Постанова

від 29.11.2023 по справі 520/4702/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/4702/19

адміністративне провадження № К/9901/645/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 (головуючий суддя: Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі № 520/4702/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - Виконком Харківської МР або відповідач-1), Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (далі - відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправними дії Департаменту житлового господарства Харківської міської ради щодо прийняття на зберігання протоколу № 1 від 30.06.2016 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та утриматись від прийняття на зберігання цього протоколу від неуповноважених загальними зборами багатоквартирного будинку осіб;

визнати протиправною бездіяльність Виконкому Харківської МР щодо неповернення у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження заяви та протоколу від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , їх заявнику;

зобов`язати Виконком Харківської МР організувати повернення протоколу від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом із заявою особі, яка її подала.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 23.08.2019 позов задовольнив.

Також 06.09.2019 Харківський окружний адміністративний суд прийняв додаткову постанову, якою стягнув солідарно на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Харківської МР та Департаменту житлового господарства Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн з кожного.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2019 скасував рішення суду першої інстанції, і закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно позивачу роз`яснено, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

02.12.2019 Другий апеляційний адміністративний суд виніс постанову, якою задовольнив апеляційні скарги Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, Виконкому Харківської МР та скасував додаткове судове рішення суду першої інстанції від 06.09.2019.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 20.11.2019, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Представником позивача 12.02.2019 на адресу Харківської міської ради було направлено адвокатський запит № 4 стосовно надання інформації щодо протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому адвокат просив підтвердити або спростувати інформацію про:

- направлення ФІРМОЮ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ІІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) до Виконавчого комітету Харківської міської ради примірника протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання вказаної юридичної особи в якості управителя будинку;

- опублікування на офіційному веб-сайті Харківської міської ради резолютивної частини протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем вказаного будинку;

- визначення ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;

- у випадку наявності - надати належним чином завірену копію протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем вказаного будинку;

- відповідь на цей Адвокатський запит видати на руки адвокату Шимку Ф.А. у строки, визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За результатами розгляду адвокатського запиту, Виконком Харківської МР листом від 07.03.2019 за № 1763/9-19 повідомив представника позивача про те, що: (далі мовою оригіналу) «згідно із листом Департаменту у справах інформації та зав`язків з громадськістю Харківської міської ради від 18.02.2019 № 46/02-19 до Департаменту для опублікування на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету, результативна частина протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання Фірми «Т.М.М.» ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) управителем вказаного будинку не надходила.

Згідно із інформацією Департаменту діловодства Харківської міської ради від 14.02.2019 № 159/0/26-19 копія листа від 06.07.2018 № 142 (вх. № 12302/0/3-18 від 11.07.2018) від заступника директора Департаменту управління нерухомістю фірми «Т.М.М.» ТОВ Травкіна С.В., надійшла до Департаменту діловодства без додатків. Додатки до листа (протоколи зборів) були надані безпосередньо до Департаменту житлового господарства, про що був зроблений запис на вказаному листі.

Згідно інформації Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 18.02.2019 № 529/0/90-19, наданий відповідно заяви від 10.07.2018 на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 № 1 від 30.06.2016 у відповідності із частиною дев`ятою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» був прийнятий на зберігання Департаментом житлового господарства Харківської міської ради. Протокол з додатками складений на 82 аркушах.».

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у березні 2019 року він дізнався про те, що Департаментом житлового господарства Харківської міської ради від неуповноваженої загальними зборами особи, 10.07.2018, було прийнято на зберігання протокол від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, зміст та форма цього протоколу не відповідають вимогам законодавства у зв`язку із чим такий підлягав поверненню згідно із пунктом 6 Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №109 (далі - Порядок №109).

Відповідачі позов не визнали. Стверджують, що протокол, який надійшов разом із заявою від 11.07.2018, відповідав формі протоколу, затвердженого Наказом №203. Водночас питання перевірки щодо можливої підробки протоколу, відповідно до діючого законодавства, не входить до компетенції виконавчого органу та не зобов`язує останнього перевіряти зазначені факті.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам пункту 6 Порядку № 109, відповідальний за зберігання протоколу не перевірив на відповідність заяву Травкіна Є.В. від 11.07.2018 формі, наведеній у додатку 1, а взяв протокол від 30.06.2016 на зберігання, а тому вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Одночасно колегія суддів зазначає, що у своєму рішенні від 23.08.2019 суд першої інстанції окремо не викладав правові висновки щодо юрисдикції цього спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог по суті.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу із порушенням правил юрисдикційної підсудності цього спору.

Апеляційний суд констатував, що предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій та бездіяльності, пов`язаних із прийняттям на зберігання протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Також представником позивача зазначено, що він не погоджується із самим протоколом від 30.06.2016 № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яким обрано керуючою компанією ФІРМУ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

Таким чином, за висновками суду апеляційної інстанції, спір, який виник між сторонами, пов`язаний із житловими правовідносинами, а саме із незгодою співвласника багатоквартирного будинку із визначенням ФІРМИ «Т.М.М.» - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ управителем багатоквартирного будинку.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений спір належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №826/9928/15, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 14.05.2019 у справі №918/843/17, від 13.02.2019 у справі № 461/2659/16-ц.

Скаржник зазначає, що на відміну від цивільних правовідносин, адміністративні правовідносини виникають з ініціативи однієї із сторін незалежно від волевиявлення іншої сторони.

Спір у цій справі виник у зв`язку із невиконанням органами влади своїх прямих обов`язків щодо перевірки наявності повноважень у особи, яка подає протокол на зберігання, відповідність цього протоколу та заяви вимогам законодавства, а також взагалі наявність у переданому протоколі рішень, які відповідно до закону підлягають зберіганню.

Отже у контексті спору, скаржник наполягає, що перевірці у цій справі підлягають виключно дії (рішення) відповідачів на предмет відповідності їх вимогам законодавства. Водночас спір про право відсутній.

Також скаржник вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що позивач не довів порушення своїх прав спірними правовідносинами. Жодних доказів на підтвердження невідповідності змісту протоколу вимогам законодавства позивачем не надано. Водночас ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, відповідач-2 підтримує висновок апеляційного суду про те, що зазначений спір належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому стверджує, що предметом цієї справи є перевірка законності рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, прийнятих (вчинених) ними під час здійснення владних управлінських функцій. Наполягає, що після надходження до виконавчого комітету заяви та протоколу, відповідальний за його зберігання, перевіряє протокол на відповідність вимогам, зазначеним у пункті 6 Порядку № 109.

Водночас, наданий на зберігання протокол № 1 від 30.06.2016 не відповідає вимогам, визначеним у пункті 6 Порядку № 109, зокрема формі, затвердженій Мінрегіоном, а отже підлягав поверненню заявнику.

Проте відповідачі, всупереч вимогам законодавства, належним чином не виконали своїх обов`язків, та прийняли такий протокол на зберігання.

Також, позивач наголосив, що ним не заявлялося жодних вимог щодо протоколу, окрім як дослідження його в якості доказу по справі.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оскільки апеляційний суд у оскаржуваній постанові не здійснював оцінки висновків суду першої інстанції та аргументів учасників справи по суті спору та закрив провадження у цій справі, посилаючись на неналежність її розгляду за правилами адміністративного судочинства, то ключовим питанням, яке належить вирішити під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, є питання юрисдикційної підсудності цієї справи і перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо дотримання правил предметної юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За приписами частини другої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Закон України від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №417-VIII).

Відповідно до приписів статті 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Частиною першою статті 10 цього Закону визначено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону № 417-VIII протокол зборів співвласників з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, складається не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в управителя, а другий передається на зберігання виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування багатоквартирного будинку, який розміщує результативну частину рішення, прийнятого зборами співвласників, на своєму офіційному веб-сайті.

Порядок зберігання виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад протоколів зборів співвласників та розміщення ними на офіційному веб-сайті інформації про рішення, прийняті такими зборами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Своєю чергою процедуру зберігання виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку (далі - протоколи) та розміщення ними на своєму офіційному веб-сайті інформації про рішення, прийняті такими зборами визначає Порядок № 109.

За приписами пункту 3 Порядку № 109, зберіганню підлягають протоколи з питань визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміни умов договору з управителем.

Згідно із пунктом 6 цього Порядку, після надходження до виконавчого комітету заяви та протоколу відповідальний за зберігання протоколу перевіряє: 1) відповідність заяви формі, наведеній у додатку 1; 2) наявність в протоколі рішень з питань, зазначених у пункті 3 цього Порядку; 3) відповідність форми протоколу формі, затвердженій Мінрегіоном.

У разі невідповідності заяви формі, наведеній у додатку 1, відсутності в протоколі рішень з питань, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та/або невідповідності форми протоколу формі, затвердженій Мінрегіоном, відповідальний за зберігання протоколу у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до виконавчого комітету, повертає їх заявнику із зазначенням конкретних підстав для повернення.

Заява та протокол повертаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме їх отримання заявником.

У разі відсутності підстав для повернення поданих заявником документів відповідальний за зберігання протоколу вносить дані у журнал обліку протоколів за формою згідно з додатком 2 та надсилає протягом п`яти робочих днів з дня надходження документів повідомлення заявнику про факт взяття протоколу на зберігання згідно з додатком 3.

Згідно із позовною заявою та встановленими судами обставинами, позивач оскаржує дії Департаменту житлового господарства Харківської міської ради щодо прийняття на зберігання протоколу № 1 від 30.06.2016 та бездіяльність Виконкому Харківської МР щодо неповернення його заявнику у строк, встановлений пунктом 6 Порядку № 109.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Порядком № 109 передбачений обов`язок відповідачів перевірити відповідність документів затвердженій формі, а також наявність у документі рішень, щодо яких і надаються ці документи на зберігання.

Водночас відповідальна особа Департаменту житлового господарства Харківської міської ради належним чином не перевірила поданий на зберігання протокол № 1 від 30.06.2016 на відповідність його вимогам законодавства за критеріями, визначеними пунктом 6 Порядку № 109.

Як наслідок такий протокол був прийнятий на зберігання.

При вирішенні питання щодо підсудності справи, колегія суддів враховує, що згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування (далі - Закон № 280/97-ВР).

Статтею 1 Закону №280/97-ВР визначені основні терміни, які використовуються в цьому Законі та визначено їх значення.

Цією статтею із відповідним значенням у тому числі (…) визначені такі терміни:

територіальною громадою є жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; адміністративно-територіальна одиниця область, район, місто, район у місті, селище, село;

адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село;

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Статтею 5 Закону №280/97-ВР визначена система місцевого самоврядування, яка у тому числі включає, виконавчі органи відповідної ради.

За приписами статті 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Водночас згідно із пунктом 7 Порядку № 109, виконавчий комітет забезпечує зберігання протоколів протягом усього життєвого циклу багатоквартирного будинку.

Порядок формування справ протоколів та їх зберігання визначається в інструкції з діловодства виконавчого комітету.

У виконавчому комітеті співвласник та управитель можуть безоплатно отримувати засвідчену виконавчим комітетом копію протоколу. Надання копії протоколу здійснюється у триденний строк з дати надходження відповідного звернення.

За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що в контексті пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, Виконком Харківської МР та Департамент житлового господарства Харківської міської ради в цій справі є суб`єктами владних повноважень, які наділені Законом № 417-VIII та Порядком № 109 відповідними владними правами та обов`язками щодо предмету спору в частині зберігання, перевірки та видачі відповідного протоколу, щодо якого виник спір.

Водночас, на переконання колегії суддів, позивач, в контексті вимог статей 9, 160 КАС України, в якості підстав звернення до адміністративного суду не наводив обставин, які свідчать про те, що предметом спору є спір про право за межами функцій суб`єкта владних повноважень.

Питання правомірності укладення цивільно-правових угод з ТОВ «Т.М.М.», на підставі яких обслуговується будинок позивача, так само як і сам протокол (його зміст, порядок складання тощо), також не є предметом судового розгляду у цій справі.

Отже, у цій справі спір про право відсутній, спір має публічно-правовий характер, а дослідженню підлягає виключно питання дотримання публічно-владних управлінських функцій відповідачами, які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень.

Такий правовий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.08.2019 у справі № 815/1970/18.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у цій справі з підстав порушення правил юрисдикційної підсудності.

Відповідно, з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо юрисдикційної підсудності такої категорії спорів, відсутні правові підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Одночасно колегія суддів зазначає про нерелевантність приведеної скаржником судової практики з огляду на нетотожність правовідносин у справах №826/9928/15, №5023/10655/11, № 918/843/17, № 461/2659/16-ц, із справою, що розглядається.

Зокрема у справі № 5023/10655/11 спір виник щодо стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах; у справі № 826/9928/15 спір виник у сфері державної реєстрації речових прав; у справі № 918/843/17 спір виник у сфері публічних закупівель, а у справі № 461/2659/16-ц спір виник у сфері земельних правовідносин щодо надання ОСББ дозволу на розробку проекту землеустрою.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 - скасуванню, а справа поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР

Оскільки колегія суддів повертає справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 520/4702/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №520/4702/19 скасувати.

Справу № 520/4702/19 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

А. А. Єзеров