Рішення

від 29.11.2023 по справі 192/866/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/866/23

Провадження № 2/192/304/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2023 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді КовальчукН.В., за участю секретаря судового засідання Фєтісової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a>, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди,

встановив:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить:

розірвати договір оренди від 01 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія» (орендарем) про оренду земельної ділянки площею 5,8396 га, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, яка розташована на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Солонянського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176001912250, 14 лютого 2017 року зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 01 січня 2017 року між її спадкодавцем ОСОБА_3 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія» (далі - ТОВ «ДАК») (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,8396 га, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, яка розташована на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Солонянського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176001912250, 14 лютого 2017 року якого проведено державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з умовами договору вона передала відповідачу у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на сім років з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався сплачувати їй щорічно орендну плату у грошовій формі у розмірі не менше 3,00 % від грошової оцінки землі, що на момент укладання договору становить суму 5980,00 грн за один рік, плата в грошовій та натуральній формі вноситься до 30 грудня кожного року оренди, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни розмірів граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у разі невнесення орендної плати в строки, визначені у тим договором, справляться пеня у розмірі відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України, земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується у встановлений законодавством термін, на орендаря покладено обов`язок не допустити погіршення якості, псування ґрунтів, орендована земельна ділянка може передавалися в суборенду без зміни цільового призначення лише за письмовою згодою орендодавця, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Позивачка зазначає, що 02 жовтня 2018 року відкрита спадщина від спадкодавця ОСОБА_3 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 30 травня 2019 року вона набула право власності на вказану земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 . Листом від 26 листопада 2021 року вона повідомила відповідача ТОВ «ДАК» про те, що успадкувала належну ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, яка знаходиться в оренді у вказаного Товариства; що договору оренди землі у неї немає, просила надати їй копію договору оренди, розірвати вказаний договір оренди за взаємною згодою сторін; надати інформацію щодо збереження межових знаків земельної ділянки, підтвердити їх наявність на місцевості та передати їх. До листа була долучена копія витягу про реєстрацію спадщини за нею від 30.05.2019. Листом вказала, що протягом всього періоду часу, тобто з 02.10.2018, ТОВ «ДАК» не виконує умови договору, не нараховує та не сплачує їй орендну плату, та порушує інші умови договору, що може бути підставою для розірвання договору. На її чергову вимогу надати все ж таки копію договору, лише у лютому 2023 у бухгалтерії ТОВ «ДАК» було надано незавірену належним чином ксерокопію частини договору оренди землі від 01 січня 2017р року без додатків та ксерокопію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ІНВ 80652936 від 17.02.2017 з планом поля № 21, де під № 4 значиться земельна ділянка ОСОБА_3 , а під № 6 - ОСОБА_2 . Оригінал договору оренди землі знаходиться у відповідача.

Позивачка вказує, що неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати щорічно орендної плати створило несприятливі умови, бо позбавляло значного матеріального прибутку. Вказані дії відповідача розцінює як систематичну несплату орендної плати у повному обсязі. З 26 листопада 2021 року, дня офіційного повідомлення ТОВ «ДАК» про прийняття нею спадщини та надання підтверджуючих копій документів, відповідач зобов`язаний був відповідно до умов договору до 30 грудня 2021 року нарахувати та виплатити їй орендну плату за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік. Проте, відповідач на порушення договору не тільки не виплатив їй до 30.12.2021 борг з орендної плати, але й не нарахував вказану орендну плату, не нарахував та не перерахував, як податковий агент, до бюджету прибутковий податок та військовий збір, що свідчить про порушення умов договору в 2021 році. Згідно з Відомостями з ДРФОПП про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2022 року орендна плата їй не нараховувалась та не виплачувалась, як і податок з ДФО. За 2022 рік ТОВ «ДАК» також не виконало свої обов`язки та не нарахувало і не виплатило їй в визначений законом та договором строк до 30.12.2022 орендну плату. Також відповідач, як податковий агент, не нарахував та не сплатив з нарахованої їй орендної плати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Позивачка звертає увагу, що ніяких додаткових документів, окрім наданих відповідачу з листом від 26 листопада 2021 року, вона не надавала. Всі розрахунки відповідачем в подальшому здійснені на підставі наявних в нього з 26 листопада 2021 року документів. Після її неодноразових звернень ТОВ «ДАК» тільки 27 лютого 2023 року виплатило їй орендну плату за 2019 та 2020 роки у сумі 42021 грн, 1 березня 2023 року виплатило орендну плату за 2021 та 2022 роки також у сумі 42021 грн, що свідчить про порушення пп. 2 п. 12 щодо обов?язку відповідача щорічно переглядати розмір орендної плати у разі підвищення цін, тарифів. Загальновідомий факт, що протягом 2020 - 2022 років ціни і тарифи на товари та послуги значно зросли, зокрема, на пальне з 28 грн до 52 грн, що в свою чергу тягне здороження всіх груп товарів та послуг. Необґрунтованою, тривалою та систематичною затримкою виплати орендної плати відповідачем фактично зменшено її купівельну спроможність як продуктів харчування так і речей майже удвічі. Відповідачем проведена грошова виплата орендної плати за 2019 2022 роки без урахування індексації, тобто не у повному розмірі, а виплата орендної плати за 2018 рік взагалі не здійснена до теперішнього часу.

Відповідачка також зазначає, що вона помітила, що відповідач самостійно не веде господарювання на вказаній земельній ділянці та не дотримується встановлених правил сівозміни, порушуючи допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі. Як з`ясувалося з листування із ОСОБА_2 та директором ТОВ «ДАК» ОСОБА_4 , відповідач без згоди орендодавця за усного домовленістю передав вказану земельну ділянку у користування третій особі - ОСОБА_2 . Передача земельної ділянки належним чином у відповідності до вимог закону не оформлена та не зареєстрована. Тобто, Відповідач продовжує нести відповідальність за стан переданої йому в оренду земельної ділянки та дотримання вимог законодавства щодо охорони земель. Згідно наданої ОСОБА_2 інформації на належній їй земельній ділянці були вирощені такі культури: 2018 рік - соняшник; 2019 - пшениця, 2020 соняшник, 2021 - пшениця; 2022 кукурудза. На 2023 рік знову заплановано посів соняшнику, що є грубим порушенням сівозміни культур та призводить до виснаження та погіршення родючості та стану землі. Постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 11 лютого 2010 року затверджено «Нормативи співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах», якими затверджено допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі і становлять для пшениці озимої - не менше ніж через два роки, для соняшника - не менше ніж через сім років. Відповідач на порушення вказаних нормативів та договору, систематично не дотримуючись допустимих нормативів сівозміни, вирощуючи соняшник і озиму пшеницю фактично через рік, суттєво погіршує родючий шар та стан вказаної земельної ділянки, що є доказом систематичного неналежного виконання умов договору.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що стосовно розірвання договору оренди, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a> вважає, що підстав, на які посилається позивач, не існує.

Відповідач пояснює, що договір оренди був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія» та ОСОБА_3 01.01.2017. ОСОБА_3 завжди своєчасно отримувала оренду плату. Протягом 2019, 2020 та майже всього 2021 року за орендною платою ніхто не звертався. Тільки у листопаді 2021 року до ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія» звернулась позивачка та повідомила про те, що вона успадкувала земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 02 грудня 2021 року позивачці було запропоновано звернутись до бухгалтерії з правовстановлюючими документами та отримати орендну плату за 2019, 2020, 2021, 2022 роки. Позивач звернулась до відповідача тільки у лютому 2023 року та надала всі необхідні документи. На картку їй було перераховано 84042,00 грн (прибутковий податок - 18792,00 грн, військовий збір - 1566,00 грн). Посилання позивачки на оренду плату за 2018 рік є безпідставними, оскільки право власності вона отримала 30 травня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

У зв`язку з тим, що позивачка своєчасно не надала всі необхідні документи, відповідач не зміг виконати свій обов`язок, однак, при отриманні документів відповідач добросовісно виконав умови договору щодо сплати орендної сплати та податків. З боку позивачки добросовісної поведінки не вбачається.

Відповідач вказує, щодо посилання позивачки на шкоду, спричинену сівозмінами, відповідач може надати свої заперечення в разі проведеного позивачем агрохімічного аналізу земельної ділянки з отриманням паспорту та потім порівняти з показниками, які були зроблені позивачем на момент отримання права власності на земельну ділянку. На даний час це безпідставні посилання, не підкріпленні доказами. Крім того, статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору.

Відповідач повідомляє, що взагалі не проти повернути земельну ділянку позивачу, однак, на даний час вона оброблена, засаджена, і в подальшому несе врожай і відповідач має право на отримання збитків, завданих розірванням договору.

Відповідач просить у позові відмовити.

Позивачка надала відповідь на відзив, у якому зазначає, що пояснення відповідача повністю підтверджують викладені в позовній заяві обставини з неналежного виконання відповідачем обов`язку з виплати орендної плати. Доказів про наявність у договорі оренди обов`язку орендодавця звертатися фізично до бухгалтерії орендаря, тим паче в період дії карантину, відповідач не надав. Посилання у відзиві на те, що 02 грудня 2021 року позивачу було запропоновано звернутися до бухгалтерії з правовстановлюючими документами та отримати орендну плату за 2019, 2020, 2021, 2022 роки не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач, фізична особа, звернулася до юридичної особи у встановлений законом спосіб - листом від 26.11.2021 на ім`я керівника юридичної особи і вправі очікувати на вирішення питання, з яким вона звернулася до юридичної особи. Доказів щодо наявності у договорі оренди обов`язку орендодавця звертатися до бухгалтерії особисто відповідач не надав. Посилання відповідача у відзиві на начебто звернення позивача до відповідача тільки в лютому 2023 року та надання всіх необхідних документів ніякими доказами не підтверджується і не спростовує твердження позивача про те, що ніяких документів після 26.11.2021 позивачем до відповідача - ТОВ «ДАК» не надавалося. Посилання відповідача у відзиві щодо безпідставності заявленого позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати за 2018 рік через те, що право власності отримала 30 травня 2019 року, не відповідають чинному законодавству, оскільки відповідно до ст. 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися наслідок його смерті. Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї. Позивач стала спадкоємцем в момент відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 02 жовтня 2018 року, а не 30 травня 2019 року, як хибно стверджує у своєму відзиві відповідач. А відтак, відповідач має обов`язок сплатити позивачу орендну плату за 2018 рік, чого він не зробив. Доказів не надав.

Позивачка також зазначає, що відповідач хибно вказує на, начебто, наявність в позовній заяві посилання на шкоду, спричинену сівозмінами. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, а не тільки тоді, коли вона пошкоджена.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому вказує, що не погоджується з доводами позивача.

Відповідач зазначає, що договір оренди був укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a> та ОСОБА_3 01.01.2017. ОСОБА_3 завжди своєчасно отримувала оренду плату. Протягом 2019, 2020 та майже всього 2021 року за орендною платою ніхто не звертався. Тільки в листопаді 2021 року до ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія» звернулась позивачка та повідомила про те що, вона успадкувала земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 02 грудня 2021 року позивачу було запропоновано звернутись до бухгалтерії з правовстановлюючими документами та отримати орендну плату за 2019, 2020, 2021, 2022 роки. Позивачка звернулась до відповідача тільки в лютому 2023 року та надала всі необхідні документи. На картку їй було перераховано 84042,00 грн (прибутковий податок - 18792,00 грн, військовий збір - 1566,00 грн). Посилання позивача у відповіді на відзив, що договір оренди не передбачає обов`язку орендодавця звертатись фізично до бухгалтерії орендаря з документами, є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам. Так, договір оренди, не передбачає такого обов`язку, але договір оренди є основним договором, який передбачає права та обов`язки сторін. А для того, щоб отримувати оренду плату (гроші) існує алгоритм дій орендодавця, який надає правовстановлюючі документи на землю, паспорт, ідентифікаційний код, оскільки ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія» веде документи суворої звітності. Сплачує податки, видає гроші орендодавцю. Договір оренди передбачає основні права та обов`язки сторін, але ще є інші підзаконні нормативні акти, які регулюють відносини з обігом грошових коштів, звітністю. Коли позивач надала всі необхідні, документи їй одразу була нарахована орендна плата та сплачені всі податки. Посилання позивачки на оренду плату за 2018 рік є безпідставними, оскільки право власності вона отримала 30 травня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Орендодавець ОСОБА_3 отримала орендну плату 11 вересня 2018 року, що підтверджується відомістю №20/паї за оренду З/паїв 2018 рік. Формою 1ДФ підтверджується сплата податку за 3 квартал 2018 року за ОСОБА_3 , вказано її ідентифікаційний код. Таким чином, вимоги позивача по сплаті орендної плати за 2018 рік є безпідставними. Відповідно до практики Верховного Суду, а саме до висновків, викладених у справах №№ 484/301/18, 183/1749/17, 313/780/19, 272/872/17, 623/2421/16-ц підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). За 2018 рік позивач не має права, оскільки отримано ОСОБА_3 А за 2019, 2020, 2021, 2022 роки відповідачем сплачено одразу після надання документів позивачем.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем сівозміни, то відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» № 1443-VI (1443-17) від 04.06.2009 статтю 30 Закону України «Про охорону земель», яка встановлює перелік нормативів в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів і вказує, що ці нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, було доповнено новим абзацом п`ятим частини першої і до переліку існуючих нормативів в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів були внесені ще одні нормативи - нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах. Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» № 1443- VI Закон України «Про охорону земель» було доповнено статтею 33-1 «Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах», згідно з якою нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втрат, і родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми (ч. 1 ст. 33-1 ЗУ «Про охорону земель»); нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах (ч. 2 ст. 33-1 3У «Про охорону земель»).

У зв`язку з доповненням статті 30 Закону України «Про охорону земель», а саме встановленням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, а також у зв`язку з доповненням Закону України «Про охорону земель» статтею 33-1 Кабінет Міністрів України постановою від 11 лютого 2010 р. № 164 затвердив «Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 № 191-VIII було виключено абзац п`ятий частини першої статті 30 Закону України «Про охорону земель», тобто виключений абзац, який встановлював нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 № 191-VIII було виключено у Законі України «Про охорону земель» статтю 33-1.

Отже, починаючи з 05 березня 2015 року (тобто з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», закон не передбачає існування нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 № 191-VIII нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», бо встановлює не передбачені законом (скасовані вказаним Законом України) нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Починаючи з 05 березня 2015 року (тобто з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)») затверджені Постановою Кабінету Міністрів України віл 11 лютого 2010 р. № 164 «Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» не є обов`язковими для застосування, а носять лише рекомендаційний характер.

Підставами позову, зазначеними позивачем, є порушення відповідачем сівозміни, тобто тоді, коли статтю 33-1 Закону України «Про охорону земель» було вже виключено із закону, і тому ця стаття не може бути застосована до спірних правовідносин, окрім того, само по собі здійснення чи не здійснення сівозмін не є доказом погіршення родючості ґрунтів та недотримання режиму використання земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» родючість ґрунту - це здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту. Погіршення родючості ґрунтів є категорією порівняльною, і для її застосування необхідно порівнювати існуючу родючість ґрунту з родючістю, яка існувала раніше. Сівозміни не дають відповіді на питання, яка родючість ґрунту, і тому вони не можуть бути доказом погіршення родючості. Тому посилання позивача на статтю 783 ЦК України є безпідставними, крім того, спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами права, які регулюють правовідносини в сфері земельних правовідносин.

Третя особа ОСОБА_2 пояснень щодо позову та відзиву суду не надав, у підготовче засідання та судові засідання не прибув, звернувся до суду із заявою, за змістом якої просив позовну заяву розглянути за його відсутністю.

У судовому засіданні 12 жовтня 2023 року позивачка позовні вимоги підтримала з викладених вище підстав. Позивачка також послалась на те, що копія договору оренди землі, долучена відповідачем до матеріалів справи, викликала сумніви в його відповідності часу укладання договору та державному акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , серія ДП № 025200 від 07.05.2003 р., а саме, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , серія ДП № 6025200 від 07.05.2003р., земельна ділянка розташована: Василівська сільська рада, Солонянський район, Дніпропетровська область.

Таке саме місце розташування вказаної ділянки зазначено у Витязі з ДРРПНМРІРП від 17.02.2017р. У Свідоцтві про право на спадщину від 2019 року вказана Солонянська (колишня Василівська) селищна рада, тоді як в наданій відповідачем копії договору зазначено, що розташована ділянка на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Солонянського району Дніпропетровської області, що не відповідає вищезазначеним документам як від 2003, так і 2017 та 2019 років. Крім того, в оспорюваному договорі оренди від 01.01.2017 р., укладеному у святковий день, вказано місце укладення договору с. Василівка Солонянського району Дніпропетровської області та в реквізитах ТОВ «ДАК» в кінці договору вказане місцезнаходження АДРЕСА_1 . У витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який відповідач долучив до матеріалів справи, в адресі вказано теж АДРЕСА_1 . Тоді, як в першому абзаці договору місцезнаходження орендаря ТОВ «ДАК» зазначено: Дніпропетровський обл., Дніпропетровський район с. Василівка вул. Переможна 1-В. ОСОБА_5 ніколи не входило до складу Дніпропетровського району області.

Позивачка вказувала, що вивчення копії договору викликало сумніви щодо відповідності часу складання документа в 2017 році, відповідності підпису ОСОБА_6 , на її думку, договір носить ознаки підробленого, але це не є предметом даного позову. Проте, сумніви залишаються щодо достовірності договору та інших наданих документів.

Позивачка вказувала на неналежність та недопустимість як доказів копії відомості № 20/паї за оренду з/паїв 2018 рік та форму 1 ДФ сплати податку за III квартал 2018 року, наданих відповідачем на підтвердження отримання ОСОБА_7 особисто орендної плати 11.09.2018. Підпис ОСОБА_3 у відомості на виплату грошей №20/паї позивачка вважаю підробленим іншою особою та таким, що не відповідає зразку підпису під копією оспорюваного договору оренди, і що не відповідає зразку підпису, вчиненому ОСОБА_3 у присутності нотаріуса у заповіті від 04.11.2017 р. Людина похилого віку, якою була ОСОБА_7 , фізично не могла так покращити свій підпис за умови, що в той період часу вона вже не мала сил вийти з хати та померла через 21 день після нібито отримання орендної плати. Податковий розрахунок сум доходу (форма № 1 ДФ), наданий в якості доказу не є належним, оскільки він не містить обов?язкових реквізитів, як то «Відмітка про одержання (штамп контролюючого органу)», яка відсутня. На вказаному «Податковому розрахунку» відсутня сторінка форми № 1 ДФ з кількістю сторінок та строк, підписами керівника, головного бухгалтера та відбитку печатки відповідача; в разі подання в електронному вигляді - відсутність квитанції № 2 про отримання звіту. Крім того, відповідно до розділу III п. 27 абзацу 3 Постанови НБУ № 148 від 29.12.2017 р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» видача готівки фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи/підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю. Також повинна бути оборотно-сальдова відомість - рух коштів по рахунку 301 (каса). Відповідно до розділу IV п. 39 абзацу 1 Постанови НБУ № 148 від 29.12.2017р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження та видачу готівки в національній валюті. Ведення касової книги регламентується п. 39-40 Положення, в тому числі, сторінки повинні бути прошиті, пронумеровані та кількість їх скріплена підписами директора, головного бухгалтера с печаткою.

Належного виконання відповідачем обов`язку з виплати орендної плати за договором оренди за 2018 рік не вбачається.

Позивачка вважає, що наданими доказами підтверджено невиконання відповідачем його обов`язку з виплати їй орендної плати за договором оренди землі два і більше разів, а саме: станом на 30 грудня 2021 року перший раз не виплачено заборгованість з орендної плати за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, станом на 30 грудня 2022 року відповідачем вдруге допущено невиплату заборгованості з орендної плати за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки. Фактично станом на 1 січня 2023 року відповідачем було допущено 6 несплат орендної плати, тобто, станом на 31 грудня 2021 року - перша несплата, включаючи всі роки заборгованості (2018, 2019, 2020, 2021), а станом на 31 грудня 2022 року ще 5 несплат - одна за поточний 2022 рік, та чотири несплати, термін сплати яких збіг 31 грудня 2021 року (2018, 2019, 2020, 2021); а станом на момент розгляду справи відповідач допустив втретє невиплату орендної плати за 2018 рік, зазначивши у відзиві на позовну заяву, що позивач не має права на неї, так як одержала свідоцтво на спадщину тільки 30.05.2019.

Позивачка вказувала, що відповідач продовжує нести відповідальність за стан переданої йому в оренду земельної ділянки та дотримання вимог законодавства щодо охорони земель.

Згідно наданої ОСОБА_2 інформації на належній їй земельній ділянці були вирощені такі культури: 2018 рік - соняшник; 2019 - пшениця; 2020 - соняшник; 2021 - пшениця, 2022 - кукурудза. Навесні 2023 року знову був посіяний соняшник, який у кінці червня поточного року був знищений з невідомої причини. Ділянка в червні 2023 р. була переорана разом з соняшником та знову засіяна соняшником двічі поспіль в один рік, що є грубим порушенням сівозміни культур та може призвести до виснаження та погіршення родючості та стану землі. Висновком поліції від 28.06.2023 встановлено, що ТОВ «ДАК» не веде самостійно господарську діяльність на вказаній її земельній ділянці, яку безпідставно використовують якісь фізичні особи (чим порушується пункт 20 договору). Тракторист, який працював на ділянці, сказав чий посів він переорює, бо поліція визвала розбиратися ОСОБА_8 , не представника ТОВ «ДАК». Поліція не встановила, що саме ТОВ «ДАК» самостійно господарює на земельній ділянці. Жодної згадки про ТОВ «ДАК» у висновку поліції нема. Договорів, актів на виконання ОСОБА_9 обробки землі, пересівів на ділянці, яку орендує у неї ТОВ «ДАК», відповідач суду не надав. Суду не надано актів про знищення посівів, бухгалтерських актів про списання посівів з балансу, про пересів, про інвентаризацію. Якщо нема таких актів, то і знищення посівів саме у ТОВ «ДАК» нема. Ніякими документами, що саме відповідач пересіяв соняшник в матеріалах справи не підтверджено. Але, ТОВ «ДАК», незалежно від того веде чи не веде самостійно господарську діяльність на ділянці, залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди, в тому числі за збереження землі. З наданого Відділу поліції № 9 Висновку від 28.06.2023 року випливає, що серед літа з невідомої причини було знищено посіви соняшника, що само по собі є підтвердженням порушення відповідачем або тими особами, які користуються в даний момент вказаною земельною ділянкою, агротехнічного режиму її використання.

Крім того, на її ділянці, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004 ТОВ «ДАК» допустив заростання землі амброзією полинолистою - карантинною рослиною. Після відмови відповідача на звернення мого чоловіка по телефону щодо знищення амброзії, їй довелося звертатися до Головного державного ветеринарного та фітосанітарного інспектора в Дніпропетровській області. З наданої 31.08.2023 відповіді на її скаргу вбачається, що виїздом державного фітосанітарного інспектора на місце встановлено та підтверджено висновком фітосанітарної експертизи наявність карантинного виду бур`яну на вказаній ділянці, що підтверджує неналежне виконання орендарем ТОВ «ДАК» своїх обов`язків за п. 17 договору оренди. Відповідь Департаменту економічного розвитку Дніпропетровської ОДА від 11.09.2023 підтверджує наявність заростання ділянки карантинними бур`янами та що з відповідачем була проведена роз`яснювальна робота.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 18 жовтня та 16 листопада 2023 року, не прибули, про дату, час та місце судових засідань були повідомлені, 15 листопада 2023 року від представників відповідача до суду надійшли заяви, у яких вони просили розглянути справу без участі відповідача.

13 листопада 2023 року відповідачка подала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ННЕ № 593344, виданого 30 травня 2019 року приватним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Нестеровою Т.В., ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку, яка розташована на території Солонянської (колишня Василівська) селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, площа якої 5,8396 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 025200, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 07 травня 2003 року на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 14 липня 2002 року № 505-р., кадастровий номер земельної ділянки 1225081500:01:021:0004 (а.с. 30).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу: 80652936, дата формування: 17.02.2017) земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:021:0004 площею 5,8396 га перебуває в оренді строком на 7 років на підставі договору оренди землі від 01.01.2017, укладеного між ОСОБА_10 та ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія» (а.с. 28).

Згідно з договором оренди землі від 01.01.2017 орендодавець ОСОБА_3 надає, а орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a> приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225081500:01:021:0004, яка розташована на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Солонянського району Дніпропетровської області та яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 025200 від 07.05.2003 р., виданого згідно з розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації від 14.07.2002 № 505-р (пункт 1 договору).

За умовами зазначеного договору:

в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,8396 га, в тому числі рілля 5,8396 га, яка знаходиться на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004 (пункт 2),

нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 199328 грн (пункт 5);

інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, - земельна ділянка повинна використовуватись із дотриманням вимог протиерозійної організації території та науково обґрунтованих сівозмін (пункт 7);.

договір укладається на 7 (сім) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);

орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - у грошовій формі і має бути не менше (трьох) відсотків вартості земельної ділянки (паю) та складає - 5980,00 грн за один рік оренди; за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснювались у натуральній формі, розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації (пункт 9);

орендна плата у грошовій і натуральній формі вноситься до 30 грудня кожного року оренди (пункт 10);

розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим України, підвищення цін, тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 12);

у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України (пункт 13);

земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується у встановлений законодавством термін (пункт 14);

використання земельної ділянки орендар повинен здійснювати з втіленням сучасних агротехнічних заходів з метою отримання високих врожаїв і збереження родючого шару землі, боротьби з бур`янами, а також не допустити погіршення якості, псування ґрунтів (засмічення, заростання земельної ділянки деревами та бур`янами і іншими негативними наслідками водної і вітрової ерозії ґрунтів), (пункт 17);

орендована земельна ділянка може передаватися орендарем в суборенду без зміни цільового призначення лише за письмовою згодою орендодавця; якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка може бути передана в суборенду (пункт 20);

дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; у разі розірвання договору оренди землі за вказаними обставинами кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом (пункт 40);

перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору; право на орендовану земельну ділянку в разі смерті фізичної особи - орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем; разі реорганізації юридичної особи-орендаря, всі права на оренду земельної ділянки передбачені цим договором переходять до правонаступника юридичної особи (пункт 42), (а.с. 49, 50).

Листом від 26.11.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія», у якому повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 та вона успадкувала земельну ділянку, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, яка знаходиться в оренді у Товариства, договору оренди у неї немає, та вказувала, що ТОВ «ДАК» не виконує умови договору, не сплачує їй оренду плату та порушує інші умови договору, що є підставою для розірвання договору, просила надати копію оренди земельної ділянки, розірвати договір оренди за взаємною згодою сторін, надати інформацію щодо збереження межових знаків земельної ділянки та підтвердити їх наявність на місцевості та передати їх, як додаток у листі вказана копія витягу про реєстрацію спадщини (а.с. 33).

Листом від 02.12.2021 ТОВ «ДАК» надало відповідь, вказувало, що не було інформації про спадкоємця ділянки, пропонувало у найближчий час прийти до бухгалтерії ТОВ «ДАК» для отримання орендної плати за 2019, 2020 та 2021 роки та копії договору оренди. У листі також зазначалось, що при собі потрібно мати оригінал правоустановчих документів на земельну ділянку, паспорт, код ІНН (а.с. 34).

У листі від 24.04.2024 ОСОБА_1 повідомляла ТОВ «ДАК» про намір обробляти вказану земельну ділянку самостійно через припинення договору оренди спадкодавця ОСОБА_3 , подовжувати дію договору оренди наміру не має. Вказувала, що протягом тривалого періоду часу ТОВ «ДАК» грубо порушує умови договору оренди, без її письмової згоди передало земельну ділянку іншому господарюючому суб`єкту, ТОВ «ДАК» не нараховувало своєчасно та не оплачувало їй орендну плату, порушувало інші умови договору, зокрема, не дотримується встановленого порядку сівозміни, вирощуючи на її земельній ділянці через рік соняшник, що призводить до погіршення родючості землі. За 4 роки ТОВ «ДАК» жодного разу не переглянуло розмір орендної плати, не дивлячись на щорічний обов`язок переглядати його при зміні цін і тарифів, які останніми роками значно зросли. Вважає за необхідне для відновлення якості ґрунтів земельної ділянки застосувати технологію «пару» (а.с. 33).

У листі ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія», датованому 03.05.2023, адресованому ОСОБА_1 , Товариство зазначало, що у листопаді 2021 р. отримано від неї лист, у якому повідомлялось ТОВ «ДАК» про зміну власника земельної ділянки, та що у цьому листі не було її паспортних відомостей, та ІНН, що ТОВ «ДАК» не одноразово надсилало їй листи з проханням звернутися до бухгалтерії підприємства для владнання усіх питань, стосовно виплати орендної плати та іншого, що вона особисто з`явилася лише у лютому місяці 2023 р. Стосовно обміну земельними ділянками з іншим господарюючим суб`єктом (Земельний кодекс України, ст.37-1, ч. 2-1), нагадувалось, що з першим власником земельної ділянки ОСОБА_3 питання обміну земельними ділянками було узгоджено у 2017 р. до моменту набуття нею права власності на цю ділянку у 2019 р. Що стосується нарахувань орендної плати, то повідомлялось, що земельний податок з цієї ділянки виплачувався вчасно до бюджету, коли вона з`явилась у лютому 2023 року з усіма необхідними документами, ТОВ «ДАК» виплатило їй орендну плату за земельну ділянку за 2019 р., 2020 р., 2021 р., 2022 р. із розрахунку 26100,00 грн за пай у рік, у тому числі 18% прибутковий податок - 4698,00 грн, 1,5% військовий збір - 391,50 грн. За 2019 2022 р.р. ТОВ «ДАК» перерахувало їй на картку, за вказаними реквізитами, орендну плату у розмірі - 84042,00 грн, при цьому ТОВ «ДАК» виплатило в бюджет: прибутковий податок - 18792,00 грн, військовий збір - 1566,00 грн. Повідомляло, що орендна плата за земельний пай у ТОВ «ДАК» складала: 2019 p. - 14906,83 грн, 2020 р. - 18500,00 грн, 2021 р. - 21100,00 грн, 2022 p. - 26100,00 грн. Сума виплаченої орендної плати значно більша, ніж індексація вартості земельних ділянок на рівні держави. Що стосується сівозміни та якості земельної ділянки - треба здійснити агрохімічний аналіз земельної ділянки у 2023 р. з отриманням паспорту, та порівняти з показниками, які були нею зроблені на момент отримання права власності на цю ділянку. Вказувалось, що ТОВ «ДАК» готове припинити договір оренди земельної ділянки в листопаді 2023 р. (а.с. 35).

Суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, позивачка повідомила відповідача про те, що вона успадкувала земельну ділянку, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, листом від 26.11.2021 (а.с. 33), тобто більше ніж через два роки після набуття нею права власності на земельну ділянку. При цьому не зазначила у листі платіжних реквізитів.

Позивачка вказує, що 27 лютого 2023 року ТОВ «ДАК» виплатило їй орендну плату за 2019 та 2020 року у сумі 42021 грн, а 01 березня 2023 року за 2021 та 2022 року також у сумі 42021 грн, на підтвердження чого надала виписку АТ КП «ПриватБанк» по картці/рахунку (а.с. 37).

Позивачка також посилається на те, що відповідачем проведена грошова виплата орендної плати за 2019 2022 роки без урахування індексації, тобто не у повному розмірі.

Відповідач стверджував, що позивачці 02 грудня 2021 року було запропоновано звернутись до бухгалтерії з правовстановлюючими документами, а звернулась вона тільки у лютому 2023 року та надала всі необхідні документи, на її картку було перераховано 84042,00 грн.

У листі від 03.05.2023 відповідач також вказував на те, що позивачці орендна плата була виплачена за земельну ділянку за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки із розрахунку 26100,00 грн за пай у рік, у тому числі 18% прибутковий податок 4698,00 грн, 1,5% військовий збір 391,50 грн, за 2019 2022 роки ТОВ «ДАК» перерахувало на картку позивачки 84042,00 грн, при цьому виплатило до бюджету прибутковий податок у сумі 18792,00 грн, військовий збір 1566,00 грн (а.с. 35).

Позивачка не надала суду доказів, коли саме вона повідомила відповідачу платіжні реквізити, що повинна була зробити відповідно до вимог ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, а отже не спростованим є твердження відповідача про те, що вона звернулась до відповідача саме у лютому 2023 року та саме тоді надала необхідні документи та на її картку відповідачем було перераховано 84042,00 грн (а.с. 45).

За таких обставин, суд виходить з того, позивачці була сплачена орендна плата за користування земельною ділянкою за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки із розрахунку 26100,00 грн за рік, про що вказує відповідач та не заперечує позивачка.

Суд зазначає, що відповідно до п. 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - у грошовій формі і має бути не менше (трьох) відсотків вартості земельної ділянки (паю) та складає - 5980,00 грн за один рік оренди; за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснювались у натуральній формі, розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації (пункт 9).

Як встановлено судом, за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки позивачці відповідачем була сплачена орендна плата із розрахунку 26100,00 грн за кожен рік, тобто у розмірі значно більшому, ніж передбачено договором (більше, ніж 5980 грн).

За таких обставин суд вважає не доведеним, що відповідачем порушено порушено право позивачки на виплату орендної плати за вказані роки, в тому числі що стосується врахування коефіцієнту індексації при її обчисленні.

Щодо твердження позивачки про порушення пп. 2 п. 12 Договору оренди землі в частині перегляду орендної плати у разі підвищення цін, тарифів, то суд зазначає, що зазначені обставини як підстава для перегляду умов договорів стосуються обох сторін договору та договором не передбачено, що ініціатором перегляду розміру орендної плати має бути саме орендар.

Стосовно виплати орендної плати за 2018 рік, то відповідно до відомості на виплату грошей № 20/паї за оренду з/паїв 2018, копія якої надана суду (а.с. 76), ОСОБА_10 були сплачені кошти у сумі 12000 грн.

Посилання позивачки на те, що підпис ОСОБА_3 у відомості на виплату грошей №20/паї вона вважає підробленим іншою особою та таким, що не відповідає зразку підпису під копією оспорюваного договору оренди, і що не відповідає зразку підпису, вчиненому ОСОБА_3 у присутності нотаріуса у заповіті від 04.11.2017 р. суд вважає такими, що не спростовують того, що у вказаній відомості розписалась саме ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу, що для перевірки справжності підпису на документі потрібні спеціальні знання, однак заяв про проведення почеркознавчої експертизи учасниками справи не заявлялось.

Щодо посилання позивачки на те, що копія договору оренди землі, долучена відповідачем до матеріалів справи, викликала сумніви в його відповідності часу укладання договору та державному акту на право власності на земельну ділянку, підпису ОСОБА_6 , що договір носить ознаки підробленого, то суд звертає увагу, що доказів визнання договору недійсним суду не надано, а позивачка звернулась до суду з вимогами про розірвання цього договору.

Разом з тим, суд погоджується з позивачкою, що відповідачем не доведено сплату податку за III квартал 2018 року, оскільки суду не надано доказів подання відповідачем до податкового органу форми 1 ДФ за III квартал 2018 року, копію якої він надав суду.

Суд також погоджується з позивачкою, що відповідачем як орендарем земельної ділянки порушено порядок передання земельної ділянки у користування іншій особі.

Так, у квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась з листом до ОСОБА_2 (лист від 17.04.2023, а.с. 36), у якому вказувала, що як власниця земельної ділянки, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, просить надати інформацію щодо сівозміни на вказаній ділянці протягом 2018 2023 років та на якій підставі він веде свою господарську діяльність на її ділянці.

Листом від 17.04.2023 ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що він самостійно обробляє паї, які належать його сім`ї та здвинулися на 2 паї на цьому полі за усною домовленістю з ОСОБА_4 та що на її паї у 2018 році ним вирощено соняшник, 2019 пшениця, 2020 соняшник, 2021 пшениця, 2022 кукурудза, 2023 соняшник (а.с. 36).

Під час судового розгляду представники відповідача не заперечували, що земельна ділянка, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, власником якої на теперішній час, є ОСОБА_1 , була передана у користування ОСОБА_2 .

У листі ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія», датованому 03.05.2023, направленому ОСОБА_1 , Товариство (відповідач) зазначило, що стосовно обміну земельними ділянками з іншим господарюючим суб`єктом (Земельний кодекс України, ст. 37-1, ч. 2-1), нагадуємо, що з першим власником земельної ділянки ОСОБА_3 питання обміну земельними ділянками було узгоджено у 2017 р. до моменту набуття нею права власності на цю ділянку у 2019 р. (а.с. 35). Однак, доказів узгодження суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельнаділянка абоїї частинаможе передаватисяорендарем усуборенду беззміни цільовогопризначення,якщо цепередбачено договороморенди абоза письмовоюзгодою орендодавця(крімвипадків,визначених законом).Якщо протягомодного місяцяорендодавець ненадішле письмовогоповідомлення щодосвоєї згодичи заперечення,орендована земельнаділянка абоїї частинаможе бутипередана всуборенду. Умовидоговору суборендиземельної ділянкиповинні обмежуватисяумовами договоруоренди земельноїділянки іне суперечитийому. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі» власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди. Припинення дії одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки, укладених у порядку обміну правами користування, припиняє дію іншого договору оренди, суборенди, укладеного взамін, про що обов`язково зазначається у таких договорах. Орендарі земельних ділянок зобов`язані письмово повідомити орендодавця про обмін належними їм правами користування земельними ділянками протягом п`яти днів з дня державної реєстрації права суборенди. У письмовому повідомленні зазначаються кадастровий номер земельної ділянки (за наявності), строк, на який укладено договір суборенди, та особа, якій передано в суборенду земельну ділянку. Письмове повідомлення надсилається орендодавцеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Згідно з ч. 3 ст. 37-1 ЗК України також передбачено, що власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.

Суд звертає увагу, що зважаючи на викладені обставини, відповідач фактично передав земельну кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, у користування іншій особі ОСОБА_2 , який користувався цією земельною ділянкою декілька років (з 2018 по 2023).

Відповідач не надав суду доказів укладення договору суборенди із ОСОБА_2 з метоюобміну належнимиїм правамикористування земельнимиділянками відповідно до ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач також не надав доказів письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки у користування іншій особі або того, що орендодавець повідомлявся про передачу орендарем земельної ділянки, як передбачено пунктом 20 Договору оренди землі.

Стосовно посилання на позивачки на те, що відповідач не дотримується встановлених правил сівозміни, порушуючи допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі, допускає засмічення земельної ділянки - заростання карантинними бур`янами, то суд звертає увагу на такі обставини.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України «Про охорону земель». Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності встановлені статтею 35 цього Закону.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, серед іншого:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 було затверджено нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах та допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять:

для пшениці озимої, картоплі, проса - не менше ніж через два роки;

для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох - трьох років поспіль;

для соняшника - не менше ніж через сім років.

Як вбачається з листа ОСОБА_2 , у користування якого фактично знаходилась земельна ділянка, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, у період з 2018 року по 2023 рік, на цій земельній ділянці у 2018 році вирощувався соняшник, у 2019 пшениця, у 2020 соняшник, у 2021 пшениця, 2022 кукурудза, у 2023 соняшник (а.с. 36).

Тобто, соняшник вирощувався на одній і тій же земельній ділянці з періодичністю спочатку один рік, потім два роки, тоді як згідно з нормативами допустимі нормативи періодичності не менше семи років. Відповідач проти цієї обставини не заперечував та не спростовував її.

Порушення допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та порушення режиму їх використання.

Суд звертає увагу, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 є нормативним актом, який на теперішній час є чинним.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 541/555/16-ц вказав на те, що законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеження земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.

За правилами статті, встановленими ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 40 Договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Зважаючи на викладені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди через істотне порушення відповідачем умов договору та наведених вище законодавчих приписів, а саме через те, що відповідачем без укладення договору суборенди та без згоди орендодавця було передано земельну ділянку у користування іншій особі та грубе порушення допустимих нормативів періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі, тобто провадження господарської діяльності способами, які завдають шкідливого впливу на стан земель та створюють загрозу виснаження та зниження родючості ґрунтів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовольняє.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 1074,00 грн.

Суд звертає увагу, що порядок сплати судового збору та розміри ставок судового збору врегульовані Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у сумі 2684 гривня.

Позивачка звернулась до суду з вимогою немайнового характеру.

Згідно з підпунктами 1, 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, сума судового за одну вимогу немайнового складає 1073,60 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє повністю, то понесені позивачем судові витрати зі сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

За правилами, встановленими ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 листопада 2023 року, тому його датою є саме 29 листопада 2023 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a>, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди, задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 01 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія» про оренду земельної ділянки загальною площею 5,8396 га, кадастровий номер 1225081500:01:021:0004, яка розташована на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Солонянського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176001912250, зареєстрований 14 лютого 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору за подання позову у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 листопада 2023 року.

Інформація про учасників справи:

позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія»</a>, місцезнаходження: Дніпропетровська обл. Солонянський р-н, с. Василівка, вул. Переможна, 1-В, ідентифікаційний код юридичної особи: 300118700;

третя особа:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Н.В. Ковальчук