Постанова

від 29.11.2023 по справі 914/439/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/439/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Желік М.Б.)

від 14.08.2023

у справі № 914/439/23

за позовом Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" Дрогобицької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси"

про стягнення попередньої оплати за договором підряду,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Управління капітального будівництва" Дрогобицької міської ради (далі - КП "Управління капітального будівництва") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" (далі - ТОВ "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси") про стягнення попередньої оплати за договором підряду у розмірі 460 647,77 грн, з якої: 246 938,18 грн основного боргу, 19 245,87 грн 3% річних, 194 463,72 грн інфляційних втрат.

1.2. У зв`язку з поверненням авансових коштів у розмірі 246 938,18 грн, позивач заявою зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 19 245,87 грн 3% річних, 194 463,72 грн інфляційних втрат.

1.3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 у справі №914/439/23 позов Комунального підприємства "Управління капітального будівництва "Дрогобицької міської ради" задоволено; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" на користь позивача стягнуто 192 45,87 грн 3% річних, 194 463,72 грн інфляційних втрат, 3 205,64 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.4. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 у справі №914/439/23 та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно заявник в апеляційній скарзі просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 у справі №914/439/23, оскільки повний текст ним отримано 27.06.2023, а не у день його складання.

1.5. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №914/439/23, у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження отримання відповідачем оскаржуваного рішення саме 27.06.2023, а також доказів надсилання апеляційної скарги іншій стороні у справі, останню залишено без руху та роз`яснено ТОВ "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" про право на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, надавши суду документально обґрунтоване та документально підтверджене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі (квитанції та опис вкладення). Крім того, скаржнику роз`яснено наслідки не усунення недоліків, визначених ухвалою.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 у справі №914/439/23.

2.2. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що скаржником не доведено отримання повного тексту оскаржуваного рішення 27.06.2023. Враховуючи, що інших підстав для поновлення строку відповідачем не вказано, а наведені скаржником у заяві про поновлення пропущеного строку доводи суд визнав неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №914/439/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси":

- скаржник зазначає, що ним належним чином виконано вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023, так про те, що повне рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/439/23 було вручено представнику відповідача - адвокату 27.06.2023, було повідомлено суд у клопотанні про поновлення строку, проте зазначені обставини не були враховані судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Крім того, обставини, про які зазначив скаржник, а саме факт невручення відповідачу копії рішення суду після його складання, підтверджується листом місцевого господарського суду. Усі докази на підтвердження фактів, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження, наявні в матеріалах справи та могли бути встановлені судом апеляційної інстанції шляхом витребування справи.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з відсутністю підстав для визнання зазначених апелянтом причин поважними та достатніми, оскільки апелянтом не доведено отримання 27.06.2023 повного тексту оскаржуваного рішення; інших підстав для поновлення строку апелянтом не наведено.

4.2. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

4.3. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

4.4. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

4.5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

4.6. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу, та дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Водночас до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності (пункт 4 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України).

4.7. Згідно із частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу , застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

4.8. Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою (частина четверта статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

4.9. Частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною четвертою статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

4.10. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України).

4.11. Верховний Суд зауважує, що у разі звернення з апеляційною скаргою на судове рішення місцевого господарського суду з порушенням встановлених строків його оскарження особа, яка звертається з цією скаргою, у клопотанні про поновлення строку має навести причини, підтверджені відповідними доказами, які перешкоджали їй звернутися з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.

Положеннями статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

4.12. Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом здійснювався розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників провадження. Проте відповідач явки представника в судове засідання 10.05.2023 не забезпечив, поштова кореспонденція, яка надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, повернулася на адресу суду. Повний текст зазначеного рішення складено та підписано 25.05.2023.

Суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки повний текст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду складено 25.05.2023, останнім днем двадцятиденного строку на подання апеляційної скарги було 14.06.2023. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга подана відповідачем засобами поштового зв`язку 17.07.2023, тобто поза межами процесуального строку, визначеного частиною другою статті 256 Господарського процесуального кодексу України. За доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, останній просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, зазначивши, що повне рішення суду вручено представнику відповідача 27.06.2023, а не у день його складання.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржнику необхідно надати суду документально обґрунтоване та документально підтверджене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі (квитанції та опис вкладення).

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, скаржником надано до суду заяву на усунення недоліків, відповідно до якої останній просив долучити документально обґрунтоване та документально підтверджене клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження та докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Виходячи зі змісту клопотання, скаржник 16.06.2023 звернувся до суду із заявою про видачу копії рішення від 10.05.2023. Господарським судом Львівської області 20.06.2023 листом було відмовлено у видачі копії рішення представнику відповідача та зазначено, що для отримання копії рішення представнику необхідно підтвердити свої повноваження довіреністю або ордером. Крім того у клопотанні скаржник зазначив, що повний текст рішення суду було отримано адвокатом 27.06.2023. На доказ своїх тверджень скаржником долучено до клопотання лист місцевого господарського суду, на звороті якого міститься інформація про отримання його представником відповідача 27.06.2023, та яким, відповідно, підтверджується факт невручення відповідачу копії рішення суду після його складання.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що скаржником не доведено отримання 27.06.2023 повного тексту оскаржуваного рішення, при цьому інших підстав для поновлення строку відповідачем не вказано, а наведені скаржником у заяві про поновлення пропущеного строку доводи є неповажними.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, в той же день як представник відповідача отримав лист місцевого господарського суду з повідомленням, що копію рішення у цій справі представник відповідача може отримати за наявності належних доказів представництва, а саме довіреності або ордеру, останній звернувся через загальний відділ з заявою про долучення зазначених документів для отримання копії судового рішення та отримав рішення місцевого господарського суду 27.06.2023, про що свідчить відмітка представника відповідача на звороті зазначеної заяви.

4.13. Колегія суддів відзначає, що у своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду:

1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France));

2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України");

3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

4.14. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 14.08.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а саме за відсутності у суду даних про отримання рішення суду першої інстанції відповідачем, що вбачається із листа місцевого господарського суду, долученого до клопотання про поновлення строку, дійшов передчасного висновку про неповажність наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував наведеного вище та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023 у справі №914/439/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною шостою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.4. Виходячи із викладеного, Верховний Суд вважає, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 914/439/23 скасувати.

3. Справу № 914/439/23 направити до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутстафінгова компанія "Трудові ресурси" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2023.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова