Рішення

від 28.11.2023 по справі 460/22617/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2023 року м. Рівне№460/22617/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" доДержавної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №024005 від 29 серпня 2023 року в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Про застосування адміністративно-господарського штрафуу сумі 17000 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 21.11.2023 заяву представника позивача адвоката Шаблій В.І. від 20.11.2023 про забезпечення позову у справі №460/22617/23 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 23.11.2023 клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/22617/23 зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №024005, винесеної Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті 29 серпня 2023 року.

Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки ТОВ фірма "Рекорд" не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач вказує, що транспортний засіб перебуває на підставі договору оренди в користуванні ТОВ "Західпостач", представник якого брав участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Також зазначає, що акт №020992 складено неуповноваженою особою. За наведеного вважає постанову про накладення штрафу протиправною та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Вказує, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Зазначає, що Договір оренди вантажного автомобіля №5 підписано директором ТОВ фірма Рекорд - ОСОБА_1 та директором ТОВ Західпостач - Агафоновим В.О. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що засновниками фірми Рекорд є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Кінцевими бенефіцарами є - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Засновником ТОВ Західпостач є ОСОБА_2 , який і є кінцевим бенефіціаром. Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають пряме відношення до ТОВ Західпостач та фірми Рекорд, тобто дані засновники прямо пов`язані між собою та мають пряме відношення до двох юридичних осіб орендодавця та орендаря. Дане твердження підтверджується ще і тим, що позивач повідомив ТОВ Західпостач про розгляд справи про адміністративне правопорушення, на якій останній був присутнім. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, зауважує, що відповідач не спростовує будь-яких правових підстав про визнання протиправною та скасування постанови. Вказує, що не надано спростування щодо того, що акт №020992 складено неуповноваженою особою. Звертає увагу, що на думку відповідача до відповідальності можна притягнути будь-яку особу, за вчинення правопорушення іншою, якщо у них є один спільний співзасновник. Наведене вважає безпідставним та просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає щодо складання акту інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області, що Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.05.2022 № 878-К, у зв`язку з воєнними діями та неможливістю виконувати посадові обов`язки у Донецькій області визначено робоче місце ОСОБА_4 у Відділі державного нагляду (контролю) у Рівненській області з 01 червня 2022 року на період воєнного стану, якому й видано направлення на рейдову перевірку. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач скористався правом подання пояснень. Вважає доводи відповідача безпідставними та просить позов задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.07.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 9 год. 40 хв проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-25 Городище Рівне Старокостянтинів 137 км. Направлення на рейдову перевірку від 21.07.2023 №015738; посадова особа, що провела перевірку ОСОБА_5 головний спеціаліст відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Донецькій області.

За результатами перевірки складено Акт №020992 від 28.07.2023, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_6 . Визначено, що транспортний засіб належить ТОВ фірма "Рекорд".

Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України Про автомобільний транспорт, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявності у водія на момент перевірки документів визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа, або індивідуально-контрольна книжка водія, або графік змінності водіїів. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт абз. 3 част. 1 статті 60 Закону України перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених вимогами статті 48 цього Закону.

Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав.

Сторонами не заперечується, що 29.08.2023 на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт був присутній представник ТОВ "Західпостач" Агафонов В.О.

29.08.2023 відповідачем прийнято спірну постанову №024005 про застосування до ТОВ фірма "Рекорд" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки без документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку).

Судом встановлено, що відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи на 29.08.2023 відповідно до вимог чинного законодавства.

Сторонами не заперечується, 29.08.2023 на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт був присутній представник ТОВ "Західпостач" Агафонов В.О.

Отже, у даному випадку, відповідно до вимог Порядку №1567, не було порушено процедури розгляду справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Тому, процедура розгляду оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є дотриманою.

Водночас слідує, що представник ТОВ фірма "Рекорд" не був присутній 29.08.2023 на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Однак, суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).

Згідно п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В межах розгляду даної справи, визначальним є те, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а отже й суб`єктом відповідальності.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності згідно з ст. 60 Закону № 2344-ІІІ є виключно автомобільний перевізник.

Судом встановлено, що відповідно до Договору оренди вантажного автомобіля №5 від 01.07.2020 укладеного між ТОВ фірма "Рекорд" (орендодавець) та ТОВ "Західпостач" (орендар), транспортний засіб МАЗ 6501А8, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності, перебуває у платному користуванні ТОВ "Західпостач". Вказаний договір укладено на строк 1 рік; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона за 30 календарних днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на наступний рік (пп.3.1., 3.3., 10.1. Договору). Наведені обставини також підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.07.2020.

Позивач у позовній заяві вказує, що на дату здійсненя перевірки відповідачем, вказаний договір був чинним. Відповідачем вказаний факт не заперечується, а доказів зворотнього матеріали справи не містять.

26.09.2023 ТОВ "Західпостач" на адвокатський запит від 19.09.2023 вказало, що Договір оренди вантажного автомобіля №5 від 01.07.2020 дійсний до кінця 2023 року; участь в розгляді матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт приймав директор ТОВ "Західпостач" Агафонов Валерій, як перевізник вантажу; водій ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажу на підставі договору підряду від 27.07.2023 №1/07-2023.

З повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадяться діяльність (Форма № 20-ОПП) від 06.07.2020, вбачається, що транспортний засіб МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , здається в оренду.

В свою ж чергу, з долученого ТОВ "Західпостач" на адвокатський запит від 19.09.2023, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадяться діяльність (Форма № 20-ОПП) від 02.07.2020, вбачається, що транспортний засіб МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , ним орендується.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну №132 від 28.07.2023, в якій автомобільним перевізником вказано ТОВ "Західпостач", водієм ОСОБА_6 , а вантажоодержувачем ТОВ фірма "Рекорд" (вантаж добриво гранульоване 9 т). Також долучено видаткову накладну №132 від 28.07.2023 де постачальником вказано ТОВ "Західпостач", а покупцем ТОВ фірма "Рекорд" (товар добриво гранульоване 9 т).

Суд враховує, що така ТТН не надавалась в ході проведення перевірки відповідачем, однак така ТТН доводить той факт, що 28.07.2023 перевізником вантажу транспортним засобом МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , відносно якого було проведено перевірку, було саме ТОВ "Західпостач", а не ТОВ фірма "Рекорд".

Однак, суд зауважує, що під час здійснення перевірки була наявна накладна вимога №94 від 28.07.2023, що слідує з відповіді відповідача від 18.09.2023 на адвокатський запит від 14.09.2023. Відповідно до такої накладної вимоги, ТОВ "Західпостач" здійснювало перевезення вантажу - добриво гранульоване 9 т для ТОВ фірма "Рекорд".

Оскільки, в акті від 28.07.2023 не зафіксовано відсутності документів на вантаж, то це також доводить наявність вказаного документу під час здійснення перевірки транспортного засобу МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 .

Аналіз вищенаведеного переліку документів дає підстави дійти висновку, що дійсно з липня 2020 року транспортний засіб МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 перебуває в користуванні юридичної особи ТОВ "Західпостач" та був відсутній у володінні позивача.

За наведеного, покликання відповідача наведені у відзиві, суд відхиляє як безпідставні.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Актом №020992 від 28.07.2023 встановлено, що транспортним засобом МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України Про автомобільний транспорт, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявності у водія на момент перевірки документів визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа, або індивідуально-контрольна книжка водія, або графік змінності водіїів.

Дійсно, під час проведених перевірок встановлені порушення.

Водночас, суд вважає, що відповідач, як під час оформлення акту 28.07.2023, так і під час розгляду справи 29.08.2023 (враховуючи те, що на розгляді справи був присутній представник ТОВ "Західпостач" Агафонов В.О.) не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водія транспортного засобу, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.

Щодо ознайомлення водія з актом перевірки та його підписанням, суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажу як водій ТОВ "Західпостач".

Суд звертає увагу, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, в якій суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22.

За наведеного, аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, акту проведення перевірки, та положення вище перелічених норм права, суд дійшов до висновку, про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ТОВ фірма "Рекорд", яке є власником транспортного засобу, однак не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не має відношення до подій, які описані згаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами причетність до виявлених порушень саме особи позивача. Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про застосування штрафу не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті №024005 від 29.08.2023 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (вул. Молодіжна, буд. 16, с.Селець, Сарненський р-н, Рівненська обл.,34141, ЄДРПОУ/РНОКПП 22570365)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко