Ухвала

від 19.02.2024 по справі 910/7079/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7079/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (колегія суддів: Алданова С. О., Шапран В. В., Корсак В. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 (суддя Андреїшина І. О.) у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмікспостач" про стягнення 84 140 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - В/ч) звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмікспостач" (далі - ТОВ) 84 140 грн пені за порушення строків поставки товару за договором.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 04.07.2022 В/ч як замовник та ТОВ як постачальник уклали договір № 326/В33-2022 про поставку останнім замовникові товару, зазначених у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а В/ч зобов`язалася прийняти й оплатити його вартість. Ціна договору склала 28 000 000 з ПДВ.

3. Відповідно до пунктів 5.1, 6.1 цього договору замовник зобов`язався здійснювати розрахунки за товар шляхом оплати фактично поставленої кількості товару (партії товару) з відстрочкою платежу до тридцяти календарних днів або до десяти календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених осіб сторін на відповідній видатковій накладній. Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або, у разі неприбуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену у розділі 14 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце його поставки, кількість тощо. Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У випадку корегування інформації, зазначеної у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням згодом. У разі відсутності письмового підтвердження, таке корегування вважається недійсним.

4. Згідно з пунктами 6.2, 6.3 договору передача товару відбувається у пунктах відвантаження замовника та/або у пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених у заявці замовника. Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами.

5. Відповідно до пункту 6.7 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття його на склад замовника (товароодержувача), що засвідчується підписами уповноважених сторін на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній.

6. У пункті 7.3.1 договору сторони домовилися про те, що постачальник зобов`язаний поставити товар у строки та на умовах, передбачених цим договором.

7. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).

8. Згідно з пунктом 12.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник - з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту постачальника, вказану у розділі 14 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; проставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником).

9. Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору.

10. За умовами пункту 8.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад тридцять календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору повністю.

11. У специфікації до договору передбачені: найменування товару, одиниця виміру - кг, кількість товару - 200 000; ціна за одиницю - 140 грн з ПДВ, сума з ПДВ - 28 000 000 грн.

12. 31.08.2022 представник відповідача отримав від позивача заявку № 78/8/2-1399 про необхідність поставки товару: у кількості 10 000 кг у строк до 09.09.2022; у кількості 10 000 кг у строк до 14.09.2022; у кількості 20 000 кг у строк до 20.09.2022; у кількості 20 000 кг у строк до 23.09.2022; у кількості 20 000 кг у строк до 23.09.2022; у кількості 22 000 кг у строк до 30.09.2022. До того ж 04.10.2022 представник відповідача отримав від позивача заявку від 30.09.2022 № 78/8/2-1664 про необхідність поставки товару: у кількості 20 000 кг у строк до 07.10.2022; у кількості 13 000 кг у строк до 10.10.2022; у кількості 10 000 кг у строк до 17.10.2022; у кількості 10 000 кг у строк до 18.10.2022; у кількості 10 000 кг у строк до 19.10.2022; у кількості 10 000 кг у строк до 20.10.2022; у кількості 15 000 кг у строк до 24.10.2022; у кількості 10 000 кг у строк до 25.10.2022.

13. Разом з тим відповідач поставив товар з порушенням строків, що обумовило звернення позивача з цим позовом про стягнення з відповідача 84 140 грн пені.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. 30.08.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, про часткове задоволення позову, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 35 140 грн пені, у решті позову відмовив.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 49 000 грн пені, суди зазначили відсутність доказів про надсилання позивачем відповідачу заявки від 31.08.2022 № 78/8/2-1399 та отримання її останнім, що унеможливило застосування такої відповідальності, тоді як вимоги про стягнення пені у сумі 35 140 грн суди визнали обґрунтованими, оскільки товар за видатковими накладними від 12.10.2022 № ПФ-0005871 на загальну суму 2 800 000,00 грн, від 18.10.2022 № ПФ-0005899 на загальну суму 1 820 000,00 грн, від 26.10.2022 № ПФ-0005977 на загальну суму 1 400 000,00 грн, від 19.10.2022 № ПФ-0005917 на загальну суму 1 400 000 грн поставлений з порушенням визначених у заявці від 30.09.2022 № 78/8/2-1664 строків.

Короткий зміст касаційної скарги

16. В/ч звернулася з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про задоволення позову.

17. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а саме:

- щодо відмови у задоволенні повністю;

- стосовно необхідності оцінки судом першої інстанції того, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

- щодо суб`єктного складу сторін спору, зокрема, якщо однією зі сторін є Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, які використовували результати отриманого за державним контрактом (договором) не з комерційним інтересом, а з метою забезпечення обороноздатності держави у період дії особливого періоду чи правового режиму воєнного стану;

- стосовно ступеню виконання зобов`язання боржником;

- щодо причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- стосовно незначного прострочення виконання;

- щодо наслідків порушення зобов`язання;

- стосовно невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам;

- щодо поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків);

- стосовно доказування сторонами таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідний, ніж протилежний.

18. Позивач також вважає, що суди порушили приписи статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України, оскільки:

- нівелювали значення пені та штрафу як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача;

- залишили поза увагою обставини неналежної поведінки відповідача, що призвела до прострочення поставки товару оборонного призначення;

- не надали всебічної, повної й об`єктивної оцінки наявним у справі доказам;

- прийняли докази відповідача, які не підтверджують наявність виняткових обставин, поважність причин несвоєчасного виконання зобов`язання та його поведінку, яка би свідчила про вжиття ним усіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов`язання з поставки товару оборонного призначення;

- не взяли до уваги, що порушення відповідачем своїх зобов`язань завдало суттєвого порушення господарському інтересу позивача на своєчасне отримання товару оборонного призначення. У цьому випадку продовольство, яке мало бути поставлене у строк, визначений заявками, та мало бути розподілене між територіальними управліннями, з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами Національної гвардії України, розташованими на території держави, зокрема і в зоні ведення активних бойових дій;

- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, а також Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

19. Зокрема, серед інших постанов Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, В/ч акцентує увагу на неврахуванні судами висновків, викладених саме у постанові від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20, в якій суди відмовили у задоволенні клопотання товариства про зменшення розміру штрафних санкцій.

20. Узагальнено доводи В/ч зводяться до того, що заявки були вручені уповноваженим особам, що підтверджується підписами представників відповідача, оригінали яких наявні у матеріалах справи. На переконання позивача, докази, надані ним разом з позовною заявою, а саме: його заявка від 31.08.2022 № 78/8/2-1399, яка вручена представнику відповідача, та видаткові накладні про поставку товару за визначеними у заявках місцях та обсягах є більш вірогідними у контексті підтвердження обставин обізнаності відповідача зі змістом цієї заявки, у тому числі зі строками виконання зобов`язання, аніж відсутність жодних доказів зі сторони відповідача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

22. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

23. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

24. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

25. Що ж до визначення подібних правовідносин, то у силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

26. На розгляд суду передано питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення пені, нарахованої у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору поставки.

27. У постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20, на яку вказує скаржник, де предметом спору було стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, суд касаційної інстанції залишив у силі оскаржувані судові рішення, якими позов задоволений повністю. З позовом у справі звернувся прокурор в інтересах держави в особі міністерства, у зв`язку з несвоєчасною поставкою товариством нафти та дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення, для державних потреб.

28. Зі змісту цієї постанови (розділ 6 "Стислий виклад обставин, встановлених судами попередніх інстанцій") убачається, що прокурор на обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач прострочив кінцевий термін постачання 1 711,675 т продукції до визначених військових частин від 29 до 45 діб, а також не здійснив постачання 8 630,598 т продукції у визначені договором терміни постачання, у зв`язку з чим нараховані та заявлені до стягнення штрафні санкції, що складаються із нарахувань пені та штрафу на обсяги продукції, постачання якої не здійснено.

29. Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та відмовляючи у задоволенні такого клопотання, зазначали таке:

- відповідачем не надано доказів про звернення до інших постачальників палива з метою належного виконання своїх зобов`язань перед міністерством за договором; водночас умовами договору не передбачено, що відповідачем буде здійснюватися поставка нафтопродуктів, які попередньо закуповувались у ТОВ "Ферст Груп";

- суди відхилили доводи відповідача про те, що, заявляючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, прокурор не врахував, що відповідач відповідно до пункту 11.1 договору сплатив на користь міністерства договірне забезпечення у розмірі 2 512 559,99 грн. Відхиляючи такі доводи, суди зазначили, що у силу норм Закону України "Про публічні закупівлі" сплачена відповідачем сума договірного забезпечення є забезпеченням виконання зобов`язань учасником (у даному випадку відповідачем) перед замовником за договором про закупівлю. Договірне забезпечення не є за своєю суттю штрафною санкцією, а відтак, посилання відповідача на подвійну відповідальність суд вважає безпідставними.

Суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення та погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

30. Предметом розгляду справи № 910/18036/17 було зобов`язання відповідача звільнити з-під арешту та закрити рахунки, визнання договору банківського рахунку припиненим. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили і Верховний Суд залишив їх судові рішення без змін. Ці рішення мотивовані тим, що спірні рахунки позивача закриті відповідачем і договір банківського рахунку припинений.

31. Предметом розгляду справи № 917/1307/18 було зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення неустойки. Спір стосувався різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки сої, з яким безпосередньо пов`язаний момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару. За договором відповідач зобов`язався поставити позивачу 100 тон сої загальною вартістю 1 310 000,40 грн. Позиція позивача полягала у тому, що договір укладений 27.03.2018 (аналогічна дата міститься на самому тексті договору), а поставка сої повинна була відбутися до 10.04.2018. Відповідач поставки не здійснив взагалі, що і стало підставою для звернення до суду з вимогами виконати зобов`язання з поставки товару та сплатити неустойку за порушення строків поставки у розмірі один мільйон гривень. Відповідач стверджував, що договір було укладено 14.05.2018, а тому у нього не виникло і не могло виникнути зобов`язання щодо поставки сої до 10.04.2018. У такому разі сторони мають визначити нову дату поставки. Відповідно якщо відповідач не порушив свої зобов`язання з поставки сої, оскільки новий строк його виконання сторони не визначили, відсутні підстави для сплати неустойки.

32. 13.05.2019 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про відмову у позові, а 14.08.2018 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення і ухвалив нове - про задоволення позову. 23.10.2019 Верховний Суд прийняв постанову про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого господарського суду з мотивів, викладених у цій постанові. Суд касаційної інстанції виходив з того, що саме позивач мав довести ту обставину, на яку він посилався на обґрунтування позовних вимог - підписання спірного договору сторонами саме 27.03.2018. Проте наявності таких доказів суд апеляційної інстанції не встановив, а навпаки, спростував твердження позивача про підписання договору сторонами 27.03.2018. Водночас, зробивши припущення про ймовірне підписання договору позивачем у період з 02.04.2018 по 10.04.2018, суд апеляційної інстанції у порушення принципу змагальності безпідставно переклав тягар доведення цієї обставини на відповідача та фактично бездоказово презюмував виникнення у нього зобов`язань за договором до спливу строку поставки товару, встановленого у специфікації № 1. У порядку obiter dictum Верховний Суд зазначив, що у цьому випадку суд апеляційної інстанції припустився логічної помилки, коли на обґрунтування свого рішення фактично використав концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності. Тому Верховний Суд зазначив про недоведення позивачем стверджувальної ним обставини - укладення між сторонами договору поставки саме 27.03.2018. Оскільки встановлені у справі обставини точної дати підписання договору з боку позивача встановити не дозволили, то саме позивач у цьому випадку несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови в позові. У зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про виникнення у відповідача зобов`язання з поставки товару до 10.04.2018 суд касаційної інстанції визнав такими, що не ґрунтуються на встановлених цим же судом обставинах справи.

Отже, справа № 917/1307/18 та ця справа є відмінними за предметом розгляду та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виключає їх подібність за змістовним критерієм.

33. Предметом розгляду справи № 902/761/18 було стягнення збитків, з яких упущена вигода, орендна плата за землю та зобов`язання зі сплати земельного податку. Тобто справа, що розглядається, та справа № 902/761/18 неподібні у предметах позовів, нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин, а тому не є подібними у контексті критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

34. Предметом розгляду у справі № 917/2101/17 було визнання недійсним правочину щодо переходу права власності.

35. Предметом розгляду у справі № 129/1033/13-ц було визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства, згідно з яким позивача звільнили з посади директора й обрали виконавчий комітет; про затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати, про зміну юридичної адреси підприємства, про затвердження змін до його статуту, відсторонення позивача від виконання обов`язків директора підприємства, обрання директором іншу особу, обрання представника для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надання повноважень особі на підписання статуту у новій редакції; зобов`язання Гайсинське РУЮ внести до реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про особу як директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора; зобов`язання Тростянецьке МУЮ скасувати записи про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів, про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників.

36. Отже, наведені скаржником справи є відмінними за предметами розгляду та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, утім В/ч вказує на правові позиції стосовно застосування норм процесуального права, які є універсальними для розгляду справ у господарських судах, незалежно від характеру спірних правовідносин. Водночас їх застосування (статті 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України) залежить саме від наданих доказів і їх відповідність цим статтям.

37. У цілому касаційна скарга спрямована на спростування висновків судів про відсутність доказів про надсилання позивачем відповідачу заявки від 31.08.2022 № 78/8/2-1399 та отримання її останнім, і позивач вважає, що відповідач порушив строки поставки товару .

38. Колегія суддів вважає, що, наводячи відповідні доводи, скаржник не враховує, що частиною другою статті 300 ГПК України чітко передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

40. Посилання скаржника на те, що суди неповністю дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення, тоді як зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди надали всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у справі доказам. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів, як зазначено вище, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

41. З огляду на викладене посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у відповідних постановах, визначених у пункті 17 цієї постанови, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

43. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та не підлягають поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/7079/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач