008,24 грн, не вирішується судом з урахуванням приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України та зазначення у позові про намір подати докази понесення таких витрат додатково.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 250 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-2000» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, 7, ідент. код 37295825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-2000» (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корп. 12, ідент. код 30695862) 3% річних у розмірі 5 697 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 82 коп., пеню в розмірі 79 069 (сімдесят дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) грн 50 коп., судовий збір у розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 27.11.2023.

Суддя Л.В. Ніколаєва