Постанова

від 23.11.2023 по справі 910/7079/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. Справа№ 910/7079/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023

у справі № 910/7079/23 (суддя: Андреїшина І.О.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмікспостач"

про стягнення 84 140,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмікспостач" пені у розмірі 84 140,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 04.07.2022 № 326/ВЗ-2022 в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 84 140,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фудмікспостач" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню у розмірі 35 140,00 грн та 1 120,994 грн витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 000,00 грн пені задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем заявки від 31.08.2022 № 78/8/2-1399 за укладеним між сторонами спору договором, яка передбачає дати і місце поставки товару за договором (специфікацією до договору), відповідно неможливо застосувати відповідальність за порушення строків поставки, які не встановлені. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 35 140,00 грн, суд першої інстанції вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 35 140,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 ухвалене судом першої інстанції не відповідно до норм матеріального права, без урахування та з неповним і всебічним з`ясуванням обставин, на які апелянт посилався як на підставу своїх вимог. Зауважує, що заявки були вручені уповноваженим особам, що підтверджується підписами представників відповідача, які діяли на підставі довіреностей та оригінали яких наявні у матеріалах справи. Крім того, жодних заперечень щодо предмета спору від відповідача на адресу скаржника не надходило.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 апеляційна скарга у справі № 910/7079/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23; справу № 910/7079/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7079/23; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку до їх електронних кабінетів та на електронні адреси, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18.09.2023 надійшли матеріали справи № 910/7079/23.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "Фудмікспостач" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.07.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ "Фудмікспостач" (постачальник) укладено договір №326/ВЗЗ-2022, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору.

Ціна договору складає 28 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 666 666,67 грн (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва, з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній.

У пункті 6.1 договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 Договору.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.

Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки.

У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.

Згідно з пунктом 6.2 договору передача (приймання-дача) товару здійснюється в пунктах відвантаження замовника та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі) визначені заявкою замовника.

Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (пункт 6.3 договору).

Відповідно до пункту 6.7 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній.

Пунктом 7.3.1 договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період визначений Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).

Згідно з пунктом 12.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту постачальника, вказану у розділі 14 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; проставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником).

Специфікацією до договору, яка підписана сторонами, скріплена відбитками їх печаток та наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії передбачено: найменування товару; одиниця виміру - кг; кількість товару - 200 000; ціна за одиницю - 140,00 грн з ПДВ; сума з ПДВ - 28 000 000,00 грн.

Як зазначає позивач, 31.08.2022 представник відповідача на підставі довіреності отримав під підпис, зроблений власноруч, заявку позивача від 31.08.2022 № 78/8/2-1399, про необхідність поставки товару: в кількості 10 000 кг у строк до 09.09.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 14.09.2022; в кількості 20 000 кг у строк до 20.09.2022; в кількості 20 000 кг у строк до 23.09.2022; в кількості 20 000 кг у строк до 23.09.2022; в кількості 22 000 кг у строк до 30.09.2022.

Разом із тим, товар визначений у заявці від 31.08.2022 №78/8/2-1399, поставлений відповідачем з порушенням строків.

Також позивач стверджує, що 04.10.2022 представник відповідача на підставі довіреності отримав під підпис, зроблений власноруч, заявку позивача від 30.09.2022 № 78/8/2-1664, про необхідність поставки товару: в кількості 20 000 кг у строк до 07.10.2022; в кількості 13 000 кг у строк до 10.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 17.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 18.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 19.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 20.10.2022; в кількості 15 000 кг у строк до 24.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 25.10.2022.

Проте товар, визначений заявкою позивача від 30.09.2022 № 78/8/2-1664, поставлений відповідачем з порушенням строків.

Доводи позовної заяви ґрунтуються на тому, що товар за договором поставлений відповідачем з порушенням строку поставки, що обумовило звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 84 140,00 грн пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару визначеному у заявці від 31.08.2022 №78/8/2-139, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вищенаведеної заявки за укладеним між сторонами спору договором, відповідно неможливо застосувати відповідальність за порушення строків поставки, які не встановлені.

Вищенаведені обставини слугували підставою для звернення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з даним позовом до суду.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як визначено статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Як зазначалось вище та встановлено судом першої інстанції, позивачем до позовної заяви долучено заявку 31.08.2022 № 78/8/2-1399.

З наведеної вище заявки позивача від 31.08.2022 № 78/8/2-1399 вбачається, що на останній міститься напис, здійснений від руки. Однак встановити прізвище отримувача та належність підпису останнього не вбачається за можливе.

Крім того, заявка від 31.08.2022 № 78/8/2-1399 не містить дати отримання відповідачем, що унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем строків поставки, передбачених укладеним між сторонами договором.

Разом з тим, доказів направлення позивачем такої заявки відповідачу, як це передбачено пунктом 6.1 договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем будь-яких листів відповідачеві (рекомендованого листа, цінного листа з описом вкладення, передачі листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 14 цього договору), як передбачено пунктом 12.8. договору.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано суду доказів вручення відповідачу заявки від 31.08.2022 № 78/8/2-1399 на виконання умов договору, ані безпосередньо уповноваженому представнику, ані поштовим зв`язком, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не було порушено строків поставки товару, оскільки відповідний перебіг строку не розпочинався.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 000,00 грн пені задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем заявки від 31.08.2022 №78/8/2-1399 за укладеним між сторонами спору договором, яка передбачає дати і місце поставки товару за договором (специфікацією до договору), відповідно неможливо застосувати відповідальність за порушення строків поставки, які не встановлені.

З матеріалів справи також вбачається, що 04.10.2023 представником відповідача отримано заявку від 30.09.2022 № 78/8/2-1664, у якій визначено місця постачання, кількість товару та дати поставки товароодержувачу, зокрема, товар: в кількості 20 000 кг у строк до 07.10.2022; в кількості 13 000 кг у строк до 10.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 17.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 18.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 19.10.2022; в кількості 10 000 кг у строк до 20.10.2022; в кількості 15 000 кг у строк до 24.10.2022 та в кількості 10 000 кг у строк до 25.10.2022.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Водночас товар згідно з видатковими накладними від 12.10.2022 № ПФ-0005871 на загальну суму 2 800 000,00 грн, від 18.10.2022 № ПФ-0005899 на загальну суму 1 820 000,00 грн, від 26.10.2022 № ПФ-0005977 на загальну суму 1 400 000,00 грн, від 19.10.2022 № ПФ-0005917 на загальну суму 1 400 000,00 грн, поставлено з порушенням встановлених у заявці від 30.09.2022 № 78/8/2-1664 строків.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору.

За умовами пункту 8.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 35 140,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що спірне рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, без урахування та з неповним і всебічним з`ясуванням обставин, на які апелянт посилався як на підставу своїх вимог, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Справу № 910/7079/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак